номер провадження справи 28/29/20
12.05.2020 Справа № 908/477/20
м.Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи:
за позовом фізичної особи-підприємця Кукули Галини Спиридонівни ( АДРЕСА_1 )
до відповідача публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035, місто Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14)
про стягнення грошових коштів
Без виклику представників сторін
До Господарського суду Запорізької області звернулася фізична особа-підприємець Кукула Галина Спиридонівна з позовом до відповідача публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення 170.273,32 грн.
В позовній заяві позивач посилався на укладення між позивачем та відповідачем договору про постачання електричної енергії №635 від 28.01.2008. Позивач, враховуючи умови договору, здійснював попередню оплату за електроенергію, яку він використовуватиме в майбутньому. За підсумками 2018 року позивачем сплачено грошових коштів за користування електричною енергією в загальній сукупності у більшому розмірі ніж фактично використано протягом року. У зв'язку з чим, переплата склала 16.512,68 грн., про що суду наданий Акт звірки взаємних розрахунків №635 від 03.01.2019 підписаний обома сторонами. З 01.01.2019 ПАТ «Запоріжжяобленерго» розпочало провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії на території Запорізької області на підставі ліцензії з розподілу електричної енергії, що видана згідно постанови НКРЕКП від 13.11.2018 № 1415. При цьому ліцензія відповідача на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом з цього ж часу анульована. Таким чином, з 01.01.2019 ПАТ «Запоріжжяобленерго» не є електропостачальником та не може згідно вимог закону здійснювати діяльність з постачання електричної енергії, у зв'язку з чим між сторонами були припинені договірні правовідносини на підставі договору №635 від 28.01.2008. З метою повернення попередньої оплати позивачем на адресу ПАТ «Запоріжжяобленерго» була спрямована заява про повернення грошових коштів б/н від 15.01.2019. Також внаслідок порушення відповідачем грошового зобов'язання позивач з урахуванням положень ст. 625 ЦК України нарахував до стягнення 3% річних у розмірі 542,88 грн. У зв'язку з відсутністю дій з боку відповідача щодо повернення грошової суми позивач звернувся з позовом до суду. В прохальній частині позову позивач просив стягнути з відповідача 3000,00 грн. витрат на правову допомогу, про що суду надані договір про надання правової допомоги №329 від 02.01.2020, укладений між позивачем та адвокатом Цигилею Л.М., яка діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №855, виданого Запорізькою обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури від 28.02.2011.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.02.2020 позовну заяву передано на розгляд судді Федоровій О.В.
Ухвалою суду від 27.02.2020 позовну заяву ФОП Кукули Г.С. залишено без руху. Позивачу надано десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків.
11.03.2020 суду надані докази усунення позивачем недоліків, перелік яких був зазначений в ухвалі від 27.02.2020.
Ухвалою суду від 16.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/477/20, присвоєно справі номер провадження 28/29/20, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачу запропоновано подати відзив у строк протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Також сторін було повідомлено, що додаткові письмові докази, клопотання, заяви, пояснення необхідно подати у строк до 17.04.2020 (включно).
Учасники справи належним чином повідомлені про розгляд справи в суді, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.
Відповідно до ч. ч. 2, 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.
У відзиві на позов №301-юр від 30.03.2020, який отримано судом 31.03.2020, відповідач зазначив, що ПАТ «Запоріжжяобленерго» включено до переліку об'єктів великої приватизації державної власності згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.01.2019 №36-р, і усі виконавчі дії відносно нього зупиняються. Зважаючи на те, що наразі органами Державної виконавчої служби відкрито більше восьмиста виконавчих проваджень по стягненню з відповідача сум заборгованості, складно передбачити у який строк буде виконано рішення суду по даній справі у зв'язку з чим відповідач просить надати додатковий час для проведення переговорів з приводу укладення мирової угоди по справі. Посилався на відсутність додаткових джерел фінансування, окрім коштів, які надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання. При цьому відповідач відзначив, що постановою НКРЕКП від 11.12.2018 №1833 «Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії ПАТ «Запоріжжяобленерго», яка набрала чинності з 01.01.2019, не передбачено такого напрямку використання коштів, як повернення переплати (кредиторської заборгованості) юридичним та фізичним особам. Також ПАТ «Запоріжжяобленерго» просило розглянути питання про можливість укладення мирової угоди по справі, на умовах погоджених сторонами. Надав контррозрахунок 3% річних, відповідно до якого вважає, що нарахування 3% річних, враховуючи положення ч.2 ст. 530 ЦК України, повинно здійснюватися починаючи з 23.01.2019, оскільки заява про повернення попередньої оплати була спрямована позивачем 15.01.2019. Таким чином, на думку відповідача, 3% річних за період прострочення з 23.01.2019 по 05.02.2020 складають 514,23 грн. З урахуванням викладеного просив в позові відмовити.
