вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"12" травня 2020 р. Справа№ 911/1933/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дідиченко М.А.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Руденко М.А.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Макарівської районної державної адміністрації
на рішення Господарського суду Київської області від 11.11.2019 року (повний текст складено 16.12.2019)
у справі № 911/1933/19 (суддя Бацуца В.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут",
до Управління соціального захисту населення Макарівської районної державної адміністрації,
про стягнення 53 185, 05 грн,-
Короткий зміст первісних позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" звернулось до Господарського суду Київської області із позовом до Управління соціального захисту населення Макарівської районної державної адміністрації про стягнення 53 185, 05 грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку щодо відшкодування позивачу витрат, понесених внаслідок надання послуг з постачання природного газу на пільгових умовах відповідно до законодавства України, а також за договором № 20/35DKVz600-18 від 29.01.2018 р про співпрацю за відшкодування витрат за надані послуги громадянам, які отримують субсидії за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Київської області від 11.11.2019 року у справі № 911/1933/19 позов задоволено частково.
Стягнуто з Управління соціального захисту населення Макарівської районної державної адміністрації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" 22 675,31 грн 3% річних та 819,01 грн судового збору.
В решті позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку про можливість нарахування 3 % річних внаслідок неналежного виконання відповідачем свого обов'язку щодо відшкодування позивачу витрат, понесених внаслідок надання послуг з постачання природного газу на пільгових умовах відповідно до законодавства України. В той же час, розрахунок 3 % річних, виконаний позивачем, визнаний судом першої інстанції невірним, оскільки такий розрахунок виконаний без урахування проведених коригувань сум фактично наданих послуг на пільгових умовах у заявлений період.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Управління соціального захисту населення Макарівської районної державної адміністрації звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 11.11.2019 року у справі № 911/1933/19 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що зобов'язання відповідача про відшкодування витрат за надані послуги газопостачання громадянам, які отримують субсидію, виникають безпосередньо із законодавства України і не залежать від їх вільного волевиявлення. Визначений законодавчими приписами алгоритм не передбачає строків виконання відповідачем обов'язку по перерахуванню коштів за надані позивачем послуги з газопостачання населенню безпосередньо на рахунок позивача, як і не передбачає момент, із настанням якого слід відраховувати передбачені абзацом 2 п. 8 Порядку № 256 два операційні дні для здійснення розрахунків з підприємствами.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 911/1933/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М. А. - головуючий суддя; судді - Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2020 відкрито апеляційне провадження у справі № 911/1933/19 та роз'яснено учасникам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не заявлено.
Позиції учасників справи
10.04.2020 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
23.04.2020 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшли заперечення на відзив по апеляційній скарзі.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
29.01.2018 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" (надалі - Виконавець) та Управлінням соціального захисту населення Макарівської районної державної адміністрації (надалі - Платник) було укладено договір № 20/35DKVz600-18 про співпрацю з відшкодування витрат за надані послуги громадянам, які отримують субсидію за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. договору він регламентує взаємовідносини Сторін щодо відшкодування коштів за надання послуг постачання природного газу (надалі - послуги) отримувачам субсидій за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам, які здійснюються Виконавцем, відповідно до Закону України "Про державний бюджет" на відповідний рік, постанов Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року "Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива" (зі змінами і доповненнями), від 4 березня 2002 року № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (зі змінами).
Згідно з п. 2.2.4 договору виконавець зобов'язується визначити особу відповідальну за своєчасне подання платнику актів звіряння щодо вартості фактично нарахованих сум за надані послуги громадянам, які отримують субсидію за рахунок субвенцій з державного бюджету у поточному місяці за формою, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 28.03.2203 № 83 на паперових та магнітних носіях 25 числа кожного місяця, що настає за звітним.
Відповідно до п. 2.4.1. договору платних зобов'язується перерахувати виконавцю, залежно від реального фінансування видатків (згідно з кошторисним призначенням), кошти від компенсації витрат по наданню послуг громадянам, які отримують субсидію.
Пунктом 2.4.3. договору передбачено, що платник зобов'язується у п'ятиденний термін, після надходження коштів на рахунок платника (на зазначені цілі), подавати платіжні документи до управління державної казначейської служби України у Макарівському районі Київської області на проведення перерахування коштів для розрахунку з виконавцем.
