вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"03" березня 2020 р. Справа№ 910/4658/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Михальської Ю.Б.
Скрипки І.М.
секретар судового засідання: Бендюг І.В.
за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 03.03.2020
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія"
на рішення
Господарського суду міста Києва
від 14.11.2019 (повний текст складено 26.11.2019)
у справі № 910/4658/19 ( суддя Головіна К.І.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "РБК-Україна"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
2. Публічне акціонерне товариство "Укрінбанк"
про визнання інформації недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, зобов'язання спростувати інформацію
Короткий зміст обставин справи
Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РБК-Україна" про визнання інформації недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, зобов'язання спростувати інформацію.
У обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_10 на сайті інтернет-видання "РБК-Україна" (відповідача) за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 була опублікована стаття журналіста ОСОБА_1 під назвою: "ІНФОРМАЦІЯ_11". Позивач вказує, що інформація викладена автором ОСОБА_1 у вказаній статті є неправдивою, такою, що не відповідає дійсності та шкодить діловій репутації позивача.
У позові ПАТ "Українська інноваційна компанія" просить суд:
- визнати недостовірною та такою, що не відповідає дійсності інформацію, яка була розповсюджена ІНФОРМАЦІЯ_10 на сайті інтернет-видання "РБК-Україна" у статті журналіста ОСОБА_1 під назвою: " ІНФОРМАЦІЯ_11” за веб-адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 наступного змісту: "нардеп получил средства от компании, которая пыталась вывести все активы Укринбанка, методы возврата средств для привилегированного и обыкновенного вкладчика существенно отличаются . Зато , обычные вкладчики Укринбанка для получения своих средств должны бороться в судах. И далеко не все их попытки являются удачными. Да, ОСОБА_3 в конце 2018 года декларирует 200 тыс. гривен, которые он получает от связанной с Укринкомом финансовой компании Афинаж";
- зобов'язати відповідача спростувати недостовірну інформацію шляхом розміщення на веб - сайті видання "РБК-Україна" спростування наступного змісту:
"Спростування : ОСОБА_1 спростовує недостовірну інформацію, оприлюднену ІНФОРМАЦІЯ_10 на сайті інтернет-видання "РБК-Україна" у статті під назвою: " ІНФОРМАЦІЯ_11 за веб-адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2. html про те, що: "нардеп получил средства от компании, которая пыталась вывести все активы Укринбанка, методы возврата средств для привилегированного и обыкновенного вкладчика существенно отличаются . Зато , обычные вкладчики Укринбанка для получения своих средств должны бороться в судах. И далеко не все их попытки являются удачными. Да, ОСОБА_3 в конце 2018 года декларирует 200 тыс. гривен, которые он получает от связанной с Укринкомом финансовой компании Афинаж".
Позивач стверджує, що інформація, наведена у вказаній статті безпосередньо стосується ПАТ "Українська інноваційна компанія" (ПАТ "Укрінком"), оскільки він є набувачем прав та обов'язків ПАТ "Укрінбанк". Інформація про те, що з ПАТ "Укрінком" виводились якісь активи і що у цієї установи є привелігійована група вкладників, не відповідає дійсності та порушує ділову репутацію позивача, а тому має бути спростована відповідачем. Крім того, позивач зазначив, що він немає ніякого відношення до ТОВ "ФК "Афінаж" та отриманих від цієї установи народним депутатом ОСОБА_3 грошових коштів, зазначених у статті, а тому ця інформація також є неправдивою.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.04.2019 р. за вказаним позовом було відкрите провадження, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
У підготовчому засіданні від відповідача, представників Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а також Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Укрінбанк" надійшли клопотання про залучення до розгляду справи в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Укрінбанк" ОСОБА_10 та народного депутата ОСОБА_3.
За результатами розгляду указаних клопотань ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2019 р. до участі у справі була залучена третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування, третя особа). Щодо інших осіб, а саме - Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Укрінбанк" ОСОБА_10 та народного депутата ОСОБА_3., то в цій частині клопотання судом було відмовлено, оскільки рішення за позовом про визнання інформації недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, не вплине на права та обов'язки вказаних осіб, вони не будуть наділені новими правами та не будуть змінені їх права та/або обов'язки.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2019 відмовлено у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "РБК-Україна", третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання інформації недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, зобов'язання спростувати інформацію.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що інформація, зазначена журналістом ОСОБА_1 у статті "ІНФОРМАЦІЯ_11" від ІНФОРМАЦІЯ_10, не містить фактичних даних, а є вираженням його суб'єктивної думки.
Суд також дійшов висновку, що журналіст ОСОБА_1 фактично у вищезазначеній статті, застосував провокативні вислови та певні перебільшення внаслідок самостійної вільної інтерпретації інформації, однак, не вийшов при цьому за межу оціночного судження, яка б вимагала спростування.
Крім того, позивачем не наведено фактів та не подано доказів, яким чином зміст статті, який він наводить у позовній заяві, впливає на його ділову репутацію та які фактичні наслідки для ділової репутації позивача спричинила викладена у статті інформація.
Також суд першої інстанції звернув увагу на те, що відповідачем відповідно до статі 277 ЦК України, не надано суду доказів достовірності розповсюдженої ним інформації.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач зазначає, що висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, що, як наслідок привело до прийняття рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права.
За твердженням позивача, висновки суду першої інстанції про те, що інформація, викладена ІНФОРМАЦІЯ_10 на сайті інтернет-видання «РБК-Україна» у статті журналіста ОСОБА_1 , містить тільки оціночні судження, не узгоджується із нормами ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію», якою визначено, що (оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Апелянт вважає, що стаття, викладена на сайті відповідача, містить висловлювання, які викладені, як фактичні дані і які можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, у тому числі і з огляду на характер використання.
Оскаржувана стаття має негативний характер по відношенню до Позивача, що чітко зрозуміло під час її читання. Крім того, стаття містить інформацію, яка не відповідає дійсності.
За переконанням апелянта, відповідачем було розповсюджено щодо позивача недостовірну та негативну інформацію, що порушує особисте немайнове право позивача на недоторканність ділової репутації.
Апелянт зазначає, що фактично стаття побудована у формі звинувачення щодо заволодіння майном ПАТ «УКРІНБАНК», тобто скоєння злочинів. Це є недостовірною інформацією та ганьбить честь, гідність і ділову репутацію позивача. Наслідки поширення такої негативної та недостовірної інформації призводять до негативного ставлення суспільства до позивача та шкодять діловій репутації.
На сьогоднішній день недостовірна інформація, викладена відповідачем, офіційно не спростовувалася, та як наслідок, дискредитує позивача.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2019 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" у справі №910/4658/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Тищенко А.І., суддів Михальської Ю.Б., Скрипки І.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2019 поновлено Публічному акціонерному товариству "Українська інноваційна компанія" пропущений строк подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2019, справу призначено до розгляду на 28.01.2020.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2020 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Укрінбанк", розгляд справи відкладено на 11.02.2020.
В судове засідання 11.02.2020 представник позивача не з'явився.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2020 розгляд справи № 910/4658/19 відкладено на 03.03.2020 на 11:00 год.
Позиції учасників справи.
24.01.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" без задоволення.
14.01.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі, оскільки вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2019 є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Явка представників сторін.
У судове засідання, призначене на 03.03.2020, з'явилися представники позивача та третіх осіб.
В судове засідання представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи ( його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).
Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»(«Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку представника позивача та третіх осіб, судова колегія дійшла до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника відповідача, оскільки останній не скористався своїми правами, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
ІНФОРМАЦІЯ_10 на сайті інтернет-видання "РБК-Україна" (відповідача) за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 була опублікована стаття журналіста ОСОБА_1 під назвою: "ІНФОРМАЦІЯ_11".
У тексті вказаної статті журналіст ОСОБА_1 виклав наступну інформацію (цитата): "Акционерам Укринбанка, с помощью судебных решений и путем перерегистрации банка в небанковское учреждение Укринком, удалось восстановить контроль над активами банка. После того методы возврата средств для привилегированного и обыкновенного вкладчика существенно отличаются.......Зато, обычные вкладчики Укринбанка для получения своих средств должны бороться в судах. И далеко не все их попытки являются удачными".
