264/3730/19
2/264/53/2020
(ЗАОЧНЕ)
"08" травня 2020 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Мирошниченка Ю. М., за участю секретаря судового засідання Конівченко Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості кредитором спадкодавця,
У червні 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» через представника звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивує наступним.
Відповідно до укладеного договору б/н від 07.05.2010 року ОСОБА_3 того ж числа отримала кредит у розмірі 6000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, із сплатою відсотків за користування кредиту згідно умов договору. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. 25.09.2017 року позивачем була направлена претензія кредитора до Третьої маріупольської нотаріальної контори. 02.12.2017 року отримана відповідь в якій значилось, що спадкоємцями померлої ОСОБА_3 , які звернулись із заявами про прийняття спадщини є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . 28.12.2017 року спадкоємцям, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 направлено лист-претензію, згідно якої позивач пред'явив свої вимоги, але ніяких дій з боку відповідачів виконано не було. Вказував, що станом на дату смерті заборгованість позивальника перед банком за кредитним договором № б/н від 07.05.2010 року становить 5603,03, яка складається з наступного: 597,67 грн. - заборгованість за кредитом, 3615,93 грн. - заборгованість за відсотками, 1389,43 - заборгованість з комісії та пені. Зазначав, що відповідно до діючого законодавства України, обов'язок задовольнити вимоги кредитора покладається на спадкоємця. Тому, позивач просив стягнути з відповідачів на його користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 07.05.2010 року у розмірі 5603,03 грн. та судовий збір.
Представник позивача АТ КБ «Приватбанк» в судове засідання не з'явився, просив розглянути справу за його відсутності, не заперечував проти ухвалення заочного рішення в разі відсутності відповідачів.
Відповідачі в судове засідання не з'явились з невідомих суду причин, про час і місце розгляду справи були належним чином повідомлені, відзив на позовну заяву не подали. У зв'язку з чим, зі згоди позивача, суд 10.03.2020 року ухвалив провести заочний розгляд справи.
Фіксування судового процесу технічними засобами не проводилось у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частина 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 звернулась до ПАТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала анкету-заяву № б/н від 07.05.2010 року, згідно якої, а також на підставі укладеного договору б/н від того ж числа, отримала кредит у розмірі 6000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» є правонаступником прав та обов'язків Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», у зв'язку із чим на підставі рішення Єдиного акціонера банку від 21.05.2018 року змінено найменування позивача з ПАТ КБ «Приватбанк» на АТ КБ «Приватбанк».
ОСОБА_3 власним підписом у заяві підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг (далі - Умов), а також Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.
Вказаний договір був укладений у порядку, передбаченому статтею 634 ЦК України, згідно з якою договором приєднання визнається договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до п.2.1.1.2.3 Умов та правил надання банківських послуг, після отримання банком від клієнта необхідних документів, а також заяви, банк проводить перевірку наданих документів та приймає рішення про можливість видачі кредиту на платіжну картку. Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, та клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або підвищити) кредитний ліміт.
Пунктом 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг визначено, що підписання даного договору є прямою та безумовною згодою держателя відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку» складає між ним і банком договір, по що свідчить підпис відповідача у заяві.
Згідно п.2.1.1.12.6 Правил користування платіжною карткою банк нараховує відсотки за користування кредитом у розмірі, встановленому «Тарифами Банку», з розрахунку 360 календарних днів на рік.
АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачці кредит у розмірі, встановленому договором.
Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов'язаний погашати заборгованість за кредитом, відсотків за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.
Згідно п.2.1.1.7.6 Умов при порушенні позичальником строків платежів за кожним з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із наданим позивачем розрахунком заборгованості та виписками по картковим рахункам ОСОБА_3 останній раз погашала кредит 01.11.2015 року.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 зобов'язання щодо щомісячного погашення кредиту не виконувала.
Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України, передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно приписів ст.ст. 1054, 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути кредитодавцеві кредит у строк та в порядку, що встановлені договором.
За загальними правилами, встановленими ст.ст. 526, 530, 629 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу та у встановлений строк, а договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Проаналізувавши вищенаведені норми матеріального права, суд дійшов наступних висновків.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, у зв'язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_3 кредитного обов'язку станом на час смерті утворилася заборгованість в розмірі 5603,03 грн., яка складається з: 597,67 грн. - заборгованість за кредитом, 3615,93 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом, 1389,43 грн. - заборгованість за пенею та комісією.