Позивач правом на надання відповіді на відзив не скористався, будь-яких пояснень або спростування позиції відповідача суду не надав.
06.04.2020 на адресу суду від позивача надійшло клопотання від 01.04.2020 (вх. №7004/08-08/20 від 06.04.2020) про долучення до матеріалів справи додаткових документів. Надані пояснення щодо розрахунку 3% річних, а саме позивачем зазначено, що нарахування 3% річних здійснено за період прострочення починаючи з 01.01.2019, оскільки ПАТ «Запоріжжяобленерго» з цієї дати не є постачальником електричної енергії по 05.02.2020 (момент звернення з позовом до суду). Просив позов задовольнити в повному обсязі.
Станом на 12.05.2020 доказів врегулювання спору учасниками справи шляхом укладання мирової угоди суду не надано, тому суд надає оцінку доказам за наявними у справі матеріалами.
Також суд звертає увагу сторін, що учасники справи мають право укласти мирову угоду і після винесення судового рішення, як то передбачено положеннями ст. 330 ГПК України.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Шістдесят днів з дня відкриття провадження у даній справі спливає 16.05.2020.
Приймаючи до уваги той факт, що сторонами дотримані положення Господарського процесуального кодексу України, суду надані позов, відзив на позов, документальні докази в обґрунтування правових позицій, суд визнав надані документи достатніми для всебічного та об'єктивного розгляду спору 12.05.2020.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 12.05.2020.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні без виклику учасників справи, суд
Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» (постачальник електричної енергії, відповідач у справі) та фізична особа-підприємець Кукула Галина Спиридонівна (споживач, позивач у справі) 28.01.2008 уклали договір про постачання електричної енергії № 635 (надалі - Договір), відповідно до умов якого постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу», а споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Точки продажу електричної енергії визначаються додатком № 2 «Точки продажу електричної енергії споживачу» (розділ 1 Договору).
Згідно з п. 2 Договору споживач зобов'язується оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатка № 4 «Порядок розрахунків за активну електричну енергію» та додатка № 5 «Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії».
Пунктом 9.4 договору встановлено, що цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і укладається на термін до 31 грудня 2008 року. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії. Умови, а також термін дії договору, можуть бути переглянуті в будь-який момент за узгодженням сторін.
Додатковою угодою № 8 від 12.06.2018 до договору №635 від 28.01.2008 сторони пункт 4 Додатку №4 виклали в новій редакції, а саме: «оплата електричної енергії здійснюється Споживачем у формі попередньої оплати за рахунок, що направляється споживачу Постачальником електричної енергії у розрахунковому періоді, що передує звітному. Кінцевим терміном оплати рахунку є 25 число календарного місяця, що передує розрахунковому».
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивачем щомісячно здійснювалась попередня оплата за електроенергію.
Так, 07 вересня 2018 року позивач на підставі виставленого рахунку № 635/10пп від 04.09.2018 здійснив попередню оплату у сумі 23407,40 грн. за активну електроенергію, 09.10.2018 на підставі виставленого рахунку №635/11пп від 02.10.2018 здійснив попередню оплату у сумі 19364,34 грн. (5000,00 грн. + 14364,34 грн.), 01.11.2018 на підставі виставленого рахунку №635/12пп від 01.11.2018 позивач здійснив попередню оплату у сумі 15.952,17 грн. (14000,00 грн. + 1952,17 грн.).
31 грудня 2018 року ПАТ «Запоріжжяобленерго» виставило рахунок № 635/12а від 31.12.2018 року на суму 20252,18 грн. за спожиту у грудні 2018 року електроенергію. В рахунку № 635/12а від 31.12.2018 відповідачем зазначено сальдо на користь споживача, яке станом на 01.01.2019 дорівнювало 16512,68 грн.
Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, 13.11.2018 прийнято постанову № 1415 «Про видачу ПАТ «Запоріжжяобленерго» ліцензії з розподілу електричної енергії та анулювання ліцензії з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом".
