Ухвала
05 травня 2020 року
м. Київ
справа № 202/814/19
провадження № 61-6051св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
розглянувши клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії постанови Дніпровського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу,
У лютому 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу.
Позов обґрунтовано тим, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено чотири нотаріально посвідчених договори про позику грошей, а саме: договір від 26 жовтня 2012 року № 1656 на суму 44 280,00 грн, який було укладено на строк до 26 листопада 2012 року, договір від 29 квітня 2013 року № 579 на суму 214 200,00 грн, який було укладено на строк до 29 травня 2013 року, договір від 29 травня 2013 року № 670 на суму 128 520,00 грн, який було укладено на строк до 29 червня 2013 року, договір від 16 вересня 2013 року № 1157 на суму 87 740,00 грн, який було укладено на строк до 16 жовтня 2013 року. Вказував, що оскільки строк виконання зобов'язання настав тому за всіма договорами позики вчинено виконавчі написи і відкрито виконавчі провадження в Індустріальному відділі державної виконавчої служби м. Дніпра. Зазначав, що на час звернення з позовом ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, борг так і не повернув. Посилаючись на те, що своїми діями ОСОБА_1 завдав йому збитків, відшкодування яких передбачене статтею 625 ЦК України, а тому просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 борг у розмірі 1 392 734,81 грн, який складається з заборгованості за договором позики № 1656 у розмірі 44 280,00 грн, відсотків з урахуванням встановленого індексу інфляції за ним у розмірі 83 895,86 грн та відсотків з урахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми у розмірі 8 133,73 грн; заборгованості за договором позики № 579 у розмірі 214 200,00 грн, відсотків з урахуванням встановленого індексу інфляції за ним у розмірі 352 992,33 грн та відсотків з урахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми у розмірі 29 788,47 грн; заборгованості за договором позики № 670 у розмірі 128 520,00 грн, відсотків з врахуванням встановленого індексу інфляції за ним у розмірі 242 667,92 грн та відсотків з врахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми у розмірі 21 401,22 грн; заборгованості за договором позики № 1157 у розмірі 87 740,00 грн, відсотків з врахуванням встановленого індексу інфляції за ним у розмірі 165 290,82 грн та відсотків з врахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми у розмірі 13 824,46 грн.
Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 травня 2019 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму індексу інфляції у розмірі 844 846,93 грн, з яких за договором позики від 26 жовтня 2012 року № 1656 у розмірі 83 895,86 грн, за період з 26 листопада 2012 року по 14 січня 2019 року; за договором позики № 579 від 29 квітня 2013 року у розмірі 352 992,33 грн за період з 29 травня 2014 року по 14 січня 2019 року; за договором позики № 670 від 29 травня 2013 року у розмірі 242 667,92 грн, за період з 29 червня 2013 року по 14 січня 2019 року; за договором позики від 16 вересня 2013 року № 1157 у розмірі 165 290,82 грн, за період з 16 жовтня 2013 року по 14 січня 2019 року. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму трьох відсотків річних у розмірі 73 147,88 грн, з яких за договором позики № 1656 від 26 жовтня 2012 року у розмірі 8 133,73 грн; за договором позики № 579 від 29 квітня 2013 року у розмірі 29 788,47 грн; за договором позики № 670 від 29 травня 2013 року у розмірі 21 401,22 грн; за договором позики № 1157 від 16 вересня 2013 року у розмірі 13 824,46 грн.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму заборгованості з індексу інфляції у загальному розмірі 535 938,24 грн, яка складається з заборгованості з індексу інфляції за договором позики від 26 жовтня 2012 року № 1656 за період з 27 листопада 2012 року по 12 червня 2014 у розмірі 4 972,64 грн, заборгованості з індексу інфляції за договором позики від 29 квітня 2013 року № 579 за період з 30 травня 2014 року по 14 січня 2019 року у розмірі 324 834,30 грн, заборгованості з індексу інфляції за договором позики від 29 травня 2013 року № 670 за період з 30 червня 2013 року по 14 січня 2019 року у розмірі 194 900,58 грн та заборгованості з індексу інфляції за договором позики від 16 вересня 2013 року № 1157 за період з 17 жовтня 2013 року по 04 серпня 2014 року у розмірі 11 230,72 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму заборгованості з трьох відсотків річних у загальному розмірі 61 775,38 грн, яка складається з заборгованості по трьом відсоткам річним за договором позики від 26 жовтня 2012 року № 1656 за період з 27 листопада 2012 року по 12 червня 2014 у розмірі 2 045,37 грн, заборгованості по трьом відсоткам річним за договором позики від 29 квітня 2013 року № 579 за період з 30 травня 2014 року по 14 січня 2019 року у розмірі 36 179, 26 грн, заборгованості по трьом відсоткам річним за договором позики №670 від 29 травня 2013 року за період з 30 червня 2013 року по 14 січня 2019 року у розмірі 21 380,09 грн та заборгованості по трьом відсоткам річним за договором позики від 16 вересня 2013 року № 1157 за період з 17 жовтня 2013 року по 04 серпня 2014 року у розмірі 2 170,66 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
ОСОБА_1 у березні 2020 року засобами поштового зв'язку подано до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції, надано сторонам строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У квітні 2020 року до Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії постанови Дніпровського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року.
Клопотання обґрунтовано тим, що постановами приватного виконавця від 18 березня 2020 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 202/814/19, накладено арешт на кошти боржника, постановою від 06 квітня 2020 року проведено опис та накладено арешт на майно боржника, а тому існує об'єктивна необхідність у зупиненні дії оскаржуваного судового рішення.
Клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини восьмої статті 394 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії.
Згідно з частиною першою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Системний аналіз зазначених норм свідчить, що суд касаційної інстанції може розглянути питання щодо одного заходу зупинення оскаржуваного рішення, а саме виконання або його дії. При цьому суд, за наявності підстав, може зупинити дію лише того судового рішення, яке не підлягає примусовому виконанню.
Оскільки постанова Дніпровського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року, дію якої просить зупинити заявник, підлягає примусовому виконанню, клопотання ОСОБА_1 про зупинення її дії не підлягає задоволенню.
Керуючись статтею 436 ЦПК України,
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про зупинення дії постанови Дніпровського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик