08.05.2020 Справа № 337/4712/19
Провадження 2/337/224/2020
08 травня 2020 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя
у складі: головуючого судді Гнатик Г.Є.
за участю секретаря Побережної О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, стягнення суми сплаченого судового збору.
У жовтні 2019 року позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, який після усунення недоліків мотивує тим, що з відповідачем ОСОБА_2 перебуває в зареєстрованому шлюбі з 08.10. 2005 року. У період шлюбу ними була придбана за спільні кошти квартира АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстрована за ОСОБА_2 . Добровільно вирішити питання про розподіл майна, відповідач відмовляється, тому просить здійснити поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнати за нею право власності на 1/2 частину спірної квартири.
Ухвалою суду від 12.11.2019 року по справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче провадження.
Ухвалою від 30.01.2020 року підготовче провадження закрито, справа призначена до судового розгляду.
В судове засідання позивачка не з'явилася, надала письмову заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримала, проти ухвалення судом заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився неодноразово, причини своєї неявки суду не повідомив, відзиву на позов або зустрічний позов не подав, про слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку, у тому числі і шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті судової влади про його виклик до суду.
Враховуючи вказане вище, суд вважає за можливе ухвалити по справі рішення у відсутності сторін, по наявних у справі документах.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, знаходить позов обґрунтованим та таким, що підлягає повному задоволенню.
Так, відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно з ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Суд встановив, що сторони знаходяться в зареєстрованому шлюбі з 08.10. 2005 року (арк.9). На даний час шлюб не розірвано.
З договору купівлі- продажу від 02.09.2017 року, спірна квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_2 ( а.с.13), що також підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ( а.с. 13).
Вирішуючи справу в частині позовних вимог позивача про визнання права власності на 1/2 частину квартиру як на спільне сумісне майно подружжя, суд виходить з того, що відповідно конструкція норми ст.60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Отже, у сімейному законодавстві як на час придбання спірної квартири, такі і на момент розгляду справи судом, діє презумпція спільності майна подружжя, при цьому частини чоловіка та дружини є рівними. Спростувати цю презумпцію може сторона, яка надає докази протилежного, що мають відповідати вимогам належності та допустимості (ст.77,78 ЦПК України) і це є її процесуальним обов'язком (ст. 12, 13, 81 ЦПК України). При цьому, судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Належність майна до об'єктів права спільної сумісної власності визначено в ст. 61 СК України, згідно з частиною третьою якої, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Норма частини третьої ст.61 СК України кореспондує частині четвертій ст.65 СК Україні, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
За таких обставин за нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об'єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім'ї, а не власні, не пов'язані з сім'єю інтереси одного з подружжя.
Такий же висновок застосування норм матеріального права викладено в постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс16.
З'ясувавши усі обставини справи та оцінивши надані позивачем докази на підтвердження своїх доводів з точки зору їх належності, допустимості, достатності та достовірності, суд прийшов до висновку, що квартира АДРЕСА_1 є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 , оскільки придбана за договором купівлі-продажу в період зареєстрованого шлюбу між сторонами та за спільні кошти, в інтересах сім'ї, незалежно від того, на кого було оформлено право власності. Зазначене відповідачем не спростовано.
Згідно з ч. 1 ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Згідно з ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно зі ст.71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовились про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.
Проаналізувавши викладені норми законодавства, суд вважає, що спірне нерухоме майно підлягає поділу між сторонами в рівних частках. Підстав для відступлення від принципу рівності часток подружжя в спільному майні суд не знаходить.
Таким чином, враховуючи те, що позивач довела, що спірна квартира набута в період зареєстрованого шлюбу та є спільною сумісною власністю подружжя,суд вважає необхідне даний позов задовольнити повністю та визнати за позивачкою право власності на 1/2 частку спірної квартири.
Позивач в позовній заяві також просить стягнути з відповідача понесені нею судові витрати по справі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені нею та документально підтверджені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання до суду позову в розмірі 1126 грн. 80 коп.
Керуючись ст.60, 61, 63, 69,70, 71 СК України, ст.141, 258, 259,263-265, 268 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, стягнення судових витрат, задовольнити.
Поділити спільне майно що є спільною сумісною власністю подружжя, визнавши за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь ОСОБА_1 1820 грн. суму сплаченого судового збору.
Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Хортицький районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини третьої Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби (COVID-19) строки щодо апеляційного оскарження рішення суду продовжуються на строк дії такого карантину.
Суддя: Г.Є.Гнатик