Відповідно до п. 1 вказаної постанови НКРЕКП видано ПАТ «Запоріжжяобленерго» (код ЄДРПОУ 00130926) ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності, а саме: на території Запорізької області в межах розташування системи розподілу електричної енергії, що перебуває у власності ПАТ «Запоріжжяобленерго», та електричних мереж інших власників, які приєднані до мереж ліцензіата (з якими укладені відповідні договори згідно з законодавством).
У пункті 2 постанови НКРЕКП вказано: анулювати ПАТ «Запоріжжяобленерго» (код ЄДРПОУ 00130926) з 01 січня 2019 року ліцензію на право провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, видану відповідно до постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 04 вересня 1996 року № 73, та ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, видану відповідно до постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 04 вересня 1996 року № 74, на підставі пункту 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії».
Таким чином, з 01.01.2019 ПАТ «Запоріжжяобленерго» не є електропостачальником та не може згідно вимог закону здійснювати діяльність з постачання електричної енергії.
У зв'язку зі зміною постачальника електроенергії позивач 15.01.2019 звернувся із заявою до відповідача з проханням повернути надмірно сплачені грошові кошти за користування електричною енергією у розмірі 16512,68 грн.
Факт отримання заяви відповідач підтвердив у відзиві. Втім, вимога позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Згідно з підписаним сторонами та скріпленим печатками підприємств актом звірки взаєморозрахунків від 03.01.2019 за договором № 635 від 28.01.2008 існує заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 16512,68 грн.
Залишок коштів попередньої оплати за договором № 635 від 28.01.2008 відповідачем у добровільному порядку не повернуто, що стало підставою звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги щодо стягнення попередньої оплати такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків зокрема є договори та інші правочини.
Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.
Господарські взаємовідносини сторін врегульовано договором про постачання електричної енергії № 344 від 02.10.2014.
Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Частинами 6 та 7 статті 276 ГК України закріплено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Закон України «Про ринок електричної енергії», який набрав чинності 11.06.2017, визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природнє середовище.
У відповідності до ст. ст. 8, 45 вказаного Закону господарська діяльність з виробництва, передачі, розподілу електричної енергії, постачання електричної енергії споживачу, трейдерська діяльність, здійснення функцій оператора ринку та гарантованого покупця провадиться на ринку електричної енергії за умови отримання відповідної ліцензії.
Втім, як зазначалося судом вище, ПАТ «Запоріжжяобленерго» з 01.01.2019 не є енергопостачальником та не може згідно вимог закону здійснювати діяльність з постачання електричної енергії.
Вищевикладене свідчить, що ПАТ «Запоріжжяобленерго» на теперішній час не має можливості виконувати свої зобов'язання за договором про постачання електричної енергії № 635 від 28.01.2008 по постачанню у 2019 році електричної енергії.
Суд приймає до уваги, що підписаним сторонами та скріпленим печатками підприємств актом звірки взаєморозрахунків зафіксовано, що за позивачем за період з січня 2018 року по грудень 2018 року рахується переплата за Договором № 635 від 28.01.2008 в сумі 16512,68 грн.
В розумінні ст. ст. 9, 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості та фіксує стан розрахунків між сторонами.
Отже, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу. Відповідний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18.
Наведені вище фактичні обставини справи свідчать, що станом на 01.01.2019 у ПАТ «Запоріжжяобленерго» виникла кредиторська заборгованість перед позивачем у справі, як споживачем електричної енергії, в розмірі 16512,68 грн. попередньої оплати за електричну енергію, обсяги якої не були спожиті.
Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч. 2 ст. 714 ЦК України).
За приписами ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Відповідач належних та допустимих доказів повернення позивачу 16512,68 грн. попередньої оплати за електричну енергію, обсяги якої не були спожиті, суду не надав.
У відзиві на позов відповідач не заперечив того факту, що станом на 01.01.2019 у ПАТ «Запоріжжяобленерго» виникла кредиторська заборгованість перед споживачами електричної енергії (в тому числі і перед позивачем у даній справі) по попередній оплаті за електричну енергію в розмірі більшому за обсяги спожитої електричної енергії.
Отже, виходячи з наведеного, правові підстави для утримання відповідачем попередньої оплати відсутні. Праву покупця вимагати повернення суми попередньої оплати кореспондує обов'язок продавця повернути попередню оплату.
Доводи відповідача про відсутність додаткових джерел фінансування, окрім коштів, які надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання та на те, що постановою НКРЕКП від 11.12.2018 № 1833 «Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії ПАТ «Запоріжжяобленерго» не передбачено такого напрямку використання коштів, як повернення переплати (кредиторської заборгованості) юридичним та фізичним особам, не спростовують встановленого факту наявності переплати та відсутності підстав для утримання коштів.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з ПАТ «Запоріжжяобленерго» суми 16512,68 грн. надмірно сплачених коштів за електричну енергію, обсяги якої не були спожиті, є такою, що ґрунтується на законі, та заявлена до стягнення правомірно.
