79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"12" травня 2020 р. Справа №914/2639/19
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
Судді-доповідача Дубник О.П.
Суддів Зварич О.В.
Хабіб М.І.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства (далі - АТ) "ДТЕК Західенерго" №82/157 від 24.02.2020 (вх. №01-05/903/20 від 05.03.2020)
на рішення Господарського суду Львівської області від 28.01.2020 (суддя Ділай У.І., повний текст складено 04.02.2020)
у справі № 914/2639/19
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "ВВ" (далі - ТОВ "ВКФ "ВВ" ), м. Чернігів
до відповідача: АТ "ДТЕК Західенерго", м. Львів
про стягнення боргу за договором поставки в розмірі 117 009,80 грн.
1. Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 поновлено строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ «ДТЕК Західенерго». З урахуванням ціни позову (117 009,80), колегія суддів вирішила здійснити розгляд справи № 914/2639/19 в порядку письмового провадження без виклику сторін справи (ч. 13 ст. 8 ГПК України).
ТОВ "ВКФ "ВВ" зазначену вище ухвалу вручено 19.03.2020 (відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення), АТ «ДТЕК Західенерго» - 23.03.2020 (відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення).
У відповідності до положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX, - розділ Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України доповнено пунктом 4 такого змісту: " 4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)". Однак, позивачем використано право на подачу відзиву на апеляційну скаргу, а відтак учасниками провадження реалізовано свої процесуальні права. А тому, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними в матеріалах справи доказами.
2. Короткий зміст позовних вимог.
13.12.2019 ТОВ "ВКФ "ВВ" звернулося з позовом до АТ «ДТЕК Західенерго» про стягнення боргу за договором поставки в розмірі 117 009,80 грн, а саме: основного боргу у розмірі 110 940,00 грн, процентів річних за прострочення оплати у розмірі 543,86 грн, інфляційних втрат у розмірі 446,60 грн та штрафних санкцій (пені) у розмірі 5079,34 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 12.08.2019 між сторонами було укладено Договір про закупівлю товару № 2939- ЗЗ-БуТЄС відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов'язався поставити відповідачеві товар, зазначений в специфікації, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар. Відповідно до п. 3.2. договору, сума договору становить 110940,00 грн з ПДВ. Відповідно до п. 4.1. Договору, розрахунки за поставку проводяться на 30 календарний день з моменту отримання товару та за умови надання постачальником податкової накладної. Відповідно до п. 5.2. Договору, товар постачається на умовах DDР, на склад покупця, в м.Бурштин Івано-Франківської області. Відповідачеві було поставлено товар на загальну суму 110940,00 грн, що підтверджується копіями видаткових накладних, долучених до матеріалів справи. Також позивач долучив до позову копії податкових накладних, включених до податкового кредиту за результатами господарської операції.
Також позивач повідомив, що 24.10.2019 ТОВ "ВКФ "ВВ" звертався до Господарського суду Львівської області із заявою про видачу судового наказу в порядку ст. 148 ГПК України про стягнення з відповідача основного зобов'язання у розмірі 110940,00 грн. та судового збору у розмірі 192,10 грн. Проте, відповідач після отримання судового наказу, звернувся до суду із заявою про його скасування.
Спір виник внаслідок того, що відповідач не виконав договірних зобов'язань щодо своєчасної сплати вартості поставленого товару.
Крім того, керуючись ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач нарахував 543,86 грн 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання та 446,60грн інфляційних втрат. Також відповідно до п. 7.14 договору позивач нарахував 5079,34грн пені.
Правовими підставами позову зазначає ст.ст. 526, 530, 610, 611, 625, 626, 629 ЦК України, ст.193 ГК України.