Далі, у цій же статті автор зазначає інформацію про отримання народним депутатом ОСОБА_3 частини депозиту, виклавши її наступним змістом (цитата): "Да, ОСОБА_3 в конце 2018 года декларирует 200 тыс. гривен, которые он получает от связанной с Укринкомом финансовой компании Афинаж.......как "оплату по договору уступки права требования"".
Позивач стверджує, що інформація, наведена у вказаній статті, безпосередньо стосується ПАТ "Українська інноваційна компанія" (ПАТ "Укрінком"), оскільки він є набувачем прав та обов'язків ПАТ "Укрінбанк". Інформація про те, що з ПАТ "Укрінком" виводились якісь активи і що у цієї установи є привелігійована група вкладників, не відповідає дійсності та порушує ділову репутацію позивача, а тому має бути спростована відповідачем. Крім того, позивач зазначив, що він немає ніякого відношення до ТОВ "ФК "Афінаж" та отриманих від цієї установи народним депутатом І. Луценком грошових коштів, зазначених у статті, а тому ця інформація також є неправдивою.
Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з даним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РБК-Україна" про визнання недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, зобов'язання спростувати інформацію, який просить задовольнити у повному обсязі.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Відповідно до ст. 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.
Згідно ст. 1 Закону України "Про інформацію", приписи якої кореспондуються з ч. 1 ст. 200 ЦК України, під інформацією розуміються будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді, під документом - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Частинами 1, 2 ст. 7 Закону України "Про інформацію" визначено, що право на інформацію охороняється законом. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
Згідно зі ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім'я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
Частиною 4 ст. 32 Конституції України передбачено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
За змістом ч. 1 ст. 91 ЦК України право на спростування недостовірної інформації, передбачене ст. 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, яка порушує право на ділову репутацію юридичної особи.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 34 ГК України дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних з особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.
За загальними правилами цивільно-правової відповідальності за поширення недостовірної інформації зобов'язаними суб'єктами в цих правовідносинах є особи, які (незалежно від наявності їхньої вини) поширили відомості, що не відповідають дійсності, або виклали їх неправдиво, і це порочить честь і гідність чи ділову репутацію або завдає шкоди інтересам фізичних чи юридичних осіб.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
При цьому чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин (пункт 4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" № 1 від 27 лютого 2009 року).
У п. 15 вказаної постанови роз'яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:
- поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;
- поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;
- поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;
- поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
За відсутності хоча б однієї з наведених обставин підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Як вбачається з матеріалів справи, інформація стосовно позивача була поширена ІНФОРМАЦІЯ_10 на сайті ТОВ "РБК-Україна" в ній йшла мова про:
1) про виведення позивачем активів з ПАТ "Укрінбанк";
2) про дискримінаційний підхід до вкладників ПАТ "Укрінбанк";
3) про отримання народним депутатом ОСОБА_3 грошових коштів у межах гарантованої суми банківського вкладу, розміщеного ним у ПАТ "Укрінбанк", у якості оплати за договором відступлення права вимоги.
4) про пов'язаність ПАТ "Українська інноваційна компанія" (ПАТ "Укрінком") з ТОВ "ФК "Афінаж".
Судом першої інсттанції встановлено, що, дійсно, постановою Національного Банку України № 934 від 24.12.2015 р. ПАТ "Український інноваційний банк" (ПАТ "Укрінбанк") був віднесений до категорії неплатоспроможних банків.
24.12.2015 р. виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 239 щодо запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію строком на 3 місяці з 25.12.2015 р. по 24.03.2016 р.
22.03.2016 р. постановою Правління Національного банку України № 180 була відкликана банківська ліцензія та розпочата процедура ліквідації ПАТ "Український інноваційний банк", в зв'язку з чим виконавчою дирекцією Фонду було прийнято рішення від 22.03.2016 р. № 385 "Про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ "Український інноваційний банк", та призначення уповноваженої особи фонду на ліквідацію".
У подальшому, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2017 у справі № 826/14033/17, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2018 р., позов ПАТ "Українська інноваційна компанія" задоволено, визнано протиправними і скасовано постанову Правління Національного банку України № 934 від 24.12.2015 "Про віднесення ПАТ "Укрінбанк" до категорії неплатоспроможних", а також рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування № 239 від 24.12.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Укрінбанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".
