Справа № 643/7577/19
Провадження № 2/610/206/2020
05.05.2020 року Балаклійський районний суд Харківської області у складі:
головуючого - судді Тімонової В.М.,
за участю секретаря судового засідання Косолапової Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Балаклія Харківської області цивільну справу № 643/7577/19 (пр. № 2/610/206/2020) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛФІН" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -
15.05.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» звернулось до Московського районного суду м.Харкова із позовною заявою до ОСОБА_2 , у якій просить стягнути із відповідача заборгованість за договором позики в розмірі 53 461грн. та судові витрати в сумі 1921грн.
22.08.2019 до Балаклійського районного суду Харківської області за підсудністю надійшла зазначена вище позовна заява на підставі ухвали Московського районного суду м. Харкова від 03.07.2019.
Ухвалою від 27.08.2019 прийнято до розгляду зазначену позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Товариство є фінансовою установою, що надає фінансові послуги по наданню у позику грошових коштів на умовах строковості, зворотності та платності. 30.03.2016 року між ТОВ "ВЕЛЛФІН" та ОСОБА_2 укладено Договір позики № 26978 в електронній формі (далі - Договір). За умовами п. 1.1. укладеного між сторонами договору, ТОВ "ВЕЛЛФІН надало ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 1500,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_2 зобов'язалася повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Позивач належним чином виконав умови договору позики, але відповідач отримані грошові кошти в передбачений договором строки не повернула, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 53461,00 грн., яка складається з: 1500,00 грн. заборгованість за основною сумою позики, 51961,00 грн. заборгованість за відсотками, яку позивач просить суд стягнути з відповідача.
Заочним рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 17.10.2019 позов ТОВ "ВЕЛЛФІН" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ "ВЕЛЛФІН" заборгованість за договором позики № 26978 в електронній формі від 30.03.2016 року в розмірі 53 461 грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1921 грн. 00 коп. (а.с.92-93).
27.12.2019 від представника відповідача - адвоката Саєнка Д.В. надійшла заява про перегляд заочного рішення (а.с.109-115).
Ухвалою суду від 22.01.2020 заяву про перегляд заочного рішення задоволено, скасовано заочне рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 17.10.2019 у справі № 643/7577/19, 2/610/866/2019 за позовом ТОВ «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.131).
12.02.2020 представник відповідача - адвокат Саєнко Д.В. подав відзив, у якому просив відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що договір позики № 26978 від 30.03.2016 не відповідає вимогам ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», оскільки при прийнятті пропозиції про укладення договору не був заповнений формуляр заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, підписаний в порядку передбаченому ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», тому зазначений договір не є таким, що укладений у письмовій формі, а, отже є нікчемним відповідно до ст. 1055 ЦК України. Позивачем не доведено, що сторони погодили всі істотні умови кредитного договору, а текст договору позики № 26978 від 30.03.2016 року, не є таким, що підписаний відповідачем в розумінні ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», а, отже і не може бути письмовим доказом погодження ним істотних умов кредитного договору. Позивачем також не доведено факту підтвердження відповідачем вчинення позивачем дії по виконанню кредитного договору, оскільки сам факт безготівкового переказу позивачем грошових коштів на рахунок не є доказом того, що відповідач погодив такий переказ та прийняв його, що відповідач категорично заперечує, а надані позивачем документи відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не є первинними документами, що підтверджують переказ коштів, та, в першу чергу, не містять відомостей про переказ таких коштів на відповідний рахунок з конкретним номером, відкритий на ім'я відповідача. Тому відсутність доказів погодження сторонами всіх істотних умов кредитного договору та доказів вчинення позичальником дій по підтвердженню виконання договору чи по прийняттю виконання від кредитодавця його частини обов'язків по договору не дає можливості визнати такий договір дійсним на підставі ч.2 ст. 218 ЦК України. Позивач в позові і не ставить перед судом питання про визнання дійсним договору позики, при укладенні якого не була дотримана вимога про його укладення в письмовій формі. Матеріали справи не містять даних про те, що особа відповідача була належним чином ідентифікована при її реєстрації в ІТС відповідними електронним підписом, електронним цифровим підписом чи іншим аналогом власноручного підпису. Крім того, оскільки при укладенні договору позики № 26978 від 30.03.2016 року, який за своїм змістом є договором фінансового кредиту, для якого законом визначена обов'язкова письмова форма та який є недійсним за законом у разі недотримання такої форми, не була дотримана письмова форма та позивачем не доведена одночасна наявність всіх необхідних обставин для визнання його дійсним за ч.2 ст. 218 ЦК Україниі не заявлена позовна вимога про визнання його дійсним та позивачем не доведений факт отримання відповідачем коштів у позику за даним договором, тому вимоги позову про стягнення заборгованості за таким договором не можуть бути задоволені (а.с.142-144).
У судове засідання представник позивача не з'явився, просив про розгляд справи за його відсутності.
Від представника відповідача - адвоката Саєнка Д.В. надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо за положеннями ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (частина друга статті 247 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд, дослідивши докази по справі, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 19.04.2018 зареєструвала шлюб із ОСОБА_3 , після чого змінила прізвище на « ОСОБА_4 », про що свідчить копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.107).
30.03.2016 року між ТОВ "ВЕЛЛФІН" та ОСОБА_2 укладено Договір позики № 26978 в електронній формі (а.с.34-40).
Договір позики укладений на умовах і в порядку, визначеному Правилами надання грошових коштів у вигляді позики ТОВ «Веллфін» шляхом реєстрації позивача в особистому кабінеті на сайті ТОВ, оформленні заявки на отримання позики, наданні згоди на передачу ТОВ персональних даних, укладення договору позики в особистому кабінеті тощо.
