Справа № 204/8061/15-ц
Провадження № 6/204/44/20
КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
21 квітня 2020 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:
головуючої судді Токар Н.В.,
при секретарі Сокол К.А.,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м.Дніпро заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», стягувач - Акціонерне товариство «Альфа-Банк», боржник - ОСОБА_1 про заміну сторони у справі шляхом заміни стягувача його правонаступником,-
В березні 2020 року ТОВ «Вердикт Капітал» звернулося до суду із заявою про заміну сторони у цивільній справі за позовною заявою АТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, шляхом заміни стягувача його правонаступником
В обґрунтування заяви заявник зазначив, що рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 08.06.2016 року у цивільній справі за позовною заявою АТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, з ОСОБА_1 , на користь ПАТ «Альфа-Банк» стягнуто заборгованість за кредитним договором №500417621. 21 червня 2016 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено Договір факторингу №1, відповідно до якого ПАТ «Альфа-Банк» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи», та набуло право вимоги заборгованості в тому числі за договором кредиту № 500417621. В свою чергу, 26.12.2018 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «Фінансова компанія «ВЕСТА» було укладено Договір факторингу № 2019 - 1КІ/Веста, відповідно до якого ТОВ «Кредитні ініціативи» відступило ТОВ «Фінансова компанія «ВЕСТА», та набуло право вимоги заборгованості до ОСОБА_1 . Окрім того, 16.01.2019 між ТОВ «Фінансова компанія «ВЕСТА» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено Договір про відступлення прав вимоги № 16-01/19/1, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «ВЕСТА» відступило ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», та набуло право вимоги заборгованості за зазначеним договором кредиту № 500417621. У зв'язку із зазначеним, заявник прохав суд замінити стягувача у справі.
Ухвалою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 20 березня 2020 року відкрито провадження за завою.
Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що заява про заміну стягувача підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 08.06.2016 року у цивільній справі за позовною заявою АТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено: стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість у сумі - 44222 (сорок чотири тисячі двісті двадцять дві) грн. 49 (сорок дев'ять) коп., з яких: за кредитом - 26949 грн. 75 коп., по відсотках - 4378 грн. 90 коп., по комісії - 10493 грн. 84 коп., штраф - 2400 грн. Також судом було вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
24 лютого 2017 року Красногвардійським районним судом м.Дніпропетровська видано виконавчий лист у зазначеній справі (а.с.59).
21 червня 2016 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено Договір факторингу №1, відповідно до якого ПАТ «Альфа-Банк» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи», та набуло право вимоги заборгованості в тому числі за Договором кредиту №500417621 укладеного з ОСОБА_1 (а.с.82).
В свою чергу, 26.12.2018 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «Фінансова компанія «ВЕСТА» було укладено Договір факторингу № 2019-1КІ/Веста, відповідно до якого ТОВ «Кредитні ініціативи» відступило ТОВ «Фінансова компанія «ВЕСТА», та набуло право вимоги заборгованості до ОСОБА_1 за Договором кредиту №500417621 (а.с.71-81).
Окрім того, 16.01.2019 року між ТОВ «Фінансова компанія «ВЕСТА» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено Договір про відступлення прав вимоги № 16-01/19/1, відповідно до якого та Додатку 1-1 до договору, ТОВ «Фінансова компанія «ВЕСТА» відступило ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», та набуло право вимоги заборгованості до ОСОБА_1 за зазначеним Договором кредиту № 500417621 (а.с.60-70).
Суд приходить до висновку, що у результаті укладення вказаних вище договорів, кредитором у зобов'язанні, що було предметом розгляду справи № 204/8061/15-ц, стало ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», яке згідно умов договору набуло права вимагати замість первісного кредитора належного виконання боржником зобов'язань в межах переданого права вимоги.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України (надалі також - ЦК України), кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Частиною першою статті 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
В правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц (61-26197св18) зазначено, що за своєю суттю заміна кредитора в зобов'язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу; у зв'язку із заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до ч.5 ст.15 закону «Про виконавче провадження» (в чинній на час постановлення оскаржуваних ухвал редакції) за заявою заінтересованої особи. Такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник).
Аналогічний висновок зробив і Верховний Суд України в постанові від 20.11.2013 у справі №6-122цс 13.
Згідно з частиною першою статті 55 ЦПК України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.
Частинами першою та п'ятою статті 442 ЦПК України визначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником; положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувана у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
У відповідності до частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Таким чином, за своєю суттю заміна кредитора в зобов'язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв'язку із заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до частини п'ятої статті 15 Закону «Про виконавче провадження» за заявою заінтересованої особи. Такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник).
Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.
Судові рішення, які набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов'язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор без вирішення питання про заміну сторони у зобов'язанні не має права звернутися до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.
Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Важко уявити, щоб ст.6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у ст.6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи конвенцію. Отже, для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення від 19.03.97 у справі «Hornsby v. Greece», п.40).
Згідно з Роз'ясненнями Департаменту виконавчої служби Міністерства Юстиції України № 25-1/899/7 від 18.12.2006 року, з посиланням на пункт 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 N 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», учасник виконавчого провадження, який звернувся до суду з заявою (поданням) бере участь у її розгляді як заявник, а інші учасники цього провадження, прав і обов'язків яких безпосередньо стосується зазначене звернення, - як заінтересовані особи. У переважній більшості випадків як заінтересовані особи мають бути зазначені сторони виконавчого провадження - стягувач та боржник. Інші особи вказуються як заінтересовані при зверненні до суду, зокрема, з питань заміни сторони виконавчого провадження - сторонами є стягувач (у разі вибуття боржника) або боржник (у разі якщо вибув стягувач) та правонаступник (правонаступники) вибулої сторони.
Виконання рішень судів є завершальною стадією судового процесу.
Таким чином, процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв'язку з вибуттям із процесу суб'єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.
У пунктах 18, 23 рішення Європейського суду у справі Ліпісвіцька проти України зазначено про те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні, у зв'язку з чим виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом, а його тривалість має досягати цілей, зазначених в пункті 1 статті 6 Конвенції щодо права кожної особи на розгляд його справи упродовж розумного строку.
У рішеннях Європейського суду у справах Алпатов та інші проти України, Робота та інші проти України, ОСОБА_2 та інші проти України, ПМП Фея та інші проти України зазначається про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 124 Конституції України.
Конституційний Суд України у рішенні від 26 червня 2013 року №5-рп/2013 також зазначив, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист, невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про обґрунтованість заяви ТОВ «Вердикт Капітал» та наявність підстав для її задоволення, зокрема заміни сторону, а саме: стягувача - ПАТ «Альфа-Банк» на його правонаступника - ТОВ «Вердикт Капітал» у справі № 204/8061/15-ц за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 500417621, для подальшого належного примусового виконання виконавчого листа по справі та досягнення мети цивільного судочинства.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.512-514 ЦК України, ст.15 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст.12,13,15,16, 19,55,442, ЦПК України, суд, -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», стягувач - Акціонерне товариство «Альфа-Банк», боржник - ОСОБА_1 про заміну сторони у справі шляхом заміни стягувача його правонаступником - задовольнити.
Замінити вибулого Стягувача ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «Альфа-Банк» на Правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (код ЄДРПОУ: 36799749, місце знаходження: вул. Кудрявський Узвіз, буд. 5-Б, м. Київ, 04053) у цивільній справі №204/8061/15-ц за позовною заявою ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором №500417621.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки на апеляційне оскарження, визначені статтею 354 ЦПК України, продовжуються на строк дії такого карантину.
Суддя Н.В. Токар