справа№380/2896/20
07 травня 2020 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби України у Залізничному районі м. Львова Львівської області про визнання протиправною відмови, зобов'язати вчинити дії,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби України у Залізничному районі м. Львова Львівської області, у якій просить суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області у поверненні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 % від вартості об'єкту нерухомого майна на загальну суму 15 624 грн;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області подання про повернення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 % від вартості об'єкту нерухомого майна на загальну суму 15 624 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачі вперше придбали нерухоме майно, а саме по 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 кожен, відповідно до договору купівлі-продажу. Вказують, що при нотаріальному оформленні договору купівлі-продажу квартири сплатили збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 7812, 00 грн кожен. Позивачі вважають, що сплатили такий збір безпідставно, оскільки придбавали житло вперше. У зв'язку з чим звернулися до відповідача із заявою про повернення безпідставно сплачених коштів, однак отримали відповідь про відмову у поверненні коштів. Відмова мотивована тим, що Пенсійний фонд України не володіє інформацією щодо права власності громадян на нерухоме майно. На переконання позивачів відповідач протиправно відмовив повернути кошти у зв'язку з чим позивачі звернулися з даним позовом до суду.
Відповідача у встановлений судом строк подав до суду відзив на позов, у якому зазначив, що позовні вимоги позивачів є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Заперечення обґрунтовує тим, що відповідач не володіє інформацією щодо права власності громадян на нерухоме майно та йому невідомо чи придбавають таке житло вперше. Вказує, що позивачем не надано жодних документів, які б підтверджували, що майно придбане ним вперше. Відповідач зазначив, що громадяни які придбавають житло вперше, звільняються від сплати збору на підставі Закону, а не за рішенням органу Пенсійного фонду. Отже, питання про звільнення від сплати збору повинно було з'ясовуватись при нотаріальному оформленні цивільно-правового договору. Враховуючи викладене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Управління Державної казначейської служби України у Залізничному районі м. Львова Львівської області у встановлений судом строк надало пояснення, у яких пояснило порядок повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів до бюджетів. Щодо вирішення спору поклалося на розсуд суду.
Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 17.04.2020 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
07.05.2020 ухвалою Львівського окружного адміністративного суду відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 380/2896/20.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.
Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Враховуючи наведене, суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши обставини, на які позивачі посилаються як на підставу своїх вимог, заперечення відповідача, пояснення третьої особи, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.
Суд встановив, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу № 1522, відповідно до якого останні придбали по Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 кожен.
Договір посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Давидчак С.В. та зареєстрований у реєстрі за № 1522.
Відповідно до квитанцій № 0.0.1183248218.1 та № 0.0.1183249770.1 від 13.11.2018 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сплатили по 7812, 00 грн кожен на рахунок Управління Державної казначейської служби України у Залізничному районі м. Львова Львівської області збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1%.
04.03.2020 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою, у якій просили повернути сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.
12.03.2020 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області листом № 1300/0503-8/13134 відмовило позивачам у задоволенні заяви з підстав, що не володіє інформацією щодо права власності громадян на нерухоме майно, а видача довідок щодо звільнення від сплати збору осіб, які придбавають майно вперше, не належить до його компетенції. Зазначив, що на даний час органу, який видає такі довідки немає, тому особа, що придбаває житло вперше, може бути визнана у судовому порядку.
У зв'язку із відмовою відповідача сформувати та подати подання про повернення позивачам збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, останні звернулися до суду за захистом своїх законних прав та інтересів.
При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.
Згідно з пунктом 9 статті 1 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Пунктом 8 частини першої статті 2 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що об'єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” врегульовано Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року № 1740.
Згідно з абзацом першим пункту 15-1 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Відповідно до пункту 15-3 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року № 787.
Пунктом 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.
У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної податкової служби України (далі - органи ДПС) та органи Державної митної служби України (далі - органи Держмитслужби)) подання подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Подання подається платником разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Таким чином, з наведених норм слідує, що із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Як встановлено судом, факт придбання позивачами по Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 кожен, підтверджується договором купівлі-продажу квартири, посвідченим у нотаріальному порядку та зареєстрованим у реєстрі за № 1522.
В інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна наявні відомості про право власності позивачів на Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 кожен, яке було набуте на підставі договору купівлі-продажу від 13.11.2018.
Окрім цього, ОСОБА_4 належить на праві спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_2 , яка набута на підставі приватизації, тобто безоплатно.
Оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на управління ПФУ покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивачів про придбання ними житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за ними будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у них права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.
Водночас, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в Україні відсутній механізми перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.
Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України про надання тлумачення терміну “придбавають житло вперше”, що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування”, визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.
Ухвалою Конституційного Суду України від 23 березня 2000 року № 29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.
За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.
Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах “Лелас проти Хорватії” (Lelas v. Croatia), “Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки” (PincovdandPine v. The Czech Republic), “Ґаші проти Хорватії” (Gashiv. Croatia), “Трго проти Хорватії” (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу “належного урядування”, згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
З огляду на те, що саме держава не виконала свій обов'язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.
Отже, посилання відповідача на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири фізичними особами вперше, як на підставу для відмови позивачам у поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, є необґрунтованими.
Аналогічного змісту позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 819/1249/17, від 19.06.2018 у справі № 819/1554/16.
Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до статті 8 Загальної декларації з прав людини 1948 року кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що ефективним способом порушених прав позивачів є:
- визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області у поверненні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 % від вартості об'єкту нерухомого майна на загальну суму 15 624 грн;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області сформувати до Управління Державної казначейської служби України у Залізничному районі м. Львова Львівської області подання про повернення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 % від вартості об'єкту нерухомого майна у розмірі 7812, 00 грн кожному.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивачів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області у поверненні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 % від вартості об'єкту нерухомого майна на загальну суму 15 624 грн.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області сформувати до Управління Державної казначейської служби України у Залізничному районі м. Львова Львівської області подання про повернення ОСОБА_1 збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 7812 (сім тисяч вісімсот дванадцять) гривень, сплаченого згідно з квитанцією № 0.0.1183248218.1 від 13.11.2018.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області сформувати до Управління Державної казначейської служби України у Залізничному районі м. Львова Львівської області подання про повернення ОСОБА_2 збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 7812 (сім тисяч вісімсот дванадцять), сплаченого згідно з квитанцією № 0.0.1183249770.1. від 13.11.2018.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) за рахунок його бюджетних асигнувань 420 (чотириста двадцять) грн 40 коп сплаченого судового збору на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) за рахунок його бюджетних асигнувань 420 (чотириста двадцять) грн 40 коп сплаченого судового збору на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Р.М. Брильовський