вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
06.05.2020м. ДніпроСправа № 904/110/20
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання Прокопенко А.В., розглянув спір
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, м. Дніпро
до Фізичної особи-підприємця Южакова Дементія Вячеславовича, м. Дніпро
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державне підприємство "Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва "Дніпроцивільпроект", м. Дніпро
про стягнення заборгованості в сумі 100 219,91 грн.
Представники:
від позивача не з'явився;
від відповідача не з'явився;
від третьої особи не з'явився.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення 72 795,43 грн., що складають суму заборгованості за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-5041-ОД від 10.12.2012; 27 424,48 грн. - неустойки; 20 963,22 грн. - пені; 9 452,00 грн. - річних; 34 902,38 грн. - інфляції грошових коштів.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань з внесення орендної плати за договором № 12/02-5041-ОД оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 10.12.2012.
У межах визначеного законом строку сторонам була надана можливість скористались своїми правами на подання заяв по суті справи з документальним обґрунтуванням.
Відповідач відзив на позов не надав.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвалою від 08.01.2020 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях залишено без руху у зв'язку з тим, що остання подана без додержання вимог, викладених у статті 162 Господарського процесуального кодексу України.
27.01.2020 від позивача надійшла заява, до якої останнім залучено обґрунтований розрахунок заборгованості з орендної плати та неустойки, відсутність якого на момент подання позовної заяви стала підставою для залишення її без руху.
Крім того, до зазначеної вище заяви позивачем додано уточнену позовну заяву, в якій останнім зменшено позовні вимоги шляхом виключення із первісного позову вимоги про стягнення пені, решта позовних вимог залишилась незмінними.
Заява про зменшення позовних вимог прийнята судом до розгляду.
03.02.2020 господарським судом відкрито провадження у справі № 904/110/20, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 02.03.2020, про що постановлено ухвалу.
Представник відповідача в судове засідання 02.03.2020 не з'явився, останній був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи з огляду на наступне.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 02.03.2020 відповідач знаходиться за адресою, зазначеною у позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1
Відповідно до частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання, ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Як вбачається з матеріалів справи, поштове відправлення з ухвалою суду від 03.02.2020, надіслане на адресу відповідача за № 4930011130366 згідно Витягу з ЄДР, тобто, за останньою відомою суду адресою, повернуто 11.02.2020 підприємством зв'язку із відміткою "адресат відсутній", а отже, слід прийти до висновку, що відповідач відмовився від отримання надісланої на його адресу ухвали (а.с. 57-60).
Представник ДП "Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва "Дніпроцивільпроект" також в судове засідання не з'явився, як вбачається з матеріалів справи, про дату, місце та час судового засідання останній повідомлений належним чином, про що свідчить залучене до матеріалів справи поштове повідомлення (а.с. 62).
Ухвалою суду від 02.03.2020 відкладено розгляд справи до 23.03.2020.
У зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України Постанови № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", відповідно до якої, через спалах у світі коронавірусу з 12.03.2020 до 03.04.2020 в Україні вводиться карантин, та з огляду на те, що листом Ради суддів України № 9рс-186/20 від 16.03.2020 рекомендовано встановити особливий режим роботи судів, господарським судом відкладено розгляд справи до 13.04.2020.
Проте, загальнонаціональний карантин, який мав тривати до 03.04.2020, рішенням Кабінету Міністрів України від 25.03.2020, продовжено на 21 день - до 24.04.2020 включно.
07.04.2020 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке господарський суд вважає можливим задовольнити.
Ухвалою суду від 13.04.2020 розгляд справи відкладено до 06.05.2020.
06.05.2020 від позивача електронним засобом зв'язку надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Суд відмовляє у задоволенні зазначеного клопотання з огляду на те, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
При цьому, такий розумний строк визначений у статті 248 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення у даному судовому засіданні, суд приходить до висновку щодо недоцільності відкладення судового засідання у даній справі.
