про зупинення провадження у справі
08 травня 2020 року м. Рівне №460/3211/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій незаконними та протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа № 460/3211/20 за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), про: 1) визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у проведенні позивачу перерахунку та виплати 8 (вісім) мінімальних пенсій за віком, 75 % додаткової пенсії від її мінімального розміру, відповідно до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з часу призначення пенсії по інвалідності, тобто з 13 квітня 2010 року, а також підвищення до пенсії в розмірі 1 (однієї) мінімальної заробітної плати, відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за періоди з 13 квітня 2010 року по 24 квітня 2011 року включно та з 23 липня 2011 року без обмеження кінцевим строком, підвищення пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи, відповідно до статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за період з 13 квітня 2010 року по 11 травня 2017 року включно; 2) зобов'язання відповідача з часу призначення пенсії по інвалідності, яка пов'язана з Чорнобильською катастрофою, тобто з 13 квітня 2010 року, здійснити позивачу перерахунок та виплату, з урахуванням проведених виплат, який би відповідав розміру 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком, 75 % додаткової пенсії від її мінімального розміру, відповідно до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії в розмірі 1 (однієї) мінімальної заробітної плати, відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за періоди з 13 квітня 2010 року по 24 квітня 2011 року включно та з 23 липня 2011 року без обмеження кінцевим строком, підвищення пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи, відповідно до статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за період з 13 квітня 2010 року по 11 травня 2017 року включно.
До позовної заяви позивачем додана заява про поновлення строку звернення до суду. Обґрунтовуючи вказану заяву, позивач вказує, що строк звернення до суду з позовними вимогами щодо перерахунку пенсії (допомоги) з часу її призначення, хоч і виходить за межі шестимісячного строку, визначеного частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), однак підлягає поновленню з огляду на позицію Конституційного Суду України у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013, згідно з якою особа має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівникові заробітної без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Позивач зауважує, що у вказаному рішенні Конституційного Суду України по суті мова йде про соціальну виплату, до яких, зокрема, належать і ті, які відповідач виплачує позивачу.
Вирішуючи питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду із заявленими позовними вимогами, суд вважає помилковим покликання останнього на рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013, оскільки відповідне рішення було ухвалене Конституційним Судом України за наслідками розгляду справи за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР.
Так, в аспекті конституційного звернення Конституційний Суд України вирішив, що положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР (зі змінами) необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Тобто, у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 Конституційним Судом України була висловлена правова позиція щодо не поширення строку звернення до суду (позовної давності) на спори щодо стягнення заробітної плати.
Разом з тим, предметом спору в даній адміністративній справі є перерахунок пенсійних виплат (їх складових), а не стягнення заробітної плати.
Одночасно, судом встановлено, що ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 2 квітня 2019 року було передано на розгляд до Великої Палати Верховного Суду адміністративну справу № 510/1286/16-а за позовом до Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії (перегляд судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень доступний за посиланням: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/80894542).
У вказаному судовому рішенні Верховного Суду визначено виняткові правові проблеми, головним чином, такі полягають у необхідності формування правових позицій, а саме:
1. Чи можуть cудами застосовуватися у спорах стосовно соціального захисту (для обмеження розміру належних особі сум соціальних виплат) шестимісячні строки звернення до суду, встановлені процесуальним законом - КАС України (стаття 99 в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, та стаття 122 в чинній редакції), якщо предметом спору є неотримання особою регулярних (щомісячних тощо) соціальних виплат, які суб'єкт владних повноважень з власної вини не виплачував фізичній особі або виплачував у неповному розмірі?
2. Чи можуть суди застосовувати строки звернення до суду, встановлені процесуальним законом - КАС України (стаття 99 в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, та стаття 122 в чинній редакції), для фактичного встановлення строкових меж (може граничним меж) триваючого правопорушення у сфері реалізації соціальних прав та відповідно цим строком обмежувати доступ особи до суду?
3. Чи може бути факт нездійснення перевірки особою, якій державою призначено пенсію або інші постійні соціальні виплати, правильності нарахування уповноваженими суб'єктами владних повноважень конкретних сум таких виплат або невчасне звернення з відповідним позовом до адміністративного суду підставою для судового захисту її прав лише у межах останніх шести місяців, що передують даті звернення до суду?
4. Чи можуть суди не застосовувати відповідний процесуальний строк, а відповідно до частини шостої статті 7 КАС України використовувати як аналогію закону до всіх зазначених вище спорів положення частини другої статті 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення"; статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та статей 51, 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", в яких міститься норма, згідно з якою нараховані (первинно встановлені за відповідною заявою фізичної особи) суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком?
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду України від 26 червня 2019 року прийнято до розгляду справу № 510/1286/16-а.
З матеріалів даної справи судом встановлено, що позивач звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду в травні 2020 року з позовом щодо перерахунку та виплати йому пенсійних виплат, передбачених статтями 39, 50, 54, 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 13 квітня 2010 року.
А тому, правова позиція щодо можливості застосування до спорів пов'язаних з пенсійним забезпеченням громадян положень статті 122 КАС України, яка буде сформована Великою Палатою Верховного Суду за наслідками розгляду адміністративної справи № 510/1286/16-а, матиме значення для правильного вирішення даної справи.
Суд звертає увагу на те, що станом на дату вирішення питання про зупинення провадження у справі, в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні відомості щодо результатів розгляду Великою Палатою Верховного Суду адміністративної справи № 510/1286/16-а.
Пунктом 5 частини другої статті 236 КАС України передбачено, що суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.
Тому, з метою правильного застосування норм матеріального права та дотримання норми процесуального права, суд дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у даній справі на підставі пункту 5 частини другої статті 236 КАС України, до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду України в адміністративній справі № 510/1286/16-а.
Керуючись пунктом 5 частини другої статті 236, статтями 243, 248, 256 КАС України, суд
Провадження в адміністративній справі № 460/3211/20 зупинити до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду України в адміністративній справі № 510/1286/16-а.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Таким чином, строк на апеляційне оскарження даної ухвали суду продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Суддя Комшелюк Т.О.