07 травня 2020 року
Київ
справа №826/17866/18
адміністративне провадження №К/9901/34798/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Мельник -Томенко Ж.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Івченка М.В.
заявника ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в касаційній інстанції
заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Дашутіна І.В., Шишова О.О. у справі №826/17866/18
за позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України та Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим про визнання протиправними та скасування постанови і розпорядження,
У жовтні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовами до Кабінету Міністрів України та Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим, які були об'єднані в одне провадження, у яких просив:
- визнати протиправною та скасувати з моменту прийняття постанову Кабінету Міністрів України від 12 вересня 2018 року № 784 в частині, що стосується Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим;
- визнати протиправним та скасувати з моменту прийняття розпорядження Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим від 04 жовтня 2018 року № 26 із здійсненням наступного перерахунку заробітної плати..
Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
05 березня 2020 року до Верховного Суду надійшли матеріали адміністративної справи з Окружного адміністративного суду м. Києва.
Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2020 року заяву ОСОБА_1 приєднано до касаційної скарги ОСОБА_2 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України та Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим про визнання протиправними та скасування постанови і розпорядження.
Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2020 року справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 07 травня 2020 року о 14 годині 00 хвилин.
07 травня 2020 року до початку судового засідання представником Товариства до суду подано заяву про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Дашутіна І.В., Шишова О.О.
Заява мотивована тим, що Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду у справі 640/22415/18 розглядається касаційна скарга ОСОБА_1 на Постанову № 784, де суддями є Яковенко М.М., Дашутін І.В., Шишов О.О.
У справі 640/22415/18 ухвалою КАС ВС від 06 квітня 2020 р. було повернуто його касаційну скаргу, як він вважає безпідставно. Також ухвалою від 23 квітня 2020 р. суд вимагав у мене роз'яснень яку саме з касаційних скарг він має розглядати, завідомо хибно визначаючи як нібито окрему касаційну скаргу примірник моєї касаційної скарги, поданої суду та отриманої судом 03 квітня 2020 р. Зазначене свідчить про явну упередженість суду.
Зважаючи на те, що судді Дашутін І.В., Шишов О.О. є водночас у суддівських колегіях у обох справах з питань Постанови № 784, заявник вважає, що вказана обставина, може вплинути на неупередженість суддів при вирішенні цієї справи.
Колегія суддів вважала можливим розглянути клопотання про відвід суддів без участі осіб які не з'явилися, але були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Дашутіна І.В., Шишова О.О., зважаючи на зазначені в ній мотиви, колегія суддів вважає заявлений відвід необґрунтованим.
Відповідно до частини третьої статті 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Згідно із частиною четвертою статті 40 КАС України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
За правилами частини одинадцятої статті 40 КАС України, питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначено у статті 36 КАС України, відповідно до частини першої якої, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Як на підставу про відвід колегії суддів позивач посилається на приписи Кодексу адміністративного судочинства України, проте не наводить жодної із підстав для відводу визначеною цією нормою КАС України.
Суд звертає увагу на те, що для відведення суддів необхідно обґрунтувати наявність обставин, які викликають сумнів у їх неупередженості або об'єктивності.
Надаючи оцінку об'єктивності судді під час вчинення ним процесуальних дій, необхідно виходити з таких критеріїв: чи вільний суддя під час виконання ним своїх обов'язків від будь-яких заходів впливу; чи сприяє його поведінка у судовому процесі та за стінами суду підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі; чи вчинялись суддею дії, які можуть стати приводом для позбавлення його права брати участь у судовому засіданні та приймати рішення у справах.
Перед розглядом справи суддя повинен утриматись від будь-яких коментарів, які можуть вплинути на перебіг цієї справи чи поставити під сумнів справедливе ведення процесу. Суддя утримується від публічних та інших висловлювань, оскільки це може перешкодити неупередженому розгляду справи стосовно певної особи чи питання.
При об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою але не вирішальною.
Суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Наведені позивачем доводи, за яких, на його думку, є сумнів у неупередженості або об'єктивності судді мають суб'єктивний характер, оскільки жодного прикладу вчинення ними дій, які б свідчили про його упередженість чи ставить під сумнів безсторонність судді не наведено.
Крім того, необхідно зазначити, що згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими, іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (рішення Європейського Суду з прав людини від 10 грудня 2009 року у справі "Мироненко і Мартенко проти України", заява № 4785/02 та рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України", заява № 21722/11).
Практика цього Суду свідчить, що при об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин, сумнівів у неупередженості конкретного судді (пункті 45-50 рішення ЄСПЛ у справі "Морель проти Франції"; пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі "Пескадор Валеро проти Іспанії") або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (пункт 40 рішення ЄСПЛ у справі "Лука проти Румунії"), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (пункт 44 рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії"; пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі "Пабла Кю проти Фінляндії"; пункт 96 рішення ЄСПЛ у справі "Мікалефф проти Мальти").
ЄСПЛ у пункті 49 рішення у справі "Білуха проти України" вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно об'єктивного критерію цей суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (пункт 52 рішення у справі "Білуха проти України").
Отже, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами. Тобто, відвід повинен бути вмотивований - з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Проаналізувавши викладені в заяві ОСОБА_1 доводи, Суд доходить висновку про відсутність визначених процесуальним законом підстав для відводу суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Дашутіна І.В., Шишова О.О. у цій справі. Заява не містить посилання на обставини, які за суб'єктивними чи об'єктивними критеріями виключають участь суддів у розгляді цієї справи відповідно до статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки вона мотивована посиланням на питання, які вирішувалися у справі №640/22415/18 Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду під час вирішення питання про відкриття провадження в справі у відповідності до норм КАС України.
Крім того, згідно з частино четвертою статті 36 КАС України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Доводи заявника свідчать саме про незгоду сторони з процесуальними рішеннями колегії суддів у справі №640/22415/18, що у відповідності до положень частини четвертої статті 36 КАС України, не може бути визнано обґрунтованою підставою для відводу
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід суддів, проаналізувавши наведені ним аргументи, колегія суддів вважає, що обставини, на які він посилається, не є підставою для висновку, що суддя Дашутін І.В., Шишов О.О., визначені для розгляду цієї справи, можуть проявити упередженість при її розгляді. Відтак, передбачених статтею 36 КАС України, підстав для відводу суддів Дашутіна І.В., Шишова О.О. у цій справі немає.
Повний текст ухвали складено 07 травня 2020 року.
Керуючись статтями 36, 40 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Дашутіна І.В., Шишова О.О. у справі №826/17866/18 - відмовити.
На підставі частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України складення рішення у повному обсязі відкласти на строк - до 5 днів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий О.О. Шишов
Судді І.В. Дашутін
Ж.М. Мельник-Томенко