Справа 279/194/20
Номер провадження 2/279/696/20
"07" травня 2020 р.
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі :
головуючого судді Коваленко В.П.
при секретарі Комаровій О.В..,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк « Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором , -
Позивач АТ КБ « ПриватБанк » звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 20655 гривень 12 копійок.
В підтвердження своїх вимог посилається на те, що 24.06.2016 року відповідно до укладеного договору ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 2000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок . Оскільки відповідач порушив свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів, то виникла заборгованість в сумі 20655 гривень 12 копійок, з яких: 8059,09 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 8059,09 гривень - заборгованість за простроченим тілом кредиту;1094,45 гривень - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625; 10041,81 гривень - нарахована пеня ; штраф 500 гривень (фіксована частина) та штраф 959,77 гривень ( процентна складова ).
Відповідно до ч.1 ст.274 ЦПК України, справу розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження.
Представник позивача надав заяву , в якій проти винесення заочного рішення не заперечив. Відповідач ОСОБА_2 у встановлений судом строк, на адресу суду відзиву на позовну заяву не надав, хоча повідомлялася про час та місце розгляду справи належним чином і в передбаченому законом порядку, про що свідчить конверт із вмістом виклику , який повернувся без вручення адресату, за закінченням встановленого строку зберігання та оголошення на офіційному веб сайті суду.
За письмовою заявою представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов висновку , що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Як видно із матеріалів позову , 24.06.2016 ОСОБА_2 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, в якій зазначена згода позичальника, що заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Підписом у Анкеті-заяві відповідач також засвідчив, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку (а.с. 12).
До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, які відповідачем не підписані (а.с. 13, 14-30).
Згідно нарахованого позивачем розрахунку, станом на 28.11.2019 ОСОБА_2 перед банком має заборгованість в сумі 20655 гривень 12 копійок, з яких: 8059,09 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 8059,09 гривень - заборгованість за простроченим тілом кредиту;1094,45 гривень - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625; 10041,81 гривень - нарахована пеня ; штраф 500 гривень (фіксована частина) та штраф 959,77 гривень ( процентна складова ).
За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором Банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом.
Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. У Анкеті-заяві позичальника процентна ставка не зазначена.
Крім того, у цій Анкеті-заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за простроченим тілом кредиту, а також пеню за прострочене зобов'язання, та штрафи (фіксована і процентна складові).
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід'ємні частини спірного договору.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Велика Палата Верховного Суду (постанова від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17), вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з частиною шостої статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім того, як вказує Велика Палата Верховного Суду (постанова від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17), обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Наданий позивачем Витяг з Тарифів з обслуговування кредитних карт «Універсальна», Умов та Правил надання банківських послуг не містить підпису позичальника, а тому не може вважатися доказом на підтвердження умов надання кредиту та того, що під час підписання заяви відповідач був ознайомлений саме з цими Умовами та правилами надання банківських послуг. Надані банком Умови та Правила надання банківських послуг, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору.
Крім того, у позові зазначено, що заборгованість за тілом кредиту становить 8059,09 грн., заборгованість за простроченим тілом кредиту становить 8059,09 грн. Проте, з наданого позивачем розрахунку заборгованості не вбачається, що прострочена заборгованість за кредитом становить собою заборгованість за тілом кредиту. До того ж заборгованість за тілом кредиту, в тому числі простроченим, не може бути більшою за розмір фактично отриманої суми кредитних коштів, якими користувався відповідач (2000 грн.). При цьому, жодного належного доказу на підтвердження отримання відповідачем коштів у збільшеному розмірі позивач суду не надав.
Відтак, суд доходить висновку про недоведеність вимог банку про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту.
Також, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем, АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Таким чином, суд приходить до висновку, про часткове задоволення позову, а саме про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 8059,09 грн.
Судовий збір суд стягує з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 39,02 %. ( 1921х39,02 :100 )= 749,57 гривень.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст.525, 1050, 1054 ЦК України ст. ст. 263-265, 268, ЦПК України,
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , номер картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" - 8059 (вісім тисяч пятдесят дев"ять ) гривень заборгованості за договором б/н від 24.06.2016 року, а також судовий збір в сумі 749 (сімсот сорок дев"ять) гривень 57копійок .
В іншій частині позовних вимог відмовлено за безпідставністю.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
.
Суддя Коростенського
міськрайонного суду В.П.Коваленко