Іменем України
08 травня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1042/20
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмову письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов'язання вчинити певні дії,
10 березня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач) в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати вимогу від 11 лютого 2020 року № Ф-16661-17;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Луганській області видалити з інтегрованої картки платника ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, утому числі, які обрали спрощену систему оподаткування, та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування Автоматизованої системи «Податковий блок» дані про наявність заборгованості (недоїмки) з ЄСВ в сумі 20070,45 грн;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Луганській області припинити застосування до платника - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 заходів впливу, стягнення і відповідальності за порушення Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» до завершення, у встановленому порядку проведення антитерористичної операції, шляхом унеможливлення (заборони) формування та направлення платнику вимог про сплату боргу (недоїмки) у цей період.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11 лютого 2020 року № Ф-16661-17, про що стало відомо 06 березня 2020 року на суму 36664,98 грн. Заборгованість (недоїмку) з ЄСВ нараховано за період з 01 січня 2017 року по 31 січня 2020 року. Заборгованість з єдиного внеску на загальну суму 36664,98 грн також зазначена в інтегрованій картці на позивача.
Підставою для нарахування зазначеної заборгованості (недоїмки) з ЄСВ, формування спірної вимоги стало те, що позивач є фізичною особою-підприємцем та одночасно самозайнятою особою, що проводить незалежну професійну діяльність, а отже мав подавати звітність з єдиного внеску та сплачувати ЄСВ окремо за кожним з цих видів діяльності.
Відповідач допустив неправильний підрахунок щодо сплати ЄСВ позивачем.
Спираючись на відомості про розміри сум сплаченого збору ЄСВ позивачем, за відповідними платіжними документами не нижче ніж за мінімальними ставками ЄСВ, які визначені чинним законодавством, у залежності від отриманих позивачем доходів у відповідні періоди, можливо здійснити арифметичний розрахунок по ЄСВ, що відноситься до предмету даного спору, за період з 2014 року по 2019 рік.
Отже, позивачем належало сплатити ЄСВ, за вказаний відповідачем період, з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2019 року - в загальній сумі 29293,44 грн.
Позивач, фактично сплатив ЄСВ за період з 2017 року по 31 грудня 2019 року в сумі 12609,91 грн.
Відтак, недоїмка (борг) з ЄСВ за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2019 року становить 16594,53 грн.
Відповідач вимагає від позивача за цей же період сплатити ЄСВ в сумі 36664,98 грн, тобто, у більшому розмірі ніж це передбачено чинним законодавством та фактичними обставинами.
З посиланням на норми Податкового кодексу України, Законів України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» позивач вважає, що відповідачем безпідставно самостійно взято позивача на подвійний облік платника єдиного внеску, як особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли позивач вже був взятий на облік як самозайнята особа та нарахування на цій підставі єдиного внеску протягом 2018 року.
13 квітня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) надійшов відзив на позовну заяву (арк. спр. 46-48) в якій відповідач заперечував проти позову та зазначив, що позивач перебуває на податковому обліку у ДПІ у м. Рубіжне, Рубіжанського управління Головного управління ДПС у Луганській області як платник податків за основним місцем обліку з 19 травня 2004 року. Позивач є фізичною особою-підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування.
Позивач з 17 липня 2013 року є особою, яка провадить незалежну професійну діяльність арбітражного керуючого. З огляду на це, позивач є платником єдиного внеску.
Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 1774) внесено низку змін до Закону № 2464, які набули чинності з 01 січня 2017 року, зокрема щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами - підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.
Законом чітко передбачено, що навіть у випадку не отримання доходу платником єдиного внеску, він зобов'язаний визначити базу нарахування, при цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
З 01 січня 2018 року фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац третій частини восьмої статті 9 Закону № 2464). Тобто особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та одночасно є фізичною особою-підприємцем, зобов'язана сплачувати та подавати звітність з єдиного внеску окремо за кожним видом діяльності.
