"04" травня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/269/20
Господарський суд Одеської області у складі:
Суддя Гут С.Ф.
При секретарі судового засідання Борисовій Н.В.
За участю представників сторін:
від позивача: Яблочкін В.М. - ордер;
від відповідача: Тащі М.М. - довіреність;
розглянувши справу №916/269/20 за позовом Селекційно-генетичного інституту -Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп.Комсервіс.Плюс" про стягнення 100 885,35 грн.,-
Селекційно-генетичний інститут-Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп.Комсервіс.Плюс" про стягнення 100 885,35 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.02.2020р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу прийнято розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та підготовче засідання призначено на "03" березня 2020 р. о 10:45 год.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.03.2020р. було відкладено судове засідання на "02" квітня 2020 р. о 12:30 год.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.03.2020 року відповідно до ч.2 ст. 29 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Указу Президента України від 13.03.2020р. №87/2020 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року", "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Cov-2", Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", розуміючи відповідальність держави за свою діяльність, з метою запобігання поширенню захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, серед відвідувачів та працівників суду, судом було перенесено судове засідання у справі №916/269/20, яке призначене на 02.04.2020р. о 12год.30хв., а саме на "07" квітня 2020р. о 11год.00хв.
30.03.2020 року від представника Селекційно-генетичного інституту -Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення вх.№8018/20 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням внесенням змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2020р. №239 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" установлено з 12.03.2020р. до 24.04.2020р. на усій території України карантин.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020р. №540-IХ розділ Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України доповнено п. 4 такого змісту: "Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.04.2020р. було відкладено судове засідання на "30" квітня 2020 р. о 10:45 год.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.04.2020р. було відкладено судове засідання на "04" травня 2020 р. о 10:30 год.
У даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень).
04.05.2020р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, суд встановив:
Судом встановлено, що 01.02.2015р. між Селекційно-генетичним інститутом - Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення (Замовник) та ТОВ «Олімп.Комсервіс.Плюс» (Виконавець) був укладений Договір на виконання послуг з обслуговування житлових будинків, споруд та прибудинкової території, предметом якого є передача Замовником Виконавцю функцій з утримання житлових будинків і прибудинкової території, надання житлово-комунальних послуг та проведення розрахунків з квартиронаймачами та власниками житлових приміщень.
Метою Договору є забезпечення кваліфікованого, якісного, гарантованого обслуговування та ремонту житлового фонду, його технічного обладнання, надання житлово-комунальних послуг, дотримання санітарного стану прибудинкових територій для створення мешканцям будинків належних умов проживання згідно з діючим законодавством України та з нормативно-правовими актами та рішеннями органу місцевого самоврядування, що діють у сфері житлово-комунального господарства, а також, ведення бухгалтерської, статистичної та іншої, передбаченої законодавством, звітності (п.1.2 Договору).
Позивач посилається на те, що пунктом 2.4. Договору, визначено, що Відповідач за Договором зобов'язаний, Забезпечити збереження переданого на обслуговування майна, а після завершення терміну дії Договору або після його розірвання в установленому законодавством порядку, повернути його Позивачу в стані зазначеному в акті приймання - передачі, з урахуванням норми зносу за відповідні роки експлуатації.
Забезпечити якісне утримання житлових будинків і прибудинкових територій, інженерного обладнання, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій. Своєчасно вживати заходів щодо уникнення та ліквідації аварійних ситуацій, пов'язаних з технічним станом житлових будинків та їх інженерним обладнанням, здійснення цілодобового аварійного обслуговування житлового фонду.
Забезпечувати умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів та правил.
Проте, Товариством з обмеженою відповідальністю "Олімп.Комсервіс.Плюс" порушено всі вище переліченні обов'язки, які взяла на себе за Договором.
Як зазначає позивач, у зв'язку із неналежним виконанням своїх обов'язків відповідачем, позивач, вимушений був за власні кошти, залучати сторонні Компанії, для виконання прочистки та необхідних ремонтних робіт каналізаційних систем, робіт по поточному ремонту електричних мереж, поточному ремонту силових електромереж, поточному ремонту кабельної повітряної електролінії, які прийняті у обслуговування згідно Акту приймання- предачі відповідачу, данний факт підтверджується відповідними Договорами та додатками додатками до них.
З наведених підстав, позивач Селекційно-генетичний інститут -Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп.Комсервіс.Плюс" про стягнення суми матеріального збитку у розмірі 100 885,35 грн.
Відповідач заперечує проти позову, з підстав, які викладені у відзиві на позов за вх.ГСОО№5277/20 від 28.02.2020р., а саме вважає, що предметом Договору є передача позивачем відповідачу функцій з утримання житлових будинків і прибудинкової території, для надання житлово-комунальних послуг та проведення розрахунків з квартиронаймачами та власниками житлових приміщень.
Також Відповідач зазначає, що під утриманням будинків і прибудинкових територій розуміється господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.
Згідно із Порядком формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 р. № 869 до переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій входить: Прибирання прибудинкової території; Прибирання сходових кліток; Вивезення побутових відходів (збирання, зберігання, перевезення, перероблення, утилізація, знешкодження та захоронення); Прибирання підвалу, технічних поверхів та покрівлі; Технічне обслуговування ліфтів; Обслуговування систем диспетчеризації; Технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем: гарячого водопостачання; холодного водопостачання; водовідведення; теплопостачання; зливової каналізації; Дератизація; Дезінсекція; Обслуговування димовентиляційних каналів; Технічне обслуговування та поточний ремонт систем протипожежної автоматики та димовидалення, а також інших внутрішньобудинкових інженерних систем у разі їх наявності; Поточний ремонт конструктивних елементів, внутрішньобудинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, теплопостачання та зливової каналізації і технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього упорядження, що розміщені на закріпленій в установленому порядку прибудинковій території (в тому числі спортивних, дитячих та інших майданчиків); Поливання дворів, клумб і газонів; Прибирання і вивезення снігу, посипання частини прибудинкової території, призначеної для проходу та проїзду, протиожеледними сумішами; Експлуатація номерних знаків на будинках; Освітлення місць загального користування і підвалів та підкачування води; Енергопостачання ліфтів; Періодична повірка, обслуговування і ремонт квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтаж, транспортування та монтаж післяповірки.
Відповідач звертає увагу суду, що жодним чином поняття утримання будинків і прибудинкових територій не передбачає капітальний ремонт будинків та інженерних мереж позивача, які не передавались а ні в обслуговування а ні на баланс відповідача . Така функція покладена на балансоутримувача, а саме позивача.
Відповідно до п. 2.4.17 Договору, відповідач щорічно надає позивачу інформацію щодо необхідності проведення капітального ремонту переданого за Договором майна, а уразі аварії - негайно, для проведення заходів з ремонту цього об'єкту.
Як вбачається з документів наданих разом із відзивом на позовну заяву, відповідач повідомляв позивача про аварійну ситуацію на центральній каналізаційній системі склалася ще у листопаді 2018 р. про, що свідчить листи відповідача на адресу позивача про аварійний стан каналізаційної системи та необхідність проведення з боку позивача капітального ремонту. Однак вказані листі були залишені позивачем без відповіді.
Також відповідач зазначає, що ним було надано до відзиву на позовну заяву Довідку Південного офісу Держаудитслужби №07-12/82-з від 19.06.2019р., якою не встановлено жодного порушень своїх зобов'язань відповідача за Договором.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Положеннями ч.ч.1, 2 ст.15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).
Згідно ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно положення ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (частина 2 статті 22 Кодексу).
Породжуючи настання цивільних прав та обов'язків згідно ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника та збитками полягає, передусім, у прямому (безпосередньому) зв'язку між протиправною поведінкою та настанням негативного результату. Вказані обставини підлягають доведенню позивачем належними та допустимими у справі доказами.
З вказаних норм законодавства вбачається, що об'єктивною стороною правопорушення є наявність збитків в майновій сфері кредитора, протиправна поведінка, яка втілилась в невиконанні або неналежному виконанні боржником зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками. Відсутність хоч би одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним зобов'язань, оскільки в даному випадку його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
За статтею 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.
У відповідності до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частиною 2 ст. 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України) від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України). Як у випадку невиконання договору, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду. Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.
Також, згідно статті 906 Цивільного кодексу України, відповідальність Виконавця за порушення договору про надання послуг збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи документах, Селекційно-генетичний інститут -Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення зазначає, що відповідачем неналежно виконано покладені на нього обов'язки, через що позивач був змушений за власні кошти, залучити сторонні компанії для виконання прочистки та необхідних ремонтних робіт каналізаційних систем, однак в підтвердження зазначеного, позивачем не надано жодних доказів того, що відповідач систематично порушує зобов'язання, та не виконує покладені на нього обов'язки, а саме виконання ремонтних робіт по усуненню аварій.
Відповідно до ч. ч. 1-5 ст. 18 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Представник виконавця повинен з'явитися на виклик споживача не пізніше строку, визначеного договором. Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі. Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій.
Однак позивачем не було надано відповідачу жодного Акту-претензії щодо не якісних послуг з утримання будинків та прибудинкових територій.
