Україна
Донецький окружний адміністративний суд
06 травня 2020 р. Справа№200/3556/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С. розглянув за правилами спрощеного (письмового) позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення від 20.12.2019 № 275 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1; зобов'язання зарахувати до стажу роботи за списком № 1 періоди роботи з 31.01.1990 по 09.09.1997, з 27.07.1998 по 31.12.1998, з 01.01.2011 по 16.07.2011, з 25.02.2013 по 31.10.2014 та призначити пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 на підставі заяви від 12.12.2019.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що його зайнятість на роботах, які надають право на отримання пенсії на пільгових умовах за списком № 1 в наведені вище періоди підтверджено відомостями належним чином заповненої трудової книжки, а відтак посилання відповідача у спірному рішенні на ненадання уточнюючих пільгових довідок є безпідставними. Крім цього, згідно викладеного у позові, позивач надавав відповідачу уточнюючі довідки. Таким чином, наданих позивачем документів під час звернення за призначенням пенсії та відомостей реєстру застрахованих осіб відомостей достатньо для призначення пенсії. Щодо неприйняття відповідачем документів, виданих на території, де органи влади не здійснюють свої повноваження, позивач вказав, що вказане не може позбавляти його права на пенсійне забезпечення. Позивач є внутрішньо переміщеною особою, а відповідач не повинен допускати дискримінації таких осіб.
Відповідач проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечував, просив відмовити позивачу в задоволенні позову.
За змістом відзиву позивачу відмовлено в призначенні пенсії через відсутність достатнього пільгового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. За даними індивідуальних відомостей про застраховану особу до пільгового стажу позивача зараховано періоди його роботи з 01.01.2011 по 16.07.2011 та з 04.03.2013 по 31.10.2014, на момент звернення загальний страховий стаж позивача становить 27 років 4 місяці 21 день та 20 днів, пільговий стаж роботи за списком № 2 - 6 років 11 днів. Відповідач вважає прийняте рішення обґрунтованими та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06.04.2020 провадження у справі відкрито, справу призначено до розгляду у спрощеному (письмовому) позовному провадженні без виклику сторін.
Згідно з ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 цього Кодексу датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач звернувся до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (відповідач) із заявою від 12.12.2019 про призначення пенсії за віком, до якої згідно розписки-повідомлення додав: довідку про присвоєння ІПН, паспорт, трудову книжку (у кількості 3 од.), військовий квіток, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (ВПО), заяву про спосіб виплати.
Рішенням відповідача від 20.12.2019 № 275 (вих. № 31162/34-1/06 від 23.12.2019) позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком (список № 1). Згідно викладеного у рішенні для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідним є надання трудової книжки, виписок із наказів про проведення атестації робочих місць, у разі відсутності в трудовій книжці необхідних записів - уточнюючих пільгових довідок. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях або у районах проведення антитерористичної операції спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а з 01.01.2011 підприємства обов'язково надають інформацію про дату та номер наказу про проведення атестації робочих місць. Так, до пільгового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 01.01.2011 по 16.07.2011 (в рішенні зазначено 16.07.2014) та з 04.03.2013 по 31.10.2014, оскільки у відомостях підприємств, що знаходиться на тимчасово не підконтрольній українській владі території, по спеціальному стажу відсутні дати та номери наказів про атестації робочих місць. Вказано, що на момент звернення загальний страховий стаж позивача становить 27 років 4 місяці 21 день та 20 днів, пільговий стаж роботи за списком № 1 - 5 років 7 місяці 16 днів, за списком № 2 - 6 років 11 днів.
Підстави неврахування до пільгового стажу за списком № 1 періодів роботи з 31.01.1990 по 09.09.1997, з 27.07.1998 по 31.12.1998, з 25.02.2013 по 03.03.2013 у рішенні відповідача не визначені.