За таких обставин в інтегрованій картці позивача з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в автоматичному режимі було нараховано єдиний внесок, а саме: 1 квартал 2018 року - 2457,18 грн, строк сплати якого - 19 квітня 2018 року; 2017 рік - 8448 грн, строк сплати якого - 02 травня 2018 року; 2 квартал 2018 року - 2457,18 грн, строк сплати якого - 19 липня 2018 року; 2 квартал 2018 року (за зайняття незалежною професійною діяльністю) - 2457,18 грн, строк сплати якого - 19 липня 2018 року; 3 квартал 2018 року - 2457,18 грн, строк сплати якого 19 жовтня 2018 року; 3 кв. 2018 року (за зайняття незалежною професійною діяльністю) - 2457,18 грн, строк сплати якого 19 жовтня 2018 року; 4 квартал 2018 року - 2457,18 грн, строк сплати якого 21 січня 2019 року; 4 квартал 2018 року (за зайняття незалежною професійною діяльністю) - 2457,18 грн, строк сплати якого 21 січня 2019 року; 1 квартал 2019 року - 2754,18 грн, строк сплати якого 19 квітня 2019 року; 2 квартал 2019 року - 2754,18 грн, строк сплати якого 19 липня 2019 року, 3 квартал 2019 року - 2754,18 грн, строк сплати якого настав 21 жовтня 2019 року, 4 квартал 2019 року - 2754,18 грн, строк сплати якого настав 20 січня 2020 року.
Станом на 31 січня 2020 року в інтегрованій картці з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування Автоматизованої системи «Податковий блок» за позивачем рахувалася заборгованість (недоїмка) з єдиного внеску на загальну суму 36664,98 грн. За таких обставин, за наявності боргу в інтегрованій картці платника ЄСВ, позивачу відповідно до вимог ч. 4 статті 25 Закону № 2464 та Інструкції № 449 Головне управління ДПС у Луганській області сформовано та направлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) форми «Ф» від 11 лютого 2020 року № 16661-17 на податкову адресу позивача. Вимогу про сплату боргу (недоїмки) отримано 03 березня 2020 року.
В період з 01 січня 2017 року по 31 січня 2020 року Законом № 1669 не скасовувались обов'язки, визначені ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, внаслідок чого позивач повинен сплачувати визначену Законом № 2464 суму єдиного внеску.
Крім того, станом на день формування відповідної вимоги позивач не перебував в процесі припинення та не був знятий з обліку як фізична особа-підприємець та особа, що здійснює незалежну професійну діяльність.
Таким чином, у Головного управління ДПС у Луганській області відсутні законні підстави для звільнення позивача від сплати єдиного внеску та невжиття заходів впливу та стягнення відповідно до вимог Закону № 2464 та положень Інструкції № 449.
Згідно положень частини 7 статті 25 Закону № 2464 сума недоїмки не підлягає списанню, зокрема в разі укладення з платником єдиного внеску мирової угоди відповідно до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", крім випадків повної ліквідації юридичної особи або смерті фізичної особи, визнання її безвісно відсутньою, недієздатною, оголошення померлою та відсутності осіб, які відповідно до цього Закону несуть зобов'язання із сплати єдиного внеску.
За відсутністю умов (випадків) для списання заборгованості з єдиного внеску та документів, що підтверджують наявність, підстав для проведення списання, вбачається, що у Головного управління ДПС у Луганській області відсутні законні підстави для проведення списання суми недоїмки з єдиного соціального внеску у сумі 20070,45 грн як безнадійної.
14 січня 2020 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 440-ІХ «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи», підпунктом «у» підпункту 83 пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» якого передбачено пункт 9-4 розділу VIIІ Закону № 2464 виключено. Пунктом 1 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 440 встановлено, що Закон № 440 набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Закон № 440 офіційно опубліковано у газеті «Голос України» № 27 від 12.02.2020.
Оскільки пункт 9-4 розділу VIII Закону № 2464 виключено, Головне управління ДПС у Луганській області не позбавлене обов'язків, визначених статтями 13, 14, 25 Закону України № 2464 та Інструкцією № 449.
Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
08 травня 2020 року до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, у яких зазначено, що оскільки для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток), то мінімальна сума єдиного внеску для таких осіб за 2017 рік складає з 01 січня - 704 грн. (3200 х 22 відсотки). З 01 січня 2018 року, фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац третій частини восьмої статті 9 Закону №2464). У зв'язку з цим, на підставі ст. 7 Закону № 2464 (з урахуванням змін внесених Законом України від 06.12.2016 року № 1774-VIII) центральним органом доходів і зборів ОСОБА_1 (як особі, яка займається незалежною професійною діяльністю) в автоматичному режимі здійснено нарахування зобов'язання з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2017 рік на загальну суму 8448,00 грн., строк сплати якого - 02 травня 2018 року (зазначена сума відображена в інтегрованій картці ОСОБА_1 кодом класифікації доходів бюджету 71040000). Нарахування Позивачу зобов'язання з єдиного внеску у 2018 році відбувалось щоквартально окремо як фізичній особі-підприємцю так і за зайняття незалежною професійною діяльністю. У 2019 році не нараховувалось зобов'язання з єдиного внеску за зайняття незалежною професійною діяльністю (арк. спр. 117)
Процесуальні дії під час розгляду справи:
Ухвалою суду від 12 березня 2020 року позовну заяву залишено без руху (арк. спр. 31-32).