Не повернувши борг, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у пункту 32 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» №5 від 30 березня 2012 року з урахуванням положення статті 1282 ЦК спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальником за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.
З розрахунку заборгованості за кредитним договором в частині нарахування процентів вбачається, що проценти за користування кредитом відповідачу нараховувалися з часу укладання договору по 01.09.2014 року з процентної ставки 30% річних, з 01.09.2014 року по 01.04.2015 року виходячи з процентної ставки 34,8% річних, з 01.04.2015 року по 28.02.2017 року - 43,2% річних.
Відповідно до внесених у квітні 2014 року змін до Умов та правил надання банківських послуг, банк має право в односторонньому порядку без попереднього повідомлення клієнта встановлювати на платіжну картку кредитний ліміт у валюті картки з наступною зміною його розміру у відповідності до кредитної історії (пункти 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4).
Відповідно до ч.1 ст. 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на час внесення змін до Умов та правил надання банківських послуг щодо права банку в односторонньому порядку без попереднього повідомлення клієнта встановлювати на платіжну картку кредитний ліміт у валюті картки з наступною зміною його розміру у відповідності до кредитної історії) процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Згідно із ч.3 цієї статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Частина 4 зазначеної статті передбачає, що в разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року у справі за № 6-1374цс17 боржник вважається належним чином повідомлений про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, коли банком не лише відправлено на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й доведено факт його вручення адресатові під розписку.
Дослідивши докази по справі в частині законності підвищення Банком процентної ставки з 01 вересня 2014 року до 34,8%, а потім з 01.04.2015 року до 43,2 % суд вважає, що позивач не надав суду належних доказів щодо належного повідомлення Клієнта про підвищення банком процентної ставки, що виключає право Банка на викладені дії, а тому позовні вимоги в частині стягнення процентів після 01 вересня 2014 року за процентною ставкою 34,8% та 43,2% - є безпідставними.
Враховуючи, що зміна умов договору по картковому рахунку в односторонньому порядку без згоди ОСОБА_3 визнана судом порушенням Умов та правил надання банківських послуг, наданий позивачем розрахунок заборгованості за процентами підлягає коригуванню та розрахунку, виходячи з відсоткової ставки 30% річних, яка була визначена при укладенні договору.
Відповідно до ст.ст. 608, 1218, 1219 ЦК України у зв'язку зі смертю боржника припиняються лише ті зобов'язання, які нерозривно пов'язані з його особою і не можуть бути виконані іншою особою.
Згідно з статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов'язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).
Таким чином, у разі смерті фізичної особи - боржника за зобов'язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов'язки померлої особи - боржника за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємців, у зв'язку з чим відбувається передбачена законом заміна боржників за зобов'язанням.
Перелік зобов'язань, які не входять до складу спадщини, визначений статтею 1219 ЦК України, отже зобов'язання за кредитним договором входять до складу спадщини.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив та батьки.
Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
При цьому, ч. 3 ст. 1268 ЦК України закріплено, що спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України (6 місяців від дня відкриття спадщини) він не заявив про відмову від неї.
Згідно відповіді Третьої маріупольської державної нотаріальної контори відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись із заявами до Третьої маріупольської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 .
Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України «Здійснення права на спадкування») та оформлення спадщини (глава 89 цього Кодексу «Оформлення права на спадщину»).
Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Разом з тим незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Таким чином, спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.
Із копії спадкової справи вбачається, що 18.08.2017 року відповідачі звернулись із заявами про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , указавши, що на день її смерті залишились спадкове майно - житловий будинок за АДРЕСА_1 .
З копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.11.2009 року, вбачається, що ОСОБА_3 належить житловий будинок АДРЕСА_1 , який оцінюється у сумі 35151 грн.
