Справа № 2-517/2009
25 червня 2009 року Микитівський районний суд м. Горлівки Донецької області в складі: Головуючого судді Каліуш О.В., при секретарі Федорченко О.О., за участю представника третьої особи ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Горлівці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства шахта ім. Ю.А. Гагаріна, третя особа Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Микитівському районі м. Горлівки про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок ушкодження здоров'я,
Звернувшись до суду з позовом, ОСОБА_2 просить стягнути з відповідача 50 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, посилаючись на те, що працював на підприємстві вугільної промисловості шахті ім. Ю.О. Гагаріна з 1981 року по 2000 рік. Під час його роботи під землею в шкідливих умовах праці, внаслідок: невиконання роботодавцем зобов'язань по колективному договору, порушення норм охорони праці, низького ступеня механізації трудомістких процесів, обводяності гірничого вироблення, недосконалості технології ведення гірничих робіт, ' по причині довготривалого та багаторазового впливу фізичних навантажень та несприятливого мікроклімату ним були отримані професійні захворювання: анкрако - сілікатоз інтерстіційна форма 1/1, бронхіт, емфізема легенів.
Провина підприємства доведена актом розслідування хронічних професійних захворювань за № 19 від 21 червня 2007 року.
Після проходження ним стаціонарного лікування та обстеження в медичних установах, він був направлений для огляду у МСЕК.
Висновком МСЕК від 04.07.2007 року йому вперше була встановлена стійка втрата працездатності по сукупності захворювань 65%. Вказаним висновком йому заборонена робота в підземних умовах, в контакті з пилом, токсичними газами, тяжка фізична праця. Рекомендовані заходи по відновленню працездатності - санаторно - курортне лікування.
Ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ним трудових обов'язків, спричинило йому фізичні та моральні страждання, обмежує його можливості вести активний образ життя. В результаті отриманих ним професійних захворювань були порушені його конституційні права.
Згідно ч.3 п.1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'я.
На підставі ст. ст. 23, 1167, 1168 ЦК України відповідач зобов'язаний нарахувати та виплатити йому відшкодування морального збитку, тому що, внаслідок професійних захворювань та настання у нього' стійкої втрати професійної працездатності, він переніс та проводжую переносити моральні страждання, тому що загублено значну частину нормальних життєвих функцій організму, тривалий час змушений лікуватися у зв'язку з отриманими професійними захворюваннями та їхніми наслідками, відчуваючи при цьому постійну фізичну біль, страждання та хвилювання, пов'язані з незворотною втратою здоров'я. Таким чином, він фактично позбавився можливості в повному обсязі реалізувати своє право на працю, позбувся стабільного заробітку, не в змові виконувати просту роботу по господарству, що потребує від нього додаткових зусиль.
Моральну шкоду, заподіяну відповідачем оцінює в 50 000 грн.
Позивач ОСОБА_2 у судове засіданні не з'явився, надавши суду заяву про повне підтримання заявлених позовних вимог та про розгляд справи у його відсутність. В наданій суду заяві позивач не заперечував проти заочного розгляду справи.
Представник відповідача ДП шахта ім. Ю.О. Гагаріна, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, тому суд, на підставі ч.4 ст. 169 ЦПК України вирішує справу на підставі наявних у ній доказів (постановляє заочне рішення).
Представник третьої особи ОСОБА_1 у судовому засіданні самостійних вимог на предмет спору не заявила, пояснивши, що положення ЗУ „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", якими передбачалось відшкодування моральної шкоди Фондом - виключені, тому підстав для покладення обов'язку по відшкодуванню моральної шкоди на Відділення Фонду не має.
Дослідивши всі обставини по справі та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до ч. 4 Закону України "Про охорону праці" державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України - відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 03 серпня 1981 року по 12 липня 2000 року перебував у трудових правовідносинах з ДП шахта ім. Ю.О. Гагаріна.
