08 травня 2020 року м.Кропивницький Справа № 340/599/20
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасічника Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області (25015, вул. Єгорова, 25-а, м. Кропивницький, код ЄДРПОУ 37795939) про визнання протиправним та скасування рішення, -
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 18.11.2019 №89 про скасування громадянці Республіки Вірменія ОСОБА_1 дозволу на імміграцію в Україну, скасування посвідки на постійне проживання в Україні НОМЕР_2 від 06.09.2018.
Ухвалою суду від 26.02.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 24.03.2020 (а.с.28).
За клопотання учасників справи судове засідання призначене на 24.03.2020 було відкладено до 08.04.2020 (а.с.56,58,60).
Ухвалою суду від 25.03.2020 витребувано докази по справі від Державної прикордонної служби України (а.с.65).
Ухвалою суду від 08.04.2020 розгляд справи відкладено до 06.05.2020 (а.с.73).
Учасниками справи подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (а.с.83,85).
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Зважаючи на клопотання учасників справи подальший розгляд справи здійснюється у письмовому провадженні (а.с.86).
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що з 2004 постійно проживає на території України. За час перебування в Україні народила трьох дітей.
В 2019 році звернулась до відповідача із заявою про отримання паспорта громадянина України, до якої додала: дозвіл на імміграцію в Україну №583 від 17.07.2013, посвідку на постійне проживання від 06.09.2018 НОМЕР_2 , яка діє до 06.09.2028, паспорт громадянки Республіки Вірменії, свідоцтво про народження, довідку про склад сім'ї.
Проте, відповідачем прийнято рішення від 18.11.2019 №89 про скасування дозволу на імміграцію, який виданий 17.07.2013, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію», а також скасована посвідка на постійне проживання НОМЕР_2 від 06.03.2018 на підставі п.п. 1 п. 64 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постаново КМУ від 25.04.2018 №321.
Не погоджуючись із рішенням відповідача позивач вказує, що відсутні будь-які обставини, які свідчать про надання нею у 2013 році неправдивих відомостей з метою отримання дозволу на імміграцію, а тому прийняте рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
06.03.2020 відповідачем подано відзив на позов, яким вимоги не визнаються та вказується, що 03.06.2013 з Долинського РС УДМС України в Кіровоградській області надійшли матеріали про надання дозволу на імміграцію в Україну позивачу. Разом із заявою позивачем було надано копію паспортного документа громадянина Республіка Вірменія виданого на її ім'я, з проставленням у ньому дата-штампа перетину державного кордону України: в напрямку «виїзд» через КПП «Кучурган» 25.03.2013; в напрямку «в'їзд» через КПП «Кучурган» 30.03.2013. В ході перевірки вказаної інформації 10.05.2019 до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України було направлено запит. Листом від 29.05.2019 було надано відповідь, що інформація щодо перетину державного кордону позивачем не значиться. Вказані обставини, на думку відповідача, свідчать про надання позивачем свідомо неправдивих відомостей під час звернення за отриманням дозволу на імміграцію, що і стало підставою для прийняття оскаржуваного рішення (а.с.40-42).
Розглянувши позовну заяву, долучені до справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є громадянином Республіки Вірменія, що підтверджується копією громадянського паспорту серії НОМЕР_3 та офіційним перекладом його змісту (а.с.5,43,44). Вказаний паспорт містить дату-штамп перетину державного кордону України: в напрямку «виїзд» через КПП «Кучурган» 25.03.2013; в напрямку «в'їзд» через КПП «Кучурган» 30.03.2013.
За заявою позивача від 14.05.2013 відповідачем 17.07.2013 надано позивачеві дозвіл на імміграцію в Україну №583 з підстав визначених п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про імміграцію» від 07 червня 2001 року № 2491-III (надалі - Закон №2491), оскільки її батько є громадянином України, що підтверджується копією паспорта (а.с.8,9,17,34,35).
Зміст вищевказаної заяви містить розділ «Службові відмітки», яким передбачено, що позивачем пред'явлено паспорт серії НОМЕР_3 строком дії до 24.12.2022.
17.07.2013. позивач звернувся до відповідача із заявою для оформлення посвідки на постійне проживання (а.с.36).
17.07.2013 позивачеві було оформлено та видано посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_4 , яка в подальшому за заявою позивача від 15.08.2018 була обмінена у зв'язку з досягненням 25 річного віку (а.с.15,37,38).
