вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"12" травня 2020 р. Справа№ 910/17423/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кравчука Г.А.
суддів: Козир Т.П.
Коробенка Г.П.
розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверсі"
на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2020
у справі № 910/17423/19 (суддя Плотницька Н.Б.)
за позовом Державного комунального підприємства "Луцьктепло", м. Луцьк
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверсі", м. Київ
про стягнення 52 000 грн. 84 коп.,
Короткий зміст і підстави позовних вимог.
У грудні 2019 року Державне комунальне підприємство "Луцьктепло" (далі - ДКП "Луцьктепло", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверсі" (далі -ТОВ "Аверсі", відповідач) про стягнення суми заборгованості за Договором купівлі-продажу (постачання) теплової енергії від 30.09.2014 № 4-287 у розмірі 52 000,84 грн., з яких: 37 326,76 грн. основного боргу, 35,58 грн. пені, 11 890,66 грн. інфляційних втрат та 2 747,84 грн. 3 % річних.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору, в частині здійснення своєчасної оплати за теплову енергію, в зв'язку з чим у відповідача, за період з листопада 2014 року по квітень 2019 року, виникла заборгованість за спожиті комунальні послуги в розмірі 37 326,76 грн., за наявності якої позивач на підставі умов договору та ст. 625 Цивільного кодексу (далі - ЦК України) нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню, інфляційні втрати та 3 % річних.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.02.2020 у даній справі позов задоволено повністю, стягнуто з ТОВ "Аверсі" на користь ДКП "Луцьктепло" основну заборгованість у розмірі 37 326,76 грн., пеню у розмірі 35,58 грн., 3% річних у розмірі 2 747,84 грн., інфляційних втрат у розмірі 11 890,66 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем неналежним чином виконувалися зобов'язання за договором в частині здійснення своєчасної оплати отриманої теплової енергії, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість на загальну суму 37 326,76 грн. Також судом першої інстанції перевірено наявні в матеріалах справи розрахунки пені, інфляційних втрат і 3% річних та встановлено, що вони відповідають вимогам умов Договору та норм чинного законодавства.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Аверсі" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2020 у справі № 910/17423/19 повністю та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд першої інстанції не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи. Так, відповідач вказує, що нежитлове приміщення перебуває у користуванні відповідача на умовах оренди з метою розміщення та експлуатації аптечного закладу, система централізованого опалення у ньому була демонтована ще до укладення спірного Договору між сторонами цього спору. Про відсутність централізованого опалення в орендованому приміщенні позивачу було відомо з неодноразових повідомлень відповідача.
Крім того, за твердженням відповідача, зміст Договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії від 30.09.2014 № 4-287 свідчить про відсутність домовленості сторін про спосіб обліку теплової енергії, розмежування відповідальності сторін під час виконання умов договору. Фактична відсутність тепловикористального обладнання в приміщенні одночасно з відсутністю будь-яких розрахунків за Договором, характеризують дії позивача як зловживання цивільними правами, що в свою чергу, повинно мати наслідки, передбачені ч. 6 ст.13 ЦК України.
До апеляційної скарги відповідачем додано заяву про застосування позовної давності у відповідності до вимог ст. ст. 257, 258 ЦК України.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2019 справа № 910/17423/19 передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів Козир Т.П. та Коробенка Г.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Аверсі" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2020 у справі №910/17423/19, постановлено розгляд апеляційної скарги здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
Позиції учасників справи.
30.03.2020 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін. Вважає оскаржуване рішення таким, що прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства, з дослідженням всіх обставин справи, тобто є законним та обґрунтованим.
Заявлені у справі клопотання учасників справи та результати їх розгляду.
Відповідачем одночасно з апеляційною скаргою подано клопотання про залучення письмових доказів, які долучені до цього клопотання. Дане клопотання мотивоване тим, що воно, на думку відповідача, є засобом досягнення істини у спірних правовідносинах та переслідує мету всебічного з'ясування обставин справи.
У зазначеному клопотанні позивач повідомляє, що причиною неподання письмових доказів до суду першої інстанція стала відсутність на підприємстві адвоката та необізнаність у процесуальних правах відповідача у господарському процесі.
Як убачається із змісту апеляційної скарги, на дату прийняття оскаржуваного рішення таких доказів суд першої інстанції в своєму розпорядження не мав.
Відповідно до ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).
У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття. До згаданих підстав належить, зокрема, необґрунтоване відхилення судом першої інстанції клопотань сторін про приєднання доказів, поданих в порядку ст. 80 ГПК України, або витребування судом таких доказів відповідно до приписів ст. 81 ГПК України.
