Справа № 296/9021/19
2/296/792/20
"22" квітня 2020 р. м.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира у складі:
головуючого судді Сингаївського О.П.,
за участю секретаря судового засідання Четвертухи О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ “Житомиргаз” про захист прав споживача та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТ “Житомиргаз” та просить визнати неправомірними дії АТ “Житомиргаз” та зобов'язати відповідача встановити безоплатно у квартирі АДРЕСА_1 газовий лічильник з цільовим призначенням для приготування їжі.
В обґрунтування позовної вимоги зазначає, що є наймачем квартири АДРЕСА_1 та на неї покладено обов'язок сплачувати кошти за всі комунальні платежі. Звернувшись до відповідача із заявою про встановлення індивідуального газового лічильника безпосередньо в її квартирі, у якій газ використовується для приготування їжі, з метою здійснення в подальшому оплати за безпосередньо спожитий газ, отримала відмову, яку вважає протиправною, оскільки вона порушує її права як споживача та суперечить Закону України “Про забезпечення комерційного обліку природного газу”.
Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 29.10.2019 у справі відкрито провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с.18-19).
31.01.2020 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначає, що за адресою: АДРЕСА_2 , відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 . Послуги з подачі газу по зазначеній адресі використовуються виключно для приготування їжі. 01.12.2016 для здійснення комерційного обліку в будинку АДРЕСА_3 , встановлено будинковий вузол обліку газу відповідно до умов договору на проведення монтажних робіт, здійснення експлуатації (обслуговування) та про зняття показань з встановленого будинкового вузла обліку природного газу.
АТ “Житомиргаз” було встановлено будинковий вузол обліку газу з огляду на те, що з 01.01.2018 у випадку не забезпечення обліку природного газу у побутових споживачів ПАТ “Житомиргаз”, будучи оператором ГРМ, буде змушений припинити розподіл природного газу відповідно до вимог ст.5 Закону України “Про забезпечення комерційного обліку природного газу”.
Встановлення будинкового лічильника було здійснено безкоштовно і в рамках виконання Плану розвитку газорозподільної системи ПАТ “Житомиргаз” на 2016-2025 року.
Також зазначає, що дії відповідача щодо встановлення ПАТ “Житомиргаз” загальнобудинкових вузлів обліку газу на виконання вимог Закону України “Про забезпечення комерційного обліку природного газу”, Тимчасового положення №620 та Плану розвитку газорозподільної системи на 2016-2015 року, затверджених НКРЕКП у м. Житомирі, вже були предметом розгляду Верховного Суду у судовій справі №296/6536/17-ц і постанова якого несе приюдиційне значення при винесенні рішення у судовій справі № 296/5626/19. Вимога Закону України “Про забезпечення комерційного обліку природного газу” відповідачем була виконана.
Вищезазначеним законом (у редакції закону № 329-VІІІ від 09.04.2015, яка діяла до 20.01.2018) не передбачалось обов'язку забезпечення комерційного обліку в квартирах та приватних будинках, у яких природний газ використовується комплексно для опалення, підігріву води та приготування їжі, а також тільки для приготування їжі саме шляхом встановлення індивідуального лічильника газу.
Таким чином вважає, що безпідставними є посилання позивача на судову практику, яка склалась в ході розгляду справи № 214/2435/17, оскільки мешканці будинку АДРЕСА_3 , зокрема, позивач не заперечували щодо встановлення будинкового вузла обліку природного газу, акт про відмову не складався, тому в діях АТ “Житомиргаз” відсутнє будь-яке порушення норм діючого законодавства. (а.с.31-36).
Представник позивача адвокат Литвинчук Ю.В. в заяві від 22.04.2020р. позов підтримала та просила розгляд справи здійснювати у її відсутність та у відсутність позивача (а.с.105).
Представник відповідача ОСОБА_2 в клопотанні (а.с.102-103) просив розгляд справи відкласти, посилаючись на відсутність можливості прибути в судове засідання в умовах надзвичайного стану.
Зважаючи на те, що відкладення розгляду справи на підставі клопотання сторони, повідомленої належним чином про судове засідання, є правом, а не обов'язком суду, суд відмовляє в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи.
Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи та оцінивши їх у сукупності, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини.
Встановлено, що позивач є споживачем природного газу, а відповідач - Оператором ГРМ, виконавцем комунальної послуги, спрямованої на задоволення потреби фізичної особи у забезпеченні газопостачанням.
Так, ПАТ “Житомиргаз” є правонаступником АТ “ Оператор газорозподільної системи “Житомиргаз” та оператором ГРМ.
01.12.2016 року у будинку АДРЕСА_3 було встановлено будинковий вузол обліку газу відповідно до умов договору № 6 на проведення монтажних робіт, здійснення експлуатації (обслуговування) та про зняття показань встановленого будинкового вузла обліку природного газу.
Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 є наймачем квартири АДРЕСА_1 та на її ім'я оформлено особовий рахунок для сплати коштів за газ. Індивідуальний лічильник газу в квартирі позивача не встановлений і позивач оплачує рахунки за отримані послуги з газопостачання. Зазначені обставини визнаються сторонами, а тому не потребують доказування.
