08 травня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/1408/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 /далі - позивач, ОСОБА_1 / звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою (з урахуванням уточненої позовної заяви) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області /далі - відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області/ про визнання протиправним, дискримінаційним та скасування рішення, викладеного у листі №97 від 17 січня 2020 року, про відмову в призначенні пенсії за віком та зобов'язання призначити та виплачувати пенсію за віком з 06 серпня 2019 року (з дати першого звернення за призначенням пенсії) у розмірі відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з проведенням індексації та компенсацією втрати частини доходів /а.с. 71-83/.
Позов обґрунтований тим, що позивач набула право на призначення пенсії за віком та 06 серпня 2019 року її представником передано відповідачу підписану позивачем заяву від 07 травня 2019 року про призначення такої пенсії , однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №97 від 17 січня 2020 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, оскільки відсутні документи, які підтверджують її місце проживання (реєстрації) в Україні. З вказаним рішенням позивач не погоджується, адже вважає, що вона є громадянкою України, досягла пенсійного віку та має достатній страховий стаж для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с. 167-169/ зазначив, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №97 від 17 січня 2020 року позивачу правомірно відмовлено у призначенні пенсії за віком з підстави відсутності документів, що підтверджують її місце проживання (реєстрації) в Україні. Позовна вимога про виплату компенсації втрати частини доходів задоволенню не підлягає, оскільки управлінням не проведено нарахування та виплату пенсійних виплат.
Справу розглянуто судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 КАС України.
Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України та постійно проживає на території держави Ізраїль, що підтверджено відміткою у паспорті громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 , виданому 01 листопада 2010 року /а.с. 86-87/.
Заяву про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 від 07 травня 2019 року, підписану нею особисто, подано до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області її представником 06 серпня 2019 року (вх.№4142/Л-02 від 06 серпня 2019 року) /а.с. 113 - 118/. До заяви додано копії паспорта громадянина України для виїзду за кордон, довіреності представників, довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, трудової книжки та інших документів для призначення пенсії.
Листом №5433 від 17 вересня 2019 року /а.с.119-120/ представником ОСОБА_1 надіслано до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області додаткові документи, а саме: довідки про стаж роботи за період з 1985 року по 1988 рік .
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частин першої та другої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
У статті 25 Конституції України зазначено, що Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.
Статтею 46, пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є конституційним правом кожного громадянина України.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV /далі - Закон №1058-IV/ загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється, зокрема за принципом рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно з пунктом 1 частини першої та частиною четвертою статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.
Частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року за №22-1 /далі - Порядок №22-1/.
Пунктом 1.1 Порядку №22-1 встановлено, що заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).
Відповідно до пункту 4.1 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).
Згідно з положеннями пункту 4.3. Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Таким чином, після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення пенсії, пенсійний орган розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення пенсії.
Матеріалами справи підтверджується, що 06 серпня 2019 року представником позивача подано до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області заяву про призначення пенсії за віком від 07 травня 2019 року (вх.№4142/Л-02 від 06 серпня 2019 року), підписану особисто ОСОБА_1 .
Рішення, прийнятого за результатами розгляду заяви про призначення пенсії від 07 травня 2019 року, або інших доказів розгляду цієї заяви (відповідного листа) матеріали справи не містять.
Натомість, в матеріалах справи наявне рішення №97 від 17 січня 2020 року /а.с. 171-172/, яким за результатами розгляду заяви про призначення пенсії від 11 січня 2020 року відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком в Україні у зв'язку з відсутністю документів, які засвідчують її місце проживання (реєстрації) в Україні, а саме: паспорту громадянина України з реєстрацію на території України та довідки відповідних органів з місця проживання (реєстрації) про реєстрацію, та невідповідністю наданих документів Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме: надані документи не завірені у встановленому порядку.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що у позовній заяві представник позивача не зазначав про складання позивачем заяви від 11 січня 2020 року та її подання до органу пенсійного фонду позивачем або представником. Наявна у матеріалах справи копія заяви про призначення пенсії від 11 січня 2020 року № 175 /а.с. 162/ не містить підпису позивача. Докази подання такої заяви позивачем або її представником до органу пенсійного фонду у матеріалах справи також відсутні.
Вказані обставини, на переконання суду, вже самі по собі нівелюють правомірність прийняття рішення відділу з питань призначення пенсії Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №97 від 17 січня 2020 року та є підставою для визнання його протиправним та скасування.
Відтак, позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення № 97 від 17 січня 2020 року підлягає задоволенню.
Враховуючи вище встановлені обставини та наведені висновки суду, належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 07 травня 2019 року (вх.№4142/Л-02 від 06 серпня 2019 року) та прийняти відповідне рішення.
Зобов'язуючи відповідача прийняти рішення за результатами розгляду заяви позивача від 07 травня 2019 року, суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на наступне.
Пунктом 2.1 Порядку №22-1 встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про місце проживання (реєстрації) особи.
Пунктом 2.22 Порядку №22-1 встановлено, що за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або документ відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування.
Отже, у Порядку № 22-1 не зазначено який саме паспорт може бути пред'явлений заявником при зверненні з заявою про призначення пенсії за віком: чи-то внутрішній паспорт громадянина України, чи-то паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України "Про громадянство України" № 2235-III від 18 січня 2001 року документом, що підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11 грудня 2003 року №1382-IV громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Статтею 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод визначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.
Таким чином, кожен громадянин України має право на вільний вибір свого місця проживання, в тому числі й за кордоном, зі збереженням всіх конституційних прав, зокрема й права на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення громадянина.
Відтак, право громадянина на призначення йому пенсії не може пов'язуватись з такою умовою як постійне проживання в Україні або відсутність міжнародного договору, ратифікованого Верховною Радою України, так як відповідно до конституційних принципів України право на пенсійне забезпечення гарантується громадянам України незалежно від того, де проживає така особа. А паспорт громадянина України для виїзду за кордон є належним документом, що підтверджує особу та громадянство України.
Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 30 вересня 2019 року у справі №475/164/17, та узгоджується із позицією Конституційного Суду України із зазначеного питання, викладеною у пункті 3 Рішення № 25-рп/2009 від 07 жовтня 2009 року.
Також суд звертає увагу відповідача на норму пункту 2.23 Порядку № 22-1, відповідно до якої документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.
Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.
Згідно з частиною першою статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Відповідно до пункту 1.7 Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону.
Підсумовуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи висновок суду про часткове задоволення позову та факт сплати позивачем при зверненні до суду судового збору у сумі 840,80 грн згідно квитанції №84789 від 11 березня 2019 року /а.с. 58/, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає сума в 420,40 грн.
Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд.66, м.Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 13967927) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №97 від 17 січня 2020 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд.66, м.Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 13967927) розглянути заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) про призначення пенсії за віком від 07 травня 2019 року, зареєстровану 06 серпня 2019 року за вхідним номером №4142/Л-02, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд. 66, м. Полтава, Полтавська область, 36029, ідентифікаційний код 13967927) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору у сумі 420,40 грн (чотириста двадцять гривень сорок копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у порядку, встановленому статтею 297 з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням пункту 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.І. Слободянюк