3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 28.01.2020 позов задоволено повністю.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач свої зобов'язання щодо передачі товару за спірним договором виконав повністю, що підтверджується копіями видаткових накладних, долучених до матеріалів справи. Відповідач оплату за поставлений товар не здійснив, в результаті утворилась заборгованість в розмірі 110 940,00 грн. Підписання відповідачем накладних №ВВЧСР 4243/36159 від 03.09.2019 та №ВВЧСР 4576/36159 від 23.09.2019 без зауважень, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і, які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції, встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Окрім того, місцевий господарський суд зазначає, що відповідач не заперечив факту поставки товару та проти наявності заборгованості, а зазначив про дефект товарно-транспортних накладних.
4. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи.
4.1. В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким в позові ТОВ "ВКФ "ВВ" до АТ «ДТЕК Західенерго» відмовити, у зв'язку з невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Обґрунтування доводів апеляційної скарги зводяться до порушення судом першої інстанції вимог щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, а саме: викладення в рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої прийнято рішення. Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував порушень, які були допущені постачальником при оформленні товарно-транспортних накладних, а відтак, на думку апелянта, покупець мав право затримати оплату за товар. Скаржник вважає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку щодо задоволення позовних вимог.
4.2. У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, оскільки апелянт не довів існування порушень процесуального права та невірне застосування чи трактування норм матеріального права при постановлені рішення судом першої інстанції, а суть апеляційної скарги зводиться до незгоди із оскаржуваним рішенням без зазначених вагомих підстав для його зміни чи скасування. Позивач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення місцевого господарського суду без змін.
4.3. Також у відзиві на апеляційну скаргу наведено запланований орієнтовний розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 5490,50 грнё докази про що позивач надасть протягом п' яти днів після ухвалення рішення апеляційним господарськими судом, про що є відповідна заява, долучена до відзиву.
5. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції.
12.08.2019 між сторонами укладено Договір поставки № 2939-ЗЗ-БуТЄС, відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов'язався поставити відповідачеві товар, зазначений в специфікації, а відповідач зобов'язався приймати та оплатити товар.
Відповідно до п. 3.2. договору, сума договору становить 110940,00 грн з ПДВ.
Відповідно до п. 4.1. Договору, розрахунки за поставку проводяться на 30 календарний день з моменту отримання товару та за умови надання постачальником податкової накладної.
Відповідно до п. 5.2. Договору, товар постачається на умовах DDР, на склад покупця, в м.Бурштин Івано-Франківської області. Товар вважається поставленим з дати підписання сторонами видаткових накладних (дата поставки товару). Право власності на товар, усі ризики втрати або пошкодження товару, переходять від постачальника до покупця (відповідача) з дати поставки товару (п.п.5.5, 5.6 договору).
При поставці товару постачальник (позивач) надає покупцю одночасно з товаром видаткову накладну на товар, що поставляється, товарно-транспортну або експрес-накладну. Вказані товаросупроводжуючі документи надаються постачальником у повній мірі, у належному стані, оформлені відповідно до вимог чинного законодавства України та такимиё що відповідають технічним та якісним характеристикам товару, що поставляється за договором. Якщо вказані документи складені із порушенням вимог, встановлених чинним законодавством України та/або умовами цього договору..., покупець має право відмовитися від прийняття товару без надання мотивованих пояснень. (п.п.5.7, 5.7.1ё 5.7.2).
В розділі 7 договору сторони передбачили відповідальність. Зокрема, відповідно до п. 7.14 договору у разі прострочення оплати товару покупець за письмовою вимогою постачальника сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати від вартості невчасно оплаченого товару, однак не більше 5 відсотків від вартості невчасно оплаченого товару.
Судами встановлено, що відповідачеві було поставлено товар на загальну суму 110940,00 грн, що підтверджується копіями видаткових накладних, долучених до матеріалів справи. Також позивач долучив до позову копії податкових накладних, які підтверджують про включення ПДВ до податкового кредиту за результатами господарської операції. Відповідач не заперечує факту поставки товару.
Як зазначено в позові, відповідач не оплатив поставлений йому товар, в результаті утворилась заборгованість в розмірі 110940,00 грн.
Також позивач повідомив, що 24.10.2019 ТОВ "ВКФ "ВВ" звертався до Господарського суду Львівської області із заявою про видачу судового наказу в порядку ст. 148 ГПК України про стягнення з відповідача основного зобов'язання у розмірі 110940,00 грн. та судового збору у розмірі 192,10 грн.
Проте, відповідач після отримання судового наказу, звернувся до суду із заявою про його скасування.
Крім того, керуючись ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач нарахував 543,86 грн 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання та 446,60грн інфляційних втрат. Також відповідно до п. 7.14 позивач нарахував 5079,34грн пені.
Відповідач заперечив проти позову, зазначивши, що у товарно-транспортній накладній № 6329/1 від 03.09.2019 відсутні дані щодо довіреності вантажоодержувача, дані щодо водія/експедитора, який отримав вантаж, дані (П.І.Б., посада, підпис) щодо бухгалтера (відповідальної особи вантажовідправника) та її підпис, відсутні супровідні документи на вантаж. Крім того, у товарно-транспортній накладній № 6925/1 від 23.09.2019 відсутні дані щодо довіреності вантажоодержувача та відсутній підпис бухгалтера (відповідальної особи вантажовідправника).
А тому відповідно до п. 4.3 Договору покупець вправі затримати оплату за товар за настання будь-якої з наступних обставин:
4.3.1. при неподанні і/або несвоєчасному поданні постачальником покупцю оригіналів рахунків, податкових накладних, а також інших документів, надання та/або передача яких постачальником є обов'язковою в силу Договору;
4.3.2. у випадку, якщо Сторонами не будуть підписані документи, передбачені цим Договором та підписання яких є підставою для здійснення оплати за Договором, при цьому Покупець не несе відповідальності за таку затримку.
Оскільки товарно-транспортні накладні були оформлені неналежним чином, покупець має право затримати оплату за товар.
Відповідач вважає, що зобов'язання покупця щодо оплати поставленого товару не виникли, то заявлені позивачем вимоги щодо стягнення заборгованості є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Спір у даній справі виник у зв'язку з тим, що позивач виконав свої зобов'язався, згідно умов договору, щодо поставки відповідачеві товару, однак відповідач у строк, передбачений у договорі, не оплатив поставлений йому товар.
6. Норми права та мотиви, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови, висновки суду.
Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи і заперечення, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, беручи до уваги наступне.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України унормовано, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом ч. 1, 2 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.
Отже, набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов'язки за договором, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.
Таким чином, досягнувши згоди щодо всіх істотних умов сторони уклали договір, внаслідок чого між ними виникли взаємні права та обов'язки, а відповідний договір набрав чинності.
Відповідно до частини 1 статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 265 ГК України укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
З системного аналізу вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що обов'язку позивача щодо поставки товару кореспондує обов'язок відповідача по здійсненні оплати за цей товар.
На виконання умов договору поставки 2939-ЗЗ-БуТЄС від 12.08.2019 позивач поставив відповідачу обумовлену продукцію на загальну суму 110 940,00 грн, що підтверджується копіями видаткових накладних, долучених до матеріалів справи, підписи осіб, які відповідали за цю господарську операцію, скріплені печатками сторін (а.с.27, 31). Крім того, в матеріалах справи наявні копії податкових накладних (а.с.29-30, 33-34), які підтверджують про включення до податкового кредиту за результатами поставки товару.
На зазначених видаткових накладних про прийняття продукції наявні відтиск печатки АТ «ДТЕК Західенерго» та підпис Когут М.М., який уповноважений відповідачем на підставі нарядів на отримання ТМЦ №БТС000002589 від 02.09.2019 (а.с.28), №БТС000002603 від 23.09.2019 (а.с.32).
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ, зі змінами, в редакції, чинній на час здійснення господарської операції (далі - Закон № 996-ХІУ) , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Статтею 1 Закону № 996-ХІУ визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Як унормовано ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІУ первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити як: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Судом першої інстанції вірно зазначено, що підписання відповідачем накладних №ВВЧСР 4243/36159 від 03.09.2019 та №ВВЧСР 4576/36159 від 23.09.2019 без зауважень, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону № 996-ХІУ і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону, фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Сторонами в договорі зафіксоване волевиявлення щодо відмови відповідача від прийняття товару у разі невідповідності товаросупроводжуючих документів чинному на час їх заповнення законодавству, однак відповідач таким правом не скористався. З дати поставки товару до відповідача перейшло право власності на товар.