У серпні 2019 позивач ОСОБА_1 звернулась до відповідача з заявою про встановлення індивідуального приладу обліку газу (лічильника) для приготування їжі.
Листом №10001.5-ЛВ-12353-0819 від 16.08.2019 позивача повідомлено, що особливості встановлення лічильників газу споживачам визначаються Законом України “Про забезпечення комерційного обліку природного газу”, відповідно до підпункту “а” п.1 ст.6 Закону України “Про забезпечення комерційного обліку природного газу” (у редакції, що діяла до 19.01.2018) суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані були забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких природний газ використовується, зокрема для приготування їжі до 01.01.2018. Суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані були в термін до 01.01.2018 року для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі встановити лічильники газу (індивідуальні або загальнобудинкові), що мало забезпечити 100% облік спожитого природного газу населенням зазначеної групи. Разом з тим, за адресами, де встановлено загальнобудинковий лічильник природного газу за рахунок коштів газорозподільного підприємства, облік газу вважається забезпеченим відповідно до вимог Закону, що не передбачає встановлення індивідуальних лічильників природного газу за рахунок коштів газорозподільного підприємства (а.с.7-9).
Вирішуючи питання на предмет задоволення позову, суд зазначає таке.
Згідно ч.1 ст.5 Закону України “Про захист прав споживачів” держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.
За змістом ст.21 Закону України “Про захист прав споживачів” права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення.
Відповідно до п.п.3, 4, 7 ч.1 ст.21 Закону України “Про захист прав споживачів” крім інших випадків порушень прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо виконавець послуги нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами, порушується принцип рівності сторін договору, ціну продукції визначено неналежним чином.
Правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу визначені Законом України “Про забезпечення комерційного обліку природного газу” (у редакції, що діяла станом на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України “Про забезпечення комерційного обліку природного газу” фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.
Згідно ч.1 ст.6 Закону України “Про забезпечення комерційного обліку природного газу” суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується: комплексно, у тому числі для опалення, - до 1 січня 2012 року; для підігріву води та приготування їжі - до 1 січня 2016 року; тільки для приготування їжі - до 1 січня 2021 року.
Відповідно до пунктів 1.1-1.3 Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам цей договір є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. Умови договору однакові для всіх споживачів України.
Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
У пункті 1.4 Типового договору вказано, що термін, що використовується в цьому договорі, має таке значення: “споживач” - фізична або юридична особа чи фізична особа - підприємець, об'єкт якої підключений до газорозподільної системи Оператора ГРМ. Інші терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України “Про ринок природного газу” та Кодексі ГРС.
Позивач приєдналася до вказаного Типового договору, оскільки щомісячно споживає природний газ та щомісячно сплачує рахунки за спожитий природний газ.
Права та обов'язки споживачів чітко визначені Типовим договором, а саме розділом IV “Ціна, порядок обліку та оплати природного газу”, розділом V “Права та обов'язки споживача» та розділом VІ “Права і обов'язки постачальника”.
Згідно з пунктом 2.1 цього Типового договору ПАТ “Житомиргаз” взяло на себе зобов'язання постачати природний газ споживачам в необхідних об'ємах (обсягах), а вони взяли на себе зобов'язання своєчасно сплачувати вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.
Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За положеннями постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 28 грудня 2011 року № 150 “Про встановлення тарифу на транспортування природного газу та про встановлення тарифу на послуги з розподілу природного газу” (з 2011 року по 31 травня 2017 року) до структури тарифу було включено вартість витрат на встановлення лічильників газу населенню за кожні поставлені (розподілені) 1000 куб. м природного газу.
Згідно з додатком №1 до вказаної постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в структурі тарифу затверджено витрати на встановлення лічильників газу населенню за поставлені 1000 куб. м природного газу, які становили 6,96 грн, а згідно з додатком № 1 до постанови від 27 вересня 2016 року № 1625 у структурі тарифу витрати на встановлення індивідуальних лічильників газу населенню за розподілені 1000 куб. м становлять 25,20 грн.
Оскільки позивач сплачувала за газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних, то відповідач зобов'язаний надавати послуги, які оплачені позивачем, та відповідно до ч.1 ст.6 Закону України “Про забезпечення комерційного обліку природного газу” забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, у яких газ використовується тільки для приготування їжі, - до 1 січня 2021 року, адже зміна терміну встановлення таких лічильників для вказаної категорії осіб відбулася до ухвалення судового рішення.
Доводи представника відповідача, що Національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затверджено розрахунок доцільності встановлення загальнобудинкових вузлів обліку газу згідно з Планом розвитку газорозподільної системи ПАТ "Житомиргаз" на 2016-2025 роки, у якому встановлення будинкового вузла обліку газу за адресою: АДРЕСА_3 , визнано доцільним, суд вважає такими, що не звільняють його від обов'язку встановити індивідуальний лічильник позивачу.