Ухвалою суду від 30 березня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 38-39).
Ухвалою суду від 08 травня 2020 року позовні в частині залишено без розгляду (арк. спр. 119-121)
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив.
ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серії В00 № 925811 (арк. спр. 9) та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 03 травня 2012 року № 13699657 (арк. спр. 10) зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та є фізичною особою - підприємцем з 19 травня 2004 року.
20 травня 2004 року позивач звернувся до Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області ДПС із заявою про взяття на облік як фізичною особою - підприємцем (арк. спр. 17).
Відповідно до свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_2 позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування з 01 січня 2012 року (арк. спр. 19).
Згідно з ідентифікаційними даними платника податків позивач перебуває на податковому обліку у ДПІ у м. Рубіжне, Рубіжанського управління Головного управління ДПС у Луганській області, як фізична особа - підприємець з 19 травня 2004 року, як арбітражний керуючий з 17 липня 2013 року (арк. спр. 49-50).
Відповідно до ліцензії серії АВ № 600564 від 07 грудня 2011 року (арк. спр. 12) та свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 636 від 17 липня 2013 року (арк. спр. 15) позивач здійснює діяльність арбітражного керуючого.
Згідно з даними інтегрованої картки позивача за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 (для фізичних осіб - підприємців, у т.ч., які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) станом на 31 січня 2020 року за позивачем обліковується недоїмка по сплаті єдиного внеску в сумі 36664,98 грн (арк.спр. 51-53).
Відповідно до розрахунку боргу з єдиного внеску зазначеного у вимозі про сплату боргу № Ф-16661-17 від 11 лютого 2019 року на суму 36664,98 грн, зазначений борг виник за період з 19 квітня 2018 року по 20 січня 2020 року (арк. спр. 55).
ГУ ДПС у Луганській області 11 лютого 2020 року сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-16661-17 від 11 лютого 2019 року, в якій зазначено, що сума боргу позивача станом на 31 січня 2020 року становить 36664,98 грн (арк. спр. 8).
Відповідно до копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення встановлено, що зазначена вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-16661-17 від 11 лютого 2019 року вручена особисто позивачу 03 березня 2020 року (арк. спр. 54).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" від 04 липня 2013 року № 406-VII до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) та ПК України внесені зміни, відповідно до яких право адміністрування єдиного внеску, яке раніше було у органів Пенсійного фонду України, передано органам доходів і зборів.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI ).
Відповідно до пунктів 4 та 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Згідно з частиною другої статті 6 Закону № 2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за встановленою формою, виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.
Статтею 9 Закону № 2464-VI визначено таке:
- сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) (частина п'ята);
- єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (частина сьома);
- платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (частина восьма);
- єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята).
Згідно з частиною першою статті 25 Закону № 2464-VI рішення, прийняті податковими органами та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
З вищевикладеного слідує, що за загальними правилами податковий орган, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу.
Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, Верховною Радою України прийнято Закон № 1669, яким, крім іншого, внесені зміни до № 2464-VI та доповнено його розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" пунктом 9-3 (з 13 березня 2015 року в зв'язку з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці" від 02 березня 2015 року № 219-VIII пункт 9-3 постановлено вважати пунктом 9-4), який передбачає, що платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».
Пунктом 28 розділу І Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01 січня 2016 року, виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669, але положення підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону № 2464. Тобто, положення підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 після набрання ними чинності стали невід'ємною складовою Закону № 2464, а сам підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 вичерпав свою функцію.
Аналогічний підхід застосовано Конституційним Судом України в ухвалі від 05 лютого 2008 року у справі № 2-1/2008.
З 13 лютого 2020 року пункт 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 виключено на підставі Закону України від 14 січня 2020 року № 440-IX «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи».
Отже, пункт 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 був діючим по 12 лютого 2020 року включно.
