Справа № 202/328/20
Провадження № 2/202/941/2020
03 березня 2020 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Кухтіна Г.О.
за участю секретаря - Паленко І.М.,
розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу та порядку стягнення аліментів,-
Позивач звернулася до суду з позовом у якому просить змінити спосіб стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , 2009 року народження, визначений рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07.05.2018 року в твердій грошовій сумі в розмірі 1300 гривень на ј частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно і до досягнення дитиною повноліття.
Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони по справі перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19.01.2011 року було розірвано. Вказує, що від цього шлюбу сторони мають спільну дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 травня 2018 року стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1300 гривень до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня набрання рішенням законної сили. Позивачка зазначає, що дитину вона виховує самостійно, прикладає усі зусилля для забезпечення потреб дитини, однак матеріальний стан не дозволяє їй повністю забезпечити і задовольнити потреби та гармонійний розвиток сина. Вважає, що визначені рішенням суду аліменти у розмірі 1300 гривень є недостатніми з урахуванням соціально-економічних змін в Україні. Крім того, відповідач офіційно працевлаштований в ПАТ ТД «Антошка», тому має змогу сплачувати аліменти в розмірі ј частини з усіх видів заробітку.
Ухвалою судді від 04 лютого 2020 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.
У відповідності до гл. 10 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, зокрема, малозначні справи.
У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; кількість сторін та інших учасників справи (ч. 2 ст. 274 ЦПК України).
При цьому у відповідності до ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України передбачено,що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Отже суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що позивачка та відповідач є батьками неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 /а.с. 6/.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 травня 2018 року стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1300 гривень до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня набрання рішенням законної сили /а.с. 9/.
Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 3 ст. 181 СК України).
Частиною 1 статті 141 Сімейного кодексу України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Згідно ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Частиною 1 ст. 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно норми частини 3 ст. 181 СК України, спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Звертаючись із позовом до суду про зміну способу стягнення аліментів позивач посилається на зростання потреб дитини та недостатнє матеріальне становище позивача.
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» визначено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Отже, зміна раніше встановленого способу стягнення аліментів можлива за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених Сімейним кодексом України.
Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст. ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
Згідно правової позиції, викладеної Верховним Судом України у справі № 143цс13 від 05.02.2014 року, з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
При вирішенні спору суд враховує вік дитини, розмір прожиткового мінімуму встановлений Законом України «Про державний бюджет на 2020 рік», який з 01.01.2020 року для дітей віком від 6 до 18 років становить 2 218 грн., у зв'язку з чим за рішенням суду відповідач сплачує аліменти у значно меншому у розмірі, ніж передбачено чинним законодавством, при цьому суд також бере до уваги, що неповнолітній дитина проживає разом з матір'ю, у зв'язку з чим цілодобовий обов'язок останньої полягає не тільки у матеріальному забезпеченні дитини, а ще й у постійному вихованні, контролі, що потребує більших моральних витрат, в свою чергу відповідач є батьком дитини, особою працездатного віку, судом не встановлено наявність існування медичних протипоказань щодо працевлаштування і заняття певними видами діяльності відповідачу та наявності у останнього на утриманні інших неповнолітніх та/або непрацездатних осіб.
З огляду на те, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення потреб дитини, її фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку і позивачем заявлено до стягнення розмір аліментів у частці, яка становить ј від доходу відповідача, що за загальними правилами сімейного законодавства є мінімальною часткою на одну дитину та може бути зменшена у разі встановлення обставин передбачених ст. 182 СК України, які впливають на визначення розміру аліментів, однак таких обставин судом не встановлено, суд приходить до висновку про підставність позовних вимог, а тому позов у заявленому розмірі підлягає до задоволення.
У спростування викладеного будь-яких доказів відповідачем суду не надано.
Аліменти у новому розмірі сплачуються з дня набрання цим рішенням законної сили, що відповідає положенням ст. 192 СК України щодо стягнення аліментів у зміненому розмірі та роз'ясненням, які містяться у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 р. № 3.
Крім того, суд роз'яснює сторонам у справі, що згідно ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Судові витрати підлягають розподілу в порядку ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 141, 180, 181, 182, 192 СК України, ст. ст. 4, 12, 76, 81, 82, 89, 133, 141, 223, 259, 265, 268, 273, 280, 289, 354, 355 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про зміну способу та порядку стягнення аліментів,- задовольнити.
Змінити спосіб стягнення аліментів визначений рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 травня 2018 року у цивільній справі № 202/809/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі з 1 300 гривень для дитини на ј частку всіх видів заробітку (доходу), які стягувати з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частки від заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) на користь держави судовий збір в розмірі 840,80 грн.
Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська.
Суддя Г.О. Кухтін