Посадовими особами відповідача в ході здійснення перевірки штампів перетину державного кордону за обліками в межах перевірки інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан», було встановлено, що відмітки в паспорті позивача щодо перетину державного кордону України, не підтверджуються відомостями отриманими з вказаної системи.
З метою з'ясування вказаних обставин відповідачем 10.05.2019 на адресу Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України було направлено запит (а.с.45,46).
Листом від 29.05.2019 відповідача було поінформовано про відсутність інформації щодо перетину державного кордону позивачем (а.с.47,48).
Зважаючи на отриману інформацію, відповідачем 18.11.2019 прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну №89 з підстав визначених п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону №2491, а також посвідки на постійне проживання з підстав визначених п.п. 1 п. 64 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постаново КМУ від 25.04.2018 №321 (а.с.16).
Вищевказані обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та встановлюючи наявність порушеного права позивача з боку відповідача, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-IV законними підставами перебування на території України є:
- для громадян України - належність до громадянства України;
- для іноземців та осіб без громадянства - підстави, встановлені Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".
Відповідно до частини 14 ст. 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22 вересня 2011 року № 3773-VI іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз'єднання сім'ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - тринадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання дозволу на імміграцію.
Відповідно до частини 1 ст. 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22 вересня 2011 року № 3773-VI іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України "Про імміграцію" іммігрувати в Україну на постійне проживання.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону №2491 дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону №2491 заяви про надання дозволу на імміграцію подаються - особами, які перебувають в Україні на законних підставах, - до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції.
Відповідно до ч. 5 та п. 4 ч. 7 ст. 9 Закону №2491 для надання дозволу на імміграцію до заяви додаються такі документи:
1) три фотокартки;
2) копія документа, що посвідчує особу;
3) документ про місце проживання особи;
4) відомості про склад сім'ї, копія свідоцтва про шлюб (якщо особа, яка подає заяву, перебуває в шлюбі);
5) документ про те, що особа не є хворою на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Крім зазначених документів подаються - для осіб, зазначених у пункті 4 частини другої та у пункті 1 частини третьої статті 4 цього Закону, - копії документів, що засвідчують їх родинні стосунки з громадянином України.
Також перелік необхідних документів для отримання дозволу на імміграцію передбачений п. 11 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою КМУ від 26 грудня 2002 р. № 1983 (надалі - Порядок №1983) для отримання дозволу на імміграцію разом із заявою встановленого ДМС за погодженням з МЗС зразка подаються:
- паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред'явлення повертається), та копія його сторінок;
- засвідчений у встановленому законодавством порядку переклад українською мовою сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними;
- три фотокартки розміром 3,5 х 4,5 сантиметра;
- документ про місце проживання (в Україні та за кордоном);
- документально підтверджені відомості про склад сім'ї (копії свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, документів про усиновлення, встановлення опіки чи піклування тощо);
- документ, виданий лікувально-профілактичним закладом про відсутність у заявника хвороб, зазначених у пункті 5 частини п'ятої статті 9 Закону України "Про імміграцію" (крім осіб, зазначених у пунктах 1 і 3 частини третьої статті 4 Закону). Особи, які постійно проживають за межами України, подають документ, виданий лікувальним закладом держави за місцем проживання, який підлягає легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами;
- довідка, видана компетентним органом держави попереднього проживання або її дипломатичним представництвом чи консульською установою в Україні, про відсутність судимості (крім осіб, зазначених у пунктах 1 і 3 частини третьої статті 4 Закону України "Про імміграцію"). У виняткових випадках такі відомості можуть бути отримані ДМС чи територіальними органами і підрозділами шляхом надсилання відповідного запиту компетентним органам іноземних держав, з якими укладено договір про правову допомогу у цивільних, сімейних та кримінальних справах;
- квитанція про сплату державного мита або консульського збору, якщо за дії, пов'язані з наданням дозволу на імміграцію, законодавством передбачена їх сплата, або документ, який підтверджує наявність пільг щодо сплати.
Документи, визначені пунктами 1 - 10 частини сьомої статті 9 Закону України "Про імміграцію", додатково подаються відповідно до категорії іммігрантів.
У разі необхідності відповідні територіальні органи і підрозділи, які забезпечують провадження у справах з питань імміграції, можуть затребувати інші документи, що уточнюють наявність підстав для надання дозволу на імміграцію, якщо це не суперечить Закону України "Про імміграцію", а також запросити для бесіди заявників чи інших осіб.