Відповідно до рішення Конституційного суду України від 13 травня 1997 року № 1-рп/1999 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
З аналізу зазначених норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства слідує, що до 13 лютого 2020 року для звільнення платників єдиного внеску від виконання обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464, в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції згідно з положеннями пункту 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 достатньо було лише факту перебування відповідного платника єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
При цьому, суд зауважує, що платники єдиного внеску звільнялись від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464, на період з 14 квітня 2014 року до 13 лютого 2020 року без встановлення додаткових умов, зокрема, отримання сертифікату (висновку) Торгово-промислової палати України.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України” місто Рубіжне (Рубіжанська міська рада) Луганської області увійшло до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
З правового аналізу наведених законодавчих норм слідує, що до 13 лютого 2020 року факт перебування платника єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція, був підставою для звільнення платників єдиного внеску як від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464, так і від відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо його вчасної сплати. При цьому, вказані норми не скасовували обов'язків платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а надавали можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі, що було підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення і відповідальності за порушення Закону № 2464.
Отже, з 14 квітня 2014 року по 12 лютого 2020 року включно в силу положень абзаців першого, третього пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 контролюючий орган не мав правових підстав для застосування до платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, заходів впливу у вигляді формування та надіслання вимоги про сплату боргу (недоїмки).
Суд зауважує, що як на час виникнення спірних відносин, так і на час розгляду та вирішення даної справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався. Відповідно, у розумінні статті 1 Закону № 1669 проведення антитерористичної операції триває.
Крім того, слід зазначити, що оскаржуване рішення органом доходів і зборів прийнято з посиланням на статтю 25 Закону № 2464, абзацом другим частини першої якої визначено, що положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Оскільки, як вже зазначено, позивач з 14 квітня 2014 року по 12 лютого 2020 року включно внаслідок проведення антитерористичної операції був звільнений від обов'язків платника єдиного внеску, орган доходів і зборів був позбавлений можливості застосовувати заходи впливу та стягнення до такого платника за період його звільнення від виконання обов'язків, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464.
Наявність заборони у застосуванні до позивача заходів впливу та стягнення, визначених статтею 25 Закону № 2464, за невиконання обов'язків платника єдиного внеску на період проведення антитерористичної операції, унеможливлює й формування та направлення позивачу вимоги про сплату боргу за цей період.
Оскільки судом встановлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 11 лютого 2020 року № Ф-16661-17 охоплює період, в якому позивач був звільнений від виконання обов'язків платника єдиного внеску, суд дійшов висновку, що за цей період орган доходів і зборів не мав повноважень формувати та направляти позивачу таку вимогу.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 812/1389/16, від 10 грудня 2019 року у справі № 805/1588/16-а та від 18 грудня 2019 року у справі № 805/2007/17-а.
Щодо нарахування позивачу єдиного внеску, як особі, яка проводить незалежну професійну діяльність, суд зазначає.
Згідно з п.п. 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Відповідно до статті 5 Закону № 2464-VI та інших нормативно-правових актів розроблено Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року № 1162, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03 грудня 2014 року за № 1553/26330, (далі - Порядок № 1162), який є нормативно-правовим актом у розумінні частини третьої статті 117 Конституції України та джерелом права, яке застосовується судом, відповідно до частини другої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цим Порядком визначаються питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у територіальних органах Державної фіскальної служби України, надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування даних про взяття/зняття з обліку платників єдиного внеску (пункт 2 розділу І Порядку № 1162).
Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах, зокрема, 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464 (пункт 3 розділу І Порядку № 1162).
Дані про взяття на облік платників єдиного внеску в порядку інформаційної взаємодії передаються державному реєстратору в день взяття їх на облік за місцезнаходженням чи місцем проживання із зазначенням: дати взяття на облік, найменування та коду за ЄДРПОУ контролюючого органу, в якому такого платника взято на облік, реєстраційного номера платника єдиного внеску (пункт 3 розділу ІІ Порядку № 1162).
Взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб-підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (далі - Закон № 755-IV) (пункт 4 розділу ІІ Порядку № 1162).
Суд встановив, що позивач як фізична особа-підприємець перебуває на обліку контролюючого органу як платник єдиного внеску, що підтверджується відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань
Взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 1 розділу ІІІ Порядку № 1162).
Платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 частини першої статті 4 Закону № 2464, подають заяву за формою № 1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності (пункт 2 розділу ІІІ Порядку №1162).
Платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755, контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою № 2-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 3 розділу ІІІ Порядку №1162).
Аналіз положень цього Порядку свідчить про те, що взяття контролюючим органом на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється виключно за заявою такої особи за формою № 1-ЄСВ. Взяття на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, контролюючим органом за власною ініціативою шляхом встановлення «ознаки незалежної професійної діяльності» Порядок № 1162 не передбачає.
