вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"12" травня 2020 р. м. Київ Справа № 911/522/20
Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Неопробіокеар-Україна" (03110, м. Київ, вул. Клінічна, 23-25, кімн, 22, код 38265670)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Центр Фармація" (07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Шолуденка,18, код 30177378)
про стягнення 78 301,14 грн.
без виклику представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю "Неопробіокеар-Україна" (позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Центр Фармація" (відповідач) про стягнення 78 301,14 грн. заборгованості, з яких: 64628,27 гривень основного боргу, 11242,55 гривень пені, 795,61 гривень інфляційних втрат, 1634,71 гривень 3% річних за Договором № 28/01/19 від 28.01.2019.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач здійснив відповідачу поставку товарів на умовах Договору № 28/01/19 від 28.01.2019, проте відповідач за поставлений товар в повному обсязі не розрахувався, у зв'язку із чим у відповідача перед позивачем виникла прострочена заборгованість, яку позивач просить суд стягнути з відповідача в примусовому порядку. Також позивач просить стягнути з відповідача пеню та три проценти річних та інфляційні втрати, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України,.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.03.2020 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви.
На адресу Господарського суду Київської області 06.03.2020 від директора позивача надійшла заява про прийняття позовної заяви до розгляду у зв'язку з усуненням недоліків.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, суд розглядає справу в порядку ч. 5 ст. 252 ГПК України.
Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, для подання заперечень на відповідь на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи, копія ухвали суду від 10.03.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, відзив на позовну заяву не надіслав.
Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-
28 січня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Центр Фармація" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Неопробіокеар-Україна" (Постачальник) укладено Договір № 28/01/19, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язаний передати у власність Покупцеві лікарські засоби (надалі-Товар) згідно з заявками Покупця в асортименті та по цінам, вказаних в Специфікаціях, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар на умовах, визначених цим Договором.
На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних № 22 від 20.03.2019, № 36 від 25.03.2019 та № 97 від 22.05.2019.
В свою чергу відповідач неналежним чином не виконав умови даного договору, не здійснивши оплату за товар, у зв'язку з чим за ним рахується заборгованість у розмірі 64 628,27 грн.
У зв'язку із викладеними обставинами, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар, а також застосування правових наслідків прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Права та обов'язки сторін у даній справі виникли на підставі договору № 28/01/19, який за правовою природою є господарським договором поставки.
Договір поставки укладений належним чином, сторонами не надано доказів припинення його дії, отже він є обов'язковим для сторін.
Відповідно до вимог ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Частиною 1 ст. 664 ЦК України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Відповідно до ст. 689 ЦК України, покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Доказами, наявними у матеріалах справи, зокрема видатковими накладними, підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару. Відповідачем не заперечується факт отримання товару.
Також про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення першим умов договору, у тому числі відсутність заперечень щодо отримання товару за вказаними накладними.
За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За таких обставин, оскільки строк оплати товару та механізм його визначення умовами договору належним чином не визначено, суд дійшов висновку, що до правовідносин сторін підлягають застосуванню положення частини 1 статті 692 ЦК України, відповідно до яких покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, тобто, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором є таким, що настав, з моменту підписання спірних видаткових накладних.
Аналогічна правова позиція викладена в пункті 1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" та пункті 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права".
З огляду на викладене, підписання відповідачем видаткових накладних згідно договору без будь-яких заперечень щодо кількості та/або якості поставленого позивачем товару свідчить про прийняття відповідачем цього товару та, відповідно, породжує для останнього обов'язок по його оплаті у повному обсязі у порядку ч. 1 ст. 692 ЦК України з моменту прийняття відповідного товару.
При цьому судом також враховано, що відповідно до п. 3.2 Договору право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту отримання товару.
Отже, оскільки факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 64 628,27 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, строк оплати за вказаними вимогами настав, а тому позовні вимоги про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню.
Крім того, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 11 242,55 грн., яка нарахована від кожної неоплаченої накладної. З цього приводу суд зазначає наступне.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
Відповідно до п. 10.4. Договору, у випадку порушення Покупцем строків оплати товару, передбачених даним Договором, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок та врахувавши встановлені обставини щодо наявності заборгованості відповідача та фактів прострочення платежів, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача про стягнення пені у розмірі 11 242,55 грн.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 1634,71 грн. 3% річних та 795,61 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат встановив, що заявлені позивачем до стягнення суми відповідають вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога щодо стягнення 1634,71 грн. 3% річних та 795,61 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню в повному обсязі.
Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи те, що сума боргу, підтверджена належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, відповідач на момент прийняття рішення не надав документів на підтвердження погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 64628,27 грн. основного боргу, 11242,55 грн. пені, 1634,71 грн. 3% річних та 795,61 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Центр Фармація" (07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Шолуденка,18, код 30177378) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Неопробіокеар-Україна" (03110, м. Київ, вул. Клінічна, 23-25, кімн. 22, код 38265670) 64628 (шістдесят чотири тисячі шістсот двадцять вісім) грн. 27 коп. основного боргу, 11 242 (одинадцять тисяч двісті сорок дві) грн. 55 коп. пені, 795 (сімсот дев'яносто п'ять) грн. 61 коп. інфляційних втрат, 1634 (одну тисячу шістсот тридцять чотири) грн. 71 коп. 3% річних та 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 та з урахуванням п.17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 12.05.2020.
Суддя Т.Д. Лилак