Справа № 415/4627/19
Провадження № 2-а/415/9/20
08 травня 2020 року м. Лисичанськ
Лисичанський міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді Луньової Д.Ю.
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом представника позивача ОСОБА_1 (адреса для листування: АДРЕСА_1 ) в інтересах ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) до інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Самойлова Володимира Сергійовича (місцезнаходження: вул. Штейгерська, 8, м. Лисичанськ, Луганська область, 93100)про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
04 липня 2019 року представник позивача ОСОБА_1 звернувся до Лисичанського міського суду Луганської області з даним адміністративним позовом, в якому просить визнати дії інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Самойлова Володимира Сергійовича протиправними та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ВР № 345983 від 23 травня 2019 року про притягнення його до адміністративної відповідальності і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 23 травня 2019 року відносно ОСОБА_2 поліцейським взводу 2 роти 1 батальйону УПП в Луганській області Самойловим В.С. було винесено постанову серії ВР № 345983 про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Відповідно до змісту постанови 20 травня 2019 року о 16:58 годині позивач, керуючи транспортним засобом в районі буд. № 15 по вул. Новікова в м. Сєвєродонецьку рухався зі швидкістю 79 км/г, чим порушив пункт 12.4 ПДР України. Фіксація перевищення швидкісного режиму була здійснена командиром взводу 1 роти 1 батальйону УПП в Луганській області Матвєєвим Іллею Анатолійовичем за допомогою вимірювача швидкості автотранспортних засобів лазерний LТІ 20/20 ТruСАМ серійний номер НОМЕР_1 .
Позивач зазначає, що постанова не була складена на місці скоєння правопорушення, а розгляд справу відбувався в УПП оскільки відповідач не зміг надати нормативно-правові акти, документи та інструкції, які надають право використання, визначають правила застосування, встановлюють вимоги до експлуатації, підтверджують технічну справність, проходження щорічної повірки та відповідність стандартам метрології України вимірювача швидкості автотранспортних засобів лазерний LТІ 20/20 ТruСАМ серійний номер НОМЕР_1 , а також законність його застосування ОСОБА_3 .
Позивач вважає, що відповідач порушив вимоги ст. 252 КУпАП та ст. 280 КУпАП, необ'єктивно та не в повному обсязі дослідивши всі обставини справи. Крім того, вимогу про надання документів які підтверджують право використання, застосування, технічну справність вимірювача швидкості позивач вважає законною, а її невиконання свідчить про відсутність доказів вчинення адміністративного правопорушення.
Ухвалою судді Лисичанського міського суду Луганської області Луньової Д.Ю. від 29 квітня 2020 року справу прийнято до провадження та призначено судове засідання, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Копії ухвали від 29 квітня 2020 року було направлено позивачу та відповідачу в порядку, передбаченому ст. 268 КАС України.
Раніше, 18 вересня 2019 року на адресу Лисичанського міського суду Луганської області від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому останній заперечував проти задоволення позову, вважаючи рішення по справі законним, справу про адміністративне правопорушення розглянуто у відповідності до вимог чинного законодавства та долучив до відзиву докази на підтвердження заперечень. Справу просить розглянути без участі відповідача.
Позивач та представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи останній був повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень статті 268 КАС України, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши справу та оцінивши обставини, повідомлені у позовній заяві, у відзиві на позовну заяву, дослідивши та оцінивши надані докази, суд дійшов наступного.
Предметом судового дослідження в даному випадку є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Дані положення кореспондуються в статті 8 Закону України «Про національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII.
Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як н а підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія),з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний перевіряти їх на відповідність усім зазначеним вимогам, надаючи оцінку мотивам та підставам, які були покладені в основу такого рішення.
Судом встановлено, що згідно постанови серії ВР № 345983 23 травня 2019 року інспектором взводу № 2 роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції капралом поліції Самойловим Володимиром Сергійовичем було винесено постанову серії ВР № 345983 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн. В постанові зазначено, що 20 травня 2019 року о 16 годині 58 хвилини за адресою АДРЕСА_3 . Новікова біля буд. № 15, у м. Сєвєродонецьку Луганської області, ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом рухався зі швидкістю 79 км/год. у населеному пункті, позначеного дорожнім знаком 5.45 «Початок населеного пункту» де дозволений рух 50 км/год., чим порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП. Швидкість вимірювалась приладом TruCAM TC-000670, похибка +/- 2 км/год.,
При цьому суд звертає увагу, що в постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відносно ОСОБА_4 в графі 8 «До постанови додаються» міститься запис «матеріали справи».
