10 квітня 2020 року Справа № 280/5936/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Приватного підприємства «ОІЛАВТОГРУП»
до Головного управління ДПС у Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
02 грудня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «ОІЛАВТОГРУП» (далі - ПП«ОІЛАВТОГРУП», позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - ГУ ДПС у Запорізькій області, відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 06.09.2019 №0000084001.
На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві посилається на приписи п. 80.2 ст. 80, п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України та зазначає, що копію наказу під розписку та направлення на проведення перевірки до початку проведення перевірки, нікому не вручались та не пред'являлись, таким чином, у підприємства були всі підстави для недопущення перевіряючи до проведення перевірки. Із посиланням на норми п. 86.1 ст. 86 цього Кодексу зауважує, що в даному випадку, по незрозумілим причинам складено акт - довідку, це при тому, що контролюючий орган (на його думку) встановив порушення. Крім того, на думку позивача, в порушення п. 86.7. ст. 86 Податкового кодексу України підприємство було позбавлене права подати свої заперечення та/або додаткові документи, оскільки внаслідок не надання певних документів, була відсутня можливість надати всебічні та об'єктивні заперечення. Так, не були надані, зокрема, направлення на проведення перевірки, наказ про проведення перевірки (про що йдеться вище), не представилося можливим і визначити осіб, які здійснювали перевірку, адже службові посвідчення не були ними пред'явлені, не було надано (до теперішнього часу) і опис пального, реалізованого (на думку перевіряючих) в період відсутності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, що є додатком до акту перевірки (дод. № 4). Також вважає, що було також порушено право позивача і щодо участі у розгляді заперечень до акту перевірки. Стверджує, що в порушення п. 9 Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Мінфіну України від 28.12.2015 № 1204, до оскаржуваного податкового повідомлення- рішення не було додано розрахунок податкового зобов'язання (розрахунок фінансових санкцій у вигляді штрафу). Внаслідок вказаних порушень (не надання направлення на проведення перевірки, наказу про проведення перевірки, розрахунок фінансових санкцій у вигляді штрафу до ППР), контролюючим органом не дотримано вимоги ст. 19 Конституції України. Також, зазначає, що відповідно до акту (довідки) перевірки від 16.08.2019 № 0570/08/01/40/41630561, фактична перевірка здійснювалася Головним управлінням ДФС (тобто Державною фіскальною службою) у Запорізькій області, відповідними фахівцями ГУ ДФС України у Запорізькій області, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 06.09.2019 року № 0000084001, приймалося вже Головним управлінням ДПС (тобто державною податковою службою) України у Запорізькій області, та підписувалося в.о. начальника ГУ ДПС України у Запорізькій області, отже перевірка здійснювалася одним контролюючим органом, а оскаржуване рішення приймалося іншим контролюючим органом. На підставі викладеного, просить суд визнати протиправним та скасувати оскаржене податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Запорізькій області.
Ухвалою судді від 03.12.2019 позовну заяву залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху. В межах встановленого строку позивачем недоліки усунуто.
