07541, вул. Шевченків шлях, 32, м. Березань, Київська обл.
№провадження 2-а/356/12/20
Справа № 356/256/20
06.05.2020 суддя Березанського міського суду Київської області Капшученко І. О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до поліцейського СРПП № 1 Березанського відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Шумія Євгенія Олексійовича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
До Березанського міського суду Київської області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до поліцейського СРПП № 1 Березанського відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Шумія Євгенія Олексійовича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
За змістом положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», а також ст. 7 КАС України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях неодноразово наголошував, що, реалізуючи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» (п. 27) та у рішенні від 30.05.2013 «Наталія Михайленко проти України» (п. 31) зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Згідно положень ч. 1 ст. 168 КАС України позов пред'являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі (ч. 1 ст. 171 КАС України).
Проаналізувавши подану позивачем позовну заяву, суд прийшов до висновку про те, що вона підлягає залишенню без руху у зв'язку з тим, що подана без додержання вимог ст.ст. 160, 161 КАС України.
Так, вимоги до змісту позовної заяви закріплені в ст. 160 КАС України.
За змістом п.п. 4, 8, 11 частини 2 статті 160 КАС України позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог; зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Разом з тим, всупереч вказаним положенням КАС України, позивачем при зверненні до суду зазначені вимоги дотримані не були.
Так, за змістом ч. 1 ст. 160 КАС України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
За змістом п. 4 ч. 5 ст. 2 КАС України диспозитивність віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства.
Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 9 КАС України).
Разом з тим, всупереч положенням пункту 4 частини 2 статті 160 КАС України, позивачем при зверненні до суду в позовній заяві не зазначено жодної позовної вимоги, з метою захисту якої позивач змушений звернутись до суду у вказаний спосіб, відтак, не визначено межі позовних вимог, в яких має здійснюватись судовий розгляд вказаної справи та визначення яких є виключним правом позивача.
Враховуючи принцип диспозитивності, суд обмежений у можливості виявляти свою ініціативу. Суд зобов'язаний вирішувати спори лише в межах заявлених вимог і на підставі поданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказів.
Крім того, позивачем при зверненні до суду в позові не зазначено щодо наявності у нього або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, а також не надано власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, як того вимагають приписи п.п. 8, 11 ч. 2 ст. 160 КАС України.
Окрім того, за правилами, встановленими ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Так, згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюються Законом України «Про судовий збір».
За визначенням ст. 1 Закону України «Про судовий збір», судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом.
Згідно ст. 2 Закону України «Про судовий збір», платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Ставки сплати судового збору за подання до адміністративного суду позовних заяв встановлені ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої за подання фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру розмір судового збору становить
0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який, з урахуванням положень статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", з 01.01.2020 встановлено у розмірі 2 102,00 грн.
Водночас, порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України (ч. 1 ст. 246 КУпАП).
За змістом ч. 1 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Право на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення передбачене статтею 287 КУпАП, за змістом ч. 1 якої така постанова може бути оскаржена прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП постанову іншого органу або посадової особи (окрім визначених в п.п. 1-2 вказаної частини) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Зі змісту положень вказаних правових норм вбачається, що оскарження рішень дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності здійснюється шляхом подання до суду позовної заяви.
Так, Декретом Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 «Про державне мито» (у редакцій, чинній до набрання чинності Законом України «Про судовий збір») було передбачено сплату державного мита, зокрема, з позовних заяв, заяв (скарг) у справах окремого провадження, з апеляційних скарг на рішення судів і скарг на рішення, що набрали законної сили. Цей нормативний акт не містив положень про сплату державного мита як особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, так і органом (посадовою) особою, яка прийняла таку постанову.
Частиною 4 статті 288 КУпАП передбачено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
Аналіз установленого статтею 288 КУпАП порядку оскарження постанови державного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення вказує, що коло осіб, які мають право оскаржити таке рішення, порядок їх оскарження, в тому числі, щодо звільнення від сплати державного мита, визначені і діють у редакції Закону України від 24.09.2008 № 586-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху».