Що стосується тверджень позивача стосовно того, що ремонтні роботи, які виконувались сторонами підрядниками залученими позивачем, є поточними ремонтними роботами інженерних споруд отриманих у обслуговування відповідачем, суд зазначає наступне:
По перше, Актом Південного офісу Держаудитслужби №07-11/40 від 12.08.2019р. було встановлено, що за Договором обслуговування житлового фонду, укладеного Інститутом з ТОВ «Олімп.Комсервіс.Плюс», передбачено виконання капітальних та аварійних робіт за рахунок Інституту та проведені визначені роботи були аварійними, а не поточними ремонтними роботами.
Також, вартість проведених видатків на оплату поточних ремонтних робіт з обслуговування інженерних комунікацій, що забезпечують обслуговування відомчого житлового фонду та гуртожитку в обліку як заборгованість не рахується.
Крім того, відповідно до Довідки Південного офісу Держаудитслужби №07-12/82-з від 19.06.2019р. «Про результати зустрічної звірки в ТОВ «Олімп.Комсервіс.Плюс» з метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу, якості операцій та розрахунків з Селекційно-генетичним інститутом - Національним центром насіннєзнавства та сортовивчення за період з 01.01.2017р. по 31.05.2019р. для з'ясування їх реальності та повноти відображення в бухгалтерському обліку» встановлено, що на підставі листа від 22.04.2015р. №110/03-1397 ПАТ «Енергопостачальна Компанія Одесаобленерго», а також роз'яснення НКРЕКП від 15.08.2017р. №8939/15/7-17, укладання Договорів з підприємствами на постачання тепло-, водо-, газо-, електропостачання для житлового фонду переданого на обслуговування та виконання капітального ремонту не є можливим, тому, що ТОВ «Олімп.Комсервіс.Плюс» не є власником чи користувачем об'єкту споживача.
ТОВ «Олімп.Косервіс.Плюс» зверталось до Інституту та Академії НААН про сприяння у вирішенні питань, що виникли між ТОВ «Олімп.Комсервіс.Плюс» та підприємствами на постачання тепло-, водо-, газо-, електропостачання для житлового фонду переданого на обслуговування, що підтверджується листами від 12.05.2015р. №08-05/15; №09-05/5 від 13.05.2015р.; від 11.01.2018р. №01-11.01., однак відповіді надано не було.
Зустрічною звіркою було встановлено, що розрахунки між ТОВ «Олімп.Комсервіс.Плюс» та Інститутом відсутні.
Станом на 01.01.2017р., 01.01.2018р., 31.05.2019р. в обліку (та відповідно у звітності) підприємства будь-яка (дебіторська та кредиторська) заборгованість щодо розрахунків з Інститутом не рахувалось.
Тому, жодним чином поняття утримання будинків і прибудинкових територій не передбачає капітальний ремонт будинків та інженерних мереж Позивача, які не передавались а ні в обслуговування а ні на баланс Відповідача. Така функція покладена на балансоутримувача, а саме Позивача.
Суд звертає увагу на те, що позивачем не надано жодного доказу який би фактично підтверджував відмову Відповідача від виконання своїх обов'язків за договором по нижче наведеному випадку нібито не виконання.
Відповідно до п. 2.4.17 Договору, Відповідач щорічно надає Позивачу інформацію щодо необхідності проведення капітального ремонту переданого за Договором майна, а у разі аварії - негайно, для проведення заходів з ремонту цього об'єкту.
Так дійсно, відповідач повідомляв Позивача про аварійну ситуацію на центральній каналізаційній системі склалася ще у листопаді 2018 р. про, що свідчить листи Відповідача на адресу Позивача про аварійний стан каналізаційної системи та необхідність проведення з боку Позивача капітального ремонту. Однак вказані листи були залишені позивачем без відповіді.
Враховуючи наведене, суд вважає, що відповідач на виконання вимог п. 2.4.17 Договору повідомив позивача про аварійну ситуацію на каналізаційній системі, та не порушував своїх зобов'язань за договором.
Позивач жодних доказів не надав, що свідчить про відсутність підстав вважати, що відповідач не належним чином виконує свої обов'язки.
З урахуванням зазначених обставин, позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами вказаних обставин.
Враховуючи викладені обставини, з огляду на недоведеність та необґрунтованість позовних вимог Селекційно-генетичного інституту -Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп.Комсервіс.Плюс" суми матеріальних збитків у розмірі 100 885,35грн., суд не вбачає підстав для задоволення.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до приписів ст.129 ГПК України позивача витрати по сплаті судового збору, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 86, 130, 175, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1.У задоволенні позову Селекційно-генетичного інституту -Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп.Комсервіс.Плюс" про стягнення 100 885,35 грн. - відмовити повністю.
2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст складено 12 травня 2020 р.
Суддя С.Ф. Гут