Справа № 617/739/20
Провадження № 3/617/371/20
06 травня 2020 року Вовчанський районний суд Харківської області у складі судді Глоби М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Вовчанську Харківської області справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Вовчанського ВП ГУНП в Харківській області про притягнення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Вовчанськ, Харківської області, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,
до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 184 КУпАП,
24 квітня 2020 року до Вовчанського районного суду Харківської області надійшов матеріал, який містить протокол про адміністративне правопорушення серії АПР 18 № 614968 від 13 квітня 2020 року, відповідно до якого ОСОБА_1 не виконує своїх батьківських обов'язків відносно своїх малолітніх дітей ОСОБА_2 , 07 серпня 2017 року, ОСОБА_3 , 21 травня 2015 року, ОСОБА_4 , 07 лютого 2014 року та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Мати ОСОБА_1 заставляє дітей жебракувати в м. Вовчанськ Харківської області біля магазину «АТБ», чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 184 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, повідомлялася про час та місце розгляду справи завчасно та належним чином.
Статтею 268 КУпАП не передбачено обов'язкової участі у розгляді адміністративного матеріалу особи, стосовно якої складено протокол за ч. 2 ст. 184 КУпАП, тому адміністративний матеріал розглядається без її участі.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Згідно ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності (ст. 252 КУпАП).
Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України). Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).
Відповідно до положень КУпАП, розгляд судом справи про адміністративне правопорушення проводиться щодо особи-правопорушника та в межах, встановлених протоколом про адміністративне правопорушення.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 184 КУпАП, адміністративна відповідальність батьків або осіб, які їх замінюють, настає виключно за ухилення від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, вчиненні повторно протягом року, після накладення адміністративного стягнення.
Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Об'єктом вказаного вище правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які, зокрема, регламентуються законодавством, а суб'єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.
Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов'язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством, і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.1998 року у справі про тлумачення терміну «законодавство» визначено, що під законодавством слід розуміти (охоплюється) закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.
Тобто, якщо вказані акти передбачають обов'язки батьків відносно дітей, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання останніх, то за порушення таких батьків мають притягувати до відповідальності згідно з ст. 184 КУпАП (зокрема, про обов'язки, які щодо дітей повинні виконувати батьки, йдеться в ст. ст. 150 і 180 СК України та ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Зі змісту положень ст. 150 СК України вбачається, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов'язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини. Вказаний перелік обов'язків є вичерпним.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Разом з тим, в порушення вимог ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення невірно зазначена суть адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП, не вказані свідки при їх наявності, інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Вказані недоліки заважають своєчасно, всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, вирішити її в точній відповідності із законом, забезпечити виконання винесеної постанови за результатами розгляду, а також виявленню причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративного правопорушення, запобіганню правопорушенню, вихованню громадянина у дусі додержання законів, зміцнення законності, забезпечити виконання винесеної постанови за результатами розгляду, а саме надходження до державного бюджету судового збору, що є необхідним при накладенні стягнення за вчинене.
Крім того, вказане суттєво порушує права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, її право на захист.
Згідно ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності (ст. 252 КУпАП).
Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України). Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).
З огляду на викладене, виходячи з аналізу вказаного вище законодавства, суд приходить до висновку, що при складанні протоколу про адміністративні правопорушення була неправильно застосована норма матеріального права (ч. 2 ст. 184 КУпАП), оскільки не було конкретизовано, у який спосіб ОСОБА_1 ухилилася від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання своїх малолітніх дітей та яких саме обов'язків, вказаний протокол про адміністративне правопорушення слід визнати складеним з порушення вимог ст. 256 КУпАП, в зв'язку з чим його не можна вважати доказом вини ОСОБА_1 .
Долучені до протоколу про адміністративне правопорушення матеріали також не дозволяють встановити, які саме дії складають склад адміністративного правопорушення, натомість суд з власної ініціативи позбавлений можливості формулювати склад правопорушення, що відповідає практиці Європейського суду, висловленій в чисельних рішеннях.
Окрім цього, відповідно до вимог ч. 2 ст. 6 Сімейного кодексу України, малолітньою вважається дитина до досягнення нею 14 років, неповнолітньою вважається дитина у віці від 14 до 18 років.
Отже, діти ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , 07 серпня 2017 року, ОСОБА_3 , 21 травня 2015 року, ОСОБА_4 , 07 лютого 2014 року та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є малолітніми дітьми, оскільки на момент складення протоколу про адміністративне правопорушення їм виповнилося тільки 2, 4 та 6 років відповідно, тоді як ч. 1 ст. 184 КУпАП встановлена відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Згідно змісту ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди зобов'язані застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерел права.
Європейський Суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv. theUnitedKingdom), п. 161, SeriesA заява № 25).
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, в зв'язку з відсутністю належних та допустимих доказів вини ОСОБА_1 «поза розумним сумнівом» у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення, відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 184, ст. ст. 247, 283-284 КУпАП, суд -
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - закрити, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП.
Постанова судді протягом десяти днів з дня її винесення може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги, через Вовчанський районний суд Харківської області.
Суддя -