Висновком МСЕК від 04 липня 2007 року ОСОБА_2 встановлено 65% втрати професійної працездатності по сукупності: 50% - первинно з професійного захворювання пневмоканіоз, 15% -повторно з трудового каліцтва від 23.09.1981 року, безстроково. ОСОБА_2 визнаний інвалідом Ш групи.
Згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання № 19 від 21 червня 2007 року причиною захворювання ОСОБА_2 є тривалий, багаторазовий вплив вугільного пилу значних концентрацій.
З позовної заяви позивача вбачається, що у зв'язку з роботою ОСОБА_2 в шкідливих умовах праці, він отримав професійне захворювання, що потягло стійку втрату працездатності, у зв'язку з чим він переніс та проводжує переносити моральні страждання, тому що загублено значну частину нормальних життєвих функцій організму, тривалий час змушений лікуватися у зв'язку з отриманим професійним захворюванням та його наслідками, відчуває при цьому постійну фізичну біль, страждання та хвилювання, пов'язані з незворотною втратою здоров'я. Він фактично позбавився можливості в повному обсязі реалізувати своє право на труд, позбувся стабільного заробітку, не в змові виконувати просту роботу по господарству, що потребує від нього додаткових зусиль.
Відповідно до"п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 „Про судову практику в справа х про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" - моральна шкода може складатися, зокрема, у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного способу життя, при настанні інших негативних наслідків.
Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 8.10.2008р. № 20-рп/2008, потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання мають право на підставі ст. 237-1 КЗпП України на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або, уповноваженого ним органу (роботодавця).
Відповідно до ст. 233 КЗпП України - працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Відповідно до ст. 234 КЗпП України - у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
Суд вважає, що позивачем ОСОБА_2 строк звернення до суду з позовом про вирішення трудового спору пропущений з поважних причин, оскільки через отримане професійне захворювання, позивач змушений був проходити лікування та обстеження в медичних закладах, а тому був позбавлений можливості своєчасно звернутися до суду в межах встановленого ст. 233 КЗпП України тримісячного строку, тому суд приходить до висновку про поновлення зазначеного строку.
Досліджені судом докази свідчать про те, що ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням позивачем трудових обов'язків, заподіює йому моральні та фізичні страждання, обмежує його можливості вести активний спосіб життя, у зв'язку з чим висновком МСЕК встановлені відповідні обмеження, тому суд вважає доведеним факт заподіяння позивачу ОСОБА_2 моральної шкоди.
Розглядаючи та вирішуючи питання про розмір відшкодування ОСОБА_2 моральної шкоди, суд враховує: ступінь втрати позивачем професійної працездатності - 50% (з професійного. захворювання пневмоканіоз), наявність у нього 3 групи інвалідності, тяжкість вимушених змін у його можливій подальшій трудовій діяльності, заборону на роботу в підземних умовах, в контакті з пилом, токсичними газами, тяжку фізичну працю, неможливість відновити втрачене здоров'я та, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, , приходить до висновку про часткове задоволення позову в розмірі 9 000 грн.
Одночасно, суд вважає помилковим посилання позивача на положення ст. ст. 23, 1167, 1168 ЦК України, як на підставу, для задоволення позовних вимог, оскільки між сторонами виникли трудові правовідносини, які урегульовані КЗпП України.
Керуючись ст. ст. 209, 214-215 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково, стягнути з Державного підприємства шахта ім. Ю.О. Гагаріна на користь ОСОБА_2 моральну шкоду, завдану стійкою втратою працездатності, у вигляді одноразового відшкодування у розмірі 9 ООО (дев'ять тисяч) грн. 00 копійок.
Стягнути з Державного підприємства шахта ім. Ю.О. Гагаріна судовий збір на користь держави у розмірі 8 грн. 50 копійок, витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 50, 00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто Микитівським районним судом м. Горлівки за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дні отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Микитівський районний суд м. Горлівки шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.