ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
№ 17/185-А
м. Київ
31.07.07
15 год. 15 хв.
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Вдача плюс»
До Фонду державного майна України
3-ті особи: Міністерство оборони України
Державне підприємство Міністерства оборони України “Управління торгівлі
Північного оперативного командування»
Предмет визнання неправомірними дій
адміністративного
позову
Судді: (головуючий)
Пасько М.В.
Трофименко Т.Ю.
Секретар судового засідання Повалій О.О.
Представники:
Від позивача: Білак Я.Ю. (довіреність №б/н від 05.06.2007)
Козедубова А.П. (протокол №1 від 18.04.2007)
Від відповідача: Тетерятник О.В. (довіреність №77 від 26.01.2007)
Від 3-ої особи-1: Медецький Л.М. (довіреність № 220/379/Д від 05.06.2007)
Від 3-ої особи-2: Медецький Л.М. (довіреність № 331 від 15.06.2007)
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про визнання дій Фонду державного майна України щодо відмови в задоволенні заяви позивача від 23.04.2007 за №1/4-7 про намір узяти в оренду цілісний майновий комплекс Державного підприємства “Центральна торговельно-закупівельна база Міністерства оборони України» неправомірними; про зобов'язання відповідача вчинити дії по наданню в оренду позивачу цілісного майнового комплексу Державного підприємства “Центральна торговельно-закупівельна база Міністерства оборони України» у строки та порядок, визначені законом.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2007 провадження у справі було відкрито.
Ухвалою суду від 06.06.2007 закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Позовні вимоги ґрунтуються на наступному. Позивач звернувся до Фонду державного майна України із заявою (№1\4-7 від 23.04.2007 ) про намір взяти в оренду майно, що належить до державної власності, а саме цілісний майновий комплекс ДП “Центральна торговельно-закупівельна база Міністерства оборони України», проте, листом від 28.04.2007 за № 10-16-6959, відповідач повідомив заявника, що Фонд готовий розглянути його заяву лише після зняття обмежень, встановлених Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.09.2006 № 491-р (із змінами та доповненнями, внесеними Розпорядженням КМУ від 18.10.2006 № 517-р). На думку позивача, зазначені у листі відповідача обмеження, не поширюються на спірні правовідносини, оскільки регулюють питання оренди військового майна та майна підприємств, що здійснюють його відчуження.
Не погоджуючись з викладеним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом
Відповідач проти позову заперечує з наступних підстав. Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 491-р зупинені дії Міністерства оборони України як органу, уповноваженого управляти державним майном, щодо погодження договорів оренди, надісланих орендодавцем. Отже, відповідач, повідомивши позивача про наявність тимчасового обмеження щодо укладення договорів оренди, які виявляються в неможливості погодження таких договорів з Міноборони, як того вимагає стаття 9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна, запропонував позивачу повернутися до розгляду питання оренди цілісного майнового комплексу ДП “Центральна торговельно-закупівельна база Міністерства оборони України, після зняття обмеження. Таким чином, відповідач вважає, що Фонд не вчинив дій, які б могли перешкодити здійсненню права, що належить позивачу, про що свідчить лист Фонду від 28.04.2007 № 10-16-6959 на запит позивача, у якому зазначено, що після зняття обмеження, встановленого Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.09.2006 № 491-р, Фонд готовий розглянути питання оренди цілісного майнового комплексу ДП “Центральна торговельно-закупівельна база Міністерства оборони України».
Така поведінка Фонду державного майна України, на думку відповідача, є правомірною, узгодженою з тимчасовим обмеженням стосовно дій Міноборони та такою, що не порушує законних прав позивача.
Міністерство оборони України, (третя особа-1), надало до суду письмові заперечення проти позову. Відповідно до ст.4 закону України “Про управління об'єктами державної власності» у разі надходження звернення про оренду цілісного майнового комплексу державного підприємства, щодо якого Міністерство оборони України виконує функцію уповноваженого органу управління, Міністерство оборони України надає дозвіл Фонду державного майна України на укладення відповідного договору оренди. В обґрунтування своїх заперечень третя особа-1 вважає, що Кабінет Міністрів України, використовуючи свої власні повноваження, призупинив з 23 вересня 2006 року до формування Державного департаменту надлишкового майна та земель (який утворюється в складі Міністерства оборони України на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2006 № 560) дії Міністерства оборони України, що пов'язані із наданням в оренду майна державних підприємств.
Крім того, третя особа-1 звертає увагу суду на положення Статуту Державного підприємства “Центральна торговельно-закупівельна база Міністерства оборони України», п. 4.6 якого визначає, що цілісний майновий комплекс підприємства здається в оренду з дозволу та на умовах, погоджених із органом управління майном, яким є Міністерство оборони України.
