Справа № 203/2372/18
2/0203/86/2020
27 квітня 2020 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська в складі:
головуючого-судді - Казака С.Ю.
при секретарі - Дикаленко А.В.
за участю представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідачки - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа - орган опіки та піклування в особі Центральної районної у м.Дніпрі ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способу участі у вихованні дитини, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що він разом із відповідачкою є батьками малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу на підставі рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 29.08.2017 року, дитина залишилась проживати разом із матір'ю, проте зареєстрована разом із батьком за адресою: АДРЕСА_1 . 19.01.2017 року він уклав договір дарування, за яким подарував сину квартиру АДРЕСА_2 . На теперішній час в цій квартирі проживає відповідачка ОСОБА_4 , її син ОСОБА_6 та син ОСОБА_5 . Після укладення договору дарування поведінка відповідачки змінилась, вона не дає можливості брати участь у вихованні дитини та взагалі спілкуватись з сином. В зв'язку з цим, він був змушений звернутись до виконкому Центральної районної у м.Дніпрі ради з проханням прийняти рішення про визначення порядку його участі у вихованні сина. 21.03.2018 року виконкомом Центральної районної у м.Дніпрі ради було прийнято рішення №44 від 21.03.2018 року, яким визначено порядок його участі у вихованні у вигляді зустрічей з сином кожної неділі з 09-30 г. до 12-30 г. виключно за бажанням та згодою дитини. Незважаючи на прийняте рішення відповідачка ухиляється від його виконання, в зв'язку з чим він був вимушений звернутись до Центральної районної у м.Дніпрі ради з приводу невиконання рішення та його перегляду, оскільки при його ухваленні враховувалось рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 08.02.2018 року та додаткове рішення цього суду від 20.02.2018 року щодо встановлення обмежувального припису із забороною йому протягом 3-х місяців перебувати у місці проживання сина, який вже втратив свою дію. На вказану заяву він отримав відповідь з роз'ясненнями положень СК України. Посилаючись на чинення відповідачкою перешкод у спілкуванні з дитиною, невиконання нею рішення виконкому щодо порядку участі у вихованні дитини, а також на те, що рішення №44 від 21.03.2018 року не відповідає дійсним обставинам, прийняте без врахування віку дитини, яка у даному віці не може прийняти виважене рішення, позивач просив зобов'язати відповідачку не чинити йому перешкоди у спілкуванні з сином та участі у його вихованні. Також, під час розгляду справи уточнивши позовні вимоги, позивач просив визначити наступний порядок спілкування та участі у вихованні дитини: кожну неділю з 08-00 г. ранку (з ночівлею) з повернення дитини за місцем постійного проживання о ІНФОРМАЦІЯ_2 . понеділка; кожну середу з 08-00 г. ранку (з ночівлею) з поверненням дитини за місцем постійного проживання о ІНФОРМАЦІЯ_2 . четверга; а також додаткові святкові дні кожного року 01 січня, 01 травня, 28 червня, 24 серпня з 16-00 г. до 19-00 г. (або інші три години поспіль за домовленістю сторін) в місцях дозвілля та відпочинку без присутності матері, а також в день народження дитини кожного року 20 березня з 16-00 г. до ІНФОРМАЦІЯ_3 . (або інші три години поспіль за домовленістю сторін) в місцях дозвілля та відпочинку без присутності матері; проводити спільний відпочинок влітку протягом 2-х тижнів (за домовленістю сторін) та взимку протягом 1-го тижня (за домовленістю сторін).