Крім того, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.04.2016 у справі № 826/5325/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.11.2016, були визнані незаконними і скасовані постанова Правління НБУ № 180 від 22.03.2016 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Укрінбанк", а також рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування № 385 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Укрінбанк" та делегування повноважень ліквідатора банку".
Таким чином, інформація, викладена у статті журналіста ОСОБА_1 , стосується періоду часу, коли вказані судові рішення набрали законної сили і підлягали виконанню.
Відповідно до п. 1 Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" № 1 від 27 лютого 2009 року суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.
Відповідно до п. 19 вказаної постанови, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.07.2018 р. у справі № 910/5117/17).
При цьому оціночними судженнями, відповідно до частини другої статті 47 Закону України "Про інформацію", за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлювання оціночних суджень.
У даному випадку інформація, зазначена журналістом ОСОБА_1 у статті "ІНФОРМАЦІЯ_11" від ІНФОРМАЦІЯ_10 не містить фактичних даних, а є вираженням його суб'єктивної думки.
Так, проведений журналістом ОСОБА_1 аналіз діяльності банківської (ПАТ "Укрінбанк") та небанківської установи (ПАТ "Укрінком") щодо задоволення вимог вкладників або кредиторів банку, у тому числі щодо отримання народним депутатом ОСОБА_3 доходів через ТОВ "ФК "Афінаж", є власною думкою автора статті та має результатом інформацію, яка лежить в межах завдань, що стоять перед засобами масової інформації, у формі, що розпалює суспільний інтерес.
Колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що журналіст ОСОБА_1 у своїй статті " ІНФОРМАЦІЯ_11" фактично застосував провокативні вислови та певні перебільшення внаслідок самостійної вільної інтерпретації інформації, однак, не вийшов при цьому за межу оціночного судження, яка б вимагала спростування.
Згідно з ч. 1 ст. 73 та ч. 1 ст. 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Частиною 1 ст. 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Позивач, хоч і зазначає, що наслідками опублікування відповідачем статті у осіб, що ознайомились з викладеною у ній інформацією, може скластись негативна думка про те, що до вкладників ПАТ "Укрінбанк" застосовується дискримінаційний підхід, однак, не вказав в чому полягає завдана йому шкода та не навів жодних доказів настання такої шкоди, не довів належними доказами існування всіх підстав для визнання спірної інформації недостовірною та її спростування, оскільки матеріалами справи не підтверджується, що за своїм характером спірна поширена інформація містить недостовірні відомості.
Також позивачем не надано доказів того, що наведена у листі відповідача інформація принижує гідність, честь чи ділову репутацію позивача, чи порушують інші його особисті немайнові права, або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, в той час як відповідно до ст. 74 ГПК України саме на позивача покладено обов'язок доведення, як на особу, яка посилається на певну обставину.
На підставі вищевикладеного, колегія приходить до висновку, що ні позивач не довів суду обґрунтованість своїх вимог щодо поширення неправдивої інформації, ні відповідач не спростував таких вимог належними доказами.
Враховуючи вищевикладені обставини, а також те, що викладена інформація у статті "Как нардеп получил средства от компании, которая пыталась вывести все активы Укринбанка" є висловлюванням оціночних тверджень журналіста ОСОБА_1 стосовно окремих питань, при цьому позивачем не доведено факту, що дана інформація принижує його ділову репутацію, суд приходить до висновку, що у позові ПАТ "Українська інноваційна компанія" про визнання інформації недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, зобов'язання спростувати інформацію, слід відмовити.
Одночасно колегія вважає за необхідне зазначити, що якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися відповідним законодавчо встановленим правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку ( пункт 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" № 1 від 27 лютого 2009 року).
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи, викладені в апеляційній скарзі колегією суддів відхиляються, оскільки є такими, що не спростовують висновку суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та не спростовують правильність викладених в судовому рішенні висновків.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2019 у справі № 910/4658/19 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судові витрати.
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються Північним апеляційним господарським судом на Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія".
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2019 у справі № 910/4658/19 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2019 у справі № 910/4658/19 залишити без змін.
Матеріали справи № 910/4658/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст підписано 08.05.2020
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді Ю.Б. Михальська
І.М. Скрипка