Приймаючи до уваги запроваджені на території України заходи щодо убезпечення населення від поширення гострих респіраторних захворювань та в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
Предметом доказування у справі є обставини щодо неналежного виконання відповідачем зобов'язань в частині повного розрахунку за оренду нерухомого майна, що належить до державної власності.
Доказами, якими позивач підтверджує позовні вимоги є: договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-5041-ОД від 10.12.2012 (а.с. 16-19); акт приймання-передачі від 10.12.2012 (а.с. 20); додаткова угода про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 10.12.2012 № 12/02-5041-ОД від 03.03.2016 (а.с. 21-22); лист № 18-02-06318 від 28.09.2018 (а.с. - 23); рекомендоване поштове повідомлення (а.с. 24); лист № 18-02-07734 від 26.11.2018 про припинення дії договору (а.с. 25); заява (а.с. 26); акт повернення державного майна від 31.01.2019 (а.с. 27).
10.12.2012 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Дніпропетровській області (далі - Орендодавець), правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України у Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (далі - Позивач) і Фізичною особою-підприємцем Южаковим Дементієм Вячеславовичем (далі - Відповідач, Орендар) укладений договір №12/02-5041-ОД оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне майно - нежитлове вбудоване приміщення реєстровий (далі-Майно) площею 34,87 кв.м., розміщене за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Газети «Правда», 3 на технічному поверсі шестиповерхової адміністративної будівлі, що перебуває на балансі Державного підприємства "Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва "Дніпроцивільпроект" (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на « 02» серпня 2012 року і становить за незалежною оцінкою 63 180,00 грн.
Відповідно до п. 1.2. Договору, майно передається в оренду з метою розміщення суб'єкту господарювання, що здійснює побутове обслуговування населення, без права здійснення іншої комерційної діяльності.
Використання орендованого державного майна не за призначенням забороняється.
За умовами п. 2.1. Договору, Орендар вступає у строкове платне користування державним майном у термін, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації договору) та акта приймання-передачі майна.
Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
На виконання умов зазначеного вище договору Позивач передав, а відповідач Прийняв в оренду нежитлове вбудоване приміщення, що підтверджується актом приймання-передачі об'єкта оренди від 10.12.2012.
Згідно з частиною першою статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно з п.п. 3.1., 3.2. Договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 зі змінами (далі - Методика розрахунку), або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - вересень 2012 року - 262,72 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - грудень 2012 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за жовтень, листопад, грудень 2012 року. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.
У відповідності до п. 3.3. Договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
У разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування (п. 3.4. Договору).
За умовами п. 3.5. Договору, розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об'єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.
Відповідно до п. 3.6. Договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні:
- 70% до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділенням казначейства у розмірі 183,90 грн;
- 30% балансоутримувача у розмірі 78,82 грн.
щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
Пунктом 5.2. Договору визначено, що Орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату у співвідношенні, визначеному в п. 3.6 цього договору.
Цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 10 грудня 2012 року по 09 листопада 2015 року включно (п. 10.1. Договору).
03.03.2016 сторони уклали додаткову угоду про внесення змін, якою, зокрема:
- викладено п. 3.1. розділу 3 Договору "Орендна плата" в такій редакції:
"Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 (зі змінами), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - вересень 2015 року 951,14 грн".
- викладено п. 3.6. розділу 3 Договору "Орендна плата" в такій редакції:
"...70% до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділенням казначейства у розмірі - 665,80 грн; 30% балансоутримувачу в розмірі - 285,34 грн.".
- викладено другий абзац пункту 10.1 Розділу 10 Договору "Строк чинності, умови зміни та припинення договору" в такій редакції: "Цей договір є пролонгованим з 10.11.2015 по 09.10.2018 (включно)" (в редакції додаткової угоди від 03.03.2016 про внесення змін до Договору).
