ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.05.2020Справа № 910/3615/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку письмового провадження матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, 32 літ-А, 3-поверх)
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5)
про стягнення 6 080,74 грн.
Представники сторін: не викликались
Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 6 080,74 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає те, що відповідач під час здійснення перевезення вантажу залізничним транспортом за залізничними накладними порушив взяті на себе зобов'язання та здійснив доставку вантажу з простроченням строків поставки, що стало наслідком нарахування йому штрафу у розмірі 6 080,74 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2020 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/3615/20 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
14.04.2020 через загальний відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову, оскільки, на думку відповідача, матеріали справи не містять доказів того, що позивач поніс збитки внаслідок затримки доставки вантажу. Крім того, відповідач просить суд зменшити розмір заявленого до стягнення штрафу на 50%. У відзиві відповідач також клопотав про поновлення строку для подання відзиву у зв'язку із виникненням необхідності витребування додаткових документів зі станції Рогатин та запровадженням по всій Україні карантину, що ускладнило роботу відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
З огляду на вищенаведене, суд вважає за можливе поновити відповідачу строк на подання відзиву та прийняти його до розгляду.
Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався.
Відповідно до ч. 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
07.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард", як замовником та Публічним акціонерним товариством "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ", як перевізником укладено договір №07153/ПЗ-2018 про надання послуг, предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.
Відповідно до п. 1.3. договору надання послуг за цим договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами.
Як вбачається із матеріалів справи, залізничними накладними №42152447, №42158006 та №42157982 підтверджується факт того, що 24.08.2019 відповідачем було прийнято до перевезення вантаж на станції Чорноморська (для ТІС) Одеської залізниці вантаж - вагони залізничні, на власних осях, не поіменовані в алфавітному порядку. Станція призначення - Рогатин Львівської залізниці. Одержувач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард".
Згідно графи 49 вищевказаних перевізних документів вбачається, що про прибуття вантажу позивача було повідомлено 09.09.2019 року о 04 год. 15 хв.
Позивачем 09.09.2019 року о 09 год. 14 хв. по 09 год. 15 хв. здійснено розкредитування вказаних перевізних документів, що підтверджується графою 53 відповідно.
Залізничною накладною №35622992 також підтверджується факт того, що 03.09.2019 відповідачем прийнято до перевезення по станції Дністрянська Львівської залізниці вантаж - вагони залізничні, на власних осях, не поіменовані в алфавітному порядку. Станція призначення - Кам'янка-Бузька Львівської залізниці. Одержувач - ТОВ "ГРЕЙСНВАРД".
Згідно графи 49 перевізного документа №35622992 про прибуття вантажу позивача повідомлено 09.09.2019 року о 10 год. 00 хв.
Позивачем 09.09.2019 року о 10 год. 11 хв. здійснено розкредитування вказаних перевізних документів, що підтверджується графою 53 відповідно.
Відповідно до графи 52 залізничних накладних №42152447, №42158006, №42157982 та №35622992 вагони, які прямували до станцій призначення Акціонерним товариством "Українська залізниця" доставлені після закінчення встановленого строку доставки, про що свідчать відповідні календарні штемпелі видачі вантажу на цих накладних.
В наведених залізничних накладних, за якими Акціонерним товариством "Українська залізниця" допущено прострочення доставки вантажу, відмітки про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки не проставлені, що вказує на відсутність поважних причин прострочення термінів доставки вантажу одержувачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард".
Внаслідок прострочення Акціонерним товариством "Українська залізниця" строків доставки вантажів, визначених Правилами обчислення термінів доставки вантажів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 за № 865/5086 (далі - Правила обчислення термінів доставки вантажів) Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" нарахувало залізниці штраф на загальну суму 6 080,74 грн.
Позивач звертався до відповідача з претензіями №1009-393 та №1009-396 від 10.09.2019 про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу в загальному розмірі 6 080,74 грн.
Як вбачається із матеріалів справи, станом на час розгляду справи по суті матеріали справи не містять відповіді відповідача про задоволення або відмову у задоволенні претензій позивача.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно з ч. 6 ст. 306 Господарського кодексу України, відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Так, Постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць України (далі - Статут), який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (п. 2 Статуту).
На підставі цього Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України (п. 5 Статуту).
Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Статтями 22, 23 Статуту передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.
Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено також ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України.
Таким чином, відповідачем взято на себе зобов'язання з перевезення вантажу на підставі складених залізничних накладних, копії яких наявні в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 919 Цивільного кодексу України перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі (ч. 1 ст. 313 Господарського кодексу України).
Згідно зі ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ст. 41 Статуту залізниць України, залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно з п. 1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажу, термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Відповідно до підпункту 1.1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів, у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.
Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі "Навантаження призначено на число місяць" (п. 2.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів).
Терміни доставки для вагонних відправок застосовуються при перевезенні вантажів, для яких надані окремі вагони та при перевезенні порожніх власних і орендованих вагонів (п. 2.2 Правил обчислення термінів доставки вантажів).