Суд зазначає, що зміст вищевказаних норм Закону №2491 та Порядку №1983 не передбачає необхідність подання особою відомостей та/або додаткових документів, якими підтверджується дати та факт перетинання державного кордону України, які передували зверненню особою із заявою про надання дозволу на імміграцію.
Як вже встановлено судом, позивач під час подачі заяви надав всі необхідні документи для отримання дозволу на імміграцію.
Відповідно до п. 22 Порядку №1983 для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
Письмові документи долучені відповідачем до відзиву на позов не містять доказів складання обґрунтованого висновку із зазначенням підстав для скасування дозволу на імміграцію.
Відповідно до ст. 12 Закону №2491 дозвіл на імміграцію може бути скасовано, зокрема, якщо з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність.
В ході розгляду справи судом не встановлено, а відповідачем не доведено належними доказами, що позивачем під час подання заяви про отримання дозволу на імміграцію надано неправдиві відомості, підроблені документи чи документи, що втратили чинність.
Відповідачем лише зазначається, що за результатами обробки інформації одержаної від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, не підтверджено факт перетинання позивачем державного кордону України згідно дата-штампів в паспорті позивача.
Разом з тим, суд зазначає про безпідставність вказаних доводів враховуючи наступне.
Копія паспорту позивача, який долучений до матеріалів справи містить дату-штамп перетину державного кордону України: в напрямку «виїзд» через КПП «Кучурган» 25.03.2013; в напрямку «в'їзд» через КПП «Кучурган» 30.03.2013 (а.с.44).
Ухвало суду від 25.03.2020 зобов'язано Державну прикордонну службу України надати інформацію чи здійснювалось перетинання державного кордону України в пункті пропуску Кучурган громадянкою ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , за паспортним документом громадянина Вірменії НОМЕР_5 , в напрямку:
- 25.03.2013 року - виїзд з території України;
- 30.03.2013 року - в'їзд на територію України (а.с.65).
31.03.2020 на адресу суду від Державної прикордонної служби України надійшла інформація, що надати відомості, які зазначені в ухвалі суду неможливо оскільки відповідно до п. 29 Положення про базу даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України», затвердженого наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 25.06.2007 №472, інформація у базі даних осіб, щодо відомостей про громадян України, іноземців та осіб без громадянства - зберігається протягом 5 років (а.с.78).
Враховуючи дати-штампи в паспорті позивача (25.03.2013 та 30.03.2013), вказана інформація зберігалась до 30.03.2018, а отже з об'єктивних, незалежних від позивача причин, не могла бути надана відповідачеві та використана ним для висновку про порушення позивачем вимог п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону №2491, оскільки запит відповідача на адресу Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, датований 10.05.2019, тобто вже після знищення вказаної інформації.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Приймаючи рішення ро скасування дозволу на імміграцію відповідачем не було враховано обставин щодо термінів зберігання інформації про осіб, які перетнули державний кордон України.
Частина 1, 2 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В даному випадку відповідачем не доведено належними доказами правомірність прийняття оскаржуваного рішення, а тому суд зазначає, що відповідачем безпідставно, всупереч вимогам Закону №2491, скасовано дозвіл на імміграцію позивача, отже, вимоги позову є обґрунтованим та таким, що підлягають задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем понесено судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840,80 грн., які належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходив з того, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач просить стягнути на його користь витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5000 грн. вартість яких та їх опис підтверджується розрахунком суми гонорару та квитанцією про оплату вартості послуг від 17.01.2020 (а.с.25,26).
Згідно з частинами 1, 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 134 КАС України ("Витрати на професійну правничу допомогу") витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Позивачем не надано примірник договору між ним та адвокатом, що унеможливлює встановити вартість послуг з надання правничої допомоги, а також пов'язаність сум гонорару зазначених у розрахунку саме з наданням послуг в даній справі.
Таким чином, суд не знаходить підстав для відшкодування витрат на правничу допомогу.
Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області від 18.11.2019 №89 про скасування громадянці Республіки Вірменія ОСОБА_1 дозволу на імміграцію в Україну, скасування посвідки на постійне проживання в Україні НОМЕР_2 від 06.09.2018.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 )) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області (25015, вул. Єгорова, 25-а, м. Кропивницький, код ЄДРПОУ 37795939 витрати по сплаті судового збору в розмірі 840,80 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Ю.П. Пасічник