В наданому відзиві відповідачка просила відмовити в задоволенні позовних вимог в частині усунення позивачу перешкод в спілкуванні з дитиною та зобов'язання не чинити перешкоди, посилаючись на те, що вказані вимоги є необгрунтованими, безпідставними та не підтверджені належними доказами. При цьому зазначила, що перешкод позивачу у спілкуванні з сином нею не здійснювалось. В частині заявлених вимог про визначення порядку спілкування позивача з дитиною зазначила, що не заперечує щодо зустрічей батьками із сином без її присутності, однак, лише за участю представників органу опіки та піклування. Категорично заперечує проти зустрічей за місцем проживання позивача, оскільки він постійно зловживає спиртними напоями, неодноразово з'являвся на побачення з сином у нетверезому стані, поводить себе агресивно по відношенню до неї та старшого сина, неодноразово вчиняв насильство по відношенню до них. Також не заперечує проти побачень позивача із сином в святкові дні та день народження дитини. Проте, враховуючи маленький вік дитини та її нестабільний психо-емоційний стан, такі побачення мають відбуватись в період з 09-00 г. до 12-00 г. Щодо спільного відпочинку влітку та взимку заперечує, оскільки на теперішній час це буде суперечити інтересам дитини, з огляду на поведінку позивача. З урахуванням цього, відповідачка просила визначити наступний порядок спілкування та участі позивача у вихованні сина: кожну неділю з 09-00 г. до 13-00 г. в присутності представників органу опіки та піклування Центральної районної у м.Дніпрі ради; додаткові святкові дні кожного року 01 січня, 01 травня, 28 червня, 24 серпня з 09-00 г. до ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також кожного року в день народження 20 березня з 09-00 г. до 12-00 г. в присутності представників органу опіки та піклування Центральної районної у м.Дніпрі ради.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позов та, посилаючись на викладені в ньому підстави, просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідачки під час розгляду справи в суді проти позову заперечувала, посилаючись на викладені у відзиві підстави.
Третя особа явку свого представника за викликами не забезпечила, надавши клопотання, в якому просила проводити розгляд справи без представника органу опіки та піклування, взявши до уваги рішення виконкому Центральної районної у м.Дніпрі ради №44 від 21.03.2018 року.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши доводи, викладені сторонами в заявах по суті справи, допитавши свідків та дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають спільну дитину - малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 29.08.2017 року у цивільній справі №201/9053/17 шлюб між сторонами було розірвано.
Після припинення шлюбних відносин між сторонами дитина залишилась проживати разом із матір'ю - відповідачкою ОСОБА_4 .
Рішенням виконкому Центральної районної у м.Дніпрі ради №28 від 21.02.2018 року місце проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було визначено разом із матір'ю ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_3 .
Позивач на теперішній час мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , в квартирі, що належала йому на праві приватної власності та згідно договору дарування від 19.01.2017 року була подарована сину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідачка разом із сином на момент розгляду справи мешкають за адресою: АДРЕСА_4 .
Також судом встановлено, що не досягнувши домовленостей із відповідачкою щодо його участі у спілкування та вихованні дитини, позивач звернувся до виконавчого комітету Центральної районної у м.Дніпрі ради з заявою про визначення відповідного порядку.
Згідно рішення виконавчого комітету Центральної районної у м.Дніпрі ради №44 від 21.03.2018 року було визначено наступний порядок участі позивача ОСОБА_3 у вихованні сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : зустрічі кожної неділі з 09-30 г. до 12-30 г. виключно за бажанням та згодою дитини.
20.06.2018 року позивач звернувся з заявою до Центральної районної у м.Дніпрі ради, в якій посилався на невиконання відповідачкою рішення виконкому, чинення йому перешкод в спілкуванні з дитиною, а також на необргунтованість прийнятого рішення, оскільки при його ухваленні враховувалось рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 08.02.2018 року та додаткове рішення цього суду від 20.02.2018 року щодо встановлення обмежувального припису із забороною йому протягом 3-х місяців перебувати у місці проживання сина, який вже втратив свою дію. Також посилався на те, що рішення про встановлення зустрічей виключно за бажанням та згодою дитини прийнято без врахування віку дитини, яка у даному віці не може прийняти виважене рішення. В зв'язку з цим, просив змінити раніше прийняте рішення, надавши йому можливість відвідувати сина за місцем проживання дитини, не обмежуючи побачення з сином наявністю чи відсутністю згоди дитини.
