30 квітня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/921/20
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Хилько Л.І., розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Позивачка звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом та просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.03.2020 року № 00000270505 про сплату 250 000,00 грн. штрафних санкцій.
В обґрунтування позовних вимоги зазначає, що фактична перевірка, за наслідками якої складений акт та прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, проведена з порушенням Податкового кодексу України, а саме всупереч вимогам пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України. Крім того, на думку позивача, Закон України від 19.12.1995 року №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", в редакції Закону України від 23.11.2018 р. № 2628-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів", згідно яких з 01.07.2019 р. запроваджується ліцензування діяльності усіх суб'єктів господарювання, які здійснюють виробництво, зберігання, оптову та роздрібну торгівлю пальним, фактично порушує право визначене ст.50 Конституції України на здійснення господарської діяльності в період з 01.07.2019 року по 20.07.2019 року (або до моменту видачі Ліцензії на роздрібну торгівлю пальним). Тому, оскільки позивачем ще на початку 2019 року були взяті зобов'язання перед іншими суб'єктами господарської діяльності щодо отримання пального через АГЗП і відповідно до договорів порушення взятих зобов'язань призвело б до фінансових санкцій, а також зважаючи на те, що заява на отримання Ліцензії була подана 26.06.2019 року (відповідно до листа ДФС №17014/7/99-99-12-01-01-17 від 30.05.2019 р.), здійснювався роздрібний продаж пального.
Таким чином, позивач вважає, що нею виконані всі необхідні дії, передбачені Законом України від 19.12.1995 р. № 481/95-ВР, в редакції Закону України від 23.11.2018 р. № 2628-VІІІ, та постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №545 "Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним і внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" для здійснення підприємницької діяльності з роздрібної торгівлі пальним на АГЗП.
Представник відповідача у поданому до суду відзиві позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні повністю, обґрунтовуючи це тим, що позивач отримала ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним 21.11.2019 р.. Однак, згідно аналізу електронних контрольних стрічок встановлено, що позивач у період з 01.07.2019 р. по 23.07.2019 р. здійснювала продає пального (газу) не маючи відповідної ліцензії, чим порушено вимоги ч.20 ст.15 Закон України від 19.12.1995 р. №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів". (а.с.58-80)
Відповідь на відзив до суду не надходила.
Дослідивши подані сторонами документи та матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
З матеріалів справи судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області, на підставі наказу №221 від 07.02.2020 р. та направлень на перевірку №315,316 від 07.02.2020 р., 10.02.2020 р. було проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) щодо дотримання нею норм законодавства з питань регулювання обліку готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, обігу підакцизних товарів, та наявності ліцензій, патентів, свідоцтв на газовій АЗС, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
За результатами перевірки складено акт №13/11/11/РРО/ НОМЕР_1 від 10.02.2020 р.. (а.с.61-68).
Під час перевірки встановлено порушення позивачем ч.20 ст.15 Закону України від 19.12.1995 року №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", а саме: здійснення торгівлі пальним без одержання відповідної ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним в період з 01.07.2019 р. по 23.07.2019 р..
Позивачем подано заперечення на вказаний акт перевірки. (а.с.12-15)
Про результатами розгляду такого заперечення сторони суд не повідомили, доказів не надали.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.03.2020 р. № 00000270505, яким до позивача за порушення ч.20 ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та пального" застосовано штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 250 000,00 грн. (а.с.59).
Не погодившись із вказаними рішеннями позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов до таких висновків.
Спірні правовідносини врегульовані Податковим кодексом України та Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» №481/95-ВР від 19.12.1995 (далі Закон №481).
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.
Згідно підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Згідно підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Згідно частини 1 статті 16 Закону №481 контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.
Щодо виявлених порушень, а саме: роздрібної торгівлі пальним за відсутності ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним суд виходить з наступного.
