07 травня 2020 р. Справа №480/1075/20
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Глазька С.М., розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,-
Позивач, ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Сумській області), в якій просить:
- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, викладену у наказі від 28.12.2019 за №18-23227/16-19-СГ, у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту, яка розташована на території Семенівської сільської ради Липоводолинського району Сумської області;
- зобов'язати відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою.
Позовні вимоги мотивує тим, що відповідач повторно відмовив йому в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, чим грубо порушив законні права позивача. Земельним кодексом України передбачено вичерпний перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Підставою для відмови в наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою. Проте таких підстав для відмови не наведено в наказі ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 28.12.2019 за №18-23227/16-19-СГ.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження та встановлено строк відповідачу для подання відзиву та доказів, які наявні у відповідача, а також встановлено строк позивачу для подання відповіді на відзив, а відповідачу - заперечення на відповідь на відзив.
На виконання зазначеної ухвали, представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що спірним наказом позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з огляду на те, що бажана до відведення земельна ділянка накладається на масив, який включено до переліку земельних ділянок, право на які буде виставлено на земельні торги. Зазначив, що листом від 05.09.2019 №715 Липоводолинська селищна рада повідомила, що питання про відведення земельної ділянки позивачу рада розгляне на черговій сесії.
Також відповідач заперечує проти позовних вимог у формі зобов'язання ГУ Держгеокадастру надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, оскільки надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є виключними повноваженнями ГУ Держгеокадастру і суд не може втручатись у здійснення державним органом своїх дискреційних повноважень.
Враховуючи наведені обставини, ГУ Держгеокадастру у Сумський області вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Сумській області із заявою від 13.08.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Семенівської сільської ради Липоводолинського району Сумської області (а.с. 9).
Листом від 18.09.2019 № П--13723-6650/21-19 відповідач повідомив про неможливість задоволення його заяви, оскільки відповідно до інформаційної довідки, наданої Відділом у Липоводолинському районі Головного управління від 09.09.2019 №825/407-19, встановлено, що бажана земельна ділянка накладається на масив, який включений до переліку земельних ділянок для продажу прав на них, на земельних торгах (а.с. 10).
Не погодившись з такою відмовою відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 29.11.2019 по справі № 480/3857/19 позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, що полягає у не вирішенні питання про надання або відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Семенівської сільської ради Липоводолинського району Сумської області; зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Семенівської сільської ради Липоводолинського району Сумської області та прийняти рішення по даній заяві з урахуванням правової оцінки, наданої судом. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
На виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.11.2019 по справі № 480/3857/19, відповідачем 28.12.2019 було прийнято наказ № 18-23227/16-19-СГ, яким ОСОБА_1 відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з посиланням на те, що бажана до відведення земельна ділянка накладається на масив, який включений до переліку земельних ділянок, право на які буде виставлено на земельні торги (а.с. 11).
Не погодившись із вищевказаним наказом, позивач повторно звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель врегульовано Земельним кодексом України.
Особливості безоплатної передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність врегульовані статтею 118 Земельного кодексу України.
Так, частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Тобто, Земельним кодексом України передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.
Підстава для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, зазначена в наказі від 28.12.2019 за №18-23227/16-19-СГ, не передбачена частиною 7 ст. 118 Земельного кодексу України.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Сумській області №737 від 26.07.2019 та Додатком 1, враховуючи протокол засідання комісії з добору земельних ділянок прав на них, які можуть виставлятися на земельні торги окремими лотами від 25.07.2018 №8 права на які можуть бути продані на земельних торгах, включено земельну ділянку загальною площею 38,0000 га на території Семенівської сільської ради Липоводолинського району (кадастровий масив 5923286200:02:004), до якої, у свою чергу, входить земельна ділянка орієнтовною площею 2,0 га, яка планується до передачі у власність ОСОБА_1 , а тому, посилаючись на ч. 3 ст. 136 Земельного Кодексу України зазначає, що земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.
Однак, судом було встановлено, що відповідач фактично посилається на наказ ГУ Держгеокадастру у Сумській області №737 від 26.07.2018 "Про внесення змін до додатку 1 наказу "Про визначення переліку земельних ділянок", яким внесено зміни до додатку 1 наказу ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 09.04.2014 №23 "Про визначення переліку земельних ділянок", шляхом включення 19 земельних ділянок згідно з додатком, серед яких і земельна ділянка з кадастровим номером 5923286200:02:004, площею 38,0000 на території Семенівської сільської ради Липоводолиснького району Сумської області, до масиву якої входить бажана земельна ділянка.
При цьому, з 2014 року кадастрові номери відповідним земельним ділянкам не присвоєно, відповідно, земельні ділянки не сформовані.
До того ж у наказі від 26.07.2018 №737 йдеться про те, що земельні ділянки та/або права на них можуть виставлятися на земельні торги окремими лотами. Зазначене свідчить про те, що земельні ділянки можуть виставлятись на торги (а можуть і не виставлятись на торги), а словосполучення "окремими лотами" означає те, що земельні ділянки мають бути сформованими. Допоки земельні ділянки несформовані, посилання відповідача на ч.3 ст.136 ЗК України є передчасним, оскільки фактично земельні ділянки ще не можуть вважатися такими, що "виставлені на торги". Так, згідно з положеннями частин 1-3 даної статті організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення.
Пунктом 4 частини 4 статті 136 Земельного кодексу України передбачено, що підготовка лотів до проведення земельних торгів включає державну реєстрацію земельної ділянки.
Аналіз наведених правових норм приводить до висновку, що перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги, серед іншого, в обов'язковому порядку має містити кадастровий номер відповідної земельної ділянки. При цьому фактично формуванню переліку земельної ділянки передує процедура підготовки лоту до торгів, в межах якої організатор торгів, зокрема, здійснює відведення такої земельної ділянки та державну реєстрацію останньої із присвоєнням відповідного кадастрового номеру.
