12.05.2020 року м.Дніпро Справа № 904/6278/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач)
суддів: Паруснікова Ю.Б., Вечірка І.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2020 (повний текст рішення складено 21.02.2020, суддя Соловйова А.Є.) у справі №904/6278/19
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до Комунального підприємства "Павлоградтеплоенерго", м. Павлоград, Дніпропетровська область
про стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат в загальній сумі 145 308,86 грн
1.Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Павлоградтеплоенерго" (далі - відповідач) про стягнення пені в сумі 122 232,07 грн; трьох відсотків річних в сумі 10 975,83 грн та інфляційних втрат в сумі 12 100,96 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №3163/1718-КП-3 постачання природного газу від 15.09.2017 в частині здійснення розрахунку за поставлений природний газ.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2020 у справі №904/6278/19 позов задоволено частково.
Стягнуто з Комунального підприємства "Павлоградтеплоенерго" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Промислова, буд.13-А, код ЄДРПОУ 03342250) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6, ЄДРПОУ 20077720) 10 975,83 грн (десять тисяч дев'ятсот сімдесят п'ять гривень 83 копійки) 3% річних; 12 100,96 грн (дванадцять тисяч сто гривень 96 копійок) інфляційних втрат; 61 116,04 грн (шістдесят одна тисяча сто шістнадацять гривень 04 копійки) пені; 2 179,63 грн (дві тисячі сто сімдесят дев'ять гривень 63 копійки) судового збору.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення обґрунтовано тим, що зобов'язання з оплати поставленого природного газу відповідачем виконано з порушенням п . 6.1. Договору
Також суд, врахувавши статус відповідача, повне виконання відповідачем зобов'язання з оплати вартості поставленого за договором газу та незначні періоди прострочення, частково задовольнив клопотання відповідача та зменшив розмір пені на 50 %.
2.Короткі узагальнені доводи апеляційної скарги.
Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2020 у справі №904/6278/19 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо пені, у розмірі 61 116,03 грн, та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Позивач вважає рішення суду від 19.02.2020 у справі №904/6278/19 в частині відмови у стягненні пені в розмірі 61 116,03 грн. незаконним та ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права. Пунктом 8.2 Договору визначено, що у разі прострочення відповідачем пунктів 6.1, 6.2 цього Договору, він зобов'язується сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Отже, в момент підписання договору відповідач погодився з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов договору.
Боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання за будь-яких зобов'язань з боку третіх осіб, зокрема кінцевих споживачів, або відсутність у боржника прибутку, відсутність коштів на рахунках.
Крім цього, у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін. Однак, судом при розгляді питання зменшення пені взагалі не досліджено майнові інтереси сторін, зокрема і позивача. Так, станом на 01.01.2020 року торгова дебіторська заборгованість (основним видом діяльності є продаж газу) перед позивачем з боку споживачів становила 49, 533млрд. грн., має тенденцію до зростання. Станом на 30.09.2019 року, відповідно до консолідованого звіту позивача, розмір короткострокових позик складає 34, 466млрд.грн., довгострокових - 24, 321 млрд.грн., всього 60, 787 млрд. грн. Наведені дані свідчать про значний обсяг несплаченої заборгованості підприємств, нестачу коштів для здійснення поточної діяльності позивача, у тому числі для забезпечення підприємств необхідним обсягом природного газу протягом опалювальних сезонів 2017/2018, 2018/2019 та 2019/2020 років.
Скаржник вважає, що несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов'язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.
Зазначає, що держава, покладаючи на AT "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", не виконує свої зобов'язання з компенсації економічно обґрунтованих витрат, здійснених таким суб'єктом, тим самим спричиняючи збитки.
Так, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2018 року по справі №826/6064/17, залишеним в силі постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2018 року, визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо не визначення джерела фінансування та порядку визначення компенсації, що надається суб'єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов'язки.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що суд, дійшовши висновку, що з документів, наданих відповідачем, неможливо встановити реальний фінансовий стан підприємства, наявність/відсутність коштів та майна, на думку скаржника, неправомірно, з порушеннями імперативних вимог ст.233 ГК України, зменшив пеню.
Скаржник зазначає, що матеріали справи не містять жодного документа на підтвердження скрутного матеріального становища відповідача, а фінансові звіти, додані до відзиву, не можуть бути визнані належними та допустимими доказами, оскільки не містять будь - якого підтвердження або відповідної відмітки, що саме такий документ з такими відповідними даними подавався до Державного органу статистики.
3.Узагальнені доводи інших учасників справи.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, погоджуючись, зокрема, з висновками суду першої інстанції.
4. Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного Господарського суду від 01.04.2020 року, у складі колегії суддів головуючого судді Білецької Л.М. (доповідач), суддів Паруснікова Ю.Б., Вечірка І.О. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2019 у справі №904/6278/19 в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2019 у справі №904/6278/19 слід залишити без змін з огляду на наступне.
5. Встановлені та неоспорені судом обставини справи і відповідні їм правовідносини.
15.09.2017 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач, постачальник) і Комунальне підприємство "Павлоградтеплоенерго" (далі - відповідач, споживач) уклали договір №3163/1718-КП-3 постачання природного газу (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язався поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов'язався оплатити його на умовах цього договору.
Згідно з п. 1.2. Договору природний газ, що постачається за договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання, які не є бюджетними уставновами/організаціями.
За цим договором постачається імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України) (п. 1.4. Договору).
Пунктом 2.1. Договору передбачено, що постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2017 року по 31 березня 2018 року (включно) природний газ обсягом до 1165,817 тис. куб. метрів, у тому числі за місяцями: жовтень - 44,517 тис. куб. метрів; листопад - 183,383 тис. куб. метрів; грудень - 240,843 тис. куб. метрів; січень - 265,095 тис. куб. метрів; лютий - 230,464 тис. куб. метрів; березень - 201,515 тис. куб. метрів.
Ціна за 1000 куб.м газу за цим договором на дату його укладання становить 7 907,20 гривень, крім того податок на додану вартість (20%). Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 9 488,64 грн (п.5.2. договору).
Відповідно до п. 6.1. Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 року до 31 березня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
На виконання умов Договору позивач в листопаді, грудні 2017 року, січні, лютому, березні 2017 року передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 5 104 233,61 грн.
Факт поставки природного газу підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 30.11.2017, 31.12.2017, 31.01.2018, 28.02.2018, 31.03.2018 (арк.с. 31-35) та не заперечується сторонами.
Таким чином, за умовами п. 6.1. Договору відповідач мав оплатити поставлений природний газ в листопаді 2017 року (741 252,55 грн) - в строк до 25.12.2017 включно; в грудні 2017 року (5 831 850,09 грн) - в строк до 25.01.2018 включно, в січні 2018 року (1 317 269,94 грн) - до 26.02.2018 включно (25.02.2018 - вихідний день, тому на підставі ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України днем закінчення строку оплати є перший за ним робочий день - 26.02.2017), в лютому 2018 року (1 103 747,08 грн) - до 26.03.2018 (25.03.2018 - вихідний день, тому на підставі ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України днем закінчення строку оплати є перший за ним робочий день - 26.03.2018), в березні 2018 року (1 110 113,95 грн) - в строк до 25.04.2018 включно.
Проте відповідач здійснив оплату за природний газ, поставлений в листопаді, грудні 2017 року, січні, лютому, березні 2018 року з порушенням строку, встановленого п.6.1. Договору, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 36-156), сальдо і випискою по операціям по підприємству відповідача (арк.с. 19, 20), в зв'язку з чим позивач звернувся з позовною заявою до відповідача та просить стягнути пеню в сумі 122 232,07 грн, 3% річних в сумі 10 975,83 грн, інфляційні втрати в сумі 12 100,96 грн.
До предмету доказування у даній справі входять обставини укладення договору, поставки природного газу, його оплати, наявність прострочення виконання зобов'язань з оплати поставленого природного газу.
6. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зокрема, стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В силу статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов укладеного договору.
У відповідності до вимог статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Виходячи з вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог статті Цивільного кодексу України невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.
Згідно з ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 8.2. Договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов'язується виплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
За розрахунком позивача розмір пені за порушення строків оплати природного газу, поставленого в листопаді, грудні 2017 року, січні, лютому та березні 2018 року, за загальний період прострочення з 26.12.2017 по 25.10.2018 становить 122 232,07 грн.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
В силу п. 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до п. 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п.6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Положеннями ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що зобов'язання з оплати поставленого природного газу відповідачем виконано з порушенням п. 6.1. Договору.
В той же час, у відзиві на позовну заяву відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог з посиланням, зокрема, на ст. 233 Господарського кодексу України. В обґрунтування заперечень відповідач просив звернути увагу на те, що КП "Палоградтеплоенерго" є збитковим та нерентабельним підприємством (дане підтверджується фінансовою звітністю за 2017, 2018, 2019 роки), оскільки тарифи, які встановлює держава за оплату теплової енергії не відповідають фактичній вартості послуг на виробництво теплової енергії, тобто не покривають затрат, які несе відповідач.
