12.05.2020 року Справа № 904/4698/19
м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Широбокової Л.П. - доповідач,
суддів Орєшкіної Е.В., Подобєда І.М.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Сухової Ліліани Євгенівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2020 у справі №904/4698/19 (суддя Красота О.І., повне рішення складено 20.02.2020)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АМІГО И С», м. Київ
до відповідача: Фізичної особи підприємця Сухової Ліліани Євгенівни, м. Дніпро
про стягнення 150125,76 грн
У жовтні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АМІГО И С» (надалі позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Сухової Ліліани Євгенівни (надалі відповідач) та просило стягнути заборгованість 150 125,76 грн та судові витрати у справі.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором №28/09/16-431 від 28.09.2016 в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару.
Відповідач позов заперечувала, посилаючись на поставку неякісного товару, відмову позивача від прийняття цього товару від покупця, ненастання строків оплати, оскільки за умовами договору строк оплати наставав лише після реалізації товару.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2020 у справі №904/4698/19 (суддя Красота О.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Сухової Ліліани Євгенівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АМІГО И С» заборгованість у сумі 144354,18 грн та судовий збір у сумі 2165,32 грн. В частині стягнення 5771,58 грн у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що позивач частково довів належними доказами факт постачання товару, строк оплати якого відповідно до умов договору настав, доказів оплати якого відповідачкою не надано. Відхилив доводи відповідачки щодо поставки неякісного товару, оскільки при прийманні товару жодних зауважень щодо якості нею не було висловлено.
Відповідачка через систему електронний суд звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність рішення нормам процесуального права та фактичним обставинам справи, просила рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким зобов'язати Позивача прийняти повернення товару від Відповідача згідно накладної на повернення №0000000000334 від 01.10.2019, скасувати стягнення судового збору з Відповідача за рішенням суду, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покласти на Позивача.
В обгрунтування апеляційної скарги посилається на те, що позивач поставив неякісний товар; відповідно до умов договору оплата здійснюється лише за реалізований товар, строк реалізації товару не встановлено, тому не настали і строки платежу. Посилається на обов'язок продавця, встановлений ст. 268 ГК України, забрати товар, який містить приховані недоліки.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.03.2020 (колегія суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Орєшкіної Е.В., Подобєда І.М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Сухової Ліліани Євгенівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2020 у справі №904/4698/19. Розгляд апеляційної скарги визначено проводити в порядку письмового провадження відповідно до положень ст.12, ч. 10 ст. 270 ГПК України.
Позивач надіслав суду відзив, в якому проти доводів апелянта заперечив, посилаючись на те, що відповідач відповідно до положень п.3.5 - 3.9. договору не здійснив приймання товару за якістю в установлені строки та не надав доказів постачання неякісного товару; умовами договору не передбачено повернення товару продавцю; відповідач не надав звіти про реалізацію товару, тому відповідно до положень договору такий товар вважається реалізованим та підлягає оплаті; вимога про зобов'язання забрати товар є необгрунтованою та за своєю суттю є позовною вимогою, яка повинна заявлятися в окремому позовному провадженні. Просить рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку про необгрунтованість апеляційної скарги з огляду на таке.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 28.09.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "АМІГО И С", як постачальником, та Фізичною особою-підприємцем Суховою Ліліаною Євгенівною, як покупцем, було укладено Договір поставки №28/09/16-431, відповідно до п.1.1. якого в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, Постачальник зобов'язується поставити у власність Покупця товар (товар для дітей), в асортименті, кількості, в строки, за ціною і з якісними характеристиками, узгодженими Сторонами, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений Товар відповідно до умов цього Договору.
Як зазначено у п.1.2. Договору, товаром за умовами цього Договору є продукція, яка передається Постачальником у власність Покупця на підставі замовлень останнього.
Сума Договору складається з сукупної суми всіх видаткових накладних, узгоджених і підписаних Сторонами (п. 4.1. Договору).
