Справа № 526/551/20
Провадження № 3/526/238/2020
08 травня 2020 року суддя Гадяцького районного суду Полтавської області Максименко Л.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Гадяцького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Броварки Гадяцького р-ну, громадянки України, освіта середня, розлучена, проживає АДРЕСА_1 , працює ФОП « ОСОБА_2 » - продавець, ідентифікаційний код НОМЕР_1 ,
за ст. 443 КУпАП,
22 березня 2020 року о 10 год. 27 хв. в м. Гадяч по вул. Героїв Майдану ОСОБА_1 здійснювала реалізацію кавових напоїв з використанням каво машини на розлив у відкритому вигляді, чим порушила правила щодо карантину людей, передбачених ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», Постанову Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS- CoV-2» та протокол № 7/2020 від 17.03.2020 комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій.
ОСОБА_1 вину визнала, суду пояснила, що здійснювала роздрібну торгівлю цигарками та кавою на розлив в умовах карантину по вказівці керівника.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 443 КУпАП підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості, зокрема даними, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення, письмовими поясненнями в протоколі ОСОБА_1 в яких вона підтверджує факт торгівлі кавою та цигарками, відеозаписом продажу однієї порції кави. З переглянутого відеозапису також вбачається, що ОСОБА_1 продаючи цигарки каву, знаходилась на робочому місці без маски та рукавичок.
Положеннями ст. 44-3 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
В статті 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» №1645-ІІІ від 06 квітня 2000 року визначено, що карантин - це адміністративні та медико -санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.
Згідно ст.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» №1645-ІІІ від 06 квітня 2000 року карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.
Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за поданням головного державного санітарного лікаря України.
Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації.
У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності. До відміни карантину його територію можуть залишити особи, які пред'явили довідку, що дає право на виїзд за межі території карантину.
Організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS- CoV-2», на усій території України з 12 березня 2020 року встановлено карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2020 року №215 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211» внесені зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України короновірусу COVID-19 », згідно яких назва постанови викладена в редакції : «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS- CoV-2».
П.2.3 постанови викладено в наступній редакції: заборонити з 00 год. 01 хв. 17 березня 2020 р. до 3 квітня 2020 р. роботу суб'єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення, крім роздрібної торгівлі продуктами харчування, пальним, засобами гігієни, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, засобами зв'язку, провадження банківської та страхової діяльності, а також торговельної діяльності і діяльності з надання послуг з громадського харчування із застосуванням адресної доставки замовлень за умови забезпечення відповідного персоналу засобами індивідуального захисту.
Згідно ч.1 ст. 11 ЗУ «Про захист населення від інфекційних захворювань» організація та проведення профілактичних і протиепідемічних заходів, зокрема щодо санітарної охорони території України, обмежувальних заходів стосовно хворих на інфекційні хвороби та бактеріоносіїв, виробничого контролю, у тому числі лабораторних досліджень і випробувань при виробництві, зберіганні, транспортуванні та реалізації харчових продуктів і продовольчої сировини та іншої продукції, при виконанні робіт і наданні послуг, а також організація та проведення медичних оглядів і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановлених законом повноважень покладаються на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров'я, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також на громадян.
Згідно ст.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» №1645-ІІІ від 06 квітня 2000 року карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.
Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за поданням головного державного санітарного лікаря України.
Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації.
У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності. До відміни карантину його територію можуть залишити особи, які пред'явили довідку, що дає право на виїзд за межі території карантину.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» встановлено Повноваження місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в умовах карантину, щодо прийняття рішень, розпоряджень та виконання дій щодо запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19.
Зважаючи на введенні в Україні карантинні заходи, розпорядженням комісії Гадяцької РДА з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій та міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій №7/2020 від 17.03.2020 заборонено з 00 год. 01 хв. 17 березня 2020 р. до 3 квітня 2020 р. роботу суб'єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торгівельних ринків та несанкціонованих ринків, закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення, крім роздрібної торгівлі продуктами харчування, пальним, засобами гігієни, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, засобами зв'язку, провадження банківської та страхової діяльності, а також торговельної діяльності і діяльності з надання послуг з громадського харчування із застосуванням адресної доставки замовлень за умови забезпечення відповідного персоналу засобами індивідуального захисту.
Відповідно ст.41 «Про захист населення від інфекційних хвороб» №1645-ІІІ від 06 квітня 2000 року, особи, винні в порушенні законодавства про захист населення від інфекційних хвороб, несуть відповідальність згідно із законами України.
Стаття 44-3 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення Правил щодо карантину людей, зокрема, як громадян, так і посадових осіб. Роботу суб'єктів господарювання "реалізовують" і забезпечують відповідні працівники.
Відтак ОСОБА_1 є суб'єктом складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44 - 3 КУпАП, як громадянка.
Можливе незабезпечення індивідуальними засобами захисту ОСОБА_1 її роботодавцем не звільняє від адміністративної відповідальності та не є обставиною, яка обумовлює відсутність у її діях події і складу адміністративного правопорушення.
ОСОБА_1 здійснювала реалізацію кави з МАФу, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211, не відноситься до торгівлі продуктами харчування, а є наданням послуг громадського харчування, яке в умовах введеного карантину заборонено. Окрім цього ОСОБА_1 здійснила продаж кави без індивідуальних засобів захисту. Таким чином, відповідно до ст. 15 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд приходить до висновку, що працівники поліції під час надзвичайної ситуації правомірно вживали заходи, які відступають від основоположних прав людини з урахуванням загрози суспільної небезпеки, яка загрожує життю народу в цілому і такі заходи є співмірними.
Отже, ОСОБА_1 порушила правила карантину людей, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", а також рішення районної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій Гадяцької РДА та міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій №7/2020.
Вважаю, що в діях ОСОБА_1 є склад правопорушення, передбаченого ст. 443 КУпАП - порушення правил щодо карантину людей.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання судом не встановлено.
Враховуючи особу ОСОБА_1 , тяжкість та характер вчиненого правопорушення, його наслідки, відношення до скоєного, вважаю, що ОСОБА_1 слід піддати стягненню у вигляді штрафу передбаченого санкцією статті у мінімальному розмірі , так як саме таке адміністративне стягнення буде необхідним і справедливим з метою запобігання вчинення правопорушень в подальшому.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись ст.ст.401, 443, 221, 283, 284 КУпАП, суддя, -
- визнати винною ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення передбаченого ст. 443 КУпАП та піддати адміністративному стягненню у вигляді штрафу на користь держави в розмірі в розмірі 100 (ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень.
Стягти з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 420,40 грн.
Строк пред'явлення постанови до виконання - три місяці.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, та судовий збір вноситься особою, що притягнута до адміністративної відповідальності в установу банку України.
Штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу у вищезазначений строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення стягується подвійний розмір штрафу - 34000 грн., а також витрати на облік вчиненого правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Полтавського апеляційного суду через Гадяцький районний суд.
Суддя: Л. В. Максименко