На даний час загальна заборгованість перед КП "Павлоградтеплоенерго" станом на 01.01.2020 складає 152 389,6 тис.грн (розрахунок дебіторської заборгованості доданий). Для покращення фінансового стану КП "Павлоградтеплоенерго" з 2017 року по 01.01.2020 подало до судів України 345 заяв на видачу судових наказів на суму 8 095,2 тис.грн та 240 позовних заяв на суму 4 947,3 тис.грн, але стягнення, яке проводить державна виконавча служба за судовими наказами та виконавчими листами, виданими на підставі рішень суду за період з 01.01.2017 по 01.01.2020 не перевищило 7,07% від поданої суми (загальна сума, на яку надсилались судові накази та виконавчі листи, видані на підставі рішень суду, до державної виконавчої служби становить 9 892,9 тис.грн, з якої фактично стягнуто 699,9 тис.грн).
Крім того, відповідач наголошував на тому, що сплатив всю заборгованість за використаний природний газ по даному договору.
Суд першої інстанції врахував, статус відповідача, повне виконання відповідачем зобов'язання з оплати вартості поставленого за договором газу та незначні періоди прострочення, та дійшов правомірного висновку про часткове задоволення клопотання відповідача та зменшив розмір пені на 50 %.
7. Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу.
Судом першої інстанції встановлено неналежне виконання відповідачем обов'язків за договором в частині повної та своєчасної оплати за отриманий природний газ.
Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (частина 1 статті 199 ГК України).
Штрафними санкціями відповідно до частини 1 статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Аналогічні принципи наведено у статті 233 ГК України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
За змістом наведених вище норм, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №924/709/17.
Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд. Відповідний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 03.06.2019 у справі № 914/1517/18.
Розглядаючи питання про зменшення розміру заявленої до стягнення пені, колегія виходить з загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, і враховує, що неустойка як засіб розумного стимулювання виконання основного грошового зобов'язання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Окрім пені, позивачем нараховано суми інфляційних втрат і 3% річних, які в повній мірі компенсують знецінення несплачених вчасно відповідачем грошових коштів за поставлений природний газ.
Водночас суд зазначає, що порушення з боку відповідача не завдало збитків позивачу (іншого позивачем суду не доведено).
Так, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції оцінивши доводи сторін, узявши до уваги обставини, які мають істотне значення в цій справі для вирішення питання щодо розміру пені, зокрема те, що відповідач є залежним від своєчасності та періодичності розрахунків споживачами послуг, розрахунок позивача перед АТ "НАК "Нафтогаз України" залежить не лише від відповідача, а і від виконання зобов'язань з боку споживачів послуг боржника, а також, враховуючи фактичні обставини справи, а саме:
- повне виконання відповідачем зобов'язання з оплати вартості поставленого за Договором газу;
- незначні періоди прострочення відповідачем взятих на себе за Договором зобов'язань, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені на 50%.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
Довід скаржника про те, що фінансові звіти, додані до відзиву є неналежними та недопустимими доказами, оскільки не містять підтвердження або відмітки, що саме ці звіти подавалися до Державного органу статистики відхиляється колегією суддів з огляду на наступне. Порядок подання фінансової звітності затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 № 419, не містить обов'язоку наведення на бланках фінансової звітності інформації про її одержання користувачами, зокрема органами державної статистики.
Довід скаржника про те, що дані наведені в апеляційній скарзі свідчать про значний обсяг несплаченої заборгованості підприємств, нестачу коштів для здійснення поточної діяльності позивача, у тому числі - для забезпечення підприємств необхідним обсягом природного газу протягом опалювального сезону 2017/2018, 2018/2019, 2019/2020 років колегія суддів відхиляє з огляду на те, що пеня є санкціями за невиконання грошового зобов'язання, а не основним боргом, тому при зменшенні розміру пені позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.
Також колегія суддів звертає увагу, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та за наведених вище обставин погоджується з висновками суду першої інстанції щодо зменшення розміру пені на 50%.
Колегія суддів зазначає, що в сукупності із об'єктивними обставинами, складної ситуації у державі та її економічного становища, обставини, на які посилався відповідач у клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій, свідчать про їх винятковість, а отже вбачається наявність підстав у суду першої інстанції для часткового задоволення клопотання про зменшення пені.
У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.
8. Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права і інтереси особи за захистом яких вона звернулась до суду.
Право скаржника не порушено.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Колегія суддів приходить до висновку, що в апеляційній скарзі відсутні аргументи щодо неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права місцевим господарським судом, що призвели до ухвалення незаконного рішення, а відтак в силу ст. 276 ГПК України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване судове рішення без змін.
10. Судові витрати.
Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275-280, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2020 у справі № 904/6278/19 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2020 у справі № 904/6278/19 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Л.М. Білецька
Судді Ю.Б. Парусніков
І.О. Вечірко