Відповідно до п.4.2. Договору оплата за Товар здійснюється Покупцем на поточний рахунок Постачальника в національній валюті України (гривні) протягом 7 календарних днів з моменту реалізації Товарів кінцевому споживачеві.
В п.5.2.5. Договору визначено, що Покупець зобов'язаний один раз в 7 днів ел.поштою надавати Постачальнику достовірний звіт про реалізований товар. У разі неподання звіту в зазначені терміни - весь Товар прийнятий Покупцем вважається реалізованим в повному обсязі.
Порядок поставки товару визначено у розділі 3 договору, зокрема у п.п. 3.3. - 3.9. визначено порядок приймання товару по якості відповідно до положень Інструкції П-7. Перевірка товару по якості здійснюється в момент безпосереднього отримання товару від постачальника, в тому числі і перевірка цілісності упаковки. При виникненні претензій сторонами складається акт, в якому зокрема вказується перелік за найменуваннями знищеного та/або пошкодженого та/або відсутнього товару, вид недоліків товару. Акт надається постачальнику в триденний термін.
На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар відповідно до видаткових накладних за період з 04.04.2018 по 28.11.2018, копії яких наявні в матеріалах справи, оригінали були надані суду першої інстанції (а.с.17-53). Загальна сума товару за вказаними накладними становить 146 949,48 грн. Накладні зі сторони відповідача підписані без зауважень щодо кількості чи якості товару.
Між позивачем та відповідачем було підписано Акт звірки взаєморозрахунків станом на 30.04.2019р. (за період січень 2018р. - квітень 2019р.), відповідно до якого поставлено товару на 146 949,48 грн, оплачено 109 311,72 грн, заборгованість з врахуванням сальдо на початок періоду звірки 119469,96 грн становить 157 107,72 грн (а.с.54-55).
Як вбачається з матеріалів справи, після складання вказаного акту звіряння розрахунків відповідно до видаткової накладної №РН19-005132 від 05.07.2019 позивач поставив, а відповідачка прийняла товар на загальну суму 5771,22 грн (а.с.45). Втім, в той же день відповідно до видаткової накладної №00000000000327 від 05.07.2019 товар було повернено постачальнику.
Крім того, за видатковою накладною (повернення) №00000000000300 від 25.07.2019 постачальнику було повернено товару на суму 3 444,60 грн, а також здійснені оплати на загальну суму 6 981,96 грн, а саме 22.07.2019 в сумі 2031,36 грн, 27.08.2019 - 506,00 грн, 23.09.2019 - 1000,00 грн.
З огляду на викладене заборгованість за поставлений товар складає 150 125, 76 грн, заперечень щодо суми боргу відповідачкою не було висловлено ні у відзиві на позов, ні в апеляційній скарзі.
Стягнення заборгованості 150 125, 76 грн і є предметом цього спору.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
З аналізу спірних правовідносин, що склалися між сторонами, суд доходить висновку, про наявність правовідносин з постачання товару.
Згідно зі ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 712 ЦК України до договорів поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із характеру відносин сторін.
В силу ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк у відповідності з вказівками закону, договору; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Згідно із частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Судом встановлено, що позивачем виконані зобов'язання за договором та поставлено товар, який відповідачкою оплачено лише частково, заборгованість становить 150 125, 76 грн, заперечень щодо суми боргу відповідачкою не було висловлено ні у відзиві на позов, ні в апеляційній скарзі.
Суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що позивачем не доведено факту постачання товару на суму 5771,22 грн, оскільки копія видаткової накладної №РН19-005132 від 05.07.2019 міститься на а.с.45, та як вбачається із супровідного листа позивача від 10.01.2020 оригінал цієї накладної було надано суду для огляду разом з іншими оригіналами документів та повернено судом, про що наявна відмітка на зворотньому боці супровідного листа (а.с.131). Відповідач також не заперечувала цього факту, як і розміру заборгованості -150 125, 76 грн.