На вказану заяву позивача Центральна районна у м.Дніпрі рада листом від 04.07.2018 року повідомила, що рішення щодо участі позивача у вихованні сина було прийнято з врахуванням інтересів дитини.
З огляду на доводи позовної заяви щодо зміни обставин, які враховувались виконавчим комітетом Центральної районної у м.Дніпрі ради при прийнятті рішення №44 від 21.03.2018 року, наявних заперечень сторони відповідача щодо порядку побачень позивача з дитиною, вбачається наявність спору між сторонами щодо участі у спілкуванні позивача з дитиною та її вихованні, який підлягає вирішенню судом.
Згідно зі ст.ст.18,27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року №789-ХІІ, чинної для України з 27.091991 року, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання та розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку дитини.
В п.1 ст.9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно з п.3 ст.9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладено в ч.8 ст.7 СК України та у ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів дитини.
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Частиною першою ст.151 СК України визначено, що батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини, а ст.153 цього Кодексу встановлює право матері, батька та дитина на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Відповідно до ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Згідно ст.158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.
Частинами першою та другою ст.159 СК України передбачено, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Відповідно до ст.15 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.
Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень ЄСПЛ, у тому числі шляхом застосування ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР.
Відповідно до ст.8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Ця стаття охоплює, зокрема, втручання держави в такі аспекти життя як право батьків на спілкування з дитиною.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага та, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, §54, ЄСПЛ, від 07.12.2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, в якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, №10383/09, §100, ЄСПЛ, від 16.07.2015 року).
При вирішенні спору між сторонами, суд враховує, що позивач піклується про сина та любить його, активно і стабільно проявляє бажання щодо участі у вихованні та спілкуванні із дитиною, про що, зокрема свідчать його звернення до органу опіки та піклування, до суду з приводу встановлення порядку побачень з дитиною, а також пояснення позивача під час судового розгляду справи.
Також з досліджених судом матеріалів цивільної справи №201/1105/18, витребуваних для огляду з Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська за клопотанням сторони відповідача, вбачається, що позивач позитивно характеризується, відвідує дитину в дошкільному навчальному закладі, цікавиться його успіхами.
Жодних обставин, які б унеможливлювали право позивача на спілкування із малолітнім сином, під час розгляду справи не встановлено та належних, достатніх і допустимих доказів цьому стороною відповідача суду не представлено.
Посилання відповідачки на зловживання позивачем алкогольними напоями належними та допустимим доказами не підтверджено. В той час, як з наданих позивачем довідок вбачається, що останній під диспансерно-динамічним наглядом у нарколога не перебуває, психіатричні протипоказання до опіки над неповнолітніми відсутні.
Чисельні звернення відповідачки до різних органів з приводу неправомірної поведінки позивача, з огляду на викладені в них підстави, свідчать про наявність між сторонами неприязнених стосунків та виникнення на цьому грунті сварок та скандалів, а не про негативне ставлення до свого сина.
Посилання відповідачки на те, що дитина боїться батька та не бажає з ним спілкуватись, суд не приймає до уваги з огляду на наступне.
В обгрунтування та на підтвердження цього відповідачка надала до суду відеозаписи побачень позивача з дитиною, в яких остання на запитання відповідачки зазначає, що не хоче бути з батьком.
Поряд з цим, з оглянутих судом відеозаписів вбачається, що майже при кожних побаченнях позивача з дитиною, які відбувались в присутності відповідачки, останні розпочинались з пред'явлення останньою вимог щодо надання для проживання позивачем подарованої сину квартири, які повторювались багаторазово та створювали емоційне напруження та конфліктні ситуації між сторонами, що могло негативно впливати на дитину та її психоемоційний стан.
При цьому, суд також враховує тривалість проживання дитини саме разом із матір'ю, недостатність спілкування з батьком та малолітній вік дитини, в якому вона не здатна мати об'єктивний власний погляд на ті чи інші питання та події, не може прийняти виважених рішень.