Відповідно до пунктів 1.1., 1.2., 1.3. та 1.4. Договору позики позикодавець зобов'язується надати позичальнику на умовах, що передбачені даним договором, грошові кошти в позику в сумі 1500 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою, зазначені у пункті 1.5 цього Договору. Строк дії договору 14 днів, але в будь-якому разі цей Договір діє до повного виконання Позичальником своїх зобов'язань за цим Договором. Позика надається строком на 14 днів. Дата перерахування суми позики на банківський рахунок вказаний позичальником, за домовленістю сторін вважається датою укладання договору позики між позичальником і позикодавцем.
Позивачем в порядку, встановленому п. 1.4. Договору позики на картковий рахунок ОСОБА_2 була перерахована сума позики в розмірі 1500,00 грн., що підтверджується повідомленням від 03.04.2019 року ТОВ «Платежі Онлайн», яке надає ТОВ «ВЕЛЛФІН» технічну можливість для проведення операцій, по якій банк-еквайер здійснює зарахування коштів, згідно Договору доручення № ФБ211/11 від 18.11.2015 року (а.с.44-56).
Доказів неотримання грошових коштів відповідачем не надано.
Пунктом 1.5 Договору позики передбачено, що нарахування процентів за користування позикою проводиться у відповідності до наступних умов: 1,8 % від суми позики, але не менше ніж 20 гривень за перший день користування позикою; 1,8 % від суми позики щоденно, починаючи з другого дня в межах строку, зазначеного в п. 1.2 цього договору; 3,8 % від суми позики, що не була повернута своєчасно, за кожен день користування позикою понад строк, зазначений в п. 1.2 цього договору, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором.
Згідно з п. 3.1 Договору позики позичальник зобов'язаний здійснювати повернення позики та нарахованих процентів на умовах, встановлених цим договором. Сторони досягли згоди у тому, що повернення позики та сплата процентів за користування позикою здійснюватиметься у відповідності до графіку розрахунків.
Згідно з визначеним сторонами графіком розрахунків, повернення позики здійснюється позичальником одним платежем 13 квітня 2016 року в сумі 1878,00 грн., з яких 1500,00 грн -сума позики, 378,00 грн - сума процентів за користування позикою за період з 30 березня 2016 року по 13 квітня 2016 року (а.с.41-42).
Відповідно до ст.ст. 526, 615 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За нормою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно положень статті 1046, 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ «ВЕЛЛФІН» перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті.
Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Суд вважає, що сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов Договору позики, який оформлений в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до укладеного Договору позики ТОВ «ВЕЛЛФІН» надало позичальнику грошові кошти в позику в сумі 1500 гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути позику та сплатити проценти за користування позикою у встановлений в договорі строк.
Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (частини 1, 3 ст. 509 ЦК України).
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» та «термін виконання зобов'язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина першастатті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четвертастатті 631 ЦК України).
Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору.
Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» викладені у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами ч. 1 зазначеної статті, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на викладене, строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.
Відповідно до п. 1.2 Договору позики строк дії договору 14 днів, але в будь-якому разі цей договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором.
Пунктом 1.3 договору позики визначено, що позика надається строком на 14 днів.
Зазначене свідчить, що сторони договору погодили строк його дії 14 календарних днів, що не збігається з визначеним в цьому Договорі терміном виконання зобов'язань за Договором - до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за Договором.
Таким чином, відповідно до умов Договору позики ТОВ «ВЕЛЛФІН» як фінансова установа надало позичальнику суму позики, а остання зобов'язалася повернути надану позику у повному обсязі 13 квітня 2016 року.
Тому позивач відповідно до статті 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто до 13 квітня 2016 року. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.
Судом встановлено, що відповідач взяті не себе за Договором позики зобов'язання не виконала, а саме, у передбачений у Договорі позики строк грошові кошти (суму позики) та нараховані проценти за користування позикою не повернула, внаслідок чого у неї виникла заборгованість за основним зобов'язанням, що складається з суми позики 1500 грн та процентів за користування позикою в межах строку кредитування в сумі 378 грн.
Таким чином вимоги позивача в частині стягнення суми позики в розмірі 1500,00 грн. та нарахованими процентами за період кредитування у розмірі 378,00 грн. є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Суд зазначає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Оскільки після спливу визначеного Договором позики строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, суд вважає вимоги ТОВ «ВЕЛЛФІН» в частині стягнення процентів за Договором позики за період з 14 квітня 2016 року по 04 квітня 2019 року в сумі 51 583,00 грн. за межами строку кредитування безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду України від 28.03.2018 року у цивільній справі № 444/9510/12.
Враховуючи викладене, аналізуючи в сукупності наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути суму заборгованості в розмірі 1878,00 грн.
Крім того, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1921 грн. 00 коп. (а.с.9).
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 279 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛФІН" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛФІН" заборгованість за договором позики № 26978 в електронній формі від 30.03.2016 року в розмірі 1878 (одну тисячу вісімсот сімдесят вісім) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛФІН" витрати по сплаті судового збору в сумі 67 грн. 48 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки подання апеляційної скарги на рішення суду продовжуються на строк дії такого карантину.
Позивач: ТОВ «ВЕЛЛФІН», код ЄДРПОУ 39952398, юридична адреса: 03061, м. Київ, вул. Героїв Севастополя 48.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКП НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складено 08.05.2020 року.
Суддя В.М. Тімонова