Згідно з п . 3.1. договору розрахунки за надання послуг громадянам, які отримують субсидію за рахунок субвенцій з державного бюджету здійснюються шляхом безготівкового перерахування коштів, а також за взаємозаліком.
Одночасно із укладенням договору, між позивачем та відповідачем було підписано Додаток № 1 до нього ("Норми споживання природного газу населення у разі відсутності газових лічильників").
Як вказує позивач,у період з січня 2019 по липень 2019 позивачем було надано відповідним категоріям споживачів послуги з газопостачання на пільгових умовах на загальну суму 7 746 255, 53 грн, що відповідними реєстрами обсягів спожитих енергоносіїв та наданих послуг за надані пільги/субсидії з постачання природного газу, наявними у матеріалах справи.
За твердженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут», відповідачем лише станом на 25.06.2019 р. (з урахуванням проведених коригувань) було профінансовано - відшкодовано позивачу вищевказані витрати, понесені внаслідок надання послуг з газопостачання на пільгових умовах шляхом перерахування позивачу грошових коштів всього на загальну суму 7 296 510, 80 грн, у зв'язку з чим він звернувся з даним позовом до суду, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь 3 % річних від суми основної заборгованості за періоди прострочення відповідачем виконання обов'язку по відшкодованню позивачу витрат, понесених внаслідок надання послуг з газопостачання на пільгових умовах з 01.03.2019 р. по 24.06.2019 р. всього на загальну суму 53 185, 05 грн у відповідності до виконаного ним розрахунку.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції дійшов до висновку про можливість нарахування 3 % річних внаслідок неналежного виконання відповідачем свого обов'язку щодо відшкодування позивачу витрат, понесених внаслідок надання послуг з постачання природного газу на пільгових умовах відповідно до законодавства України. В той же час, розрахунок 3 % річних, виконаний позивачем, визнаний судом першої інстанції невірним, оскільки такий розрахунок виконаний без урахування проведених коригувань сум фактично наданих послуг на пільгових умовах у заявлений період.
Однак, колегія суддів не погоджується висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в цій частині з огляду на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до ст.4 Цивільного кодексу України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.
Пунктами 1, 6 статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту тощо.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Згідно з положеннями частин першої - третьої статті 12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб'єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".
Статтею 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" встановлено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (статті 12-15), "Про жертви нацистських переслідувань" (статті 6-1 - 6-4), "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (статті 20, 30), "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" (стаття 6), "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (стаття 12), "Про охорону дитинства" (стаття 13) передбачено соціальні пільги, зокрема, з оплати послуг з газопостачання для окремих категорій громадян.
Відповідно до наведених законодавчих актів України надання послуг пільговій категорії громадян є обов'язком позивача. При цьому в силу положень Конституції України та законів України, якими встановлені пільги окремим категоріям громадян, держава взяла на себе обов'язок відшкодовувати витрати підприємств, що такі пільги надають.
Таким чином, надання пільг ґрунтується на принципі відшкодування витрат підприємствам, які надають послуги пільговим категоріям громадян.
Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за транзитне транспортування природного газу і за природний газ, що видобувається в Україні.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до пункту 6 частини 1 статті 21 якого виконавець має право отримувати компенсацію за надані відповідно до закону окремим категоріям громадян пільги та нараховані субсидії з оплати житлово-комунальних послуг і повертати їх у разі ненадання таких послуг чи пільг.
За змістом ч. 2 ст. 16 Закону України «Про ринок природного газу», вразливі споживачі мають право на субсидію для відшкодування витрат за спожитий природний газ та іншу адресну допомогу, що надається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
Відповідно до пп. б п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з Державного бюджету України (субвенцій з Державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року №256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок №256), яким встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Відповідно до п. 3 Порядку №256 головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
Порядком № 256 встановлено процедуру та строки відшкодування витрат за надані житлово-комунальні послуги пільговим категоріям громадян, за рахунок субвенції з державного бюджету, зокрема, визначено, що Казначейство перераховує протягом місяця, але не пізніше 20 числа місяця, що настає за звітним періодом, субвенцію для виплати пільг та житлових субсидій населенню на оплату природного газу (абз. 13 п.6 Порядку № 256).