Відповідач порушуючи перед судом апеляційної інстанції клопотання про приєднання до матеріалів справи копій листів: від 06.02.2019 № 27, від 28.03.2019 №61, від 02.04.2018 №58, від 07.11.2017 №163, від 20.06.2017 №88, від 16.05.2017 №75, від 04.05.2016 №66, від 12.02.2016 №19, від 25.01.2016 №13, від 06.04.2015 №72-0604/01, від 03.04.2015 №71-0304/05 навів пояснення, які не можна визнати такими, що об'єктивно не залежали від нього та є винятковими.
Зазначені копії листів, які були в розпорядженні відповідача, він мав можливість подати до суду першої інстанції в порядку передбаченому процесуальним законодавством, проте вказаних дій не вчинив, і доказів об'єктивної неможливості вчинення таких дій суду апеляційної інстанції не надав.
Основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України, є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права.
Відповідно до ст. 124, п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 7, 13 ГПК України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює відповідачу більш сприятливі, аніж позивачу умови в розгляді конкретної справи.
За таких обставин, додані відповідачем до апеляційної скарги копії листів як додаткові докази колегією суддів апеляційного господарського суду не приймаються.
З наведених обставин, клопотання відповідача про приєднання до матеріалів справи додаткових письмових доказів не підлягає задоволенню.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
Як убачається із матеріалів справи, 30.04.2014 між ДКП "Луцьктепло" (теплопостачальна організація) та ТОВ "Аверсі" (споживач) укладено Договір купівлі-продажу (постачання) теплової енергії №4-287 (далі - Договір), відповідно до умов якого теплопостачальна організація відпускає теплову енергію у вигляді гарячої води споживачу, який зобов'язаний оплатити прийняту теплову енергію та дотримуватися передбаченого Договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію системи теплоспоживання (тепловикористального обладнання).
Згідно з п.п. 1.2., 1.4. та 1.5. Договору теплова енергія використовується споживачем через тепловикористальні установки для підтримання належного теплового режиму (обігрівання) належних йому приміщень (централізованого опалення). Кількість теплової енергії, що постачається за цим Договором, визначається за показами приладу комерційного обліку теплової енергії (назва та номер лічильника зазначені в Додатку №2 до Договору). Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.
Споживач зобов'язаний своєчасно з'являтися до теплопостачальної організації або направити свого уповноваженого представника для отримання рахунків на оплату теплової енергії у строки, встановлені Договором (п.2.2.16 Договору).
Відповідно до п. 3.1.1. Договору споживач оплачує теплопостачальній організації вартість теплової енергії за встановленими тарифами згідно з показами приладів обліку (з врахуванням фактично спожитої теплової енергії на кінець розрахункового місяця), які надаються споживачем до 20 числа розрахункового місяця в теплопостачальну організацію. Тарифи на момент підписання Договору такі: 1 Гкал теплової енергії - 976,40 грн. без ПДВ. Тарифи встановлюються нормативно-правовоим актом уповноваженого органу державної влади або органу місцевого самоврядування (постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг України, рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради тощо). У випадку прийняття нових тарифів вони є обов'язковими для обох сторін з часу введення їх в дію та не потребують внесення змін до Договору.
Пунктами 3.2., 3.3. Договору сторони погодили, що рахунок за відповідний місяць, наданий споживачу теплопостачальною організацією, є одночасно актом приймання-передачі теплової енергії. Споживач зобов'язується щомісячно сплачувати за теплову енергію в наступному порядку:
- передоплату - до 1 числа розрахункового місяця, яка обраховується відповідно до розрахункового середньомісячного теплового навантаження згідно додатку № 1 до договору. Теплопостачальна організація може надавати споживачу рахунок на оплату. Такий рахунок вручається споживачу особисто або надсилається йому поштовим відправленням за вказаною у цьому договорі адресою до 25-го числа місяця включно, що передує розрахунковому. У разі неотримання рахунку у вказаний у цьому пункті строк, споживач (його представник) має право прибути для отримання рахунку в приміщення теплопостачальної організації не пізніше 28-го числа місяця, що передує розрахунковому;
- остаточний розрахунок - до 1 числа місяця наступного за розрахунковим, на підставі рахунку, який вручається споживачу особисто або надсилається йому поштовим відправленням за вказаною у цьому договорі адресою до 25-го числа (включно) розрахункового місяця. У разі неотримання рахунку у вказаний у цьому пункті строк, споживач (його представник) зобов'язаний прибути в приміщення теплопостачальної організації не пізніше 28-го числа розрахункового місяця. Нез'явлення Споживача (його представника) до встановленої дати у теплопостачальну організацію для отримання рахунку не є підставою для відмови від оплати за теплову енергію.
Відповідно до пункту 5.4. Договору при порушенні строку оплати теплової енергії споживач сплачує теплопостачальній організації пеню в розмірі 1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 100 % від суми боргу.