На підтвердження винуватості ОСОБА_2 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП - перевищенні допустимої швидкості більш ніж на 20 км/год. від відповідача разом з відзивом надійшов диск з відеозаписом.
В постанові серії ВР № 345983 від 23 травня 2019 року відповідач не зазначає відеозаписи, які містяться на диску, який надано відповідачем до суду, а тому вони не можуть вважатись належними доказами вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
З цього приводу суд зазначає, що зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтею 283 КУпАП. У ній зокрема необхідно зазначити технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.
Зазначена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 24 лютого 2019 року по справі № 592/5576/17, яку суд, відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, враховує при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, не зазначивши в оскаржуваній постанові відеозаписи, які були використані під час встановлення правопорушення, відповідач як суб'єкт владних повноважень, діяв всупереч приписам ст. 283 КУпАП.
Суд зазначає, що постанова про накладення адміністративного стягнення по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує його фіксування, що є доказом вчинення правопорушення.
При цьому, сама постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки викладення обставин правопорушення, без його фіксації, не може бути належним доказом.
При цьому, відповідно до приписів ст. 73, 74, 77 КАС України, ст. 251 КУпАП, поданий відповідачем диск з відео фіксацією події, не може бути прийнятий судом, оскільки він не був покладений в основу оскаржуваного рішення.
Інших доказів, які були покладені в основу оскаржуваної постанови, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП, відповідачем не надано.
Суд також враховує, що закон встановлює принцип презумпції невинуватості особи, що притягається до відповідальності і відповідно принцип правомірності дії такої особи, поки у встановленому законом порядку не доведено його вину. Оскільки суду не надані відповідні докази, і не спростовані твердження водія, які б мали бути перевірені посадовою особою і спростовані, а також виходячи з принципу презумпції невинуватості, - суд робить висновок, що оскаржувана постанова є необґрунтованою, а склад зазначеного в ній адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, не встановлений.
Таким чином, оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, є протиправною. Оскільки при розгляді справи встановлено недотримання відповідачем вимог закону щодо збирання доказів і доказування події та складу адміністративного правопорушення, то оскаржувана постанова судом скасовується.
Згідно ч. 3 ст. 286 КАСУ, суд може прийняти рішення про скасування постанови та закриття провадження у справі, або (п.2) - скасувати постанову та надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу.
За таких обставин, на підставі системного аналізу законодавчих положень, суд приходить до переконання, що відповідачем не доведено дотримання при винесені оскаржуваної постанови вимог статей 245 та 280 КУпАП щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин, вирішення її в точній відповідності з законом, така постанова винесена при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для її прийняття, а тому суд з врахуванням положень п. 2 ч. 3 статті 286 КАС України дійшов висновку щодо необхідності скасування оскаржуваної постанови.
Разом з тим, дії відповідача з винесення оскаржуваної постанови не є протиправними та незаконними, оскільки відповідач як працівник підрозділу Національної поліції, що забезпечує безпеку дорожнього руху, уповноважений зупиняти транспортний засіб, складати протокол та виносити постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, а тому в цій частині адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 2, 5-10, 72-77,242-246, 257,268-272, 286 КАС України,
Позов представника позивача Какулія Отарі Євгеновича в інтересах ОСОБА_2 до інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Самойлова Володимира Сергійовича про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.
Скасувати постанову серії ВР № 345983 від 23 травня 2019 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП ОСОБА_2 та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 255,00 гривень, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Судові витрати віднести на рахунок держави.
На підставі ч. 2 ст. 271 КАС України копії рішення невідкладно надіслати учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до ст. 286 КАС України апеляційну скаргу на судове рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення до Першого апеляційного адміністративного суду з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.Ю. Луньова