Згідно абзацу 57 статті 1 Закону №481 роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції / автогазозаправної станції / газонаповнювальної станції / газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки та/або реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" від 23.11.2018 №2628-111 були внесені зміни до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі Закон №481), а саме: частину 20 статті 15 доповнено словами після слова "виробами" доповнити словами "або пальним", а після слова "ліцензій" - словами "на роздрібну торгівлю". Згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями Закону від 23.11.2018 №2628-111 вказана норма набирає чинності з 1 липня 2019 року. Отже, з 1 липня 2019 року запроваджено ліцензування роздрібної торгівлі пальним.
Зі змісту акту фактичної перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 у період з 01.07.2019 по 23.07.2019 здійснювала продаж пального (газу) не маючи відповідної ліцензії. При цьому, як слідує з акту фактичної перевірки №13/11/11/РРО/ НОМЕР_1 від 10.02.2020 р., таку ліцензію позивач отримала у листопаді 2019 р. з терміном дії з 21.11.2019 р. по 21.11.2024 р.. (а.с.61-62).
Водночас, матеріалами справи підтверджується факт здійснення позивачем в період з 01.07.2019 р. по 23.07.2019 р. роздрібної торгівлі пальним, зокрема, даними копій фіскальних звітних чеків та електронних контрольних стрічок. (а.с.18-25, 69-78) .
Позивач факти реалізації пального за відсутності ліцензії на роздрібну торгівлю не заперечує.
Згідно абзацу 9 частини 2 статті 17 Закону №481 до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії - 250000 гривень.
Оскільки позивач здійснював роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензії, відповідач застосував штрафні санкції на законних підставах.
Разом з цим, суд зазначає, що згідно п. 8 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Так, згідно частини 30 статті 15 Закону №481 ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п'ять років.
Положеннями статті 15 Закону №481 передбачено, що ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.
У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб'єкт господарювання (у тому числі іноземний суб'єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).
Суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.
Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів.
Отже, ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним повинна бути видана органом, визначеним Кабінетом Міністрів України, не пізніше 20 календарних днів з дня одержання визначених ст. 15 Закону №481 документів.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року N 1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" утворено Державну податкову службу шляхом реорганізації Державної фіскальної служби. Згідно з підпунктом 27 пункту 4 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року N 227 ДПС відповідно до покладених на неї завдань здійснює ліцензування діяльності суб'єктів господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального і контроль за таким виробництвом. ДПС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку її територіальні органи.
Листом Державної фіскальної служби від 30.05.2019 року за № 17014/7/99-99- 12-01-01-17 на виконання Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" доведено територіальним органам - головним управлінням ДФС в областях та м. Києві, що суб'єкти господарювання можуть подати документи на розгляд до органу ліцензування для отримання відповідних ліцензії на адресу Головних управлінь ДФС в областях та м. Києві за місцем роздрібної торгівлі пальним починаючи з 12.06.2019. При цьому головні управління ДФС у областях та м. Києві мають видавати зазначені ліцензії суб'єктам господарювання починаючи з 01.07.2019.
Виходячи із норм Закону №481 та листа Державної фіскальної служби від 30.05.2019 року за № 17014/7/99-99- 12-01-01-17 відповідач мав право видавати ліцензії на роздрібну торгівлю пальним з 1 липня 2019 року, тобто з дня, коли при здійсненні роздрібного продажу пального за відсутності ліцензії наступала відповідальність у вигляді штрафу.
Як зазначено у п. 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року "Рисовський проти України" Європейський суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Вказаний принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовний спосіб. Європейський суд звертає увагу на те, що на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Таким чином, у зв'язку з тим, що Законом №481 чітко не врегульовано відносини щодо органу, який видає ліцензії на роздрібну торгівлю пальним, а Державна фіскальна служба України лише 30.05.2019 року направила лист за № 17014/7/99-99- 12-01-01-17 із розпорядження про видачу ліцензій головними управліннями в областях з 1 липня 2019 року, держава штучно створила для добросовісних платників перешкоди в господарюванні що призвело до накладення штрафу на позивача.