Разом з тим, 01.11.2011 набрав чинності Закон України «Про судовий збір», яким передбачено, що за подання заяв, скарг до суду, в тому числі у випадку оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (їх посадових осіб), сплачується інший платіж - судовий збір, самостійні правові засади справляння якого, платники, об'єкти та розміри його ставок, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення визначено вказаним Законом.
Відповідно до положень статей 3, 5 Закону України «Про судовий збір» серед осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, немає таких, які б звільнялися від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, чи виключали б позовну заяву на постанову про накладення адміністративного стягнення з об'єктів оплати судовим збором.
Визначальним у випадку звільнення від сплати судового збору є наявність норми, припису про те, що у разі звернення до суду особа не обтяжується обов'язком сплачувати платіж, який належить сплачувати на загальних підставах при поданні до суду заяви чи скарги.
Отже, системний аналіз наведеного законодавчого регулювання відносин, пов'язаних зі сплатою судового збору дає підстави для висновку, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону № 3674-VІ, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.
Вказана правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 543/775/17, висновки якої щодо застосування норм права, відповідно до приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір»).
Обов'язок осіб, які звертаються до суду, сплачувати судовий збір - це процесуальний обов'язок, визначений нормами процесуального права.
Відтак, позивачем при зверненні до суду з позовом судовий збір сплачено не було, а також не надано документів, що підтверджують підстави звільнення від його сплати відповідно до закону.
Крім того, за правилами, встановленими ч. 1 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
На вимогу ч. 4 ст. 161 КАС України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Так, за змістом ч. 1 ст. 94 КАС України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
За правилами, встановленими ч. 2 ст. 94 КАС України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом.
Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення (ч. 5 ст. 94 КАС України).
В той же час, враховуючи суб'єктний склад сторін, позивачем при зверненні до суду, всупереч таким вимогам ч. 4 ст. 161 КАС України, до позовної заяви не додано копії позовної заяви та копій долучених до неї документів для відповідача.
Окрім того, долучені до матеріалів позовної заяви позивачем копії документів не засвідчені належним чином, а додана копія оскаржуваної постанови серії БАА № 221333, неякісно виготовлена за допомогою засобів копіювально-розмножувальної техніки та містить нерозбірливий текст, що не дає змоги встановити зміст документа.
Суд зауважує, що позивач не позбавлений можливості дотримання встановлених процесуальних вимог при оформленні позовної заяви, передбачених ст. 161 КАС України, шляхом реалізації права на витребування доказів, передбаченого ч. 1 ст. 80 КАС України, а також у спосіб, визначений ч. 2 ст. 94 КАС України, а саме шляхом подання примірника (копії) спірної постанови, врученої (надісланої) позивачу в порядку, передбаченому п. 5 розділу ІV Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість руху, затвердженої спільним наказом МВС, МОЗ від 09.11.2015 № 1452/735, з якої виготовлено копію постанови для суду, долучену до матеріалів позовної заяви при зверненні позивача.
При цьому, суд вказує, що статтею 95 КАС України передбачено порядок повернення оригіналів письмових доказів, які містяться в матеріалах справи.
Відтак, позивач має усунути вказані недоліки позовної заяви, а саме: визначити зміст позовних вимог; долучити до позовної заяви документ(и), що підтверджує(ють) сплату позивачем судового збору у відповідному, визначеному за правилами ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», розмірі, а саме 0,4 х 2 102 грн. = 840,80 грн. на р/р №
UA888999980313181206000010754, код класифікації доходів бюджету 22030101, отримувач коштів: УК у м.Березань/Березань/22030101, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, ЄДРПОУ: 36999805, або долучити до матеріалів справи документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону; долучити до позовної заяви копію позовної заяви для відповідача, а також оригінали та/або належним чином засвідчені копії доданих до неї документів належної якості для відповідача, а також для суду; зазначити щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; надати власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 161, 169 КАС України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до поліцейського СРПП № 1 Березанського відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Шумія Євгенія Олексійовича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - залишити без руху, надавши позивачу строк в 10 (десять) днів з дня вручення копії даної ухвали для усунення недоліків.
Роз'яснити позивачу, що в разі невиконання ухвали позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І. О. Капшученко