Державне підприємство Міністерства оборони України “Управління торгівлі Північного оперативного командування» (третя особа-2) проти позову заперечувало, вважаючи, що укладення договору оренди цілісного майнового комплексу ДП “Центральна торговельно-закупівельна база Міністерства оборони України» призведе до порушення його майнових прав та охоронюваних законом інтересів. Такі твердження ґрунтується на тій обставині, що у складі цілісного майнового комплексу ДП “Центральна торговельно-закупівельна база Міністерства оборони України» є майно, щодо якого існують судові рішення, які набрали законної сили і за якими це майно належить третій особі-2.
В судовому засіданні 31.07.2007 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва, -
Наказом Міністра оборони України від 05.04.2007 №122 “Про реорганізацію державного підприємства “Центральна торговельно-закупівельна база Міністерства оборони України» припинено діяльність ДП “Центральна торговельно-закупівельна база Міністерства оборони України», реорганізувавши його шляхом приєднання до Концерну “Військторгсервіс». Концерн “Військторгсервіс» визнано правонаступником усіх майнових прав та обов'язків припиненого підприємства.
Відповідно до ч.2 статті 37 Закону України “Про власність» у разі прийняття державним органом, уповноваженим управляти державним майном, рішення про реорганізацію або ліквідацію державного підприємства трудовий колектив такого підприємства має право вимагати передачі підприємства в оренду або перетворення його в інше підприємство, засноване на колективній власності.
18 квітня 2007 року 5 членів трудового колективу ДП “Центральна торговельно-закупівельна база Міністерства оборони України» утворили товариство з обмеженою відповідальністю “Вдача плюс», а 23 квітня 2007 року утворене товариство подало до Фонду державного майна України заяву №1/4-7 про намір взяти в оренду цілісний майновий комплекс Державного підприємства “Центральна торговельно-закупівельна база Міністерства оборони України».
Фонд державного майна України, розглянувши заяву у встановлені Законом України “Про оренду державного та комунального майна» терміни, своїм листом від 28.04.2007 за №10-16-6959 повідомив заявника (позивача) про наявність тимчасового обмеження щодо укладення договорів оренди, які виявляються в неможливості погодження таких договорів з Міноборони, як того вимагає стаття 9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна» та запропонував позивачу повернутися до розгляду питання оренди цілісного майнового комплексу після зняття обмеження.
Вказані тимчасові обмеження встановлені розпорядженням Кабінету Міністрів України “Деякі питання управління майном, яке вивільняється в ході реформування Збройних сил» від 22.09.2006 № 491-р.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про безпідставність заявлених позовних вимог виходячи з наступного.
Відповідно до статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сфері праці і зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування, а також здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону.
Згідно з ч.2 ст. 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна» державну політику у сфері оренди державного та комунального майна здійснюють Кабінет Міністрів та Фонд державного майна України.
Відповідно до наданих повноважень Кабінетом Міністрів України було видано Розпорядження за № 491-р від 22.09.2006 “Деякі питання управління майном, яке вивільняється в ході реформування Збройних сил». За змістом цього розпорядження Кабінет Міністрів України, використовуючи свої власні повноваження, призупинив з 23 вересня 2006 року до формування Державного департаменту надлишкового майна та земель (який утворюється в складі Міністерства оборони України на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2006 № 560 “Деякі питання управління майном, яке вивільняється в ході реформування Збройних Сил») дії Міністерства оборони України, що пов'язані із наданням в оренду майна державних підприємств.
Посилання позивача, що це Розпорядження не поширюються на спірні правовідносини, оскільки регулює питання оренди військового майна та майна підприємств, що здійснюють його відчуження, суд вважає безпідставним, оскільки безпосередньо у тексті Розпорядження визначено, що його дія поширюється і на державні (казенні) підприємства, що належать до сфери управління Міністерства оборони України.
Також є необґрунтованими твердження позивача про те, що обмеження, які встановлені вищезазначеним Розпорядженням не поширюються на випадки, коли орендодавцем є Фонд державного майна України, оскільки, відповідно до ч. 2,3 ст.9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна» у разі надходження до Фонду державного майна України, як орендодавця, заяви про оренду цілісного майнового комплексу підприємства, орендодавець у п'ятиденний строк після дати реєстрації заяви надсилає копії матеріалів органу, уповноваженому управляти відповідним майном, який в свою чергу розглядає подані йому матеріали і надсилає орендодавцеві висновки про умови договору оренди або про відмову в укладенні договору оренди. Органом, уповноваженим управляти відповідним майном в даному випадку є Міністерство оборони України, якому безпосередньо адресовано Розпорядження №491-р від 22.09.2006.
Крім того, судом враховано положення ч.2 ст.14 Цивільного кодексу України відповідно до яких, особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
З огляду на вищевикладене, заявлені позивачем вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Судові витрати відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 17, 158, 161, 162, 163, та п.6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю “Вдача плюс».
3. Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України. Дана постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: О. А.Кролевець (головуючий)
М.В.Пасько
Т.Ю.Трофименко