Господарський суд Львівської області, при ухваленні оскаржуваного рішення спирається на правову позицію викладену в постанові Верховного суду від 29.11.2019 у справі №914/2267/18, в якій зазначено, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця). Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.
Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15 та від 03.02.2020 у справі №909/1073/17.
Якщо видаткові накладні містять такі обов'язкові реквізити як дату їх складання; назву підприємства, від імені якого складено документи і якому здійснюється поставка за цими накладними; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; особисті підписи в графі "відвантажив" та "отримав", які засвідчені відтиском печатки сторін, то такі видаткові накладні будуть свідчити про факт здійснення постачання товару (правова позиція викладена Верховним судом у постанові від 03.02.2020 у справі №909/1073/17).
Вказані вище видаткові накладні, за якими здійснена поставка, містить обов'язкові ознаки визначені ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІУ, а відтак є первинним документом. Отже, господарська операція щодо поставки товару відбулась.
Апелянт, крім обставини, щодо порушення оформлення первинних документів, зазначає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення посилається лише на доводи та докази сторони, на користь якої приймається рішення, тим самим порушивши вимоги щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ч. 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідачем був поданий відзив на позовну заяву. А відтак відповідачем, в повній мірі використані право на подачу відзиву, спростування доводів позовної заяви, подачу суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що викладені в позовній заяві. В ході розгляду справи, суд першої інстанції надав належну правову оцінку доводам відповідача, викладеним у відзиві на позовну заяву. Твердження відповідача, що суд першої інстанції ігнорував доречні аргументи сторони, не знайшли свого підтвердження.
Судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовано обставини справи, а всі мотиви відхилення тих чи інших доводів відповідача обгрунтовано з посиланням на норми чинного законодавства.
Положеннями частин першої, другої статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
В силу ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У статті 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч. 2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У п. 7.14. договору сторони узгодили, що у разі прострочення оплати товару покупець за письмовою вимогою постачальника сплачує неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати вартості невчасно оплаченого товару, однак не більше 5% від вартості невчасно оплаченого товару.
Судами встановлено, що відповідач не здійснював оплати за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем, яка склала 110 940,00 грн.
Відповідно ч. 1, 2 ст. 20 ГК України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: застосування штрафних санкцій.
Отже, загальна норма ГК України передбачає захист у вигляді застосування штрафних санкцій до суб'єктів, які неналежно виконують зобов'язання.
Згідно з ч.1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 статті 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
За змістом ч. 1 ст. 199 ГК України, виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.
Отже, передбачене частиною шостою статті 231 ГК України формування відповідальності за порушення грошових зобов'язань застосовується, якщо інше не узгоджено сторонами в договорі або не передбачено законом.
Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України.
За положеннями ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України, встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, враховуючи вищезазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд, перевіривши підстави та правильність нарахування сум пені, інфляційних втрат, 3% річних відповідно до вимог ч.2 ст.625 ЦК України та відповідно до положень п. 7.14 договору та ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03, від 28.10.2010 року).
А відтак, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильно встановлених місцевим господарським судом обставин по справі та його висновки, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
8. Судові витрати.
У зв'язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ч. 13 ст. 8, ст.ст. 12, 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,
1.Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" №82/157 від 24.02.2020 (вх. №01-05/903/20 від 05.03.2020) залишити без задоволення, а на рішення Господарського суду Львівської області від 28.01.2020 у справі № 914/2639/19- без змін.
2.Судові витрати за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на Акціонерне товариство "ДТЕК Західенерго".
3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
4.Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Головуючий-суддя: О.П.Дубник
Судді: О.В.Зварич
М.І.Хабіб