Ухвалою судді від 27.12.2019 відкрито спрощене позовне провадження та призначене судове засідання на 22 січня 2020 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідач позов не визнав, 16 січня 2020 року надав суду відзив (вх. №2399), відповідно до якого пояснює, що на підставі направлень, відповідно до наказу ГУ ДФС у Запорізькій області від 07.08.2019 №2752, та на підставі пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України фахівцями ГУ ДФС у Запорізькій області проведено фактичну перевірку АЗС, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 область, Токмацький район, м. Молочанськ, вул. Шевченка, буд. АДРЕСА_2 / АДРЕСА_3 , в якому здійснює діяльність - ПП «ОІЛАВТОГРУП». Звертає увагу суду, що в ході проведення фактичної перевірки, оператору АЗС ПП «Оілавтогруп» гр. ОСОБА_1 пред'явлено службові посвідчення, з направленнями від 07.08.2019 №1334, №1335 гр. ОСОБА_1 ознайомилась, копію наказу від 07.08.2019 №2752 «Про проведення фактичної перевірки» отримано під розписку, а також з направленнями від 07.08.2019 №1334, №1335 та наказом від 07.08.2019 №2752 ознайомилась директор ПП «Оілавтогруп» - ОСОБА_2 , про що свідчить підпис директора на зазначених направленнях. Крім того, вказує, що під час проведення фактичної перевірки вручено запрошення від 08.08.2019 для надання документів, підписання матеріалів, надання вмотивованих пояснень. Зауважує, що згідно з наданими документами та бази даних ДПС підсистеми «Чеки РРО» інформаційної системи 1С «Податковий блок» встановлено, що позивач в період з 01.07.2019 до 28.07.2019 (включно) на АЗС за адресою АДРЕСА_1 область АДРЕСА_4 Токмацький район АДРЕСА_5 . Молочанськ, АДРЕСА_6 133/а, зберігав пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, чим порушено ч. 16 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального». При цьому, пояснення директора ПП «Оілавтогруп» ОСОБА_2 , на думку відповідача, підтверджують факт того, що позивач розпочав ліцензійну діяльність з моменту перерахування коштів за ліцензію, а не з моменту отримання ліцензії, тобто передчасно. Зазначає, що заперечення від ПП «Оілавтогруп» на акт перевірки від 16.08 2019 №571/08/01/40/41630561 до ГУ ДФС у Запорізькій області не надходили. Враховуючи викладене, вважає, що податкове повідомлення-рішення відповідача від 06.09.2019 №0000084001 прийнято згідно з законодавством України, у зв'язку з чим просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.
22 січня 2020 року судовее засідання відкладено на 13 лютого 2020 року.
Представником відповідача до суду 13 лютого 2020 року направлено додаткові пояснення (вх. №6762), у яких наголошує, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 537 від 19.06.2019 та наказу ГУ ДПС у Запорізькій області №10 від 29.08.2019 «Про початок діяльності ГУ ДПС у Запорізькій області», ГУ ДПС у Запорізькій області розпочато виконання функцій і повноважень Головного управління ДФС у Запорізькій області, що припиняється, за таких обставин, з 30 липня 2019 року контролюючим органом, який має повноваження на виконання функцій Державної фіскальної служби на території Запорізької області, що припиняється, є ГУ ДПС у Запорізькій області. Вказує, що передавальним актом справ тимчасового зберігання управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДФС у Запорізькій області передано 29 серпня 2019 року всю документацію за номенклатурою справ до управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДПС у Запорізькій області, в т.ч. документи (акти, довідки) проведених перевірок платників податків за 2017-2019 роки. Щодо документального підтвердження факту звернення позивача до ГУ ДФС у Запорізькій області для одержання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним підкреслює, що ПП «ОІЛАВТОГРУП» в 2019 році вперше звернулось до ГУ ДФС у Запорізькій області 26 липня 2019 року із заявою на одержання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою торгівлі: Запорізька область, Токмацький район, м. Молочанськ, вул. Шевченка, буд. 133А, АЗС, при цьому, за вказаною заявою платника ГУ ДФС у Запорізькій області видано ліцензію від 29.07.2019 реєстраційний номер 08190314201900292 терміном дії з 29.07.2019 до 29.07.2024. Тобто, фактичні обставини свідчать, що позивач був обізнаний про відсутність до 26.07.2019 (включно) ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним на АЗС за адресою торгівлі. Таким чином, вважає, що правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення підтверджують як фактичні обставини, так і документальні докази.
Відповідно до ухвали суду від 13.02.2020 провадження у справі зупинене за клопотанням представників сторін до 12 березня 2020 року.
12 березня 2020 року провадження у справі поновлено.