Фінансові органи обласних держадміністрацій в межах сум, отриманих від Казначейства за відповідним видом послуг, протягом двох операційних днів після отримання коштів субвенцій надають органам Державної казначейської служби платіжні доручення щодо перерахування цих коштів на рахунки районних бюджетів, бюджетів обласного значення тощо (абз. 1 п. 7 Порядку № 256).
Органи Державної казначейської служби протягом операційного дня з часу отримання відповідних платіжних доручень направляють кошти субвенцій на рахунки місцевих бюджетів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби (абз. 7 п. 7 Порядку №256).
Отримані місцевими бюджетами суми субвенцій в межах отриманих коштів за відповідним видом послуг (витрат) перераховуються протягом двох операційних днів на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків (ч. 1 п. 8 Порядку №256).
Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів в межах отриманих коштів за відповідним видом послуг (витрат) здійснюють протягом двох операційних днів розрахунки з постачальниками відповідних послуг (ч. 2 п. 8 Порядку №256).
Отже згідно даного Порядку відповідач повинен перерахувати кошти позивачу протягом двох операційних днів.
Згідно ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України (ст.ст.525, 526 ЦК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом
Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 2.4.1. договору платних зобов'язується перерахувати виконавцю, залежно від реального фінансування видатків (згідно з кошторисним призначенням), кошти від компенсації витрат по наданню послуг громадянам, які отримують субсидію.
Пунктом 2.4.3. договору передбачено, що платник зобов'язується у п'ятиденний термін, після надходження коштів на рахунок платника (на зазначені цілі), подавати платіжні документи до управління державної казначейської служби України у Макарівському районі Київської області на проведення перерахування коштів для розрахунку з виконавцем.
Порядком №256 встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними місячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.
У спірних правовідносинах умовами договору було визначено строк відшкодування постачальнику витрат по послугам, наданим пільговикам та отримувачам субсидій на підставі затверджених актів звірки - при надходженні субвенцій з державного бюджету та в межах затвердженого кошторису.
Тобто, у спірних правовідносинах позивач мав довести суду порушення відповідачем строків перерахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут», як постачальнику, грошових коштів на відшкодування по витратам постачальника внаслідок надходження субвенцій з державного бюджету, або безпідставного їх утримання (не перерахування позивачу).
Проте, матеріалами справи не підтверджується, і позивачем не надано доказів порушення відповідачем умов договору в частині строку перерахування грошових коштів при надходженні субвенцій з державного бюджету.
Таким чином, матеріалами справи не підтверджується порушення відповідачем установлених саме для нього строків здійснення розрахунків з позивачем, що унеможливлює застосування до останнього наслідків неналежного виконання зобов'язань з відшкодування витрат за надані послуги громадянам, які отримують субсидію за рахунок субвенцій з державного бюджету, у вигляді нарахування трьох процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України.
Вказане вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.12.2019 у справі № 911/2845/18.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для нарахування 3% річних на підставі статті 625 ЦК України, оскільки в даному випадку відповідач діяв у відповідності до вимог договору та не допускав прострочення грошового зобов'язання.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Враховуючи вищевикладені судом апеляційної інстанції обставини справи, вимоги про стягнення з відповідача 53 185,05 грн. 3 % річних задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
За таких обставин, апеляційна скарга Управління соціального захисту населення Макарівської районної державної адміністрації підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Київської області від 11.11.2019 року у справі № 911/1933/19 - скасуванню з прийняттям нового про відмову у задоволенні позовних вимог.
Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 277, 278, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Макарівської районної державної адміністрації на рішення Господарського суду Київської області від 11.11.2019 у справі № 911/1933/19 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 11.11.2019 у справі № 911/1933/19 скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу позову покласти на позивача.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ" (04108, м. Київ, пр-т Свободи, 2Г, літ.А, код ЄДРПОУ 39592941) на користь Управління соціального захисту населення Макарівської районної державної адміністрації (08001, Київська область, Макарівський район, селище міського типу Макарів, провулок Гетьманський, будинок 2; код ЄДРПОУ 03193850) 2 881,50 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.
5. Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області.
6. Матеріали справи № 911/1933/19 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя М.А. Дідиченко
Судді Є.Ю. Пономаренко
М.А. Руденко