Як передбачено у пункті 4 розділу VI Порядку № 1162, фізична особа, зареєстрована як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, але не перебуває на обліку чи знята з обліку в контролюючому органі, обліковується в реєстрі страхувальників як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, з ознакою «платник не подав заяви для взяття на облік».
Суд встановив, що позивач відповідно до ліцензії серії АВ № 600564 від 07 грудня 2011 року та свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 636 від 17 липня 2013 року здійснює діяльність арбітражного керуючого, однак, заяву за формою № 1-ЄСВ до контролюючого органу не подавав, що підтверджено листом відповідача № 2769/9/12-32-51-10 від 24 квітня 2020 року, згідно з яким позивач надав лише заяву за формою 5-ОПП та копію свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого.
Натомість відповідач самостійно на підставі Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII, з 17 липня 2013 року встановив позивачу як фізичній особі-підприємцю ознаку незалежної професійної діяльності до ІКП з КБК 71040000 (арк. спр. 49 зв.б.), що не узгоджується з нормами Порядку № 1162, якими визначена процедура взяття на облік платників єдиного внеску.
Докази подання позивачем відповідної заяви відповідачем суду не надано.
Також відповідачем не надано доказів подачі позивачем звітності, як особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність.
За відсутності заяви формою № 1-ЄСВ позивач не перебуває на обліку платників єдиного внеску як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, та відповідно не подає звітності як такий платник, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно встановив позивачу як платнику єдиного внеску (фізичній особі - підприємцю) ознаку незалежної професійної діяльності та нарахував на цій підставі єдиний внесок.
Посилання відповідача, що позивач подав заяву за ф. 5-ОПП суд зазначає наступне.
Порядок обліку платників податків і зборів, затверджений наказом Міністерства фінансів України 09 грудня 2011 року № 1588 (далі - Порядок № 1588) розроблений відповідно до Податкового кодексу України з метою використання єдиної раціональної методики обліку платників податків і зборів у контролюючих органах.
Згідно з пунктом 6.1. розділу VI. Порядку № 1588 взяття на облік за основним місцем обліку фізичної особи - підприємця здійснюється після її державної реєстрації згідно із Законом контролюючим органом за місцем її державної реєстрації, зокрема, на підставі відомостей про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця.
Відповідно до пункту 6.7. розділу VI. Порядку № 1588:
- взяття на облік фізичних осіб, які не є підприємцями та здійснюють незалежну професійну діяльність, умовою ведення якої згідно із законом є державна реєстрація такої діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності (далі - фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність), здійснюється за місцем постійного проживання у порядку, встановленому цим Порядком для фізичних осіб підприємців;
- взяття на облік фізична особа, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність, у строк 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності, зобов'язана, зокрема, подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем свого постійного проживання заяву за формою № 5-ОПП та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, якщо заявник є адвокатом, який провадить адвокатську діяльність індивідуально;
- довідка за формою № 34-ОПП надсилається (видається) фізичній особі, яка провадить незалежну професійну діяльність, згідно з пунктами 3.10-3.11 розділу III цього Порядку;
- якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.
Пунктом 4 Розділу VI Інструкції № 449 встановлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20 червня 2016 року № 422 (далі - Порядок № 422) визначає організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).
Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку № 422 базовий запис - первинний запис в інформаційній системі.
Облікові показники - показники, що інтегруються в процесі ведення оперативного обліку.
Оперативний облік - процес відображення, систематизації та узагальнення первинних показників через їх перетворення в облікові показники в ІКП.
Первинні документи - документи, що складені платниками податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску та/або органами ДФС, іншими органами влади згідно з чинним законодавством (податкові декларації, митні декларації, аркуші коригування, уточнюючі розрахунки, податкові повідомлення-рішення, рішення контролюючого органу, вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, судові рішення, рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу), інформація органів Державної казначейської служби України про надходження податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів та єдиного внеску тощо).
Згідно з розділом ІІ «Інтегрована картка платника» Порядку № 422 з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.
ІКП відкриваються автоматично кожному платнику у разі:
- нарахування сум грошових зобов'язань і пені з податків, зборів та сум єдиного внеску, самостійно визначених платником (за фактом надходження податкових декларацій, розрахунків, уточнюючих розрахунків);
- нарахування сум грошових зобов'язань і пені з податків, зборів та сум єдиного внеску, визначених органом ДФС (акт перевірки, податкове повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», рішення про застосування штрафних санкцій по єдиному внеску, вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску);
- сплати податків, зборів та єдиного внеску за фактом надходження інформації органів Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) про надходження сум податків, зборів, єдиного внеску.
