Справа № 415/8768/19
Провадження № 2-а/415/65/20
08 травня 2020 року м. Лисичанськ
Лисичанський міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді Луньової Д.Ю.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до поліцейського взводу № 1 роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Борисевич Сергія Васильовича (місце знаходження: вул. Штейгерська, 8, м. Лисичанськ, Луганська область, 93100) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
ОСОБА_1 звернувся до Лисичанського міського суду Луганської області з даним адміністративним позовом, в якому просить, визнати протиправними дії поліцейського взводу № 1 роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Борисевич С.В. та скасувати постанову серії ЕАК № 1590869 від 05 жовтня 2019 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а справу закрити.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 05 жовтня 2019 року поліцейським взводу № 1 роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції сержантом поліції Борисевичем С.В. було винесено постанову серії ЕАК 1590869 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255,00 грн. Позивач керуючи транспортним засобом перевозив вантаж, що нібито виступав за габарити більш як на 1 метр від заднього габаритного ліхтаря, а саме 1 метр 50 сантиметрів та не був позначений відповідно до вимог пункту 30.3«з», чим позивач порушив п. 22.4 Правил дорожнього руху.
Позивач вважає постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню. В своїх діях позивач не вбачає ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, зазначає, що він не порушував правила дорожнього руху в час та за обставинами, що зазначені в постанові. В обґрунтування позову, позивач зазначив, що поліцейський упереджено розглянув справу відносно нього, будь-яких доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення не надано.
Ухвалою судді Лисичанського міського суду Луганської області Луньової Д.Ю. від 29 квітня 2020 року справу прийнято до провадження та призначено судове засідання, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Копії ухвали від 29 квітня 2020 року було направлено позивачу та відповідачу в порядку, передбаченому ст. 268 КАС України.
Раніше, 24 січня 2020 року на адресу Лисичанського міського суду Луганської області від відповідача надійшло клопотання в якому він заперечив проти позовних вимог позивача та долучив до матеріалів диск з відеозаписом.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи останній був повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Оцінивши обставини, повідомлені позивачем у позовній заяві, дослідивши надані письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного.
Предметом судового дослідження в даному випадку є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Оскаржуваною постановою про накладення адміністративного стягнення ЕАК № 1590869 від 05 жовтня 2019 року, винесеною сержантом поліції Борисевичем С.В., на позивача накладено адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 255 грн., зазначено - 05 жовтня 2019 року о 18 годині 15 хвилин за адресою: м. Лисичанськ, вул. Промислова, біля буд. № 24А, водій керуючи транспортним засобом перевозив вантаж, що виступав за габарити спереду і ззаду більш як на 1 метр від заднього габаритного ліхтаря, а саме 1 метр 50 сантиметрів та не був позначений відповідно до вимог п. 30.3 ПДР, чим позивач порушив п. 22.4 правил дорожнього руху - порушення правил перевезення вантажу, що виступає за габарити транспортного засобу більше, як на 1 метр.
В графі до постанови додається - запис відсутній. Однак, суд звернув увагу на напис ВВ-00041 в графі «підпис особи яка винесла постанову».
Розглядаючи справу по суті, суд робить наступні висновки.
Щодо процедури: у даному випадку розгляд справи відбувся на місці зупинки транспортного засобу, протокол не складався. Такі дії відповідача не суперечать вимогам КУпАП. Повноваження відповідача позивач не оспорює.
Оцінивши обставини, повідомлені позивачем у позовній заяві, дослідивши надані письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного.
У відповідності до ст. 244 КАС України під час прийняття рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Предметом судового дослідження в даному випадку є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Згідно пункту 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови повинен відповідати вимогам, встановленим статями 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно зазначити докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Доказами у адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, як то пояснення сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази надаються суду особами, які беруть участь у справі.
Згідно зі ст. 77 КАС Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини першої статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Частинами 1, 2 статті 74 КАС України встановлено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 40 Закону України «Про національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VІІ визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:
1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;
2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто, положення Закону № 580-VІІ надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.
З постанови у справі про накладення адміністративного стягнення серія ЕАК № 1590869 від 05 жовтня 2019 року вбачається, що згідно приписів ст. 283 КУпАП, в ній містяться відомості про відеозапис, тому він є належним та допустимим доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
З дослідженого судом відеозапису DSJX300041_BB0041 встановлено, що позивачу були роз'яснені права особи, що притягається до адміністративної відповідальності, передбачені статтею 268 КУпАП та 63 Конституції України. Клопотань позивач не заявив. Після складання постанови поліцейським її було надано на ознайомлення водієві та роз'яснено право на її оскарження. Тому, суд не бере до уваги довід позивача про ненадання відповідачем можливості скористатись правами передбаченими ст. 268 КУпАП, зокрема правом на правову допомогу.
Крім того, відеозапис, підтверджує факт проведення вимірювань вантажу, який перевозив позивач 05 жовтня 2019 року, а також результати такого вимірювання, з якими погодився позивач.
Докази, надані відповідачем, в повній мірі підтверджують скоєне позивачем адміністративне правопорушення, а також підтверджує, що відповідач діяв правомірно, на підставі та у межах повноважень при винесенні постанови у справі про адміністративне правопорушення, тому оскаржувана постанова прийнята за наявності достатніх для цього підстав.
Разом з тим, дії відповідача з винесення оскаржуваної постанови не є протиправними та незаконними, оскільки відповідач як працівник підрозділу Національної поліції, що забезпечує безпеку дорожнього руху, уповноважений зупиняти транспортний засіб, складати протокол та виносити постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, а тому в цій частині адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Приймаючи до уваги зазначені вище обставини, суд встановив відсутність підстав для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача за ч. 1 ст. 122 КУпАП, відповідачем правомірно накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн., тобто в межах санкції зазначеної норми КУпАП.
Керуючись ст. ст. 2, 5-10, 72-77, 242-246, 257, 268-272, 286 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до поліцейського взводу № 1 роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Борисевича Сергія Васильовича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - відмовити.
Судові витрати віднести на рахунок держави.
На підставі ч. 2 ст. 271 КАС України копії рішення невідкладно надіслати учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до ст. 286 КАС України апеляційну скаргу на судове рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення до Першого апеляційного адміністративного суду з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.Ю. Луньова