У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором щодо внесення орендної плати, Регіональне відділення Фонду державного майна України у Дніпропетровській області направило на адресу ФОП Южакову Д. В. лист вих. № 18-02-06318 від 28.09.2018 в якому повідомив останнього, у разі відмови від виконання умов договору оренди, вважати цей лист заявою про припинення договору оренди від 10.12.2012 № 12/02-5041-ОД, а договір - припиненим з 10.10.2018 та пропонуємо терміново повернути об'єкт оренди балансоутримувачу за актом приймання-передачі (а.с. 23).
ФОП Южаков Д.В. до Регіонального відділення в порядку п. 5.20 договору з заявою щодо продовження дії договору на новий строк, порушення умов договору не усунув, відповіді або заперечень на лист вих. № 18-02-06318 від 28.09.2018 не надав.
Наказом № 12/02-341-ПО від 05.11.2018 Регіональне відділення Фонду державного майна України у Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях припинило дію договору оренди від 10.12.2012 № 12/02-5041-ОД з 10.10.2018.
Листом вих. №18-02-07734 від 26.11.2018 (а.с. 25) позивач повідомив відповідача про відмову від договору оренди державного майна №12/02-5041-ОД від 10.12.2013 та просить повернути за актом приймання-передачі орендоване майно, а також сплатити недоотриману орендну плату до Державного бюджету України в сумі 69 974,47 грн. та балансоутримувачу в сумі 29 989,07 грн.
У разі невиконання зазначених вимог буде проведена претензійно-позовна робота.
Однак відповідач відповіді на лист не надав та наявну заборгованість позивачу не сплатив.
Відповідно до акту повернення державного майна об'єкт оренди був повернутий відповідачем 31.01.2019 балансоутримувачу з порушенням встановлених строків.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької діяльності.
Згідно з частини 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Частиною 1 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач не спростував наведені в позовній заяві доводи, не надав доказів сплати заборгованості з орендної плати за вказаний період.
За період користування об'єктом оренди з грудня 2012 по січень 2019 відповідач не повністю та несвоєчасно здійснював орендні платежі, у зв'язку з чим позивач заявив до стягнення орендну плату у сумі 72 795,43 грн. та неустойку за період з 15.11.2018 по 15.02.2019 у розмірі подвійної орендної плати у розмірі 27 424,48 грн.
Проте, як вбачається з матеріалів справи і наданого позивачем розрахунку заборгованості позивачем нараховані неустойка у розмірі подвійної орендної плати та орендна плата за період прострочення відповідача у поверненні позивачу орендованого майна з 11.10. 2018 року по січень 2019 року на підставі частини другої статті 785 Цивільного кодексу України.
Аналіз частини першої статті 759 та частини першої статті 785 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку, що договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном впродовж строку дії договору із сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов'язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Невиконання наймачем обов'язку щодо поверненні речі зумовлює право наймодавця на застосування до наймача особливого виду майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, який полягає у сплаті наймачем, який прострочив виконання обов'язку щодо повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України.
Особливий статус зазначеної неустойки обумовлений тим, що зобов'язання наймача (орендаря) з повернення об'єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди і наймодавець (орендодавець) в цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном. При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України обов'язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов'язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.
Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, що зумовлює вимогу щодо сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків та здійсненні своїх суб'єктивних прав. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Відповідач не виконав обов'язку щодо своєчасного повернення об'єкта оренди по закінченню орендних правовідносин з орендодавцем (до 10.10.2018).
За змістом статей 610, 611, 612 Цивільного кодексу України вбачається, що невиконання зобов'язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов'язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, неустойки згідно з частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України. Законодавцем у частині першій статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Для застосування наслідків, передбачених частиною другої статті 785 Цивільного кодексу України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов'язання, відповідно до вимог статті 614 статті 785 Цивільного кодексу України. Тобто судам необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов'язку не виконав.
Такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові 02.09.2014 у справі № 3-85гс14, а також Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові 11.04.2018 у справі № 914/4238/15, постанові 24.04.2018 у справі № 910/14032/17 та у постанові 09.09.2019 у справі № 910/16362/18 (пункт 51), від якого колегія суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає за необхідне відступати при розгляді справи № 910/20370/17.