Постановою Правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562, затверджено Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Положення №10-1), яке відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначає порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб.
З метою забезпечення обробки інформації в Реєстрі застрахованих осіб для кожної застрахованої особи автоматично створюється облікова картка, якій присвоюється номер облікової картки (пункт 1 розділу ІІІ Положення № 10-1).
Облікова картка відкривається у разі, зокрема, надходження у складі звітності відомостей про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; в інших випадках, передбачених Законом (пункт 2 розділу ІІІ Положення № 10-1).
До облікових карток Реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, зокрема відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; відомості про нарахування страхових внесків та єдиного внеску фізичними особами - підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.
Системний аналіз норм Закону № 2464-VI та Положення № 10-1 дає підстави для висновку про відсутність повноважень у контролюючого органу за власною ініціативою без наявності звітності платника єдиного внеску (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/фізичної особи-підприємця), в якій містяться відомості про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, вносити зміни (подавати інформацію до ПФУ щодо змін) до облікової картки платника єдиного внеску шляхом встановлення «ознаки незалежної професійної діяльності» та відповідно нараховувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, визначеного Законом як граничний мінімальний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.
Суд зазначає, що взяття на облік позивача в результаті подання заяви ф. 5-ОПП не звільняє обов'язок відповідача перевіряти факт подання позивачем заяви за формою № 1-ЄСВ на підставі якої позивача включають до обліку як платника єдиного внеску.
Крім того під час формування вимоги та включення до інтегрованої картки платника відповідач керується нормами Закону № 2464, який визначає обов'язок сплати єдиного внеску, тобто у даному випадку норми Податкового кодексу України не застосовуються.
З урахуванням викладено, відповідачем безпідставно здійснено подвійне нараховано єдиний внесок позивачу, як особі, яка провадять незалежну професійну діяльність.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у зразковій справі № 520/3939/19 (Пз/9901/10/19).
Позовна вимога про видалення даних з інтегрованої картки платника ухвалою суду від 08 травня 2020 року судом залишена без розгляду.
Позовна вимога позивача щодо припинення застосовувати до позивача заходів впливу, стягнення і відповідальності за порушення вимог Закону № 2464 задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Відповідно до положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
За своїм змістом дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначати повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи бездіяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким.
Дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни “може”, “має право”, “за власної ініціативи”, “дбає”, “забезпечує”, “веде діяльність”, “встановлює”, “визначає”, “на свій розсуд”. Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у суб'єкта владних повноважень дискреційного повноваження; подібний термін є приводом для докладного аналізу закону на предмет того, що відповідне повноваження є дійсно дискреційним.
При реалізації дискреційного повноваження суб'єкт владних повноважень зобов'язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.
З урахуванням вищевикладеного, оскільки формування вимог про сплату боргу (недоїмки) віднесено до дискреційних повноважень відповідача та суд не може втручатися у їх виконання, оскільки такі дії виходять за межі визначених суду повноважень законодавцем.
Крім того, вказана позовна вимога є вимогою на майбутнє, оскільки позивач просить суд заборонити ГУ ДПС у Луганській області припинити застосування до позивача заходів впливу до завершення АТО.
Однак, суд не може захистити права та обов'язки позивача на майбутнє, оскільки порушення таких прав є лише припущенням позивача.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із частинами першою - третьою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір за подання позову у сумі 840,80 грн, що підтверджено квитанцією про сплату № 76881 від 07 березня 2020 року (арк. спр. 7) за вимогу майнового характеру та у сумі 2102,00 грн, що підтверджено квитанцією про сплату № 7900 від 19 березня 2020 року (арк. спр. 36) за вимогу немайнового характеру.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки) прийнято Головним управлінням ДПС у Луганській області.
Оскільки позов підлягає частковому задоволенню в частині оскаржуваної вимоги, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 840,80 грн, в іншій частині судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Луганській області від 11 лютого 2020 року № Ф-16661-17.
В решті позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Луганській області (місце знаходження: 93404, Луганської області, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, 72, ЄДРПОУ 43143746) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі 840,80 грн (вісімсот сорок грн 80 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, але не менше строку дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, щодо запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19).
Суддя Т.В. Смішлива