Згідно з п. 2.4 наведених Правил, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу та на одну добу у разі переадресування вантажу.
Відповідно до п. 2.10 Правил обчислення термінів доставки вантажів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно зі ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.
Відповідно до ст. 116 Статуту залізниць України, за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:
10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;
20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;
30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.
Згідно п. 8 Правил видачі вантажів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 за № 862/5083 оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.
З перевізних документів №42152447, №42158006 та №4215798 вбачається наступне:
- вантаж прийнятий до перевезення 24.08.2019 року (графа 56);
- відстань перевезення - 765 км (графа 30);
- перевезення здійснювалося вагонною відправкою (графа 29).
Розрахунок терміну доставки вантажу: 765 км / 200 км/добу = 4 доби (округлюється до повної доби)
4 доби + 1 доба = 5 діб (відповідно до п. 2.4 Правил збільшується на 1 добу на операції пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу).
Таким чином, відповідно до Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644, граничний термін доставки вантажу по вищевказаним перевізним документам - 29.08.2019.
Однак, вантаж за вказаними перевізними документами доставлено 09.09.2019 року (графа 51), тобто прострочення доставки становить 10 діб.
З перевізного документа №35622992 вбачається наступне:
- вантаж прийнятий до перевезення 03.09.2019 року (графа 56);
- відстань перевезення - 120 км (графа 30);
- перевезення здійснювалося вагонною відправкою (графа 29).
Розрахунок терміну доставки вантажу: 120 км / 200 км/добу = 1 доба (округлюється до повної доби)
1 доба + 1 доба = 2 доби (відповідно до п. 2.4 Правил збільшується на 1 добу на операції пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу).
Таким чином, відповідно до Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644, граничний термін доставки вантажу по вищевказаним перевізним документам - 09.09.2019 року.
Однак, вантаж за вказаними перевізними документами доставлено 09.09.2019 року (графа 51), тобто прострочення доставки становить 3 доби.
Пунктом 2.9 Правил передбачено, що про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.
Відповідно до додатки 3 "Пояснення щодо заповнення накладної" до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644, така відмітка проставляється в графі 49 електронної накладної.
Проте, перевізні документи №42152447, №42158006, №4215798 та №35622992 відміток про причини, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, не містять.
Таким чином, оскільки факт порушення відповідачем правил перевезення вантажу належним чином доведений та документально підтверджений, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу є обґрунтованими.
Відповідно до розрахунку позивача, загальний розмір штрафу за несвоєчасну доставку вантажів становить 6 080,74 грн.
Відповідач свого контррозрахунку суми позову не надав, належними доказами доводи щодо відсутності своєї вини у відповідному простроченні не підтвердив.
Судом перевірено розрахунок штрафу, який наведений позивачем у позовній заяві та встановлено, що він є вірним.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд зменшити розмір штрафних санкцій на 50 %.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Разом із тим, за приписами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Проте, відповідачем не доведено наявності виняткових обставин, що визначені у вказаних приписах ст. 233 ГК України та ст. 551 Цивільного кодексу України з наявністю яких законодавець пов'язав виникнення підстав для зменшення розміру штрафних санкцій судом, а тому у задоволенні клопотання відповідача про зменшення суми штрафу судом відмовлено.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" в повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Що стосується заявлених позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн, суд зазначає наступне.
Частиною 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За приписами ч.ч.3 - 5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження понесення витрат на правовудопомогу позивачем надано до матеріалів справи: копію договору про надання правової допомоги № 01-02 від 03.02.2020; ордер на надання правничої (правової) допомоги № 1002411 від 20.02.2020, виданий на ім'я адвоката Накоп'юка Я.В., акт виконаних робіт (наданих послуг) № 01-02/33 від 02.03.2020, рахунок на оплату № 01-02/33 від 02.03.2020 на суму 4 000,00 грн; платіжне доручення № 395 від 02.03.2020 на суму 4 000,00 грн; копію свідоцтва про право Накоп'юка Я.В. на зайняття адвокатською діяльністю №ЧК № 001243 від 16.12.2019.
Отже, матеріалами справи підтверджується понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 4000,00 грн.
Судом враховано, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст.126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04, п.269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Однак, із наданих позивачем документів не вбачається, що витрати у розмірі 4000,00 грн (враховуючи предмет та підстави позовних вимог у справі, обставини даної справи та її складність) мають характер необхідних, а їх розмір є розумним та виправданим (як обов'язкової умови для відшкодування таких витрат іншою стороною).
Враховуючи наведене, з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, враховуючи, що розгляд цієї справи здійснюється у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання, приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, та враховуючи те, що адвокатом надавались позивачу послуги в аналогічних правовідносинах, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи, ціною позову та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
У зв'язку з цим суд дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, та наявністю підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.
Керуючись ст. 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, буд. 32 літ-А, 3-поверх, ідентифікаційний код 41564379) штраф за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 6 080 (шість тисяч вісімдесят) грн 74 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 12.05.2020
Суддя Л. Г. Пукшин