При вирішенні вказаного спору судом взято до уваги пп. 4.1.4 ПК України, згідно з яким у разі якщо норми законодавчих актів припускають неоднозначне (множинне) трактування, то правомірним вважається саме рішення платника податків, а не контролюючого органу, та п. 56.21 ст. 56 ПК України, який регламентує, що у разі коли норма цього закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Так, до 01.07.2019 року, Закон №481 не передбачав ліцензування роздрібної торгівлі паливом. Фактично редакція цього закону зі змінами та доповненнями від 23.11.2018 року № 2628 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" розширила його дію та погіршила становище позивача. При цьому Кабінет Міністрів України не визначив органи виконавчої влади за місцем торгівлі суб'єкта господарювання, уповноважені видавати такі ліцензії.
Разом з тим, суд звертає увагу, що позивачем вживались всі необхідні заходи для отримання ліцензії.
Зокрема, встановлено, що позивач подав заяву про отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним 26.06.2019 року (що підтверджено представником відповідача у відзиві на позовну заяву (а.с.58), тому розраховував, що ліцензія має бути видана протягом 20 календарних днів, тобто 16.07.2019, а фактично ліцензія була видана 21.11.2019, тобто поза межами 20 денного встановленого строку.
Разом з цим Закон №481 не передбачає дату, з якої має бути видана ліцензія з дати подання заяви чи з дати її фактичної видачі.
Отже, внаслідок вказаного для позивача була створена правова невизначеність та існує множинне трактування його обов'язків як платника податків.
У пункті 74 рішення по справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia) Європейський Суд з прав людини зазначив, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати своїх обов'язків.
Також Європейський Суд з прав людини в пункті 58 у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. The Czech Republic), пункті 40 «Гаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), пункту 67 «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) зазначив, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Отже неналежне виконання позивачем вимог податкового законодавства стосовно своєчасності отримання ліцензії відбулось не з вини позивача, за відсутності умислу останнього, що виключає протиправність дій платника податків, та як наслідок, притягнення його до відповідальності. Відсутність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовила протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним рішенням про застосування фінансових санкцій.
Судом також враховано наступні обставини.
Згідно з п.5 Порядку №790 підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є:
- акт перевірки додержання суб'єктом господарювання встановлених законодавством вимог, обов'язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, складений органом, що видав ліцензію, у якому зазначається зміст порушення і конкретні порушені норми законодавства;
- результати проведення органом, який видав ліцензію, іншими органами виконавчої влади в межах їх компетенції перевірок суб'єкта господарювання, пов'язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;
- матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами господарювання вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Отже, суд зазначає, що підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є висновки перевірки податкового органу щодо недотримання позивачем вимог Закону №481, викладені в акті від 10.02.2020 № 13/11/11/РРО/ НОМЕР_1 .
Згідно із п. 86.8 ст.86 Податкового кодексу України цієї статті, податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченомустаттею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом44.7статті44цьогоКодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
Як свідчить аналіз норм податкового законодавства, важливим фактом при проведенні перевірки платника податків та прийняття за її наслідками відповідного рішення, є дотримання процедури проведення такої перевірки.
Судом встановлено, що акт перевірки складено 10.02.2020 року та цього ж дня вручено позивачу.
20.02.2020 року представником позивача до ГУ ДПС у Кіровоградській області подано заперечення до акту перевірки від 10.02.2020 року (а.с.12-15).
При цьому, податковий орган залишив вказані заперечення без уваги, не надавши на них жожної відповіді, що не спростовано представником відповідача під час розгляду справи.
Наведені обставини свідчать, що при прийнятті оскаржуваного рішення, податковим органом не прийято до уваги заперечення, подані до акту перевірки, що, в свою чергу свідчить про порушення процедури проведення перевірки.
Згідно частин 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи, що розмір штрафу не залежить ані від кількості реалізованого пального і ні від тривалості його реалізації без ліцензії, суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій та скасувати їх повному обсязі.
Відповідно ч. 1ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст.132, 139, 143, 205, 242-246, 255 КАС України, суд, -
Адміністративний позов - задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Кіровоградській області від 02.03.2020 року № 00000270505 про сплату 250 000,00 грн. штрафних санкцій.
Стягнути на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( код - НОМЕР_1 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2500 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби України у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ - 43142606).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.255 КАС України та може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України.
Згідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділ VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Л.І. Хилько