РІШЕННЯ Іменем України
18 листопада 2008 року Справа № 2-О-115/08
Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Шаповала Г.І. при секретарі Кудіній Н.І.
з участю: заявника ОСОБА_1 представника заявника ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Вільногірську, Дніпропетровської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту належності часток у спільному майні, заінтересована особа у справі: Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації м. Вільногірська»,
10.09.2008 року заявниця звернулася в суд з заявою, в якій зазначила, що, згідно свідоцтва про право власності на житло від 02.03.1998 року, їй та її чоловікові - ОСОБА_3 на праві приватної спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1, яка була отримана ними у власність в порядку приватизації житла. 04.03.2008 року чоловік помер, і на його майно, в тому числі і частку квартири відкрилася спадщина. За час свого життя чоловік заповіт на своє майно не складав. Вона, як дружина померлого, будучи спадкоємцем першої черги за законом, звернулась в Вільногірську державну нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини, де їй було роз'яснено, що для отримання свідоцтва на спадщину необхідно визначити частки за кожним співвласником, так як це безумовна вимога яка передбачена п. 224 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 20/5 від 03.03.2004 року. За таких підстав вона вимушена звертатися з цією заявою до суду, так як іншим шляхом визначити частки в їхньому спільному майні неможливо. Без визначення цих часток вона не може отримати в нотаріальній конторі свідоцтво про спадщину, чим порушуються її права спадкоємця, який прийняв спадщину у встановленому законодавством порядку.
Згідно ст. 370, 372 ЦК України вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю сторін або законом. Законом рівність часток визначена. Домовленості між нею та чоловіком стосовно іншого розміру часток не було. На протязі всього часу з моменту приватизації квартири вони вважали, що кожний з них має рівне право на вказану квартиру. Сам факт отримання квартири в спільну сумісну власність при її приватизації мав місце тому, що на момент приватизації в 1993 році не мало значення і якій формі квартира передається у їхню власність. За таких підстав вона вважає, що кожному з них належить по 1/2 частці в їхній квартирі.
Керуючись ч. 2 ст. 256 ЦПК України, ст. ст. 355, 368, 370, 372 ЦК України, заявник прохає встановити юридичний факт належності часток співвласникам у спільному майні, яким визначити за нею та її чоловіком, який помер 05.11.2007 року, за його життя, за кожним право на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1.
В судовому засіданні заявниця та її представник заявлену вимогу та її обґрунтування, викладені в письмовій заяві, підтримали в повному обсязі. Додатково пояснили, що за життя ОСОБА_3 домовленостей між ним та заявницею щодо розміру часток в праві власності на квартиру не було. Спору з приводу прав власності чи розміру часток не було і немає в цей час.
Заінтересована особа - КП «БТІ м. Вільногірська» в судове засідання не з'явилася, але надала телефонограму, в якій прохає справу розглядати за відсутності їх представника, заяву визнають в повному обсязі. З врахуванням думки заявника, яка не заперечувала проти проведення судового засідання за відсутності заінтересованої особи - представника КП «БТІ м. Вільногірська», суд на місці ухвалив, на підставі ст. 169 ЦПК України, судове засідання проводити за відсутності представника заінтересованої особи - КП «БТІ м. Вільногірська».
Суд вважає, що вимоги заявника виникли із правовідносин набуття права спільної сумісної власності на нерухоме майно - житлову квартиру - внаслідок її приватизації, та з факту невизначеності розміру часток співвласників у зазначеному праві спільної сумісної власності на житлову квартиру до настання смерті одного із них.
На підставі пояснень заявника, дослідження та оцінки в сукупності представлених в судове засідання письмових доказів, керуючись законом, суд прийшов до висновку, що заява не суперечить закону, обґрунтована, не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, і тому підлягає повному задоволенню за наступних підстав.
Згідно копії свідоцтва про смерть серії 1-КИ № 195750, виданого 04.03.2008 року відділом РАЦС Вільногірського міського управління юстиції, Дніпропетровської області, ОСОБА_3 помер 04.03.2008 року у віці 75 років у м. Вільногірську, актовий запис в книзі реєстрації актів про смерть № 70.
Згідно копії свідоцтва про одруження ПІ-УР № 581745, виданого 12.10.1962 року Верховцевським міськ. бюро ЗАГС, Криничанського району, Дніпропетровської області, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, одружились 12.10.1962 року, про що зроблено відповідний запис № 111, після реєстрації одруження подружжю присвоєно спільне прізвище - ОСОБА_3.
Згідно копії свідоцтва про право власності на житло від 02.03.1998 року, та копії технічного паспорту, квартира АДРЕСА_2, належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_5 Степанівні та ОСОБА_3. Право власності зареєстроване в ВО ЖКГ БТІ м. Вільногірська в реєстровій книзі за номером 2-442.
Згідно квитанцій від 09.09.2008 року заявницею сплачено судовий збір у розмірі 08.50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 07.50 грн.
Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ст. 345 ЦК України, фізична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.
Згідно п.11 ч.1 ст. 346 ЦК України, право власності припиняється у разі смерті власника.
Згідно ст.3 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 19 червня 1992 року N 2482-ХІІ, приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків) з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків) громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.
Згідно ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 19 червня 1992 року N 2482-ХІІ, 1. Приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. 2. Передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).
Згідно ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності. Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Згідно ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Згідно ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Суд приходить до висновків, що: квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_1 та ОСОБА_3, який помер 04.03.2008 року, за його життя, на праві приватної спільної сумісної власності з рівними частками у праві цієї спільної сумісної власності, тобто кожному з них належало по 1/2 частці; право приватної спільної сумісної власності було належним чином зареєстроване в ВО ЖКГ БТІ м. Вільногірська в реєстровій книзі за номером 2-442; спору щодо права власності та розміру часток немає; відсутність правоустановчого документу, який би, відповідно до діючого законодавства, посвідчував для співвласників розмір їх часток в праві приватної спільної власності на квартиру, являється фактом, який перешкоджає заявниці отримати в порядку успадкування спадщину, що відкрилася 04.03.2008 року після смерті ОСОБА_3; усунути цей недолік можливо лише за рішенням суду.
На підставі викладеного, а також ст.ст.3, 4, 6, 11, 14 - 16, 316-319, 321, 325, 328, 345, 346, 355, 368, 372 ЦК України; Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", керуючись ст. ст. 212-215, 222, 223, 234, 235, 256-259, 294 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту належності часток у спільному майні - задовольнити в повному обсязі.
Установити юридичний факт належності ОСОБА_1 та ОСОБА_3, який помер 04.03.2008 року, за його життя, кожному - по 1/2 частці у їх праві приватної спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1, що потрібно заявниці ОСОБА_1 для оформлення права на спадщину.
Судові витрати у справі в виді судового збору - 08.50 грн. та оплата інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи - 07.50 грн., - всього на суму 16.00 грн., покласти на заявницю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана в Вільногірський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в строк, установлений для подання заяви про апеляційне оскарження, через Вільногірський міський суд.
Копію рішення надіслати протягом п'яти днів з часу його проголошення рекомендованим листом з повідомленням про вручення заінтересованій особі - КП «БТІ м. Вільногірськ».