04 травня 2020 року м. Кропивницький Справа №340/92/20
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Момонт Г.М., розглянув у порядку спрощеного провадження (письмового провадження) в м. Кропивницькому адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області
про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про:
- визнання протиправним і скасування рішення у формі наказу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 26.12.2019 р., яким ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,00 га, яка розташована на території Великоскельовської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3525280700:02:000:5048;
- зобов'язання Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області затвердити ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення садівництва площею 2,00 га, яка розташована на території Великоскельовської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3525280700:02:000:5048.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуваним наказом протиправно відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки відмова ґрунтується на недоліках змісту, форми, завдань та положень проекту землеустрою, за умови наявності позитивного висновку про його погодження. Позивач наголошує на тому, що при затвердженні погодженого проекту землеустрою відсутній адміністративний розсуд і вказано один єдиноможливий варіант дій. Також позивач просить суд не виходити за межі позовних вимог і не приймати рішення щодо зобов'язання відповідача повторно розглянути його заяву.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву у якому він заперечив проти позову (а.с.43-47). Відповідач вказує, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 26.12.2019 р. №11-10132/14-19-СГ «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки» позивача повідомлено, що за результатами перевірки поданих матеріалів встановлено, що до поданого проекту землеустрою не додано оригіналу акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання. Відповідач наголошує на тому, що оскільки на момент розгляду звернення ОСОБА_1 оригіналу акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання до проекту не додано, тому у Головного управління не було іншого вибору, як відмовити у затверджені документації із землеустрою. Відповідач зауважує, що наказ не є остаточним рішенням та не забороняє позивачу звернутися із заявою про затвердження проекту землеустрою відповідно до чинного законодавства, тобто долучити оригінал акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання. З посиланням на постанову Вищого адміністративного суду України від 21.10.2010 р. №П-278/10 відповідач зазначає, що суд позбавлений повноважень зобов'язати відповідача затверджувати проект землеустрою. На думку відповідача, позивач, отримавши лист від Головного управління про усунення недоліків зазначених в рішенні, звернувся до суду про зобов'язання затвердити проект землеустрою, таким чином, обійшовши зазначені в рішенні недоліки, тобто позов є передчасним, так як Головне управління повідомило про незначні недоліки в документації із землеустрою.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.01.2020 р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.35-36).
28.01.2020 р. позивачем подано заяву про відмову від права на заперечення та п ро розгляд справи без його участі (а.с.39-40).
11.02.2020 р. позивачем подано до суду заяву про збільшення позовних вимог відповідно до якої позивач доповнює позов вимогою про стягнення з Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області моральної шкоди в розмірі десяти мінімальних заробітних плат (а.с.57-61). В обґрунтування заявленої вимоги позивач посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 27.11.2019 р. у справі №750/6330/17, відповідно до якої у адміністративному процесі завдання моральної шкоди суб'єктом владних повноважень презюмується.
Заява про збільшення позовних вимог 07.02.2020 р. надіслана позивачем на адресу відповідача.
19.02.2020 р. проведено перше судове засідання та розпочато розгляд справи по суті (а.с.74).
На час розгляду справи відповідачем відзиву щодо збільшених позовних вимог не подано.
Також суд бере до уваги, що під час розгляду справи у строки визначені ч.2 ст.193 КАС України, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. №211 «Про запобігання поширенню на території України короновірусу COVID-19» з 12 березня 2020 року на усій території України установлено карантин.
Пунктом 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 13.06.2019 р. №11-2980/14-19-СГ надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Великоскельовської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2.0000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (а.с.16).
На замовлення позивача фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом безоплатної передачі ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності (землі запасу) за межами населених пунктів на території Великоскельовської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області (а.с.17-24).
17.12.2019 р. ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою від 16.12.2019 р. про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом безоплатної передачі ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності (землі запасу) за межами населених пунктів на території Великоскельовської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області (а.с.49).
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 26.12.2019 р. №11-10132/14-19-СГ «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки» відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Великоскельовської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області розмір земельної ділянки 2,00 га, кадастровий номер 3525280700:02:000:5048, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та надання цієї земельної ділянки у власність з таких підстав: долучити оригінал акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання (стаття 50 Закону України «Про землеустрій») (а.с.25, 48).
Згідно з ч.2 ст.14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до п.«б» ч.1 ст.81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
При цьому, з огляду на зміст пп.«в» ч.3 ст.116 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
На підставі п.«б» ч.1 ст.121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Згідно з ч.4 ст.122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
З огляду на п.1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 р. №15 Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Відповідно до п.7 зазначеного Положення Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Згідно з п.1 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 р. №308 Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.
Тобто у даному випадку суб'єктом, уповноваженим на розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності є Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.
На підставі ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.50 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 р. №858-IV проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.
Частиною 8 статті 118 Земельного кодексу України визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 1861 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст. 1861 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта (крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.
Частиною 6 статті 1861 Земельного кодексу України визначено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
З огляду на ч.9 ст.118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Частиною 10 ст.118 Земельного кодексу України визначено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Таким чином, Земельним кодексом України визначено підстави за яких може бути відмовлено в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, натомість погоджений проект підлягає безумовному затвердженню у двотижневий строк з дня його отримання, оскільки підставою для відмови в затвердженні проекту землеустрою може бути лише не погодження проекту землеустрою у порядку встановленому ст.1861 Земельного кодексу України та відсутність обов'язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.
Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду зазначеною у постанові від 06.03.2019 р. у справі №1640/2594/18 (провадження №К/9901/67463/18).
Як встановлено судом, поданий позивачем на затвердження до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом безоплатної передачі ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності (землі запасу) за межами населених пунктів на території Великоскельовської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області погоджений експертом державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Волинській області - висновок про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 22.10.2019 р. №10271/82-19 (а.с.19-20).