Також суд приймає до уваги, що відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України “Про захист прав споживачів” держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення та ст. 2 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, згідно якої державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на таких принципах: забезпечення раціонального використання наявних ресурсів; забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку, місцеперебування та форми власності юридичних осіб тощо; забезпечення соціального захисту малозабезпечених громадян.
Встановлено, що позивач висловила волевиявлення на встановлення індивідуального лічильника газу, а тому це волевиявлення не може бути порушеним. При цьому задоволення волевиявлення позивача буде відповідати державній політиці в сфері житлово-комунальних послуг, забезпечить раціональне використання ресурсів та рівні можливості для позивачів з отримання послуги по газопостачанню.
Водночас, встановлення позивачу індивідуального лічильника буде забезпечувати оплату нею саме того об'єму газу, який нею спожитий, що буде відповідати такому завданню цивільного законодавства як справедливість.
Зі змісту ст.6 Закону України “Про забезпечення комерційного обліку природного газу” вбачається обов'язок встановлення відповідними суб'єктами господарювання - газорозподільними організаціями лічильників для такої категорії споживачів природного газу, як населення у вигляді приладів обліку природного газу, що дозволяють визначати обсяги споживання газу кожним окремим споживачем. При цьому таких споживачів не зобов'язано відшукувати джерела фінансування вказаних приладів та робіт, оскільки відповідне фінансування уже закладено у тариф на оплату спожитого газу.
Стаття 6 Закону України “Про забезпечення комерційного обліку природного газу” визначає обов'язок газорозподільної організації встановити саме квартирні прилади обліку газу в багатоквартирному будинку.
Відтак, відмова АТ “Житомиргаз” встановити індивідуальний лічильник позивачу суперечить вимогам законодавства, порушує права позивача. З урахуванням вимог ст.5 Закону України “Про захист прав споживачів”, ст.2 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” волевиявлення позивача на встановлення індивідуального лічильнику газу не може бути порушеним.
Крім того, вимоги ст.6 Закону України “Про забезпечення комерційного обліку природного газу” мають вищу юридичну силу, ніж вимоги Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року № 620 (зі змінами, внесеними постановою від 27 січня 2016 року № 46) про те, що власник (власники) будинку (будинків) (квартир), особа, відповідальна за експлуатацію будинку (будинків) (далі-експлуатаційна організація), балансоутримувач будинку (будинків) тощо та оператор газорозподільної системи зобов'язані врегулювати між собою договірні відносини щодо забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку, на які послався суд. Ці вимоги зобов'язують АТ “Житомиргаз” забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, в яких газ використовується тільки для приготування їжі, - до 01 січня 2018 року.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 214/2435/17 (провадження № 14-347цс18).
Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вирішуючи питання про те, за чий рахунок повинно проводитися фінансування робіт з оснащення лічильниками газу, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України “Про забезпечення комерційного обліку природного газу” фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.
Оскільки саме на відповідача покладений обов'язок встановлення лічильників газу, тому саме відповідач повинен вживати заходів щодо залучення інших джерел фінансування цих робіт.
При цьому, позивач, звертаючись до відповідача, висловила волевиявлення про те, щоб індивідуальний лічильник був встановлений за рахунок відповідача. Як передбачено ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Позивач проводила оплату послуг з газопостачання згідно тарифу, до якого були включені витрати на встановлення лічильників газу, а відповідач на умовах оплати такого тарифу надавав послуги з газопостачання. Таким чином, між позивачем та відповідачем вже укладений договір стосовно встановлення лічильників та оплати цих робіт і додаткового врегулювання це питання не потребує.
Таким чином, оскільки відмова АТ “Житомиргаз” встановити індивідуальний лічильник у належній позивачу квартирі є необґрунтованою та порушує права позивача, оскільки в процесі обліку спожитого газу не відображається фактичне споживання газу кожним окремо споживачем багатоквартирного будинку, у квартирі якого відсутній лічильник, що призводить до нарахування вартості споживання газу, який насправді не використовувався споживачем, тому наявні достатні правові підстави для задоволення позову.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп., від сплати якого позивач була звільнена відповідно положень п.9 ч.1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір”.
Керуючись Законами України “Про захист прав споживачів”, “Про забезпечення комерційного обліку природного газу”, ст.ст.4, 81, 89, 259, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до АТ “Житомиргаз” про захист прав споживача та зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправними дії АТ “Житомиргаз”.
Зобов'язати АТ “Житомиргаз” встановити ОСОБА_1 індивідуальний квартирний лічильник газу у квартирі АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для приготування їжі за рахунок коштів, визначених частиною 1 статті 3 Закону України “Про забезпечення комерційного обліку природного газу”.
Стягнути з АТ “Житомиргаз” в дохід державного бюджету України судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач :
ОСОБА_1 ,
зареєстрована за адресою:
АДРЕСА_4 ,
РНОКПП НОМЕР_2
Відповідач:
АТ“Житомиргаз”
місцезнаходження за адресою:
м.Житомир, вул.Фещенка-Чопівського, 35
ЄДРПОУ 03344071
Головуючий суддя О. П. Сингаївський