Представники учасників справи у судове засідання не з'явились, кожен окремо звернулись до суду із заявами (вх. №11297, №11299 від 11.03.2020 та вх. №11645 від 12.03.2020) про розгляд справи у письмовому провадженні.
Відповідно до частини третьої статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Згідно з офіційними відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ПП «ОІЛАВТОГРУП» (код ЄДРПОУ 41630561) є суб'єктом господарювання, офіційно зареєстрованим 03.10.2017 (Номер запису: 1 102 102 0000 001380). Видами діяльності позивача є: Код КВЕД 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; Код КВЕД 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; Код КВЕД 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (основний); Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; Код КВЕД 47.30 Роздрібна торгівля пальним; Код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.
За заявою позивача (вх. від 26.07.2019 №57334/10) ГУ ДФС у Запорізькій області видано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним №08190314201900292, дата реєстрації 29.07.2019, терміном дії з 29.07.2019 по 29.07.2024 на об'єкт торгівлі - АЗС, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 область, Токмацький район, м. Молочанськ, вул. Шевченка, буд. 133/а. В додатку до ліцензії №08190314201900292 зазначено про використання на об'єкті торгівлі РРО моделі Т&Т, заводський номер НОМЕР_1 , фіскальний номер НОМЕР_2 , дата реєстраційного посвідчення РРО 19.02.2019.
08 серпня 2019 року на підставі наказу від 07.08.2019 №2752, направлень на проведення фактичної перевірки від 07.08.2019 №1334, №1335, працівниками ГУ ДФС у Запорізькій області проведена фактична перевірка АЗС, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 область, Токмацький район, м. Молочанськ, вул. Шевченка, буд. 133/а, в якому здійснює діяльність - ПП «ОІЛАВТОГРУП», щодо дотримання норм законодавства в частині виробництва і обігу пального; установлених правил торгівлі підакцизними товарами, порядку приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обігу нафти і нафтопродуктів; наявності супровідних документів (прибуткових, видаткових, податкових та акцизних накладних), а також інших питань, що регулюють обіг пального в України.
Перед початком перевірки оператору АЗС ПП «ОІЛАВТОГРУП» ОСОБА_1 пред'явлено службові посвідчення та направлення від 07.08.2019 №1334, №1335, копію наказу від 07.08.2019 №2752 «Про проведення фактичної перевірки» отримано останньою, про що свідчить її підпис у відповідних графах вказаних направлень.
Крім того, під час проведення фактичної перевірки» ОСОБА_1 вручене запрошення від 08.08.2019 для надання документів, підписання матеріалів, надання вмотивованих пояснень.
В ході проведення перевірки встановлено, що ПП «ОІЛАВТОГРУП» на АЗС, що розташована за адресою: Запорізька область, Токмацький район, м. Молочанськ, вул. Шевченка, буд. 133/а, отримано ліцензію на роздрібну торгівлю пальним №08190314201900292 від 29.07.2019 з терміном дії з 29 липня 2019 року до 29 липня 2024 року. Згідно з базою даних ДПС підсистеми «Чеки РРО» інформаційної системи 1С «Податковий блок» встановлено, що позивач на АЗС, що розташована за адресою: Запорізька область, Токмацький район, м. Молочанськ, вул. Шевченка, буд. 133/а, через реєстратор розрахункових операцій моделі Т&Т (заводський номер НОМЕР_1 , фіскальний номер НОМЕР_2 ) здійснювало роздрібну торгівлю пальним, без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним в період з 01.07.2019 до 28.07.2019 (включно). Опис пального, реалізованого в період з 01.07.2019 до 28.07.2019 (включно), а також змінні звіти по вказаній вище АЗС в період відсутності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним додаються до акта фактичної перевірки та долучені відповідачем до матеріалів справи.
За результатами перевірки контролюючим органом складений відповідний акт від 08.08.2019, реєстраційний №0570/08/01/40/41630561 від 16.08.2019 (далі - Акт), згідно із яким перевіркою встановлено порушення позивачем вимог, зокрема, ч.20 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», а саме: реалізація пального в період 01.07.2019 до 28.07.2019 (включно) без ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.