Отже, у відповідача відсутні підстави для відмови в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Великоскельовської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області.
Більш того, відповідачем не доведено, що поданий на затвердження Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом безоплатної передачі ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності (землі запасу) за межами населених пунктів на території Великоскельовської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області погоджений експертом державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Волинській області не містив оригіналу акта приймання-передачі межових знаків на зберігання, оскільки у переліку документів проекту зазначено саме акт, а не копія (а.с.18).
Таким чином, наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 26.12.2019 р. №11-10132/14-19-СГ «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки» не містить жодної законодавчо встановленої підстави для відмови в затвердженні проекту землеустрою.
Зважаючи на викладене суд дійшов висновку, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 26.12.2019 р. №11-10132/14-19-СГ «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки» необґрунтовано та не пропорційно, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Обираючи спосіб захисту порушеного права суд враховує, що повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень.
У даній справі повноваження відповідача щодо затвердження або відмови у затвердженні проекту землеустрою визначені статтею 118 Земельного кодексу України.
Умови за яких повноважний орган відмовляє у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, то такий орган зобов'язаний прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою. Тобто ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - затвердити проект землеустрою або відмовити в його затвердженні, якщо для цього є законні підстави. За законом у повноважного органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.
Таким чином, повноваження щодо затвердження або відмови у затвердженні проекту землеустрою за своєю правовою природою не є дискреційними.
Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.12.2019 р. у справі №823/59/17 (провадження №К/9901/32364/18.
Оскільки під час розгляду справи судом встановлено, що у відповідача не було правових підстав для відмови ОСОБА_1 у затвердженні проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом безоплатної передачі ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності (землі запасу) за межами населених пунктів на території Великоскельовської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, то належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язати відповідача затвердити відповідний проект землеустрою.
Отже, позовні вимоги про визнання протиправним і скасування рішення у формі наказу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 26.12.2019 р., яким ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,00 га, яка розташована на території Великоскельовської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3525280700:02:000:5048 та зобов'язання Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області затвердити ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення садівництва площею 2,00 га, яка розташована на території Великоскельовської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3525280700:02:000:5048. Підлягають задоволенню.
Стосовно позовної вимоги про стягнення з Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області моральної шкоди в розмірі десяти мінімальних заробітних плат суд зазначає наступне.
Зазначена вимога про стягнення моральної шкоди заявлена одночасно з вимогою вирішити публічно-правовий спір, а тому відповідно до ч.5 ст.21 КАС України підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно зі ст.1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Суд враховує, що у справах про відшкодування моральної шкоди обов'язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. При цьому сам по собі факт протиправної поведінки відповідача не свідчить про завдання позивачу моральної шкоди.
Викладене узгоджується з висновками Верховного Суду наведеними у постанові від 25.04.2019 р. у справі №818/1429/17 (провадження №К/9901/1826/18) та постанові від 31.07.2019 р. у справі №804/6922/16 (провадження №К/9901/30090/18).
У заяві про збільшення позовних вимог позивачем посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у справі №750/6330/17.
Так, у постанові від 27.11.2019 р. у справі №760/6330/17 (провадження №К/9901/37372/18) Верховний Суд вказав, що загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 р. у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п.49). Моральна школа полягає у стражданні або приниженні яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, її інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого (п.56).
Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров'я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.
Психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникають внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров'я, можуть свідчити про заподіяння їй моральної шкоди.
Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.
При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб'єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов'язкам (ст.3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставини справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу ст.117 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача - органу державної влади чи місцевого самоврядування, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов'язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
З огляду на характер правовідносин між людиною і державою ( в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування), з метою забезпечення реального та ефективного захисту прав людини, у справах адміністративного судочинства саме на суб'єкта владних повноважень - відповідача покладається тягар спростування факту заподіяння шкоди та доведення неадекватносі (нерозумності, несправедливості) її розміру, визначеного позивачем.
Беручи до уваги критерії заподіяння моральної шкоди, сформульовані Верховним Судом у справах №464/3789/17 та №760/6330/17, суд враховує, що відповідачем відносно позивача один раз прийнято наказ про відмову у затвердженні проекту землеустрою, тобто таке рішення мало разовий характер, не містить мотивів дискримінаційного чи іншого характеру, які б свідчили про явну упередженість відносно ОСОБА_1 та завдавало б йому страждання чи приниження, не спричинило фізичних чи психологічних наслідків. А посилання позивача на душевні страждання кожного громадянина, який отримував відмову Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у затвердженні проекту землеустрою не може розцінюватися як завдання моральної шкоди саме ОСОБА_1 .
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягає.
Згідно з ч.ч.1, 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 р. №3674-VI позивач звільнений від сплати судового збору як учасник бойових дій (а.с.15), доказів понесення інших судових витрат до суду не надано.
Відповідачем також не надано до суду доказів понесення судових витрат, які б підлягали розподілу відповідно до ст.139 КАС України.
Згідно з ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Зважаючи на те, що рішення суду зобов'язує відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, суд вважає за необхідне встановити відповідачу строк для подання звіту про виконання постанови - два тижні з дня набрання законної сили рішенням суду.
Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 26 грудня 2019 року №11-10132/14-19-СГ «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки».
3. Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом безоплатної передачі ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності (землі запасу) за межами населених пунктів на території Великоскельовської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області.
4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Встановити Головному управлінню Держгеокадастру у Кіровоградській області розумний строк виконання рішення суду - два тижні з дня набрання чинності рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 травня 2020 року у справі №340/92/20.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного рішення.
Дата складання повного рішення суду - 04 травня 2020 року.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Г.М. Момонт