Основне зобов'язання відповідача сплачувати орендну плату на користь позивача за весь час фактичного користування орендованим майном, яке виникло з договору оренди, зберігається до моменту повернення об'єкта оренди позивачу, що пов'язується з фактом підписання акта приймання-передачі між сторонами договору оренди (позивачем і відповідачем).
Договір оренди з урахуванням додаткової угоди про продовження строку його дії припинив свою дію 10.10.2018.
Станом на 10.10.2018 у відповідача існувала заборгованість з оренди за загальний період користування майном з грудня 2012 року по 10.10.2018 у загальній сумі 67 396,99 грн.
Заявлена до стягнення орендна плата та неустойка у розмірі подвійної орендної плати за період з 11.10.2018 по січень 2019, тобто поза межами строку дії договору.
На відміну від неустойки, стягнення якої передбачено частиною другої статті 785 Цивільного кодексу України, що є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин, і для притягнення орендаря, що порушив зобов'язання, до якої необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України, обов'язок щодо сплати орендарем орендної плати за користування орендованим майном, в тому числі після спливу строку дії договору оренди, не залежить від встановлення вини у діях орендаря щодо несвоєчасного повернення об'єкта оренди за наслідком розірвання договору оренди. Орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об'єктом оренди на платній основі.
Одночасне стягнення орендної плати та неустойки у вигляді подвійної орендної плати, нарахованої за прострочення повернення орендованого майна, за один і той же період користування наймачем орендованим майном (за період з дня припинення дії договору оренди до дня повернення орендованого майна за актом) є неможливим, оскільки є притягненням відповідача до подвійної відповідальності за одне і те ж саме правопорушення, що суперечить статті 61 Конституції України. Такого правового висновку дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові 13.02.2018 у справі № 910/12949/16 та у постанові 17.12.2018 у справі № 906/1037/16, від якого колегія суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає за необхідне відступати при розгляді справи № 910/20370/17.
Також, аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17.
Враховуючи викладене, до стягнення підлягає заборгованість з оренди майна за загальний період користування майном з грудня 2012 року по 10.10.2018 у загальній сумі 67 396,99 грн., до закінчення дії договору.
Неповернення об'єкту оренди за договором у період після закінчення строку дії договору відбулося виключно з вини самого орендаря (відповідача), який не повернув і не намагався повернути об'єкт оренди орендодавцю у визначений договором строк, а продовжив користування орендованим майном.
За таких обставин, враховуючи навмисне ухилення відповідача від повернення майна після закінчення строку дії договору, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача неустойки у вигляді подвійної орендної плати за період користування майном з 11.10.2018 року по січень 2019 у сумі 27 424,48 грн.
Судовий збір у сумі 1 817,52 грн. покладається на відповідача відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення витрати, які ним були понесені під час розгляду даної справи, а саме витрати на пересилання поштової кореспонденції сторонам у розмірі 60,00 грн.
Частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись статтями 526, 530, 610, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України, статтями 193, 199, 218 Господарського кодексу України, статтями 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Южакова Дементія Вячеславовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (49000, м. Дніпро, вул. Центральна, 6, код ЄДРПОУ 42767945) 67 396,99 грн. (шістдесят сім тисяч триста дев'яносто шість гривень 99 коп.) основного боргу, 27 424,48 грн. (двадцять сім тисяч чотириста двадцять чотири гривні 48 коп.) неустойки, 1817,52 грн. (одна тисяча вісімсот сімнадцять гривень 52 коп.) судового збору, 56, 77 грн. (п'ятдесят шість гривень 77 коп.) витрати, пов'язаних з розглядом справи.
В решті позовних вимог відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Суд вважає необхідним роз'яснити про те, що у зв'язку із заходами, спрямованими на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій, що впроваджені через поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), вказані вище строки оскарження продовжуються до закінчення карантину.
Повне рішення складено 12.05.2020.
Суддя І.Ф. Мельниченко