Договір набирає чинності 01.10.2014 і діє безстроково (п. 6.1. Договору).
У Додатку №1 до Договору, сторонами зазначено максимальне теплове годинне навантаження при опаленні приміщення аптеки, розташованого за адресою: пр. Соборності,11а, яке складає 0,00423 Гкал/год, а також розрахункове середньомісячне теплове навантаження, що становить 1737,59 грн.
Водночас у вказаному Додатку сторонами погоджено, що:
-розрахунки за відпущену теплову для обігріву приміщення проводяться згідно з показниками теплового лічильника у відсотковому відношенні, яке згідно займаної площі складає 3,38%;
- додаткові втрати: теплової енергії - 0.01261 Гкал/місяць, хімочищеної води - 0,0015 куб.м;
- система теплоспоживання приміщення аптеки на пр. Соборності, 11а є невід'ємною частиною цілісної системи теплоспоживання будівлі на пр. Соборності 11а, споживач несе солідарну відповідальність за технічний стан цієї системи разом з іншими власниками (користувачами). Одноосібне споживання теплової енергії або припинення тепло споживання неможливе.
Договір та Додаток №1 до Договору підписані уповноваженими представниками сторін , підписі яких скріплені печатками підприємств.
На виконання своїх зобов'язань за Договором у період з листопада 2014 року по квітень 2019 року позивач відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 37 326,76 грн., що підтверджується рахунками на оплату, оскільки ці рахунки відповідно до положень п. 3.2. Договору є актами приймання-передачі теплової енергії:
-№ 3903 від 28.11.2014 на суму 323,40 грн.;
-№ 2092 від 19.12.2014 на суму 986,40 грн.;
-№ 703 від 23.01.2015 на суму 1427,69 грн.;
-№ 2376 від 26.02.2015 на суму 1016,85 грн.;
-№ 2210 від 23.03.2015 на суму 1433,51 грн.;
-№ 2401 від 30.04.2015 на суму 688,18 грн.;
-№ 2821 від 24.11.2015 на суму 745,95 грн.;
-№ 2334 від 22.12.2015 на суму 1619,72 грн.;
-№ 2410 від 27.01.2016 на суму 2244,89 грн.;
-№ 2429 від 25.02.2016 на суму 1414,46 грн.;
-№ 2248 від 30.03.2016 на суму 1107,86 грн.;
-№ 210 від 15.04.2016 на суму 601,06 грн.;
-№ 1099 від 28.11.2016 на суму 1448,48 грн.;
-№ 982 від 23.12.2016 на суму 1180,92 грн.;
-№ 1240 від 30.01.2017 на суму 2029,60 грн.;
-№ 717 від 21.02.2017 на суму 1927,23 грн.;
-№ 887 від 24.03.2017 на суму1016,26 грн.;
-№ 612 від 25.04.2017 на суму 108,42грн.;
-№ 811 від 24.11.2017 на суму 797,59 грн.;
-№ 825 від 25.12.2017 на суму 1687,49 грн.;
-№ 704 від 26.01.2018 на суму 1972,27 грн.;
-№ 656 від 19.02.2018 на суму 1 720,81 грн.;
-№ 816 від 21.03.2018 на суму1904,22 грн.;
-№ 522 18.04.2018 на суму 666,86 грн.;
-№ 537 від 22.11. 2018 на суму 553,59 грн.;
-№ 890 від 20.12.2018 на суму1569,69 грн.;
-№ 789 від 24.01.2019 на суму1859,97 грн.;
-№ 871 від 22.02.2019 на суму 2497,05грн.;
-№ 612 від 21.03.2019 на суму 772,48 грн.;
-№ 131 від 17.04.2019 на суму 3,86 грн.
Посилаючись на те, що відповідач не виконав свої зобов'язання щодо оплати отриманої теплової анергії, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом, у якому крім основної заборгованості просив стягнути з відповідача нараховані пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
За змістом укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.
Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Аналогічні положення містить ст. 275 Господарського кодексу України (далі -ГК України).
Згідно з ст.ст. 901,903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
За приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
В силу положень ч. ч. 6, 7 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Згідно з ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.
У відповідності до положень ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Приписами ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За вимогами ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як убачається із умов укладеного між сторонами Договору та Додатку №1 до Договору відповідач є споживачем теплової енергії, яка використовується ним через тепловикористальні установки для підтримання належного температурного режиму (обігрівання) належного йому приміщення аптеки за адресою пр. Соборності 11а в м. Луцьк, площею 49,4 кв.м. (централізованого опалення). Розрахунки за відпущену теплову енергію для обігріву приміщення проводяться згідно з показниками теплового лічильника у відсотковому відношенні, яке згідно займаної площі складає 3,38%.
