12 травня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/771/20
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ковбій О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.02.2020 р. № 0024664-5105-2111,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - відповідач, ГУ ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі), у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі від 17.02.2020 року №0024664-5105-2111 форми "Ф" стосовно нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік в сумі 21 908,25 грн.
Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 належить на праві власності об'єкт нерухомого майна - будівля ангару площею 525 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності набуто в 30.10.2018 році. Позивач зазначає, що має у приватній власності земельну ділянку площею 10,96 га, кадастровий номер 6522385000:10:250:0015 з цільовим призначенням "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва", трактор колісний марки "Беларус 82.1", зернозбиральний комбайн марки "СК-6 "Нива". Позивач зазначає, що об'єкт нерухомого майна (будівля ангару) використовується ним для здійснення сільськогосподарської діяльності. Відповідно до пункту ж) підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Клас "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 затверджено і введено в дію наказом Держстандарту України від 17.08.2000 N 507, який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та т. ін. Позивач наголошує, що об'єкт нерухомого майна - нежитлова будівля, ангар за адресою: АДРЕСА_1 , фактично є нерухомістю сільськогосподарського товаровиробника. Відтак, нерухомість за цією адресою не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Позивач вважає оскаржене ним податкове повідомлення-рішення протиправним, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою від 30.03.2020р. провадження у справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
21.04.2020 до суду надійшов відзив, в якому відповідач вказує на те, що ОСОБА_1 є власником об'єкта нерухомого майна - ангару, загальною площею 525 кв.м., у зв'язку з чим було сформовано та надіслано на його адресу податкове повідомлення-рішення №0024664-5105-2111 від 17.02.2020 про визначення податкового зобов'язання на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яке сплачується фізичними особами, які є платниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2019 рік в сумі 21908,25 грн.
Підпунктом 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України визначено перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктами оподаткування. Згідно пункту "ж", пп. 266.2.2 п.266.2. ст. 266 ПК України не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Визначення "сільськогосподарський товаровиробник" міститься у ст. 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років" від 18 січня 2001 року за номером 2238-ІІІ, сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власно-виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією. Критерієм використання будівель та споруд сільськогосподарських товаровиробників не за призначенням є відсутність у їхнього власника діяльності з виробництва сільськогосподарської продукції, переробки власно виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізації. ОСОБА_1 не зареєстрований як фізична особа-підприємець, не декларував у 2019 році отримання доходу від виробництва та реалізації сільськогосподарської продукції. А отже, позивач не займається діяльністю з виробництва сільськогосподарської продукції, переробки власно-виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізації.
На підставі викладеного просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
21.04.2020 року відповідачем подано до суду клопотання про розгляд справи в судовому засідання з повідомленням (викликом) сторін та про зупинення розгляду справи до закінчення карантину.
Ухвалою суду від 23.04.2020 року в задоволенні клопотань відповідача відмовлено.
Відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу розглянуто в порядку письмового провадження, у зв'язку з чим на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відзив відповідача, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 має у власності об'єкт нерухомого майна - нежитлова будівля - ангар, площею 525 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Згідно державного акту серії ЯА №249077 позивач має у власності земельну ділянку площею 10,96 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Згідно свідоцтва про реєстрацію машини серії НОМЕР_1 має у власності трактор колісний та свідоцтва про реєстрацію машини серії НОМЕР_2 - комбайн зернозбиральний.
17 лютого 2020 року Головне управління Державної податкової служби у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі винесло податкове повідомлення-рішення №0022664-5105-2111 серії "Ф" про нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік, в сумі 21908,25 грн. (4173 грн.*1%*525 кв.м = 21908,25 грн.), яке надіслало на його адресу.
Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи правомірність оскаржуваного позивачем рішення, суд виходить з положень ч.2 ст. 19 Конституції України, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, набрав чинності з 01 січня 2015 року, запроваджено новий місцевий податок, зокрема податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Згідно підпункт 266.1.1 пункт 266.1 статті 261 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України, об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.
Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема, документів на право власності (підпункти 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України).
Отже, за загальним правилом, об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Згідно підпункту 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють, зокрема, господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо).
Згідно пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПКУ ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Таким чином, ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, встановлюються відповідним рішенням органу місцевого самоврядування, на території якого перебуває таке майно.
Пунктом 12.3. статті 12 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Згідно пп. 12.3.4. п. 12.3 ст. 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Згідно рішення Садівської сільської ради №242 від 21.06.2018 року (по відношенню до с. Братське) встановлено ставку податку для нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб (від мінімальної заробітної плати, на 01.01.2019, за 1 квадратний метр бази оподаткування) за категорію - інші 1 %.
В цьому ж рішенні зазначено про застосування пільги для фізичних та юридичних осіб, наданих відповідно до пп.266.4.2 п.266.4 ст. 266 ПК України за переліком згідно з додатком 2. В додатку, серед територій, на яких застосовується пільга зазначено в тому числі с. Братське, в якому розташована нерухомість позивача.
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПКУ).
Позовні вимоги ґрунтуються на доводах про те, що позивач, як сільськогосподарський товаровиробник, звільнений від оподаткування податком на нерухоме майно, яке призначене для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Відповідно до пункту 30.2 цієї статті 30 ПК України підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.
