ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у забезпеченні позову
30 квітня 2020 року м. Київ № 640/9377/20
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шулежко В.П., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» (далі - позивач) з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживача» №21 від 20.02.2020.
Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом:
зупинення дії постанови Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживача» №21 від 20.02.2020 з вимогою про стягнення з позивача штрафу у сумі 910 074,65 грн.;
заборони пред'являти до виконання, використовувати у інші, передбачені чинним законодавством порядку та спосіб, постанови Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживача» №21 від 20.02.2020 з вимогою про стягнення з позивача штрафу у сумі 910 074,65 грн., крім процедур, пов'язаних з судовим розглядом.
Частиною першою статті 154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
При вирішенні заяви про забезпечення позову, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною другою статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За правилами частин першої, другої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Разом з тим, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу або іншим особам, здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій, рішень суб'єкта владних повноважень, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
За правилами частини першої статті 77 КАС України обов'язок доведення необхідності вжиття заходів забезпечення позову покладається саме на позивача, які ініціюють відповідне клопотання.
Суд звертає увагу на те, що позивачем не наведено обґрунтованих доводів, які вказували б на очевидну протиправність оскаржуваної постанови.
Разом з тим, правомірність відповідного рішення та/або дій підлягає встановленню судом за наслідками розгляду та вирішення адміністративного позову по суті заявлених позовних вимог.
Позивачем не обґрунтовано того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, про які він зазначає у заяві, або що для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість заяви про вжиття заходів забезпечення позову та відсутність, передбачених частиною другою статті 150 КАС України, підстав для її задоволення.
Керуючись статтями 150-154, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку ст.256 КАС України. Ухвала суду може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції відповідно до ч. 8 ст. 154 КАС України у порядку та строки, встановлені статтями 293-297 КАС України.
Суддя В.П. Шулежко