Апеляційним судом встановлено, що вказаний товар було повернено позивачу відповідно до видаткової накладної №00000000000327 від 05.07.2019, що в сукупності не вплинуло на розмір боргу - 150 125, 76 грн.
Відтак, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що доведеною є сума боргу 144 354,18 грн та відмовив в позові в частині стягнення 5771,58 грн.
Втім, в частині відмови в позові рішення суду позивачем не оскаржується, тому в силу положень ст. 269 ГПК України у апеляційного суду відсутні підстави для його зміни.
Відповідно до умов договору покупець оплачує товар протягом 7 календарних днів з моменту реалізації Товарів кінцевому споживачеві, звіт про реалізований товар Покупець зобов'язаний надавати один раз в 7 днів ел.поштою. У разі неподання звіту в зазначені терміни - весь Товар прийнятий Покупцем вважається реалізованим в повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, останній звіт щодо реалізованого товару було надано 05.08.2019 року, тому в силу положень п.5.2.5. Договору товар є реалізованим в повному обсязі та підлягає оплаті в 7-ми денний термін, тобто на час звернення позивача з позовом 10.10.2019 строк оплати товару є таким, що настав.
В цій частині доводи апелянта щодо ненастання строку оплати товару в зв'язку з тим, що товар нереалізований, не відповідають умовам договору, оскільки апелянтом не надано доказів наявності товару та подання позивачу звітів про реалізацію товару в установлені договором строки.
З наданої апелянтом накладної на повернення товару від 01.10.2019, яка підписана нею в односторонньому порядку, вбачається, що вона пропонувала забрати товар на суму 69508,56 грн, в той час як борг становить 150 125, 76 грн, що нею не оспорюється.
Таким чином, вимоги позивача є обгрунтованими та вірно задоволені судом першої інстанції.
Щодо вимоги апеляційної скарги про зобов'язання Позивача прийняти повернення товару від Відповідача згідно накладної на повернення №0000000000334 від 01.10.2019 апеляційний суд погоджується з доводами відзиву на апеляційну скаргу, що така вимога не може заявлятися в апеляційній скарзі, а є самостійною вимогою і повинна розглядатися в іншому позовному провадженні, оскільки відповідачка не заявляла зустрічного позову у цій справі.
Також умови договору не містять підстав для повернення товару, оскільки відповідно до п. 1.2. договору товар передається у власність покупцю, а п. 3.11 договору, яким передбачалася можливість повернення нереалізованого товару, виключений відповідно до узгодженого сторонами протоколу розбіжностей.
Як вірно зазначає апелянт, підставою для відмови в оплаті товару може бути поставка продавцем товару, який за якістю чи іншими характеристиками не відповідає умовам договору.
Вказаний факт повинен бути доведений відповідно до розділу 3 договору щодо порядку приймання товару по якості із складанням акту про виявлені недоліки, переліком та вартістю товару, що не відповідає умовам договору. Таких доказів відповідачкою не надано та, як вона сама зазначає у апеляційній скарзі, предметом договору було постачання саме товару з якісними характеристиками уцінки для продажу в рамках проекту по продажу товару у пошкоджених упаковках, тощо.
Тому в цій частині доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і апеляційним судом відхиляються.
При ухваленні судового рішення суд здійснює розподіл судових витрат відповідно до ст. 129 ГПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом першої інстанції дотримано вказаних вимог закону, вірно розподілено судовий збір, тому відсутні відстави для скасування рішення суду в цій частині, а вимоги апеляційної скарги в цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
З огляду на встановлені обставини справи та наведені положення чинного законодавства апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для його зміни чи скасування, в зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судови витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги підлягають віднесенню на апелянта.
Керуючись ст. 269, 270, 275, 276, 282 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Сухової Ліліани Євгенівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2020 у справі №904/4698/19 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2020 у справі №904/4698/19 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта - Фізичну особу - підприємця Сухову Ліліану Євгенівну.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків визначених в ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя Л.П. Широбокова
Суддя І.М. Подобєд
Суддя Е.В. Орєшкіна