№ 2 -667/08
14.11.2008р. Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Литвинової Р.А. при секретарі Заіка А.В. з участю сторін : позивачки ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Вільногірську цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна,
Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна, в якому зазначає, що з 2000р. до 2001р. вони з відповідачем перебували в зареєстрованому шлюбі, який згодом було розірвано. Від шлюбу вони мають неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Після розірвання шлюбу вони деякий час мешкали окремо, а з вересня 2007 року на прохання відповідача вона повернулась до нього і вони продовжували проживати спільно у фактичних подружніх, сімейних стосунках в належній відповідачеві на праві особистої приватної власності квартирі, але без реєстрації шлюбу.
За час спільного проживання вони за їх спільні кошти придбали майно, за рахунок якого було суттєво поліпшено стан житлового приміщення, в якому вони мешкали. Так, було придбано комплект металопластикових вікон та дверей на загальну суму 4971.00 грн. та встановлено систему автономного опалення на загальну суму 10 705.64грн., всього майна на суму 15 676.64 грн.
На цей час їх стосунки погіршились, вирішується питання про її окреме проживання з дитиною від відповідача, а він не визнає її право на перелічене вище майно і всіляко його заперечує, що змушує її звертатись за захистом своїх прав та інтересів до суду. Позивачка вважає, що з урахуванням інтересів неповнолітньої дитини, яка залишається проживати разом з нею, суд може відійти від принципу рівності сторін при вирішенні спору про право на майно та про його поділ та присудити їй та дитині більшу частину майна.
Позивачка зазначає, що оскільки перелічене вище майно неможливо поділити в натурі, то його слід залишити відповідачу, стягнувши з нього на її користь грошову компенсацію вартості зазначеного майна з урахуванням інтересів неповнолітньої дитини, а саме стягнути 10 451.09 грн. та судові витрати, пов'язані з розглядом справи в суді.
Відповідач позов визнав, пояснив, що не заперечує проти стягнення з нього зазначеної позивачкою суми, але він одноразово не зможе її виплатити, а поступово, тобто за кілька разів.
В судовому засіданні позивачка підтримала свій позов, просить його задовольнити.
Заслухавши пояснення сторін, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які посилалась позивачка як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, враховуючи визнання позову відповідачем, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
Після офіційного розірвання шлюбу сторони примирились та почали проживати разом, однією сім'єю, але без реєстрації шлюбу. За два роки спільного проживання вони придбали за сумісні кошти майно у вигляді металопластикових вікон, дверей та встановили систему автономного опалення в квартирі, що є власністю відповідача. Відповідно до наданих позивачкою платіжних документів вартість спільно придбаного сторонами майна складає 15 676.64 грн. (а.с.8-14).
Відповідно до ст.74 Сімейного кодексу України, якщо чоловік та жінка проживають
однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
Як встановлено в ході розгляду справи, сторони не укладали між собою будь-якого договору щодо належності майна. Відповідач не заперечує, що частина зазначеного позивачкою майна була придбана за її власні кошти.
Вартість придбаного за час спільного проживання сторонами майна становить 15 676.64 грн., з них 10 705.64 грн. - вартість опалювальної системи, 04.971.00 - вартість комплекту металопластикових вікон та дверей. Позивачка пред'явила для стягнення суму 10 451.09грн., яку відповідач згоден їй повернути.
На підставі вищенаведеного суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Крім того, у відповідності до ст.88 ЦПК України з відповідача підлягають до стягнення на користь позивачки понесені нею в зв'язку з розглядом справи судові витрати у вигляді сплати державного мита в сумі 104.51 грн. та коштів на оплату витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30.00 грн., всього на суму 134.51 грн., що підтверджено документально (а.с.1, 2).
Керуючись ст.ст.88, 212-215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 60, 70, 74 Сімейного кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна задовольнити.
Визнати майно, придбане за час спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу (комплект металопластикових вікон та дверей та система автономного опалення) спільною сумісною власністю.
Здійснити поділ зазначеного майна, залишивши його у власності відповідача ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, який проживає за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_3, працює в філії «Вільногірський ГМК» ЗАТ «Кримський титан», стягнувши з нього на користь позивачки ОСОБА_1 10 585.60 грн., з яких : 10 451.09 грн. компенсація вартості спільно придбаного майна, 134.51грн. - відшкодування судових витрат.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10-ти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Вільногірський міський суд
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.