Враховуючи, що відповідачем підписано Договір та Додаток №1 до Договору без зауважень та заперечень, останній погодився із зазначеними в ньому умовами щодо розрахунку вартості спожитої ним теплової енергії за Договором з урахуванням частки опалювальної площі приміщення відповідача в опалювальній площі будівлі (3,38%) на підставі показників загально будинкового теплового лічильника із застосуванням діючих тарифів на теплову енергію, встановлених постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг України, рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради. При цьому, у випадку прийняття нових тарифів вони є обов'язковими для обох сторін з часу введення їх в дію та не потребують внесення змін до Договору (п.3.1. Договору).
Зазначених обставин відповідач в апеляційній скарзі не спростував, доказів на підтвердження застосування позивачем неправильних тарифів не надав.
Належними та допустимими доказами відповідачем не доведено, що укладений між сторонами спору Договір припинив свою дію у встановленому чинним законодавством порядку.
Відповідно до положень п. п. 40, 41 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), споживач теплової енергії зобов'язаний не допускати переобладнання системи теплопостачання, яке призводить до порушення теплового балансу будинку, будівлі (споруди) та на нього покладається відповідальність за самовільне переобладнання системи теплопостачання.
Пунктами 24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
За приписами п.26 вказаних Правил відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплопостачання» схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.
Водночас, колегія суддів апеляційного господарського суду відзначає, що підписавши Додаток №1 до Договору відповідач погодився з тим, що система теплоспоживання приміщення аптеки на пр. Соборності, 11а, є невід'ємною частиною цілісної системи теплоспоживання будівлі на пр. Соборності, 11а, а одноосібне споживання теплової енергії або припинення теплоспоживання неможливе.
В матеріалах справі відсутні докази, які б свідчили про відключення приміщення аптеки від мереж центрального теплопостачання у порядку визначеному чинним законодавством.
При цьому слід зазначити, що самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання. За таких обставин, якщо позивач виконав свої зобов'язання щодо надання послуг централізованого опалення, відповідач незалежно від споживання цієї послуги, або відмови від її споживання, зобов'язаний оплатити надані послуги.
Зазначений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 11.11.2015 у справі № 6-1192цс15 та від 11.11.2015 у справі №6-1706цс15.
За вказаних обставин, при відсутності доказів оплати відповідачем отриманої теплової енергії, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком місцевого господарського суду стосовно обґрунтованості вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 37 326,76 грн. заборгованості за відпущену теплову енергію за період з листопада 2014 року по квітень 2019 року.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 35,58 грн. пені, 11 890,66 грн. інфляційних втрат та 2 747,84 грн. 3 % річних.
Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до ч. 2 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Дії відповідача є порушенням умов укладеного між сторонами Договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені) відповідно до умов п. 5.4. Договору з урахуванням вимог ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно яких встановлено, що розмір пені, встановлений за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Обов'язковою умовою покладання на боржника передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України відповідальності є прострочення виконання грошового зобов'язання.
Отже, виходячи з встановлених обставин та враховуючи наведені норми чинного законодавства, перевіривши здійснені позивачем розрахунки заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила їх правильність, відповідність умовам Договору і нормам чинного законодавства та погоджується із обґрунтованим висновком суду першої інстанції про наявність підстав для їх стягнення у заявленому позивачем розмірі.
Відповідачем одночасно із апеляційною скаргою у даній справі подана заява про застосування загального строку позовної давності до позовних вимог про стягнення основної заборгованості та спеціальні строки позовної давності до позовних вимог про стягнення договірної неустойки, що передбачені ст. ст. 257,258 ЦК України.
За змістом ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Оскільки створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що у суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим судом.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 у справі 200/11343/14-ц дійшла висновку, що той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції.
Однак відповідач у даній справі був належним чином повідомлений про час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення 18.12.2018 поштового відправлення № 0103052348769 з ухвалою суду першої інстанції від 13.12.2019 про відкриття провадження у справі.
У зазначеній ухвалі суд першої інстанції встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов з доданням доказів, які підтверджують викладені в ньому обставини. Відповідач вказаним правом не скористався. У поданій до апеляційного господарського суду заяві про застосування позовної давності вказаних обставин не спростував.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що заява відповідача про застосування позовної давності підлягає залишенню без розгляду.
Зважаючи на викладене, доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються встановленими обставинами та застосованими нормами матеріального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача відсутні.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевим господарським судом було всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Судові витрати.
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги, витрати зі сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача (скаржника) .
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 278, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверсі" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2020 у справі № 910/17423/19 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2020 у справі №910/17423/19 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/17423/19 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Судді Т.П. Козир
Г.П. Коробенко