З огляду на наведені вище обставини та положення діючого законодавства, право позивача та дитини підтримувати в достатньому обсязі та на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти між собою, закріплене в ст.9 Конвенції про права дитини, суд приходить до висновку про обґрунтованість та необхідність задоволення позову в частині визначення порядку участі позивача у спілкуванні з малолітнім сином.
При цьому, враховуючи вищенаведене, тривалий час, що пройшов з моменту прийняття органом опіки та піклування в особі виконавчого комітету Центральної районної у м.Дніпрі ради рішення №44 від 21.03.2018 року про встановлення участі позивача у спілкування з сином та його вихованні, зміною та втратою актуальності деяких обставин, які враховувались при прийнятті цього рішення, суд вважає за необхідне визначити інший поряд участі позивача у спілкуванні з його малолітнім сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :
-кожної неділі з 09-00 г. до ІНФОРМАЦІЯ_5 . в присутності матері дитини ОСОБА_4 за бажанням останньої, за місцем проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 , або в іншому місці, попередньо узгодженому між батьками дитини;
-у святкові дні 01 січня, 01 травня, 28 червня, 24 серпня кожного року з 09-00 г. до ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також в день народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_1 березня кожного року з 09-00 г. до ІНФОРМАЦІЯ_4 . в присутності матері дитини ОСОБА_4 за бажанням останньої, за місцем проживання дитини або в іншому місці, попередньо узгодженому між батьками дитини.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідачки не чинити перешкоди позивачу у спілкуванні з дитиною, суд враховує, що позивачем не надано належних доказів чинення відповідачкою таких перешкод, а спір між сторонами виник з приводу саме порядку побачень з дитиною, часу та періодичності зустрічей.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача щодо його побачень з дитиною кожної середи та неділі з можливістю залишитись на ніч та поверненням наступного дня, спільного відпочинку влітку та взимку, а також визначаючи інші часи побачень з дитиною у неділю, святкові дні та в день народження, суд враховує вік дитини, якій на момент розгляду справи виповнилось лише 6 років, той факт, що остання разом із матір'ю на теперішній час мешкає в м.Кам?янське, в той час, як позивач мешкає в м.Дніпро, час необхідний для переїзду між вказаними містами, що буде створювати додаткові незручності та фізичні навантаження для дитини, з урахуванням його віку, необхідності своєчасного відвідування дошкільного або шкільного навчального закладу за місцем його постійного проживання та з урахуванням його графіку, часу необхідного для відпочинку.
Також, з огляду на позицію відповідачки, її небажання залишати дитину під час зустрічей виключно з позивачем, а також вік дитини та її тривале проживання з матір'ю, суд вважає за необхідне визначити порядок побачення позивача з дитиною в присутності відповідачки за її бажанням.
При цьому, суд враховує та роз'яснює сторонам, що з урахуванням вікових змін дитини, її розвитку та потреб, батьки не позбавлені в майбутньому права змінити встановлений судом спосіб участі у вихованні малолітньої дитини, що буде відповідати, насамперед, інтересам дитини.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 704 грн. 80 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7,19,141,153,157,158,159 СК України, ст.ст.2,4,5,10-13, 76-81,141,223,258,259,263-268 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_3 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_4 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 ) третя особа - орган опіки та піклування в особі Центральної районної у м.Дніпрі ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способу участі у вихованні дитини, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визначити наступний порядок участі ОСОБА_3 у спілкуванні з його малолітнім сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :
-кожної неділі з 09-00 г. до ІНФОРМАЦІЯ_5 . в присутності матері дитини ОСОБА_4 за бажанням останньої, за місцем проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 , або в іншому місці, попередньо узгодженому між батьками дитини;
-у святкові дні 01 січня, 01 травня, 28 червня, 24 серпня кожного року з 09-00 г. до ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також в день народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_1 березня кожного року з 09-00 г. до ІНФОРМАЦІЯ_4 . в присутності матері дитини ОСОБА_4 за бажанням останньої, за місцем проживання дитини або в іншому місці, попередньо узгодженому між батьками дитини.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 704 грн. 80 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо або через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 06 травня 2020 року.
Суддя С.Ю.Казак