Вказаний Акт вручений під підпис особисто директору ПП «ОІЛАВТОГРУП» Невгод С.Л., про що свідчить її підпис у відповідній графі, при цьому, в графі «Зауваження до акту перевірки» директором власноручно зазначено, що зауважень остання не має.
Крім того, 16 серпня 2019 року директор ПП «ОІЛАВТОГРУП» Невгод С.Л. надала особисті пояснення: «Стосовно реалізації пального в період відсутності ліцензії пояснюю тим, що 10.06.2019 р. підприємством перераховано кошти па отримання ліцензії та цей факт врахували, що нам дає законні підстави реалізації пального».
Судом встановлено, що заперечень на Акт фактичної перевірки позивачем до ГУ ДФС у Запорізькій області не надавалось.
На підставі матеріалів перевірки та висновків Акта, 06 вересня 2019 року ГУ ДПС у Запорізькій області прийняте податкове повідомлення-рішення форми «С» №0000084001, яким за порушення ч. 20 ст. 15 Закону «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та абз. 9 ч. 2 ст. 17 вказаного Закону до позивача застосовано сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за платежем адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів у розмірі 250 000,00 грн., яке разом із розрахунком штрафних санкцій у той самий день направлено на адресу позивача поштою та вручене його уповноваженому представнику за довіреністю 17 вересня 2019 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення.
Не погоджуючись із зазначеним вище податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою від 16.09.2019 на нього, однак відповідно до рішення Державної податкової служби України № 9565/6/99-00-08-05-05 від 15.11.2019 оскаржене рішення залишене без змін, а скаргу - без задоволення.
Проте, вважаючи прийняте відповідачем рішення протиправним позивач звернувся до суду із даним позовом про його скасування.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України).
Відповідно до пп. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Главою 8 Податкового кодексу України визначені види перевірок контролюючих органів та порядок їх проведення.
Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки визначений приписами ст. 80 Податкового кодексу України. Зокрема, відповідно до п. 80.1, пп. 80.2.5 п. 80.2 цієї статті Кодексу фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Згідно з п. 81.1. ст. 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
З матеріалів справи вбачається, що зі службовими посвідченнями та направленнями на проведення перевірки до початку її проведення була ознайомлена ОСОБА_1 , яка прийняття на постійну роботу з 01.03.2018 на посаду оператору заправних станцій на підставі наказу ПП «ОІЛАВТОГРУП» від 28.02.2018 №11, копію наказу від 07.08.2019 №2752 «Про проведення фактичної перевірки» отримано останньою, про що свідчить її підпис у відповідних графах вказаних направлень, у зв'язку із чим суд не приймає посилання позивача, що у підприємства були всі підстави для недопущення перевіряючи до проведення перевірки.
Відповідно до п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.
Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).
У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов'язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.
За приписами п. 86.5 ст. 86 Податкового кодексу України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).
Так, п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України передбачено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.
Судом встановлено, що за результатом фактичної перевірки складений акт від 16.08.2019 №570/08/01/40/41630561, який підписано без зауважень особисто Невгод С.Л., яка згідно з офіційними відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у період з 29.03.2019 по 02.09.2019 обіймала посаду директора ПП «ОІЛАВТОГРУП», копію акту також вручено останній під підпис.
Ураховуючи вказані норми податкового законодавства та встановлені вище обставини, суд відхиляє посилання позивача на позбавлення підприємства права подати свої заперечення та/або додаткові документи.
У зв'язку із тим, що заперечень на Акт фактичної перевірки позивачем до ГУ ДФС у Запорізькій області не надавалось суд критично ставиться також до посилань позивача на порушення відповідачем абз. 2 п. 86.7 ст. 86 Кодексу, якою визначено, що у разі якщо платник податків виявив бажання брати участь у розгляді його заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів, зазначивши про це в запереченні та/або листі про надання додаткових документів у порядку, визначеному п. 44.7 ст. 44 цього Кодексу, контролюючий орган зобов'язаний повідомити такому платнику податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень та/або листа про надання додаткових документів у порядку, визначеному п. 44.7 ст. 44 цього Кодексу, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду. Повідомлення має бути надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Щодо податкового повідомлення-рішення №0000084001 від 06.09.2019, суд зазначає наступне.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 № 481/95-BP (далі - Закон № 481/95-BP).
Відповідно до статті 1 Закону №481/95-ВР ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
Статтею 15 Закону №481/95-ВР встановлено вимоги щодо імпорту, експорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберігання пального.
Приписами ч. 20, 24, 27, 29, 31-34 ст. 15 Закону №481/95-ВР передбачено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю. Річна плата за ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним становить 2000 гривень на кожне місце роздрібної торгівлі пальним. Плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним справляється щорічно і зараховується до місцевих бюджетів згідно із законодавством. Ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб'єкта господарювання терміном на п'ять років. Ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію. У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб'єкт господарювання має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального). Суб'єкти господарювання отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним. У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями або пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в органах державної фіскальної служби.
Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства (ч. 44 ст. 15 Закону №481/95-ВР).
Частиною 1 ст. 17 Закону №481/95-ВР встановлено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального суб'єкти господарювання притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Так, абз. 9 ч. 2 ст. 17 Закону №481/95-ВР передбачено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії - 250000 гривен.
Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону №481/95-ВР рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та пальним, зберігання пального, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України.
Механізм застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону №481/95-ВР, регламентований спеціальним Порядком, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 №790 (далі - Порядок № 790).
Відповідно до пунктів 2 та 3 Порядку №790 за порушення, передбачені ст. 17 Закону №481/95-ВР до суб'єктів підприємницької діяльності, винних у вчиненні порушень, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, передбачених Законом.
Аналізуючи наведені норми суд зазначає, що суб'єкт господарювання, який має намір здійснювати роздрібну торгівлю пальним, повинен отримати в уповноваженого органу виконавчої влади відповідну ліцензію на кожне місце роздрібної торгівлі пальним. За відсутності ліцензії, суб'єкт господарювання несе відповідальність, передбачену приписами ст. 17 Закону №481/95-ВР, у вигляді штрафу - 250000 гривень.
Як встановлено в Акті перевірки ГУ ДФС у Запорізькій області, ПП «ОІЛАВТОГРУП» на АЗС, що розташована за адресою: Запорізька область, Токмацький район, м. Молочанськ, вул. Шевченка, буд. 133/а, отримано ліцензію на роздрібну торгівлю пальним №08190314201900292 від 29.07.2019 з терміном дії з 29 липня 2019 року до 29 липня 2024 року, однак в період 01.07.2019 до 28.07.2019 (включно) позивач здійснювало реалізацію пального на вказаному об'єкт торгівлі. Опис пального, реалізованого в період відсутності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним додається до акта перевірки.
Таким чином, в період відсутності ліцензії позивач реалізував пальне на АЗС ПП «ОІЛАВТОГРУП», що підтверджується матеріалами справи, а також не заперечувалось представником позивача.
Крім того, в матеріалах справи міститься заява ПП «ОІЛАВТОГРУП» на одержання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним (вх. №ГУ ДФС у Запорізькій області від 126.07.2019 №57334/10), тобто під час розгляду адміністративної справи судом не встановлено обставин щодо вжиття позивачем до 26 липня 2019 року необхідних дій для отримання ліцензії на право здійснювати роздрібну торгівлю пальним, як передбачено ч. 20 ст. 15 Закону №481/95, доказів протилежного позивачем суду не надано та не наведено.