У наданому позивачу на його запит листі від 20.20.2020 щодо призначення пенсії відповідачем повідомлено, що позивач 12.12.2019 звернувся із заявою про призначення пенсії за списком № 1. До заяви позивача було додано копії трудових книжок № 3861105 від 31.01.1990, № 200452 від 27.10.2000, № 4650521 від 10.07.1989, військового квітка, довідки ВПО, паспорта, ІПН. Вказано, що визначення характеру праці здійснюється на підставі уточнюючих довідок, які позивачем при зверненні за призначенням пенсії не надавались. Повідомлено, що пільговий стаж обчислено за даними персоніфікованого обліку. До стажу на загальних умовах враховані періоди роботи з 01.01.2011 по 16.07.2011 та з 25.02.2013 по 28.02.2014, однак через відсутність у відомостях персоніфікованого обліку дат та номерів наказів про атестацію робочих місць наведені періоди роботи не враховані до пільгового стажу. Періоди роботи з 31.01.1990 по 09.09.1997 та з 27.07.1998 по 31.12.1998 враховані також на загальних підставах.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV.
Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону № 1058).
Частиною 1 статті 114 Закону № 1058 передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до зазначених статті 38 Закону України "Про професійно-технічну освіту" час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
За приписами п. д ч. 3 ст. 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення” до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальнихизакладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Частинами 1, 3 статті 44 Закону № 1058 передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року N 22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за N 1566/11846.
Перелік документів, що додаються до заяви про призначення, перерахунку та поновлення пенсії визначений Розділом 2 цього Порядку.
Підпунктом 2 пунктом 2.1 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу).
Згідно пункту 4.1 Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт 4.3 Порядку).
Пунктом 4.2 цього Порядку також передбачено право органу, що призначає пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Пунктом 4.7 Порядку передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
В пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (надалі за текстом Порядок № 637), також закріплено положення, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За п. 20 цього Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року N 442 (далі - Порядок проведення атестації робочих місць, постанова N 442 відповідно), та розробленими на виконання постанови N 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 1 вересня 1992 року N 41 (далі - Методичні рекомендації) визначено порядок проведення атестації робочих місць на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності та господарювання.
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку проведення атестації та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Відповідно до положень Порядку проведення атестації відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.
Частинами першою та другою статті 153 КЗпП України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII «Про охорону праці» працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів спір, що виник між сторонами, стосується правомірності прийнятого відповідачем рішення від 20.12.2019 № 275 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах (за списком № 1) та неврахування до стажу роботи позивача за списком № 1 (тобто, до пільгового стажу) періодів роботи з 31.01.1990 по 09.09.1997, з 27.07.1998 по 31.12.1998, з 01.01.2011 по 16.07.2011, з 25.02.2013 по 31.10.2014.
Відповідно до відомостей підсистеми призначення та виплати пенсії станом на час звернення за призначенням пенсії (12.12.2019) страховий стаж позивача становив 22 роки 4 місяці 21 день, пільговий стаж роботи за списком № 1 - 5 років, всього для розрахунку - 27 років 4 місяці 21 день. Періоди роботи з 31.01.1990 по 09.09.1997, з 27.07.1998 по 31.12.1998, з 01.01.2011 по 16.07.2011, з 25.02.2013 по 28.02.2014 включені до страхового стажу, проте до пільгового не включені. Період роботи з 01.03.2014 по 31.10.2014, щодо якого позивачем також заявлено вимоги про зарахування до пільгового стажу, у розрахунку стажу не відображено.
У спірному рішенні про відмову в призначенні пенсії зазначено, що до пільгового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 01.01.2011 по 16.07.2014 (фактично 16.07.2011) та з 04.03.2013 по 31.10.2014, оскільки у відомостях підприємства, що знаходиться на тимчасово не підконтрольній українській владі території, по спеціальному стажу відсутні дати та номер наказу про атестації робочих місць. Щодо зарахування або незарахування до пільгового стажу позивача будь-яких інших періодів його роботи у рішенні про відмову в призначенні пенсії не зазначено.
У відзиві відповідачем зазначено про зарахування до пільгового стажу позивача періодів його роботи з 01.01.2011 по 16.07.2014 та з 04.03.2013 по 31.10.2014, однак зазначене суперечить наявним в матеріалах пенсійної справи рішенню по відмову в призначенні пенсії та розрахунку стажу, сформованому станом на 12.12.2019, у зв'язку з чим суд не приймає до уваги такі посилання.
Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Положеннями Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМУ № 637 передбачено, що трудовий стаж встановлюється на підставі інших, ніж трудова книжка, документів, лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Наявність уточнюючої довідки не є безумовною вимогою для врахування певного періоду роботи до пільгового стажу, та має витребовуватися органами пенсійного фонду за неможливості підтвердження стажу роботи особи даними трудової книжки.
Трудові книжки позивача, що є основним документом про занятість позивача, містять, крім інших, наступні записи про його роботу:
1) у Шахті «Жданівська»:
31.01.1990 прийнятий учнем гірника підземного;
19.03.1990 переведений гірником підземним 2 розряду;
28.10.1992 переведений гірником підземним 3 розряду;
09.09.1997 звільнений за власним бажанням;
2) у Шахті «Комуніст»:
27.07.1998 прийнятий гірником підземним 3 розряду з повним робочим днем в шахті;
24.12.1999 переведений учнем гірника очисного забою з повним робочим днем в шахті;
05.02.2000 прийнятий підземним гірником очисного забою 5 розряду з повним робочим днем в шахті;
02.08.2000 звільнений за власним бажанням;
3) у ВП «Шахта «Ясинівська-Глибока» ДП «Макіїввугялля»:
06.09.2010 прийнятий гірником очисного забою підземним 5 розряду з повним робочим днем в шахті;
16.07.2011 звільнений за власним бажанням;
4) ВП «Шахтоуправління ім. С.М. Кірова ДП «Макіїввугілля» (Шахта «Ясинівська-Глибока»):
25.02.2013 прийнятий гірником очисного забою 5 розряду з повним робочим днем в шахті;
18.11.2015 звільнений за власним бажанням.
Необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списках N 1 та № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.
При цьому, аналіз Порядку № 442, Методичних рекомендацій, статті 29, 153 КЗпП України та статті 7 Закону України «Про охорону праці» дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
Особа, яка працює на посаді, віднесеній, зокрема, до Списку № 1, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов'язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я. Окрім того, роботодавець зобов'язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.
Так, атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах.
Проте, розуміючи положення «за результатами атестації робочих місць» як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).
Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
На працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Таким чином, суд дійшов висновку, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця або проведено несвоєчасно, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 1.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, суд вважає безпідставними посилання відповідача про відсутність інформації про проведення атестації робочих місць на підприємствах, де працював позивача, а також, зокрема, відсутність у індивідуальних відомостях про застраховану особу відомостей стосовно реквізитів наказів про проведення атестації робочих місць як на підставу для не зарахування до пільгового стажу періодів роботи позивача на цих підприємствах.
Виконувані позивачем роботи у Шахті «Жданівська» в період з 31.01.1990 по 09.09.1997 включені до переліку робіт, визначених Списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою КМУ від 11 березня 1994 р. N 162, Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 10 від 26 січня 1991 року, Списком виробництв, цехів, професій та посад на підземних роботах, на роботах зі шкідливими умовами праці та в гарячих цехах, робота в яких надає право на державну пенсію на пільгових умовах та пільгових розмірах, затвердженим постановою ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956, які були чинними в період роботи позивача.
Згідно пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах та на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці.
Трудова книжка позивача не містить вказівки про роботу позивача з 31.01.1990 по 09.09.1997 повний робочий день на відповідних роботах.
Водночас, згідно виданої позивачу довідки на Шахті «Жданівська» № 05-02/4447 від 26.11.2019 позивач обіймав посаду гірника підземного з повним робочим днем під землею, що належить до списку № 1 з 19.03.1990 по 09.09.1997, а до цього часу з 31.01.1990 по 01.02.1990 був учнем гірника підземного, з 01.02.1990 по 19.03.1990 направлявся з відривом від виробництва на курси гірника підземного, що у відповідності до ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст. 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» свідчить про наявність підстав зарахування наведених періодів до спеціального стажу роботи.
Стосовно видачі наведеної довідки на території, що тимчасово не контролюється владою слід зазначити, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) визначив що "Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».
Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Тобто, в розрізі даної справи за умови підтвердження необхідних для призначення (перерахунку) пенсії обставин, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.
