27 квітня 2020 року о/об 10 год. 27 хв.Справа № 280/1318/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Новіковій Д.А., за участю представника позивача Блажко У.В., представника відповідача Клепальської М.І., розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Державної установи “Дружелюбівський виправний центр (№1)” (70053, Запорізька область, Вільнянський район, с.Дружелюбівка, вул.Олімпійська, буд.2; код ЄДРПОУ 08594542)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (49070, м.Дніпро, вул.Короленка, буд.4; код ЄДРПОУ 40867332)
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) до Державної установи “Дружелюбівський виправний центр (№1)” (надалі - відповідач, ДУ «Дружелюбівський виправний центр (№1)»), в якому позивач просить суд: 1) визнати бездіяльність Державної установи “Дружелюбівський виправний центр (№1)” щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації за 23 доби невикористаної чергової відпустки за 2013 рік та середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, протиправною; 2) зобов'язати Державну установу “Дружелюбівський виправний центр (№1)” виплатити ОСОБА_1 компенсацію за 23 доби невикористаної чергової відпустки за 2013 рік та середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
У позові зазначено наступне. ОСОБА_1 з 30.01.1997 по 21.01.2003 проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах середнього та старшою начальницького складу. У періоди з 20.07.2004 по 04.05.2005, з 26.04.2013 по 05.09.2019 позивач будучи майором внутрішньої служби проходив службу у різних державних установах, зокрема, останні 2 років перед своїм звільненням працював в Державній установі «Дружелюбівський виправний центр (№1)». 05.09.2019 позивач звільнився з Державної установи «Дружелюбівський виправний центр (№1)» за власним бажанням. На думку позивача, після звільнення відповідач не в повній мірі здійснив із ним розрахунок за проходження служби, зокрема, позивач не отримав грошові компенсації за невикористану частину відпустки за 2013 рік (23 календарних дні), за належні до видачі предмети речового майна та за проходження служби в понаднормовий час з 09.06.2017 по 05.09.2019. Наприкінці вересня 2019 року позивач отримав лист-відповідь відповідача №4/7/1173, яким роз'яснено про те, що до Державної установи «Дружелюбівський виправний центр (№1)» позивача було переведено з Софіївської виправної колонії УДПтС України в Запорізькій області (№55) для проходження служби з 09.06.2017 по 05.09.2019. За попередні роки позивачем було використано щорічні основні оплачувані відпустки та додаткові оплачувані відпустки, тому заборгованості по відпусткам немає. Відповідно до послужного списку у 2013 році позивач проходив службу з 26.04.2013 по 14.08.2013 на посаді інженера відділу виробничої діяльності управління ДПтС в Запорізькій області. З 14.08.2013 по 25.01.2014 позивач проходив службу на посаді головного спеціаліста Дніпропетроського територіального відділу технічного нагляду. У зв'язку із чим позивачу було рекомендовано звернутися за необхідною інформацією до керівництва ДКВС України. Позивач звернувся із відповідною заявою до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (далі - третя особа), так як саме даний орган державної влади є правонаступником ДКВС України. Проте жодної відповіді позивач не отримав. Тоді ОСОБА_1 звернувся на гарячу лінію Міністерства юстиції України та просив сприяти в наданні йому необхідної інформації. 12.02.2020 на поштову адресу позивача надійшов конверт з двома листами від Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, які датовані 15.10.2019 та 06.02.2020. В даних листах позивач отримав інформацію про те, що нібито дні основної щорічної відпустки за 2013 рік ним були використані. На підтвердження своїх аргументів третя особа послалася на якусь довідку, яку ніби додано до листа-відповіді. Але насправді жодних доказів, в т.ч. відповідних довідок не було. Позивач повідомляє, що у грудні 2019 році відповідач сплатив йому компенсацію за неотримане речове майно. Отже, на сьогоднішній день позивач не отримав грошові компенсації за невідбуту частину відпустки за 2013 рік (23 календарних дні) та за проходження служби в понаднормовий час з 09.06.2017 по 05.09.2019. Позивач зазначає, що відповідач та третя особа не надали йому жодного документу, в т.ч. завіреної належним чином копії грошового атестату, та виписки із журналу грошових атестатів, а також копій будь-яких інших первинних документів, які підтверджували б сплату коштів за невикористану позивачем відпустку у 2013 році.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав.
Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено наступне. Відповідно до наказу №121/ОС-17 від 08.06.2017 майора внутрішньої служби ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника відділення соціально-психологічної служби відділу соціально-виховної та психологічної роботи ДУ «Софіївська виправна колонія (№55)» та направлено для подальшого проходження служби до Державної установи Дружелюбівський виправний центр (№1)». Наказом №49/ОС-17 від 09.06.2017 начальник ДУ «Дружелюбівський виправний центр (№1)» призначив ОСОБА_1 на посаду начальника відділення соціально-психологічної служби відділу соціально-виховної та психологічної роботи установи, який вибув для подальшого проходження служби з ДУ «Софіївська виправна колонія (№55)». Відповідно до п.20.4 «Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої України», затвердженої Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 07.10.2009 за №222 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 05.11.2009 за №1040/17056, грошові атестати підписуються керівником органу або установи та начальником фінансової служби (бухгалтерії), скріплюються печаткою. Грошовий атестат має бути підписаний його власником, що підтверджує правильність записів у ньому. При переведенні позивача для проходження служби до ДУ «Дружелюбівський виправний центр (№1)» останній надав до відділу фінансового забезпечення установи грошовий атестат №9, виданий, відповідно до «Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої України», ДУ «Софіївська виправна колонія (№55)», яким засвідчено, що на день звільнення (08.06.2017) не використано 0 діб відпустки за попередні роки. А також в графі «з відомостями, зазначеними в атестаті, згоден» є підпис позивача, яким останній підтвердив правильність записів у ньому. Наказом №123/ОС-19 від 05.09.2019 начальник ДУ «Дружелюбівський виправний центр (№1)» звільнив майора внутрішньої служби Якшина В.А., чергового помічника начальника установи відділу нагляду і безпеки установи за ст.77 п.1 пп.7 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію». З вищевказаним наказом був належним чином ознайомлений ОСОБА_1 та жодних зауважень та заперечень не було про що свідчить його підпис. ДУ «Дружелюбівський виправний центр (№1)» провів повний розрахунок належних позивачу виплат грошового забезпечення у відповідності до «Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України 28.03.2018 за №925/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.03.2018 за №377/31829 (чинний на момент звільнення). Цей Порядок визначає механізм виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України. За час проходження служби в ДУ «Дружелюбівський виправний центр (№1)» та на день звільнення не використаних відпусток за поточний рік та за попередні роки позивач не має, що підтверджується відповідними наказами про надання відпусток. Відповідач зазначає, що за час проходження служби позивача в установі з 09.06.2017 по 05.09.2019 з рапортом про надання невикористаної чергової оплачуваної відпустки за 2013 рік або нарахування компенсації за невикористану чергову відпустку за 2013 рік позивач не звертався. В матеріалах особової справи позивача, яка знаходиться на зберіганні в ДУ «Дружелюбівський виправний центр (№1)», відсутні будь-які документи, які могли б підтвердити факт невикористаної ним відпустки за спірний період 2013 рік, отже в ДУ «Дружелюбівський виправний центр (№1)» не має жодних підстав для виплати компенсації за нібито 23 доби невикористаної чергової оплачуваної відпустки за 2013 рік, установа діяла в межах чинного законодавства. Також, позовна заява не містить жодного доказу про підтвердження наявності невикористаної чергової оплачуваної відпустки за 2013 рік. Відповідно до послужного списку, який знаходиться в особовій справі, позивач проходив службу: з 26.04.2013 по 14.08.2013 в управлінні Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (наказ №37о/с від 26.04.2013); з 14.08.2013 по 25.01.2014 в Дніпропетровському територіальному відділі технічного нагляду за капітальним будівництвом об'єктів ДПтС України (наказ №59/ОС-13 від 14.08.2013); 25.01.2013 звільнений з посади в розпорядження управління ДПтС України в Запорізькій області (наказ ДПтСУ №4/ОС-14 від 25.01.2014); з 25.01.2014 по 08.09.2015 в Вільнянській виправній колонії ДПтС України в Запорізькій області (№20) (наказ УДПтСУ в Запорізькій області №16о/с від 31.01.2014); з 08.09.2015 по 08.06.2017 в Софіївській виправній колонії управління ДПтС України в Запорізькій області (№55) (наказ УДПтСУ в Запорізькій області №261о/с від 04.09.2015); 08.06.2017 звільнений з посади та направлений для подальшого проходження служби до державної установи «Дружелюбівський виправний центр (№1)» (наказ №121/ОС від 08.06.2017); з 09.06.2017 по 05.09.2019 в Державній установі «Дружелюбівський виправний центр (№1)», звільнений з Державної кримінально-виконавчої служби України за ст.77 п.1 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію» (наказ №123/ОС-19 від 05.09.2019). Відповідач зазначає, що твердження позивача про нібито невикористані ним дні чергової відпустки стосуються періоду проходження служби в інших установах, а саме в Управлінні Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (наказ №37о/с від 26.04.2013) та Дніпропетровському територіальному відділі технічного нагляду за капітальним будівництвом об'єктів ДПтС України (наказ №59/ОС-13 від 14.08.2013), відповідно до послужного списку. На думку відповідача, позовні вимоги ОСОБА_1 до ДУ «Дружелюбівський виправний центр (№1)» є безпідставними, не обґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував.
Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Південно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції подані до суду письмові пояснення, в яких зазначено, що юридична особа з назвою управління ДПтС України в Запорізькій області (де позивач проходив службу з квітня по серпень місяць 2013 року) на даний час знаходиться в стадії припинення. ОСОБА_1 звільнено зі служби 05.09.2019 наказом державної установи "Дружелюбівський виправний центр (№1)" від 05.09.2019 за №123/ОС-19. В наказі на звільнення відсутня інформація про наявність невикористаних днів відпусток. З огляду на вищевикладене, при звільненні зі служби ОСОБА_1 виплата компенсації за невикористані дні відпусток не проводилась. Зазначене свідчить, що рішення по справі, щодо відносин зазначених у позові між позивачем та відповідачем, не впливає і не може впливати на права та обов'язки Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції. В архівних документах, які передані с управління ДПтС України в Запорізькій області до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, відсутні: накази про надання відпустки ОСОБА_1 в період його служби в управлінні ДПтС України в Запорізькій області з 26.04.2013 по 14.08.2013; журнали реєстрації грошових атестатів за 2013 рік по управлінню ДПтС України в Запорізькій області; копії платіжних відомостей щодо сплати ОСОБА_1 коштів за «невідбуту» (невикористану) частину відпустки в 2013 році за час його служби в Управлінні ДПтС України в Запорізькій області. Нарахування та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період його служби з 14.08.2013 по кінець 2013 року здійснював орган, в штаті якого він проходив службу - ДПтС України (м.Київ). На даний час останній знаходиться в стадії ліквідації на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.2016 за №343 «Деякі питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції». Доступ до документів ДПтС України про проходження служби позивача в штаті ДПтС України у Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань відсутній.
Ухвалою судді від 02.03.2020 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 30.03.2020 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
30.03.2020 ухвалою суду відкладено розгляд справи та призначено судове засідання на 27.04.2020 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з'ясував наступне.
Позивач зазначаючи у позові, що він не отримав грошові компенсації за невідбуту частину відпустки за 2013 рік (23 календарних дні) та за проходження служби в понаднормовий час з 09.06.2017 по 05.09.2019, водночас позовні вимоги обґрунтовує та заявляє щодо не отримання грошової компенсації за невідбуту частину відпустки за 2013 рік (23 календарних дні). Представник позивача у судовому засіданні такі позовні вимоги підтримав.
Відповідно до Трудової книжки НОМЕР_2 ОСОБА_1 у період з 26.04.2013 по 05.09.2019 проходив службу в Державній кримінально-виконавчий службі України.
Згідно з Послужним списком позивача: у період з 26.04.2013 по 14.08.2013 ОСОБА_1 проходив службу в Управлінні ДПтС України в Запорізькій області; у період з 14.08.2013 по 25.01.2014 ОСОБА_1 проходив службу у Дніпропетровському територіальному відділі технічного нагляду за капітальним будівництвом об'єктів ДПтС України (а.с.74-81).
У Грошовому атестаті №7 від 19.08.2013 УДПтСУ в Запорізькій області зазначено, що позивачем не використано 0 діб відпустки за попередні роки, а в графі «з відомостями, зазначеними в атестаті, згоден» є підпис позивача (а.с.38).
Наказом начальника ДУ «Софіївська виправна колонія (№55)» №121/ОС-17 від 08.06.2017 ОСОБА_1 звільнено та направлено для подальшого проходження служби до ДУ «Дружелюбівський виправний центр (№1)».
У Грошовому атестаті №9 від 09.06.2017 ДУ «Софіївська виправна колонія (№55)» зазначено, що позивачем не використано 0 діб відпустки за попередні роки, а в графі «з відомостями, зазначеними в атестаті, згоден» є підпис позивача (а.с.70).
Наказом начальника ДУ «Дружелюбівський виправний центр (№1)» №49/ОС-17 від 09.06.2017 ОСОБА_1 призначено на посаду начальника відділення соціально-психологічної служби відділу соціально-виховної та психологічної роботи установи, який вибув для подальшого проходження служби з ДУ «Софіївська виправна колонія (№55)».
Наказом начальника ДУ «Дружелюбівський виправний центр (№1)» №123/ОС-19 від 05.09.2019 ОСОБА_1 звільнено за ст.77 п.1 пп.7 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію» (а.с.67, 118).
У листі від 24.09.2019 за №4/71173 на звернення ОСОБА_1 . ДУ «Дружелюбівський виправний центр (№1)» зазначено: «… За попередні роки Вами було використано щорічні основні оплачувані відпустки та додаткові оплачувані відпустки, тому заборгованості по відпусткам у Вас не має. Відповідно послужного списку у 2013 році Ви проходили службу з 26.04.2013 року по 14.08.2013 рік на посаді інженера відділу виробничої діяльності управління ДПтС України в Запорізькій області (наказ УДПтСУ №37о/с від 26.04.2013 року). З 14.08.2013 року по 25.01.2014 рік Ви проходили службу на посаді головного спеціаліста Дніпропетровського територіального відділу технічного нагляду №59/ОС-13 від 14.08.2013 року). З 25.01.2014 року Ви звільнені з посади у розпорядження управління ДПтС України в Запорізькій області (наказ ДПтСУ №4/ОС-14 від 25.01.2014 року). …» (а.с.11).
У відповіді Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції №4/1-1272-19/Я-935 від 15.10.2019 на звернення позивача зазначено: «…У період з 26.04.2013 по 14.08.2013 Ви проходили службу на посаді інженера відділу виробничої діяльності управління ДПтС України в Запорізькій області. Наказом ДПтС України від 14.08.2013 №59/ОС-13 Вас переведено на посаду головного спеціаліста Дніпропетровського територіального відділу технічного нагляду за капітальним будівництвом управління капітального будівництва та розвитку ДПтС України. Відповідно до грошового атестату №7, наданого управлінням ДПтС України в Запорізькій області, у період з 26.04.2013 по 14.08.2013 дні щорічної основної відпустки за 2013 рік Вами використані. За даними грошового атестату №3, наданого управлінням капітального будівництва та розвитку ДПтС України при переведенні Вас до державної установи «Вільнянська виправна колонія (№20)», у період з 14.08.2013 по 25.01.2014 невикористані дні щорічної основної відпустки за 2013 рік відсутні. Інформація щодо невикористаної частини відпустки за 2013 рік підтверджується довідкою сектору по роботі з персоналом державної установи «Дружелюбівський виправний центр (№1)», яка додається. …» (а.с.14).
Учасниками справи не подано до суду: Грошовий атестат №3, наданий управлінням капітального будівництва та розвитку ДПтС України при переведенні позивача до державної установи «Вільнянська виправна колонія (№20)»; Довідку сектору по роботі з персоналом державної установи «Дружелюбівський виправний центр (№1)» - які згадуються у вказаній відповіді Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції №4/1-1272-19/Я-935 від 15.10.2019 на звернення позивача.
Позивач у позові послався на те, що зазначені документи йому не надавались.
Суд вважає, що відсутність вказаних документів дозволяє розглянути справу по суті, оскільки наведене у відповіді Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції №4/1-1272-19/Я-935 від 15.10.2019 на звернення позивача, підтверджується іншими доказами наявними у матеріалах даної адміністративної справи № 280/1318/20.
При цьому, у відповіді Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції №4/3-188-20/Я-73 від 06.02.2020 на звернення позивача зазначено: «… Щодо виплати компенсації за дні невикористаних відпусток повідомляємо, що в матеріалах особової справи, яка на цей час зберігається в державній установі "Дружелюбівський виправний центр (№1), а також в наказах Управління ДПтС у Запорізькій області за 2013 рік відсутня інформація, яка б свідчила про невикористану частину відпустки за 2013 рік. Таким чином, з огляду на вищевикладене, державна установа «Дружелюбівський виправний центр (№1)» не має підстав для виплати Вам компенсації днів невикористаної відпустки. …» (а.с.15).
