"07" травня 2020 р. Справа № 363/1539/20
07 травня 2020 року суддя Вишгородського районного суду Київської області Чірков Г.Є., розглянувши матеріали, які надійшли від Вишгородського ВП ГУНП в Київській області щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої в АДРЕСА_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 44-3 КУпАП,
25.04.2020 року о 13 год. 10 хв. ОСОБА_1 в порушення вимог п.п. 1 п. 2 Постанови КМУ № 211, а також пп. 5 перебувала в громадському місці (парк) в смт. Димер по вул. Яблунева, без засобів індивідуального захисту (маски), а також відвідувала вищевказаний парк, всупереч заборони, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.
Зазначені обставини підтверджуються даними протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР № 203018, рапортом ДОП Вишгородського ВП ГУНП в Київській області Бондаренка Д. від 25.04.2020 року, рапортом т.в.о. заступника начальника Вишгородського ВП ГУНП в Київській області Чінгузова О.В., відповіддю на запит Димерської селищної ради № 435/02-23 від 27.04.2020 року, копією розпорядження Димерської селищної ради № 17 від 01.04.2020 року, письмовими поясненнями ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , копією паспорту громадянина України ОСОБА_1 , а також матеріалами відеозапису.
ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи до суду не прибула, однак подала клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із оскарженням постанови серія АПР 18 № 203018 від 25.04.2020 року.
Посилання ОСОБА_1 на відкладення розгляду справи у зв'язку з оскарженням постанови серія АПР 18 № 203018, яким є протокол серія АПР 18 № 203018 про адміністративне правопорушення складений щодо неї в цій справі, на вимогах закону і фактичних обставинах справи не ґрунтується, про поважність причин неявки до суду не свідчить і підставою для перенесення розгляду справи бути не може. Таким чином, суд вважає за можливе розглянути матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, за її відсутності, яка до суду без поважних причин не з'явилася.
Дослідивши матеріали справи суд дійшов наступного.
Відповідно до ст. 44-3 КУпАП, порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вказана норма закону є бланкетною (вид норм права з точки зору рівня визначеності їх змісту. Диспозиції бланкетних норм не встановлюють певних правил поведінки, а передбачають існування інших норм, розміщених навіть в інших нормативних актах, у яких сформульовані конкретні правила поведінки), тому серед ознак, які мають бути відображені при викладенні суті даного правопорушення, обов'язковим є наведення конкретного нормативно-правового акту, яким встановлюються відповідні правила та яких така особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не дотрималася, порушивши тим самим законодавчі приписи.
Відповідно п.п. 1 та п.п. 5 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2» (в редакції чинній на момент вчинення правопорушення) заборонено до 11 травня 2020 р. з 6 квітня 2020 р. перебування в громадських місцях без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіратора або захисної маски, у тому числі виготовлених самостійно; відвідування парків, скверів, зон відпочину, лісопаркових та прибережних зон, крім вигулу домашніх тварин однією особою та в разі службової необхідності.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 25.04.2020 року о 13 год. 10 хв. перебувала на лавці в парку в смт. Димер по вул. Яблуневій без засобів індивідуального захисту, з метою здійснення мирного протесту проти обмежувальних заходів карантину.
Згідно ст.ст. 34, 39 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вираження своїх поглядів і переконань, а також мирний протест, що узгоджується зі ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Разом з тим здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, в тому числі для охорони здоров'я.
В цьому контексті слід звернути увагу на те, що обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина може відбутися лише у випадках передбачених Конституцією України, і зокрема згідно ст. 64 Конституції України за умови введення воєнного або надзвичайного стану.
Відтак суд вважає, що в умовах дії принципу верховенства права в Україні (ст. 8 Конституції України) втручання в права і свободи людини і громадянина, повинно бути пропорційним, переслідувати легітимну мету і має бути здійсненим на основі і в спосіб визначений законом.
За таких умов, беручи до уваги принцип конвенційності практики ЄСПЛ - пропорційності та балансу інтересів, необхідно зважати на справедливий баланс, який повинен бути встановлений між загальними інтересами суспільства та інтересами особи.
За відсутності введення в Україні надзвичайного стану, обмеження конституційних прав людини і громадянина (зокрема, право на мирне зібрання в контексті обставин цієї справи) мають відбуватися з дотриманням балансу і пропорційності інтересів.
При цьому суд зазначає, що Постанова Кабінету Міністрів України № 211 є обов'язковою для виконання згідно ст. 117 Конституції України.
Беручи до уваги обставини цієї справи, а також те, що ОСОБА_1 хоча і за відсутності засобів індивідуального захисту, знаходилася сама на лавці в парку, з метою здійснення одинокого протесту, що відбувався в умовах відсутності інших людей, за відсутності в неї ознак захворювання (коли дані про інше в справі відсутні), а відтак за відсутності будь-якого ризику поширення коронавірусної хвороби, коли карантинні заходи якраз і спрямовані на протидію такому розповсюдженню хвороби, самі тільки формальні ознаки порушення правил карантину щодо людей за таких обставин не можуть свідчити про таку суспільну небезпечність правопорушення в діях ОСОБА_1 , яка б тягнула за собою необхідність втручання в її права і накладення на неї стягнення від 17 000 грн. до 34 000 грн., що майже в десять і більше разів перевищує прожитковий мінімум на одну особу.
Таким чином керуючись принципом верховенства права та вимогами справедливості і розумності, суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за малозначністю вчиненого правопорушення, обмежившись усним зауваженням, на підставі ст. 22 КУпАП.
Відповдіно до ч. 2 ст. 284 КУпАП при оголошенні усного зауваження виноситься постанова про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
На підставі вищевикладеного, ОСОБА_1 слід звільнити від адміністративної відповідальності за ст. 44-3 КУпАП за малозначністю, оголосивши їй усне зауваження, а провадження у справі закрити.
Керуючись ст. 9, 22, 44-3, 245, 251, 252, 280, 284 КУпАП,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 44-3 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити на підставі ч. 2 ст. 284 КУпАП, та звільнити її від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням в силу малозначності адміністративного правопорушення.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Вишгородський районний суд Київської області протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя