справа №1.380.2019.005589
28 квітня 2020 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участі секретаря судового засідання Михалюк М.Ю., представника відповідача Саган Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень.
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) 29.10.2019 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці ДФС з такими вимогами: - визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/000237/2 від 24.04.2019; - визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці ДФС №UА209190/2019/00619 від 24.04.2019.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 з метою митного оформлення придбаного закордоном транспортного засобу, що був у використанні, подала митному органу митну декларацію та всі необхідні документи, передбачені статтею 53 Митного кодексу України для підтвердження заявленої митної вартості за ціною договору. Стверджує, що зміст наданих до митного оформлення документів повністю підтверджував заявлену митну вартість ввізного товару. Позивачка вважає необґрунтованим посилання відповідача в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості про те, що заявлена вартість транспортного засобу не відповідає тій вартості, що «згенерована» АСАУР ДФС, оскільки законом не передбачено такого методу перевірки правильності визначення заявленої вартості як співставлення заявленої декларантом вартості товару із тією, що генерується АСАУР ДФС. Позивачка зауважує, що в оскарженому рішенні митний орган не вказав передбачених законом підстав, які могли обумовити виникнення обґрунтованого сумніву щодо підтвердження чи правильності визначення кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов'язковою при обчисленні такої вартості, а також не представив будь-яких доказів того, що документи, подані декларантом до митного оформлення, викликали сумнів у достовірності поданої інформації.. Зазначає, що при прийнятті оскарженого рішення відповідач не навів жодних розрахунків, за яким ним було визначено конкретну митну вартість товару. Позивачка вважає, що митний орган необґрунтовано та безпідставно визначив митну вартість автомобіля за резервним методом на рівні 29300 євро; вказує, що відповідно до наданого митниці витягу з електронного цінового каталогу Schwake орієнтована купівельна ціна автомобіля становить 24250 євро .
Відповідач позов не визнає. Представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с. 31-40), стверджує, що відповідач правомірно прийняв оскаржене рішення. В митного органу виникли сумніви щодо правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару (24500 євро) не підтверджена документально і не відповідає інформації по вартості транспортного засобу, яка згенерована АСАУР та складає 29300 євро. Відповідач вказує, що рахунку-фактурі відсутні будь-які відомості про строки розрахунку та номер рахунку, на який потрібно сплачувати кошти. Вказує, що продавець, зазначений у фактурі та власник у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу (технічному паспорті) є різними особами, документів про перехід права власності між цими особами не надано. Надані в процесі митних консультацій додаткові документи не спростували сумнівів митниці та не підтвердили заявлену декларантом митну вартість товару.
Відповідач вказує, що джерелом інформації для визначення митної вартості використано ціну, за яку транспортний засіб визначеної марки, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, визначену за результатами опрацювання АСАУР. На вимогу суду надати письмові/електронні докази, які б підтверджували обґрунтованість твердження митниці про те, що саме 29300 євро є ціною, за яку «транспортний засіб визначеної марки, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції» представник відповідача повідомив, що єдиним наявним доказом є скріншот з АСМО «Інспектор» про спрацювання профіля ризику (а.с.64).
Представника позивач повідомив про неможливість прибути в судове засідання у зв'язку з оголошеним на території України карантину, зазначив, що підтримує позовні вимоги та просить завершити розгляд справи без його участі.
Ухвалою від 28.04.2020 суд замінив Львівську митницю ДФС на процесуального правонаступника Галицьку митницю Держмитслужби (далі - відповідач, ас.132).
Суд заслухав доводи сторін, дослідив долучені до матеріалів справи копії письмових доказів та встановив такі фактичні обставини справи і відповідні їм правовідносини:
ОСОБА_1 з метою придбання для власного використання транспортного засобу здійснила попереднє замовлення в авторизованого дилера «Мерседес Бенц» фірми «Autohaus Riess GmbH» (Равенсбург, Німеччина) бувшого у вжитку транспортного засобу марки Mercedes-Benz GLC 250 d 4M, НОМЕР_1 -код НОМЕР_2 ; 08.04.2019 фірма «Autohaus Riess GmbH» оформила замовлення №21777 на цей транспортний засіб (номер операції 195293), відповідно до якого вартість автомобіля без ПДВ склала 24500 євро, сума ПДВ 4655 євро, разом 29155 Євро (а.с. 96-103).
11.04.2019 фірма «Autohaus Riess GmbH» виставила позивачці рахунок-проформу (№ клієнта 1542333, № операції 195293) на замовлений автомобіль Мерседес-Бенц GLC 250 d 4 НОМЕР_3 ідентифікатор НОМЕР_2 , в якому зазначено аналогічні показники вартості автомобіля та суми податку (а.с. 104-105).
16.04.2019 фірма «Autohaus Riess GmbH» продала ОСОБА_1 автомобіль Мерседес-Бенц GLC 250 d 4 НОМЕР_3 ідентифікатор НОМЕР_2 , номер техпаспорта НОМЕР_4 : НОМЕР_5 , за 24500 євро, поставка здійснена без сплати ПДВ, про що вказано у виданому покупцю рахунку на експорт №59260(номер клієнта 1542333, номер операції 195293; а.с.16-17); продавець також оформив 16.04.2019 експортну митну декларацію (митну декларацію країни відправлення) №19DЕ940404572347E3, в якій відображено описану операцію як експортну (а.с. 20-21).
Позивачка повідомила (а.с.94-95), що розрахунок в сумі 24500 євро проведено 16.04.2019 в момент виписки рахунку на експорт; тоді ж ОСОБА_2 (родичка позивачки, що проживає в Німеччині) сплатила дилеру заставу в розмірі суми ПДВ (4655 євро) відповідно до рахунку-проформи від 11.04.2019 як гарантію вивезення позивачкою автомобіля за межі ЄС. Саме ця обставина зумовила продаж автомобіля без сплати ПДВ (зазначено рахунку на експорт №59260).
Фірма «Autohaus Riess GmbH» повідомила ОСОБА_1 , що повернення гарантії в сумі 4655 євро ПДВ відбудеться 06.05.2019 (а.с.106-107); 07.05.2019 на банківський рахунок ОСОБА_3 надійшли кошти від фірми «Autohaus Riess GmbH» в сумі 4655 євро з призначенням платежу «повернення коштів Податок на додану вартість операція 195293 МВ GLC 250 d 4М Kd/-Nr/ 154233, IBAN: DE13650501100101130398», що підтверджується випискою про рух коштів по рахунку (а.с. 108-110).
23.04.2019 для здійснення митного оформлення згаданого транспортного засобу уповноважений представник декларанта подав митниці митну декларацію №UA209190/2019/034463 в електронній формі, в якій заявлено митну вартість транспортного засобу в розмірі 24500 євро. Митну вартість транспортного засобу визначено за основним методом « 1» за ціною договору (вартість операції). Так, в графі 42 митної декларації «ціна товару» зазначено 24500 євро, в графі 45 «коригування» вказано 737996,15 грн., в графі 23 «курс валюти» 30,12229200 (а.с. 41).
Митниця скерувала декларанту електронне повідомлення, в якому вказала про необхідність подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості (а.с. 55), а саме: - якщо рахунок якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Також зазначено, що декларант або уповноважена ним особа може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої вартості товару.
Цю вимогу представник декларанта отримав 23.04.2019 та надав такі документи: платформу-рахунок №154233 від 11.04.2019, прайс замовлення №21777 від 08.04.2019. Цього ж дня представник декларанта також надав митниці витяг з електронного цінового каталогу Schwake від 22.04.2019, в якому ціна реалізації цього автомобіля з урахуванням ПДВ становить 28350 євро, ціна закупки з ПДВ 24250 євро, пропозиція щодо прийняття до оплати без ПДВ становить 24250 євро (а.с. 60-63). Повідомив, що інших документів надати не може, просив прийняти рішення на підставі наданих документів (а.с. 55).
24.04.2019 митниця здійснила коригування митної вартості транспортного засобу та прийняла рішення UA209000/2019/000237/2, відповідно до якого визначено митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом « 6» у розмірі 29300 євро. Прийняте рішення посадова особа митного органу мотивувала тим, що виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість автомобіля не підтверджена документально і не відповідає інформації щодо вартості даного транспортного засобу, яка згенерована АСАУР 29300 євро. Зазначено, що касові або товарні чеки, документи щодо оплати товару до митного оформлення не подавались. В рішенні зазначено, що неможливо застосувати метод визначення митної вартості 2а (стаття 59 Митного кодексу України) та 2б (стаття 60 МК України) з причини відсутності в органу доходів та зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари (а.с. 64), а також метод 2в (стаття 62 МК України) та 2г (стаття 63 МК України) з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органах доходів і зборів. Митну вартість визначено за резервним методом з наявної в митного органу цінової інформації з системи АСАУР ДФС, що становитиме 29300 євро. В рішенні зазначено, що джерелом інформації для визначення митної вартості використано ціну, за яку транспортний засіб визначеної марки, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, визначену за результатами спрацювання АСАУР (а.с. 14).
За результатами розгляду поданої уповноваженою особою декларанта митної декларації №UA209190/2019/034463 від 23.04.2019 та доданих до неї документів, митний орган відмовив у митному оформленні транспортного засобу за заявленою митною вартістю за причин: необхідності внесення змін у гр. 12,45 МД (у зв'язку із коригуванням митної вартості товару №1 після прийняття рішення про коригування митної вартості товару № UA209000/2019/000237/2 від 24.04.2019). Зазначено, що декларантом порушено умови декларування передбачені п.1 п. 8 статті 257 МК України та наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку, єдиного адміністративного документа» від 30.05.2012 №651; невірно розрахована митна вартість, неправильно заповнена графа 12,45 ВМД. Відмову у митному оформленні транспортного засобу відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА209190/2019/00619 (а.с. 5).
При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами:
Митний Кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в У країні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).
Згідно з частиною першою статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами першою, другою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини п'ята, сьома статті 58 МК України).
Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).
Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частина п'ята статті 53 містити норми, відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною першою статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (частина четверта, п'ята статті 55 МК України).
Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).
Частиною восьмою статті 57 МК України визначено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Частиною другою статті 64 МК України визначено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Як зазначено в частині четвертій статті 64 МК України у разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
Відповідно до частини сьомої статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Згідно з частиною другою статті 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 серед іншого затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. В пункті 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено, що у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При вирішенні цього спору суд враховує такі висновки Верховного Суду:
- «…органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів», постанова від 18.12.2018 у справі № 821/110/18;
- « … витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України […] Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації», постанова від 17.07.2019 у справі №809/872/17;
- «… у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом», постанова від 05.02.2019 у справі №816/1199/15;
- «… суди правильно не взяли до уваги посилання відповідача на інформацію, отриману митним органом відповідно до витягу з програмного комплексу SCHWACKE від 13 листопада 2018 року, з огляду на те, що останній містить відомості щодо вартості продажу (з ПДВ) та вартості купівлі (з ПДВ), які відрізняються (4000 євро та 2650 євро відповідно) … митним органом не надано обґрунтованих пояснень щодо визначення митної вартості саме у розмірі 4000 євро», постанова від 23.07.2019 у справі №1140/3242/18.
1. Здійснюючи оцінку аргументів сторін та досліджених письмових доказів щодо правомірності рішення про коригування митної вартості транспортного засобу в частині обґрунтування сумніву в заявленій декларантом по першому методу митній вартості, суд керується такими міркуваннями:
Системний аналіз наведених вище норм МК України дозволяє зробити такі висновки:
- основним методом визначення митної вартості товарів є метод «за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)»;
- закон визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а також забороняє вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в статті 53 МК України;
- митний орган має повноваження витребувати додаткові документи лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
- закон визначає чіткий перелік обставин, які зумовлюють виникнення обґрунтованого сумніву щодо визначеної декларантом митної вартості товару.
Отже, посадова особа митного органу для прийняття рішення про витребування в декларанта додаткових документів (з метою підтвердження заявленої митної вартості) зобов'язана встановити та чітко викласти обставини, що свідчать про:
- обґрунтованість сумніву щодо вказаної декларантом митної вартості;
- причини, що унеможливлюють перевірку заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів.
При цьому посадова особа повинна витребувати документи, що реально необхідні для перевірки «сумнівних» відомостей, а не вимагати в декларанта надання невичерпного переліку усіх можливих документів.
Основним способом реалізації повноважень митного органу в цій ситуації є процедура консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.
При цьому єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов:
1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України;
2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості;
3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору);
4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
У цій справі суд встановив, що заявник визначив митну вартість автомобіля за ціною договору, яка зазначена у рахунку на експорт та становить 24500 євро. На підтвердження заявленої митної вартості товару декларант надав митному органу документи, визначені частиною другою статті 53 МК України (серед іншого: рахунок на експорт №59260 від 16.04.2019, декларацію митної країни відправлення №19DЕ940404572347E3, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу).
Суд враховує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Аргументи відповідача у цій справі на підтвердження обґрунтованості сумніву посадової особи митниці в задекларованій митній вартості автомобіля зводяться до того, що: - заявлена митна вартість товару «не підтверджена документально» і «не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу, яка згенерована АСАУР - 29300 євро»; - декларант при митному оформленні товару не надав касових, товарних чеків, документів щодо оплати товару; - неможливо застосувати методи визначення митної вартості 2а, 2б з причин відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари.
Суд проаналізував зміст наданих декларантом документів та встановив, що такі містять необхідні відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за автомобіль, оскільки в рахунку-експорт №59260 чітко вказано сплачену за автомобіль суму (24500 євро), а також про продаж автомобіля без ПДВ. Відомості про продаж цього автомобіля на експорт також зазначені в митній декларації країни відправлення.
Митний орган не вказав на будь-які розбіжності чи ознаки підробки документів, або відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів тощо.
Суд вважає помилковим аргумент відповідача на обгрунтування його сумнівів про те, що продавець, який вказаний у рахунку та власник у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу/технічному паспорті є різними особами, а позивачка не представила документів про перехід права власності між цими особами. Суд враховує, що ОСОБА_1 придбавала автомобіль в фірми «Autohaus Riess GmbH», дилера з продажу та обслуговування автомобілів «Мерседенс Бенц», що підтверджується як відомостями на бланках цього підприємства, так і наявністю офіційного сайту з відповідними відомостями про продаж нових та вживаних автомобілів цієї марки (https://www.riess-gruppe.de/). Суд визнає загальновідомою обставиною те, що звиклою практикою автодилерів в цілому світі є «трейд-ін» (обравши автомобіль, клієнт залишає дилерові свій старий автомобіль, після чого проводиться його оцінка: діагностується технічний стан транспортного засобу та визначається його ціна. Ця ціна буде вирахувана з ціни нового автомобіля при визначенні вартості угоди). За таких обставин суд вважає, що продаж дилером в 2019 році бувшого у використанні автомобіля 2015 року випуску є цілком очевидним поясненням відмінності в реєстраційних документах (у реєстраційному документі на автомобіль, виписаному в 2015 році, власником вказано особу, про придбала його новим), а у рахунку та митній декларації країни відправлення продавцем вказано дилера «Autohaus Riess GmbH».
Оцінюючи доводи суб'єкта владних повноважень про те, що ціна автомобіля «не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу, яка згенерована АСАУР» суд зазначає, що відповідач не надав суду адекватних пояснень щодо механізму цього «генерування», а також будь-яких доказів на підтвердження достовірності/правильності «згенерованої» ціни в розмірі 29300 євро. Так, на вимогу суду надати письмові/електронні докази, які б підтверджували обґрунтованість ціни 29300 євро представник відповідача повідомив, що єдиним наявним у відповідача доказом є скріншот з АСМО «Інспектор» про спрацювання профіля ризику, в якому вказано «Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел […] валюта - EUR. Вартість - 29300 євро» (а.с.64); інших документів, що підтверджували б існування «наявної цінової інформації», а також наявність інформації «із зовнішніх джерел» відповідач не надав з мотивів відсутності такої.
За таких обставин суд оцінює рішення митного органу в частині, що стосується обґрунтування сумніву в задекларованій позивачкою митній вартості шляхом «генерування ціни транспортного засобу» за допомогою АСАУР як свавільне, оскільки відповідач не довів обставин, на які посилається, належними та допустимими доказами.
2. Оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суд враховує таке:
письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
В оскарженому рішенні про коригування митної вартості товарів (а.с.14):
- обґрунтування неможливості застосування методів 2а, 2б (за ціною ідентичних чи подібних товарів) ґрунтується на твердженні митниці про відсутність в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари;
- ігнорується (не згадується та ніяк не оцінюється) надана митниці в процесі митних консультації (а.с.60-63) наявна у позивача цінова інформація з німецького електронного довідника Schwacke, відповідно до якої вартість пропозиції/придбання такого транспортного засобу (з урахуванням ПДВ) варіює в діапазоні 24250-28350 євро, а реальною визнається пропозиція щодо оплати 24250 євро без ПДВ;
- застосування резервного методу та визначення митної вартості базується на твердженні про наявність в митного органу цінової інформації з системи АСАУР ДФС, як джерело інформації для визначення митної вартості в сумі 29300 євро використано «ціну, за яку транспортний засіб, визначеної марки, моделі, комплекції пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі та за умов повної конкуренції, визначену за результатами спрацювання АСАУР».
Оцінюючи таку аргументацію рішення суб'єкта владних повноважень суд констатує, що така є суперечливою та взаємовиключною:
1) відповідач спочатку стверджує про відсутність в нього цінової інформації про подібні (аналогічні) товари (як підставу для незастосування методу 2 «б»), а вже в наступному реченні, пояснюючи механізм застосування резервного методу, стверджує про наявність в нього цінової інформації на аналогічний транспортний засіб («визначеної марки, моделі, комплекції, що пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі та за умов повної конкуренції»). За таких обставин (наявність цінової інформації про аналогічні транспортні засоби) застосування митницею резервного методу є необґрунтованим;
2) твердження про відсутність в митниці та декларанта цінової інформації про подібні (аналогічні) товари не відповідає дійсності, оскільки декларант в процесі митних консультацій надав відповідачу таку інформацію. Як встановив суд (детально описано вище), у витягу з німецького електронного каталогу Schwacke вартість пропозиції/придбання транспортного засобу (з урахуванням ПДВ) варіює в діапазоні 24250-28350 євро, а реальною визнається пропозиція щодо оплати 24250 євро без ПДВ.
Верховний Суд у постанові від 22.10.2019 №140/231/19 висловив таку позицію щодо застосування норм МК України при оцінці такого доказу, як витяг з цінового каталогу Schwacke: « у витягу[…] міститься ціна продажу автомобіля 23200 євро та ціна придбання 19700 євро, обидві із податком на додану вартість. Ухвалюючи оскаржуваний акт індивідуальної дії, відповідачем для обрахунку митної вартості товару використано вищу ціну із податком на додану вартість, водночас за результатом дослідження судом першої інстанції наданих позивачем для митного оформлення документів, виданих продавцем, встановлено, що позивач придбав автомобіль без сплати податку на додану вартість. […]
З огляду на викладене, контролюючий орган, визначаючи необхідним застосування одного із другорядних методів визначення митної вартості товарів, виходив виключно із аргументів, які при їх системному аналізі не можуть належним чином підтвердити обґрунтованість застосовуваного методу. Неправильний вибір необхідного до застосування методу визначення митної вартості товарів призвів до незаконності проведеного митним органом коригування митної вартості товарів. Як наслідок, Митницею порушено вимоги принципу обґрунтованості при виконанні покладених на неї обов'язків».
Суд враховує, що сплачена позивачкою сума 24500 євро відповідає рівню цін, визначених ціновим каталогом країни походження товару (24250 євро), а митний орган не зміг пояснити причину визначення митної вартості у розмірі 29300 євро, - тобто понад ціну верхнього порогу, за яку такий автомобіль може пропонуватися для продажу (28350 євро).
Суд також враховує, що відповідач не пояснив суду причин ігнорування цього доказу при прийнятті оскарженого рішення та твердження про його «відсутність»;
3) оскільки рішення відповідача та його відзив обґрунтовуються фактично єдиною підставою - наявністю «ціни, згенерованої АСАУР», суд при оцінці таких аргументів зазначає таке:
розшифровка абревіатури «АСАУР» та схожих наведено в Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затв. наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 №684 (в чинному Порядку абревіатуру «АСАУР» замінено на «АСУР»): - АСУР - це автоматизована система управління ризиками (далі - АСУР), сукупність програмно-інформаційних комплексів, які забезпечують функціонування системи управління ризиками (далі - СУР) під час митного контролю та/або митного оформлення товарів і транспортних засобів; - модуль АСУР - одна з підсистем АСУР, що входить до складу модуля автоматизованої системи митного оформлення товарів та транспортних засобів (далі - АСМО) або іншого програмно-інформаційного комплексу ДФС (далі - ПІК ДФС) і забезпечує роботу АСУР під час митного контролю товарів і транспортних засобів. Такий введений в експлуатацію в пунктах пропуску через державний кордон для автомобільного сполучення, що входить до модуля «Журнал пункту пропуску» автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор-2006» наказом Державної митної служби України №683 від 28.11.2012.
Отже, спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі митниці більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19 лютого 2019 року в справі № 805/2713/16-а.