За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 542,88 грн. за період з 01.01.2019 по 05.02.2020.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.
З аналізу зазначеної норми законодавства вбачається, що три проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, тобто три проценти річних не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань, які можуть бути узгоджені сторонами, оскільки ця норма законодавства є імперативною. Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Річні проценти за своєю правовою природою є складовою частиною боргу та підлягають стягненню разом із сумою основного боргу на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Втім, згідно з умовами договору №635 від 28.01.2008 ПАТ «Запоріжжяобленерго» зобов'язалося забезпечити позивача електричною енергією, тобто обов'язок відповідача по договору носив немайновий характер.
Як свідчать матеріали справи позивач з вимогою (заявою) про повернення попередньої оплати звернувся до відповідача лише 15.01.2019.
Відповідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Приймаючи до уваги положення ч. 2 ст. 530 ЦК України, прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання почалося з 23 січня 2019. За таких обставин наданий позивачем розрахунок 3% річних суд визнав виконаним невірно, оскільки він зроблений за період, коли у відповідача грошового зобов'язання ще не виникло.
Згідно з перерахунком, зробленим судом, сума 3% річних за період прострочення з 23.01.2019 по 05.02.2020 складає 514,23 грн. (розрахунок здійснено судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство"). Позовні вимоги про стягнення 3% річних у цій сумі підлягають задоволенню.
РОЗРАХУНОК 3% річних
ВідсотокГраничний строк оплати товаруСтрок розрахунку річнихКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума річних, грн.
3%22.01.201905.02.202037916512514,23
В решті заявлених позовних вимог (стягнення 28,65 грн. 3% річних) суд відмовляє, оскільки заявлені безпідставно.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).
Відповідач позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про виконання ним обов'язку щодо повернення позивачу надмірно сплачених за договором коштів або відсутності надмірно сплачених позивачем коштів в рамках договору №635 від 28.01.2008 за вказаний у позові період не надав.
Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі: 2098,14 грн. (17024,23 грн. (задоволена сума) : 17055,56грн. (заявлена сума) х 2102,00 грн. (сплачений судовий збір)). Решта судових витрат 3,86 грн. залишається за позивачем.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн.
Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", котра зазначає, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Позивач надав на підтвердження факту понесення витрат на правову допомогу договір про надання правової допомоги №329 від 02.01.2020, акт прийому-передачі виконаних робіт від 04.02.2020, квитанцію до прибуткового касового ордеру ЦС 00018 від 02.01.2020 на суму 3000,00 грн.
Актом від 04.02.2020 сторони засвідчили факт надання послуг за договором про надання правової допомоги №329 від 02.01.2020 на суму 3000,00 грн.
Матеріали справи підтверджують факт оплати наданих юридичних послуг у розмірі 3000,00 грн.
Суд констатує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката співмірний зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; а також предметом позовних вимог та строку розгляду справи, а тому підлягає стягненню з відповідача.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволені судом частково, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості вимог позивача в частині стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених вимог, що становить суму 2994,00 грн. В решті заявлених вимог про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу (у розмірі 6,00 грн.) відмовляється судом.
Керуючись ст. ст. 126, 129, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов фізичної особи Кукули Галини Спиридонівни до відповідача публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення 17055,56 грн. задовольнити частково.
2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035, місто Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, ідентифікаційний код 00130926) на користь фізичної особи-підприємця Кукули Галини Спиридонівни ( АДРЕСА_1 ) 16512,00 грн. (шістнадцять тисяч п'ятсот дванадцять грн. 00 коп.) попередньої оплати за договором №635 про постачання електричної енергії від 28.01.2008, 514,23 грн. (п'ятсот чотирнадцять грн. 23 коп.) 3% річних, 2098,14 грн. (дві тисячі дев'яносто вісім грн. 14 коп.) судового збору, 2994,00 грн. (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто чотири грн. 00 коп.) витрат на правничу допомогу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. Відмовити в частині стягнення 28,65 грн. 3% річних.
4. Судові витрати у розмірі 9,86 грн. (3,86 грн. судовий збір, 6,00 грн. витрат на правничу допомогу) покладаються на позивача.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 12 травня 2020 року.
Суддя О.В. Федорова