При цьому, суд не приймає посилання позивача на ненадання йому розрахунку податкового зобов'язання (розрахунку фінансових санкцій у вигляді штрафу), як підставу для скасування податкового повідомлення-рішення від 06.09.2019 №0000084001, зазначаючи, при цьому, що розмір такої фінансові санкції визначний у абз. 9 ч. 2 ст. 17 Закону №481/95-ВР, на який у оскарженому рішення міститься посилання.
Згідно з п. 5 Порядку №790 підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є: акт перевірки додержання суб'єктом господарювання встановлених законодавством вимог, обов'язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, складений органом, що видав ліцензію, у якому зазначається зміст порушення і конкретні порушені норми законодавства; результати проведення органом, який видав ліцензію, іншими органами виконавчої влади в межах їх компетенції перевірок суб'єкта господарювання, пов'язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами господарювання вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Пунктом 6 Порядку №790 визначено, що рішення про застосування фінансових санкцій, передбачених пунктом 2 цього Порядку, приймаються керівником, а у разі його відсутності - заступником керівника органу, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами (ДФС та її територіальні органи, Мінекономрозвитку), чи керівником (його заступником) органів МВС, МОЗ, Держстату, Держспоживінспекції відповідно до їх компетенції, визначеної законодавством.
Відтак, з огляду на аналіз зазначених вище норм, податковий орган є контролюючим органом, якому надано право застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення правил роздрібної торгівлі пальним.
Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» від 18.12.2018 № 1200, Державна податкова служба є правонаступниками майна, прав та обов'язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.
Державна фіскальна служба продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення Державної податкової служби, Державної митної служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов'язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об'єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.
28 серпня 2019 року набрало чинності розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 682-р «Питання Державної податкової служби», відповідно до якого Уряд погодився з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06.032019 № 227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на Державну податкову службу.
У зв'язку із даним розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 682-р, Державною податковою службою України видано наказ від 28.08.2019 року № 36, згідно з яким розпочато виконання Державною податковою службою України (ДПС) функцій і повноважень Державної фіскальної служби України (ДФС), що припиняється.
Відповідно до пункту 1, 7 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 227 Державна податкова служба України (ДПС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
ДПС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку її територіальні органи. ДПС та її територіальні органи є контролюючими органами (органами доходів і зборів).
Так, 31 липня 2019 року проведено державну реєстрацію юридичної особи ГУ ДПС у Запорізькій області, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис 1 103 102 0000 047257.
У подальшому, відповідно до наказу ГУ ДПС у Запорізькій області №10 від 29.08.2019 «Про початок діяльності ГУ ДПС у Запорізькій області», Головним управлінням ДПС у Запорізькій області розпочато виконання функцій і повноважень Головного управління ДФС у Запорізькій області, що припиняється.
На підставі наказу ГУ ДПС у Запорізькій області №10, Передавальним актом справ тимчасового зберігання управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДФС у Запорізькій області передано 29 серпня 2019 року всю документацію за номенклатурою справ до управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДПС у Запорізькій області, в т.ч. документи (акти, довідки) проведених перевірок платників податків за 2017-2019 роки.
За таких обставин, з 29 серпня 2019 року контролюючим органом, який має повноваження на виконання функцій Державної фіскальної служби на території Запорізької області, що припиняється, є ГУ ДПС у Запорізькій області.
За таких обставин, враховуючи доведеність складу порушення позивачем ч. 20 ст. 15 Закону №481/95-ВР, суд вважає правомірним застосування до нього відповідачем штрафних (фінансових) санкцій за оскарженим рішенням, що доводами позовної заяви та матеріалами справи не спростовується.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності..
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятого рішення, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ст. 139 КАС України, з огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог та за відсутності доказів понесення відповідачем судових витрат, підстав для їх розподілу немає.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «ОІЛАВТОГРУП» (71708, Запорізька область, м. Токмак, вул. Гоголя, буд. 50, оф. 40) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення складено та підписано 10.04.2020.
Суддя Ю.П. Бойченко