вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"06" травня 2020 р. Справа № 910/648/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кропивної Л.В.
суддів: Поляк О.І.
Майданевича А.Г.
секретар судового засідання Ярмоленко С.М.
представники сторін не з'явились,
розглянувши апеляційну скаргу акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"
на ухвалу господарського суду міста Києва від 07.02.2020 р.
у справі № 910/648/20 (суддя - Курдельчук І.Д.)
за позовом акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"
до приватного підприємства "Шанс" та ОСОБА_1
про стягнення 254 323,39 грн.,-
Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до приватного підприємства "Шанс" та ОСОБА_1 про солідарне стягнення 254 323,39 грн., з яких: 171 635,78 грн. заборгованості за кредитом, 3 790,09 грн. заборгованості за відсотками, 29 053,30 грн. заборгованості за простроченими відсотками, 46 225,94 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту та 3 618,28 грн. пені за несвоєчасне погашення відсотків.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем-1 (позичальником) взятих на себе зобов'язань за кредитним договором № 190418-АЕ від 19.04.2018 р. щодо повернення кредиту та сплати відсотків. Оскільки в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за вказаним кредитним договором між позивачем (банком; кредитором) та відповідачем-2 (поручителем) укладено договір поруки № 190418-П від 19.04.2018 р., заявлено вимоги про стягнення з відповідачів заборгованості в солідарному порядку.
17.01.2020 р. до суду першої інстанції від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача-2, а саме:
- земельну ділянку, кадастровий номер 591070000:05011:0168, площею 0,01 га, для будівництва індивідуальних гаражів, що розташована за адресою: АДРЕСА_3;
- 1/5 квартири, загальною площею 76,7 кв.м., житловою площею 48,9 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
- гараж, загальною площею 59,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
В обґрунтування поданої заяви позивач посилався на ту обставину, що у позичальника відсутнє будь-яке майно за рахунок якого можна було б задовольнити вимоги кредитора; позичальник не виконує зобов'язання за кредитним договором; поручителем також не вчиняються дії направлені на погашення заборгованості позичальника, а тому у заявника є переконання, що вищевказане майно, яке належить поручителю, може бути ним відчужено, у зв'язку з чим у разі прийняття судом рішення про задоволення позову, його виконання стане утрудненим або неможливим.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.02.2020 р. у справі № 910/648/20 відмовлено у забезпеченні позову.
Відмовляючи у задоволенні вказаної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що вона ґрунтується виключно на припущеннях стосовно можливого ухилення відповідачів від виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову, оскільки належних доказів на доведення викладених у заяві мотивів до матеріалів справи не надано. Судом також враховано відсутність зв'язку між обраним позивачем заходом забезпечення позову і предметом позову, адже заявлений спосіб забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно має стосуватися майна яке належить до предмета спору.
Не погоджуючись із мотивами відмови у забезпеченні позову, акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржувану ухвалу та задовольнити заяву про забезпечення позову.
Наводячи підстави скасування оскаржуваної ухвали скаржник зазначав, що незастосування заходів забезпечення позову у даній справі може призвести до подальшого відчуження відповідачем-2 майна і, як наслідок, до неефективного захисту прав позивача за захистом яких він звернувся до суду із позовом. За твердженням апелянта, обґрунтованою підставою забезпечення є такі обставини: відсутність у відповідача-1 майна; невиконання відповідачами обов'язків щодо погашення заборгованості; вчинення дій відповідачем-2 щодо передання корпоративних прав приватного підприємства "Шанс" третім особам; не врегулювання спору в досудовому порядку. На думку апелянта, заявлені заходи забезпечення не порушують права та охоронювані законом інтереси сторін та інших осіб, є адекватними до позовних вимог та фактичних обставин справи і забезпечують виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Згідно з витягом протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.02.2020 р. апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Смірнова Л.Г., Поляк О.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2020 р. відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 25.03.2020 р.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2020 р., у зв'язку з перебуванням судді Смірнової Л.Г. на лікарняному, сформовано новий склад колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), Поляк О.І., Майданевич А.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2020 р. прийнято апеляційну скаргу до провадження у визначеному складі суддів та призначено справу до розгляду на 06.05.2020 р.
06.05.2020 р. до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі його представника.
Представники сторін у судове засідання, що відбулось 06.05.2020 р., не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце. За висновками суду неявка учасників справи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.
Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Приписами статті 271 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Отже, з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Згідно із статтею 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Проте, позивачем не наведено у заяві про забезпечення позову і обставин на підтвердження вчинення відповідачами конкретних дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після подання позову до суду, в тому числі і дій спрямованих на реалізацію належного відповідачу-2 майна, безпідставного витрачання коштів, приховування активів, тощо.
Посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість настання в майбутньому негативних наслідків, без надання відповідного обґрунтування, в тому числі доказів вчинення відповідачами певних реальних дій, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення чи зменшення майна, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
Посилання апелянта на вчинення дій відповідачем-2 щодо передання корпоративних прав приватного підприємства "Шанс" третім особам, не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки такі доводи та відповідні докази не були подані/наведені у заяві про забезпечення позову, а отже не оцінювались судом першої інстанції.
Колегія суддів також враховує правову позицію викладену в постановах Верховного Суду від 15.01.2019 р. у справі № 915/870/18, від 05.09.2019 р. у справі № 911/527/19, від 10.10.2019 р. у справі № 904/1478/19, згідно якої під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно, суд має виходити із того, що арешт має стосуватися майна, яке належить до предмета спору.
Оскільки предметом даного спору є стягнення грошових коштів, то зв'язок між обраним позивачем заходом забезпечення позову і предметом позову у даній справі відсутній.
З урахуванням наведеного, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, є вірним, а твердження апелянта, які викладені ним в апеляційній скарзі, встановлених обставин не спростовують, тож колегія не вбачає підстав для скасування прийнятої судом першої інстанції ухвали у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу залишає без задоволення, а оскаржуваний судовий акт - без змін.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на ухвалу господарського суду міста Києва від 07.02.2020 р. у справі № 910/648/20 залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду міста Києва від 07.02.2020 р. у справі № 910/648/20 залишити без змін.
Матеріали оскарження № 910/648/20 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст складено 07.05.2020 р.
Головуючий суддя Л.В. Кропивна
Судді О.І. Поляк
А.Г. Майданевич