Зазначена уточнююча довідка не надавалась позивачем при зверненні за призначенням пенсії, втім відповідачем в свою чергу не використав надане йому ч. 3 ст. 44 Закону № 1058 та п. 4.2 Порядком № 22-1 право витребувати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Відповідачем пропонувалось позивачу надати додаткові документи для призначення пенсії лише у супровідному листі до спірного рішення про відмову у призначенні пенсії, тобто вже після прийняття цього рішення.
Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При цьому, відповідно до абз. 2 ч. 2 цієї статті Кодексу у таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідачем не доведено під час розгляду справи факт неможливості зарахувати пільговий стаж роботи позивача у на Шахті «Жданівська» з 31.01.1990 по 09.09.1997.
Наведене вище свідчить про безпідставність не зарахування до пільгового стажу позивача роботи на Шахті «Жданівська» з 31.01.1990 по 09.09.1997, а відтак позовні вимоги про зобов'язання відповідача зарахувати його до пільгового стажу підлягають задоволенню.
Виконувані позивачем повний робочий день під землею роботи:
у Шахті «Комуніст» з 27.07.1998 по 31.12.1998 включені до переліку робіт, визначених Списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою КМУ від 11 березня 1994 р. N 162, який був чинним в період роботи позивача.
у ДП «Макіїввугілля» з 01.01.2011 по 16.07.2011, з 25.02.2013 по 31.10.2014 також належать до Списку N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою КМУ від 16 січня 2003 р. N 36, який був чинним в період роботи позивача (що також підтверджується довідкою від 04.02.2020 № 89).
Враховуючи наведене, зазначені періоди роботи позивача також підлягають зарахуванню до його пільгового стажу, а відповідні позовні вимоги задоволенню.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Під час розгляду даної справи суд дійшов висновку, що рішення відповідача про відмову позивачу в призначенні пенсії не відповідає вимогам ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відповідачем безпідставно не враховано до пільгового стажу періоди роботи позивача з 31.01.1990 по 09.09.1997, з 27.07.1998 по 31.12.1998, з 01.01.2011 по 16.07.2011, з 25.02.2013 по 31.10.2014, через що зазначене рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а позовні вимоги про скасування рішення та зобов'язання зарахувати зазначені періоди роботи до пільгового стажу - задоволенню.
Враховуючи наведене, суд з урахуванням наданого ч. 2 ст. 9 КАС України права вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії.
Вимоги позивача про зобов'язання відповідача призначити пенсію є передчасними, а тому задоволенню не підлягають.
Отже, заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню частково.
Згідно частин 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Частиною 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
З огляду на таке, суд вважає за можливе покласти на відповідача витрати, пов'язані із розглядом цієї справи.
Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір в розмірі 840,80 грн., який з урахуванням наведеного вище підлягає присудженню йому з бюджетних асигнувань відповідача.
Частиною 1 статті 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до положень даної статті, суд має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, проте це вказане не є обов'язком. Підстав для встановлення судового контролю за виконанням відповідачем рішення суду та зобов'язання надання звіту про виконання судового рішення в порядку частини 1 статті 382 КАС України судом не встановлено.
З огляду на таке, суд відмовляє в задоволенні вимог щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання подати звіт про виконання рішення суду.
З огляду на викладене вище, на підставі положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року N 22-1 та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасування рішення Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 20.12.2019 № 275 про відмову в призначенні пенсії на підставі заяви ОСОБА_1 від 12.12.2019.
Зобов'язати Маріупольське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.12.2019 про призначення пенсії та зарахувати до пільгового стажу (список № 1) періоди роботи з 31.01.1990 по 09.09.1997, з 27.07.1998 по 31.12.1998, з 01.01.2011 по 16.07.2011, з 25.02.2013 по 31.10.2014.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з бюджетних асигнувань Маріупольського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до п. 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України строк на апеляційне оскарження продовжується на строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню короновірусної хвороби (COVID-19).
Згідно з пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Відомості про сторін:
ОСОБА_1 (позивач) - ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;
Маріупольське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області (відповідач) - код ЄДРПОУ 42171861, місцезнаходження: 87548, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27а.
Суддя А.С. Михайлик