На час розгляду справи свідоцтво про право на спадщину відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не видавалось. Між тим, отримання свідоцтва про право на спадщину, відповідно до статті 1296 ЦК України, є правом, а не обов'язком спадкоємця. При цьому відсутність у спадкоємців свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора, оскільки відповідальність спадкоємців за боргами спадкодавця настає лише за умови додержання кредитором вимог статей 1281, 1282 ЦК України, які були дотримані банком. При цьому, наявність заборгованості за кредитним договором відповідачами не спростована.
Якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов'язку, передбаченого ст. 1297 ЦК України, зокрема, з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі № 175/4367/15-ц.
Оскільки зі смертю боржника зобов'язання з повернення заборгованості по кредитному договору, укладеному 07.05.2010 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 , у даному випадку, входять до складу спадщини, то підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов'язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора АТ «Приватбанк» у порядку, передбаченому частиною другою цієї норми. Саме на підставі норм статей 1281, 1282 ЦК України кредитор заявив вимоги до спадкоємців.
З урахуванням викладеного, з відповідачів належить стягнути на користь позивача заборгованість за кредитом в розмірі 597,67 грн. та нараховані за період з 31.07.2015 року (час виникнення прострочення сплати заборгованості за кредитом) по 23.02.2017 року (день смерті ОСОБА_3 ) відсотки за користування кредитом з урахуванням первісно встановленої відсоткової ставки 30% річних - 284,25 грн., виходячи з розрахунку:
597,67*0,083*573:100 = 284,25 грн., де: 597,67 грн. - розмір заборгованості за кредитом; 0,083% - відсоткова ставка на день (30%/360 днів = 0,083%); 573 - кількість днів прострочення = 284,25 грн.
Відповідно до ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто у розмірі, що відповідає його частці у спадщині.
Так, із заявами про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_3 звернулись його діти: син - ОСОБА_1 та донька - ОСОБА_2 , вартість спадкового майна складає 35151 грн., а ідеальна доля кожного з них складає 1/2 частку від спадкової маси, відтак суд вважає, що заборгованість за кредитним договором в розмірі 881,92 грн. необхідно поділити на двох спадкоємців, що становить суму 440,96 грн. для кожного.
Вимоги позивача про стягнення з відповідача нарахованих пені та штрафів не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам-підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.
Згідно з п. 5 ч. 2 Розпорядження № 1053-р від 30 жовтня 2014 року Кабінету Міністрів України, яким затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, місто Маріуполь Донецької області, де був зареєстрований та фактично проживала померла ОСОБА_3 входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Наказом керівника Антитерористичного центру при СБУ від 07 жовтня 2014 року № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» районами проведення АТО визначені всі населені пункти Донецької та Луганської області (без виключень). Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визначення такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція і до цього переліку включено місто Маріуполь Донецької області.
Оскільки на теперішній час місто Маріуполь Донецької області, згідно з затвердженим переліком, є територією де проводилася антитерористична операція, то визначені Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» тимчасові заходи для забезпечення підтримки осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції, розповсюджуються на відповідачів, як правонаступників померлого позичальника, і звільняють їх від обов'язку по оплаті пені та штрафів на користь АТ КБ «Приватбанк», а позивачем безпідставно в порушення вимог зазначеного Закону нараховані пеня та комісія в сумі 1389,43 грн., а тому в цій частині позовних вимог належить відмовити.
При подачі позову про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 5603,03 грн. ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», сплатив судовий збір в розмірі 1921 грн.
Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог банку на загальну суму 881,92 грн.
Відповідно до положень ч 1 ст. 141 ЦПК України, яка передбачає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідачів на користь АТ КБ «Приватбанк» належить стягнути понесені витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 302,36 грн., по 151,18 грн. з кожного.
На підставі ст.ст. 11, 526, 530, 610, 611, 612, 625, 629, 1049, 1054, 1281, 1282, 1297 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 1-18, 76, 77-81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості кредитором спадкодавця задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , який зареєстрований в АДРЕСА_1 , а також з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_2 , яка зареєстрована в АДРЕСА_1 , як спадкоємців після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, б.50, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, р/р НОМЕР_3 ), в межах вартості отриманого у спадщину майна, заборгованість за кредитним договором №б/н від 07.05.2010 року у розмірі 440,96 грн. з кожного та витрати по оплаті судового збору в розмірі по 151,18 грн. з кожного.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Ю. М. Мирошниченко