Даний висновок відповідає позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №815/905/17.
Суд зауважує, що наказом ГУ Держгеокадастру у Сумській області №737 від 26.07.2018 "Про внесення змін до додатку 1 наказу "Про визначення переліку земельних ділянок" лише збільшено перелік земельних ділянок, право оренди на які може виставлятися на торги окремими лотами, про що зазначено у самому наказі. Тобто, є певний вибір меж дій.
Разом з тим, відповідна проектна документація щодо відведення земельної ділянки та підготовку земельної ділянки (лота) на час розгляду даної справи в матеріалах справи відсутня. Тобто, масиву не присвоєно кадастровий номер.
Відповідно до статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера; кадастровий квартал - компактна територія, що визначається з метою раціональної організації кадастрової нумерації та межі якої, як правило, збігаються з природними або штучними межами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, вулицями, шляхами, інженерними спорудами, огорожами, фасадами будівель, лінійними спорудами тощо); кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.
Відповідно до пункту 30 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, кадастровий номер земельної ділянки складається з таких структурних елементів: НКЗ : НКК : НЗД, де НКЗ - номер кадастрової зони, який визначається згідно з пунктом 34 цього Порядку; НКК - номер кадастрового кварталу, який визначається згідно з пунктом 34 цього Порядку; НЗД - чотиризначний номер земельної ділянки в межах кадастрового кварталу (максимальна кількість земельних ділянок у межах кадастрового кварталу становить 9999). Структурні елементи кадастрового номера земельної ділянки відокремлюються один від одного двокрапкою.
Пунктом 34 цього Порядку передбачено, що система нумерації кадастрових зон і кварталів є єдиною на всій території України. Номер кадастрового кварталу складається з таких структурних елементів: НКЗ : НКК, де НКЗ - дванадцятизначний номер кадастрової зони (максимальна кількість кадастрових зон становить 999999999999), в якому останні дві цифри відокремлюються від перших десяти двокрапкою; НКК - тризначний номер кадастрового кварталу в межах кадастрової зони (максимальна кількість кадастрових кварталів у межах кадастрової зони становить 999). Для нумерації кадастрової зони за межами адміністративно-територіальних одиниць використовується значення 9000000000:00. Структурні елементи номера кадастрової зони і кварталу відокремлюються один від одного двокрапкою.
Отже, враховуючи те, що до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставляються на земельні торги, може бути включено земельну ділянку лише за умови присвоєння їй кадастрового номеру, тобто сформовану земельну ділянку у відповідності до статті 79-1 Земельного кодексу України, а як встановлено судом, наказом Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 26.07.2018 №737 до такого включено кадастровий масив (квартал) на території Семенівської сільської ради Липоводолинського району Сумської області (за межами населених пунктів), а не окремі земельні ділянки, на переконання суду земельна ділянка, щодо якої позивач просить надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою не є сформованою, відтак такою, яка не може бути включеною до відповідного переліку земельних ділянок.
Відповідач у відзиві не навів ґрунтовних пояснень на спростування вищезазначеної позиції. Крім того, ГУ Держгеокадастр у Сумській області не вжито будь-яких заходів для формування земельної ділянки, що свідчило б про підготовку відповідних лотів для проведення аукціону.
Відповідно, відповідачем фактично не доведено правомірність його посилань, як на підставу для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, на норми ч. 3 ст. 136 Земельного Кодексу України.
Слід також зазначити, що частиною 7 ст. 118 Земельного кодексу України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним.
У спірних правовідносинах відповідач не розглянув заяву позивача у встановленому порядку. Отже, відповідачем при розгляді клопотання позивача не надана його оцінка на предмет відповідності вимогам ст. 118 Земельного кодексу України, тому вказане клопотання підлягає розгляду повноважним органом на відповідність вимогам закону, а суд на цьому етапі позбавлений процесуальної можливості приймати рішення за умови не перевірки, не надання оцінки та не встановлення певних обставин суб'єктом владних повноважень з цього питання.
Зобов'язання судом відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки. А прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу, може бути необґрунтованим та призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону.
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що такий спосіб захисту, як зобов'язання ГУ Держгеокадастру прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи. У цій справі з метою захисту порушеного права позивача ефективним та належним, за встановлених обставин, є такий спосіб захисту порушених прав, як зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Зазначена позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 10.10.2019 по справі № 814/1959/17.
Отже враховуючи, що відповідач, відмовляючи позивачу наказом у задоволенні заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, не дотримався вимог Земельного кодексу України, суд вбачає необхідним визнати такий наказ протиправним та скасувати його.
Однак, зважаючи на те, що ГУ Держгеокадастру у Сумській області було прийнято рішення про відмову позивачу надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою без наведення (встановлення) вичерпних підстав для відмови, передбачених ст. 118 Земельного кодексу України, суд, з урахуванням ч. 2 ст. 9 КАС України, вважає за необхідне зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Семенівської сільської ради Липоводолинського району Сумської області та прийняти рішення по даній заяві з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при подачі даної позовної заяви був сплачений судовий збір у сумі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією № ПН2397038 від 17.02.2020 (а.с. 16).
Таким чином, позивачу підлягають відшкодуванню витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Сумській області в сумі 840,80 грн.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 28.12.2019 №18-23227/16-19-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою".
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Семенівської сільської ради Липоводолинського району Сумської області та прийняти рішення по даній заяві з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (вул. Герасима Кондратьєва, 25, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 39765885) суму судового збору в розмірі 840,80 грн.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 3 розділу VI “Прикінцеві положення” Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки визначені, зокрема, статтею 295 цього Кодексу продовжуються на строк дії такого карантину.
Суддя С.М. Глазько