Представником відповідача надано до суду Довідку Державної установи «Дружелюбівський виправний центр (№1)» №4/1-б/н від 26.03.2020, згідно з якою ОСОБА_1 у період проходження служби з 09.06.2017 по 05.09.2019 з рапортом про надання невикористаної чергової оплачуваної відпусти (або нарахування компенсації за невикористану чергову відпустку) за період 2013 не звертався (а.с.68).
Суд вважає, що позов не підлягає задоволенню враховуючи вище викладене та через наступне.
Згідно з ст.116 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. (…).
Відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Згідно з п.2 глави 22 розділу ІІ «Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України», затвердженого 28.03.2018 наказом Міністерства юстиції України за №925/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.03.2018 за №377/31829 (надалі - «Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України»), за невикористані дні відпусток особам рядового або начальницького складу, які звільняються зі служби, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористані дні відпусток проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого особа рядового чи начальницького складу має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби з врахуванням пункту 22 розділу I цього Порядку. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру місячного грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористані дні відпусток вказується в наказі про звільнення.
Відповідно до п.1 розділу IV «Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України» у разі переміщення (вибуття, прибуття) осіб рядового або начальницького складу органів та установ, курсантів та слухачів навчальних закладів Державної кримінально-виконавчої служби України право на отримання грошового забезпечення дає грошовий атестат за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку.
Як зазначено у п.3 розділу IV «Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України», грошовий атестат видається особі рядового чи начальницького складу під підпис у журналі реєстрації грошових атестатів за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку. Номер грошового атестата повинен відповідати порядковому номеру запису у журналі реєстрації грошових атестатів. У грошовому атестаті особа рядового чи начальницького складу своїм підписом підтверджує правильність записів щодо проведених розрахунків.
Згідно з п.20.1 «Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої України», затвердженої 07.10.2009 Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань №222, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 05.11.2009 за №1040/17056 (втратила чинність 23.02.2018, але була чинною на час виникнення спірних правовідносин) (надалі - «Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої України»), при переміщенні, переведенні, відрядженні до органів виконавчої влади та інших цивільних установ, а також при звільненні зі служби осіб рядового і начальницького складу фінансова служба (бухгалтерія) зобов'язана: задовольнити їх усіма належними видами грошового забезпечення; видати грошовий атестат (додаток 3 до цієї Інструкції).
Відповідно до п.20.4 «Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої України» грошові атестати підписуються керівником органу або установи та начальником фінансової служби (бухгалтерії), скріплюються печаткою. Грошовий атестат має бути підписаний його власником, що підтверджує правильність записів у ньому. Грошові атестати без печатки чи підписів, з підчистками чи необумовленими виправленнями, заповнені неправильно, вважаються недійсними.
У матеріалах справи містяться Грошові атестати позивача №7 від 19.08.2013 УДПтСУ в Запорізькій області та №9 від 09.06.2017 ДУ «Софіївська виправна колонія (№55)», згідно яких у ОСОБА_1 відсутні невикористані дні відпусток за 2013 рік, що підтверджується особистим підписом позивача, яким останній погодився з правильністю записів у зазначених Грошових атестатах.
Також, в наказі ДУ "Дружелюбівський виправний центр (№1)» про звільнення позивача №123/ОС-19 від 05.09.2019 не зазначено про наявність у ОСОБА_1 днів для виплати грошової компенсації за невикористані дні відпусток, який також особисто підписаний позивачем (а.с.67).
Протилежного позивач, представник позивача не довели.
Таким чином, позивач документально не довів наявність у нього 23 діб невикористаної чергової відпустки за 2013 рік.
У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене вище, позовні вимоги позивача є не обґрунтованими і не підлягають задоволенню. Доводи позивача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч.1 ст.132 КАС України).
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 139, 143, 243-246 КАС України, суд, -
У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
У стягненні на користь позивача судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк, визначений ст.295 КАС України, а також інші процесуальні строки щодо апеляційного оскарження, продовжуються на строк дії такого карантину.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.
Повний текст судового рішення складено 04.05.2020.
Суддя О.О. Прасов