Відповідач не пояснив суду, яким чином системою АСАУР було визначено («згенеровано») вартість транспортного засобу в розмірі 29300 євро, які складові вплинули на формування саме такої вартості. Відповідач не навів жодних розрахунків, за якими було визначено саме таку вартість транспортного засобу, що свідчить про порушення вимог статті 55 МК України. Суд враховує, що в оскарженому рішенні джерелом інформації для визначення митної вартості визначено «ціну, за яку транспортний засіб визначеної марки, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції».
Визначаючи вартість товару за резервним методом, митний орган не навів жодних розрахунків визначеної ним митної вартості та не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі та які складові вплинули на формування зазначеної вартості. На необхідність з'ясування таких обставин при прийнятті рішення про корегування митної вартості вказав Верховний Суд у постановах від 23.04.2019 по справі №810/1479/16 та від 26.02.2019 у справі №808/454/18.
На вимогу суду надати письмові/електронні докази, які б підтверджували обґрунтованість твердження митниці про те, що саме 29300 євро є ціною, за яку «транспортний засіб визначеної марки, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції» представник відповідача повідомив, що єдиним наявним доказом є скріншот з АСМО «Інспектор» про спрацювання профіля ризику (а.с.64).
Також в оскарженому рішенні не наведено і суду не надано доказів, які підтверджують використання при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів інформації спеціалізованих видань та/або інформаційних ресурсів, які містять відомості про ціни, сформовані у відповідному регіоні світового ринку, з урахуванням марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального та фактичного пробігу оцінюваного транспортного засобу.
Отже, відповідач не зміг пояснити процедури/формули визначення («генерування») «митної вартості», а також не надав суду будь-яких доказів на підтвердження достовірності «згенерованої АСАУР» ціни транспортного засобу в розмірі 29300 євро. Тому рішення в частині визначення митної вартості транспортного засобу в розмірі 29300 євро також є свавільним.
При прийнятті рішення суд також враховує, що зі змісту досліджених в судовому засіданні письмових доказів (замовлення, рахунок-проформа, рахунок на експорт, експортна декларація, відповідь продавця, виписка про зарахування коштів на рахунок) є цілком очевидно, що ОСОБА_1 придбала в Німеччині автомобіль за 24500 євро та повідомила продавця про подальший його експорт, тому продаж відбувся без сплати ПДВ; дилер «Autohaus Riess GmbH» повернув заставу в сумі 4655 євро (відповідає сумі ПДВ, що підлягала б сплаті за цей автомобіль у випадку продажу в межах ЄС, а не на експорт) 07.05.2019, - після того, як пересвідчився у вивезенні автомобіля за межі митної території ЄС.
Враховуючи наведені мотиви, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/000237/2 від 24.04.2019 є необґрунтованим, при цьому сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару не підтверджені документально. Суд вважає, що позивачка під час митного оформлення надала необхідні документи, які ідентифікували оцінюваний товар та підтверджували заявлену декларантом митну вартість. В процесі митних консультацій декларант надав митниці документи, що усували будь-які сумніви щодо правильності визначення ним митної вартості автомобіля. Відтак, висновки Львівської митниці ДФС про неможливість визнання митної вартості автомобіля в сумі 24500 євро є хибними. Відповідач також не довів правомірності рішення про коригування митної вартості в частині визначення митної вартості імпортованого автомобіля в сумі 29300 єврою.
Отже, рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/000237/2 від 24.04.2019 не відповідає встановленим у частині другій статті 2 КАС України критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, а тому підлягає скасуванню як протиправне.
Оскільки фактичною підставою прийняття рішення про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (картки відмови) Львівської митниці ДФС №UА209190/2019/00619 є протиправне рішення про коригування митної вартості товарів, похідні позовні вимоги про скасування картки відмови підлягають задоволенню.
За змістом частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до приписів цієї статті КАС України та враховуючи рішення про задоволення позову, суд стягує на користь позивачки суму сплаченого нею судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 9, 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 229, 241-246, 250, 251, 255, 295, п. 3 розділу VI “Прикінцеві положення”, пп. 15.5 п.15 розділу VII “Перехідні положення” КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці ДФС:
- про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/000237/2 від 24.04.2019;
- про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, оформлене карткою відмови №UА209190/2019/00619.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Галицької митниці Держмитслужби (79000, Львівська область, місто Львів, вул. Костюшка, буд. 1; ідентифікаційний код 43348711) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_6 ) витрати у вигляді судового збору в сумі 1536 (одна тисяча п'ятсот тридцять шість) гривень 80 коп.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення виготовлено 08.05.2020.
Суддя Москаль Р.М.