Підпунктом 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ визначено перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктами оподаткування. Так, до таких об'єктів нерухомості належать будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (пункт "ж" пп. 266.2.2 п.266.2. ст. 266 ПК України).
Пільга, встановлена підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.
Правовий аналіз підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України дає підстави для висновку, що його застосування передбачає одночасну наявність двох умов, перша з яких - власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об'єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За цих обставин саме відповідач має надати суду належні та допустимі докази правомірності прийнятого ним рішення, зокрема, стосовно того, що об'єкт нерухомості - ангар, є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Натомість, ГУ ДПС зазначеного обов'язку не виконано, жодних доказів на противагу тверджень позивача про використання ангару для здійснення сільськогосподарської діяльності суб'єктом владних повноважень не надано.
ОСОБА_1 , в свою чергу стверджує, що будівля ангару використовується ним для сільськогосподарського товаровиробництва із зберігання власної сільськогосподарської техніки та вирощеної сільськогосподарської продукції.
Наведені ним твердження щодо ведення сільськогосподарського товаровиробництва підтверджується державним актом серії ЯА № 249077, згідно якого позивач має у власності земельну ділянку площею 10,96 га. з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Також, згідно свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 має у власності трактор колісний та комбайн зернозбиральний.
Наведене підтверджує наявність в ОСОБА_1 засобів для здійснення сільськогосподарського товаровиробництва - земельної ділянки відповідного цільового призначення, сільськогосподарської техніки та обґрунтовано свідчить про наявність в особи, щонайменше, наміру на здійснення сільськогосподарської діяльності.
Відповідно до пункту 30.2 цієї статті 30 ПК підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.
Пільга, встановлена підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК, стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.
Виходячи із буквального тлумачення цієї норми, з урахуванням значення слова «призначення» як «мета використання чого-небудь», «відповідати меті», можна зробити висновок, що будівлі і споруди, про які йдеться в цій нормі, повинні відповідати меті, способу та критеріям використання у сільськогосподарській діяльності. Вимоги, що будівлі і споруди повинні використовуватися (експлуатуватися) у сільськогосподарській діяльності текст цієї норми не містить.
Зазначений правовий висновок сформовано Верховним Судом в постанові від 01 жовтня 2019 року у справі № 0340/1905/18.
Положеннями ч.5 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, згідно висновків Верховного Суду законодавець не встановив обов'язку сільськогосподарського товаровиробника безпосередньо використовувати будівлі/споруди у сільськогосподарській діяльності, а умовою звільнення таких об'єктів від оподаткування визначив цільове призначення їх використання. Тому, нездійснення особою діяльності з виробництва сільськогосподарської продукції та не використання певний період нерухомості з відповідною метою не може бути наслідком для незастосування до особи пільги, передбаченої підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України. Цими доводами суд спростовує твердження відповідача стосовно того, що відсутність декларування ОСОБА_1 у 2019 році доходу від виробництва та реалізації сільськогосподарської продукції свідчить про не використання належного йому ангару в сільськогосподарській діяльності та, як наслідок, позбавляє його права на пільгу.
Що стосується того, чи є позивач, як фізична особа, сільськогосподарським товаровиробником, на якого поширюється пільга, передбачена підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.
За визначенням підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власно виробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Застереження в підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України щодо цілей глави 1 розділу ХIV Податкового кодексу України не означає, що у інших випадках, передбачених цим Кодексом, термін "сільськогосподарський товаровиробник" має інше змістовне навантаження.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 0340/1905/18.
Поряд з цим на користь висновку, що нормою підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України передбачено податкова пільга, в тому числі і для фізичних осіб, свідчить і подальше законодавче уточнення правового регулювання. Законом України від 23.11.2018 №2628-VIII, підпункт "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України викладено в новій редакції, згідно з якою не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Тобто, законодавець уточнив з 01.01.2019, що сільськогосподарським товаровиробником є юридичні і фізичні особи.
Як вже було зауважено судом, встановлена підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України пільга стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду 04 грудня 2018 року у справі № 649/593/16-а, у якій судами застосовано підпункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України у подібних правовідносинах.
Враховуючи встановлені обставини справи, суд визнає, що нежитлова будівля, ангар 525 кв.м. розташована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично є нерухомістю сільськогосподарського товаровиробника.
Відтак, нерухомість за цією адресою не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в силу положень пункту "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Суд зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при розгляді справи, виконав вимоги ч.1 ст. 77 КАС України.
Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 77 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості власного рішення, що є предметом оскарження позивачем.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення підлягають задоволенню.
Приписами ч.1 ст.139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином сплачений позивачем судовий збір у сумі 840,80 грн. підлягає стягнення з Головного управління ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.
Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі (просп. Ушакова, 75, м. Херсон, 73026, код ЄДРПОУ 43143201) від 17.02.2020 року №0024664-5105-2111 форми "Ф" стосовно нарахування ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік в сумі 21 908,25 грн.
Стягнути з Головного управління ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі (просп. Ушакова, 75, м. Херсон, 73026, код ЄДРПОУ 43143201) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Згідно п.3 "Прикінцевих положень" КАС України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.В. Ковбій
кат. 111031101