Україна
Донецький окружний адміністративний суд
08 травня 2020 р. Справа №200/4467/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голошивець І.О., розглянувши позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання дій протиправними та скасування вимоги та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Г Головного управління ДПС у Донецькій області у якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Донецькій області щодо винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2289-45 від 06.04.2020 на суму 18275,72 грн.;
- визнати протиправною та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2289-45 від 06.04.2020 на суму 18275,72 грн.;
- зобов'язати ГУ ДПС у Донецькій області привести дані своєї інформаційної системи у відповідність із нормами законодавства України щодо постановки особи на облік і нарахування податку з ЄСП та виключити позивача з реєстру боржників податку, виключивши неправомірно нарахований податок у сумі 18275,72 грн. (як недоїмку);
- винести окрему ухвалу на адресу Головного Управлінню Державної податкової служби України з приводу неправомірних дій посадових осіб ГУ ДПС у Донецькій області та невиконання ними рішення суду, що порушують законні права позивача.
Відповідно до ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви її подано з порушенням зазначених вимог Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI.
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлена ставка судового збору - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Пунктом 24 частини 1 статті 4, КАС України встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” з 01.01.2020 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн.
Судом встановлено, що позивачем пред'явлені вимоги немайнового характеру, однак не надано доказів сплати судового збору за пред'явлення цього адміністративного позову, розмір якого складає 840,80 грн.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, позивачу необхідно надати до суду докази сплати судового збору у розмірі 840,80 грн.
Судовий збір підлягає сплаті за реквізитами, наявними на офіційному сайті Донецького окружного адміністративного суду.
Позивач просив звільнити її від сплати судового збору, обґрунтовуючи це важким фінансовим становищем, яке не дозволяє сплатити судовий збір та зважаючи на те, що дана вимога відповідача про сплату боргу є протиправною та такою, що порушує її права.
Суд зазначає, що статтею 8 Закону України “Про судовий збір” та ч. 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір належних до оплати судових витрат або звільнити від їх оплати повністю або частково.
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що підставою для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору, відстрочення або розстрочення його сплати є знаходження сторони у тяжкому майновому стані, який не дає можливості сплатити судовий збір. Обґрунтування обставин, які свідчать про неможливість сплати судового збору, покладається на сторону, яка звертається з позовною заявою. Відповідна позовна заява розглядається судом виходячи з наведених у ній обставин, підтверджених належними доказами. Разом з тим, матеріали позовною заяви та додатки не містять обставин і відповідних доказів щодо майнового стану позивача чи інших підстав для звільнення позивача від сплати судового збору. Позивач зазначаючи про скрутне фінансове становище не надає належного доказу на підтвердження таких обставин.
Підставою для вчинення судом дій, зазначених у статті 8 Закону України “Про судовий збір”, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві, яка подається до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, повинна довести ті обставини і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Вказаною нормою передбачено право суду, а не його обов'язок щодо звільнення від сплати судового збору, відстрочення або розстрочення його сплати, при цьому, статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Загальні засади щодо відстрочення або розстрочення сплати судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати наділяють суд правом, а не обов'язком. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних доказів та обставин справи, що впливають на задоволення клопотання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування статті 8 Закону України “Про судовий збір” та статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, за змістом яких рішення про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати суд може прийняти лише у випадку, якщо при дослідженні доказів та встановленні інших обставин справи, дійде висновку про можливість задоволення відповідного клопотання.
Обґрунтування обставин, які свідчать про неможливість або ускладнення в здійсненні оплати судового збору, виходячи з вимог статей 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на особу, яка звертається з відповідним клопотанням.
Доказів на підтвердження відсутності коштів у позивача до позовної заяви не долучено.
У зв'язку з чим, позивачу необхідно надати до суду докази на підтвердження відсутності коштів у позивача чи інших підстав для звільнення позивача від сплати судового збору.
Згідно з частинами 1 та 2 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.
Таким чином, суд вважає за необхідне залишити даний позов в вищезазначеній частині позовних вимог без руху та надати позивачу строк для усунення вказаних недоліків.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Так, позивач у наданому до суду позові, зокрема просить:
- винести окрему ухвалу на адресу Головного Управління Державної податкової служби України з приводу неправомірних дій посадових осіб ГУ ДПС у Донецькій області та невиконання ними рішення суду, що порушують законні права позивача.
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що рішенням суду по справі №200/8497/19-а від 23.09.2019 ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання дій протиправними та скасування вимоги № Ф-2289-45 від 07.02.2019 задоволено.
До оскарженої в рішенні суду від 23.09.2019 суми боргу, відповідачем були донараховані нові суми боргу і сформована нова вимоги про сплату боргу (недоїмки).
Згідно з приписами статті 249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Суд зазначає та зауважує ОСОБА_1 , що вищезазначена вимога щодо винесення окремої ухвали повинна бути подана позивачем до суду окремою заявою в рамках справи №200/8497/19-а.
Таким чином, враховуючи викладене та те, що винесення окремої ухвали суду має бути розглянуто в рамках справи №200/8497/19-а, у відкритті провадження в даній частині позивних вимог позивачу потрібно відмовити.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 170, 171, 243, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання дій протиправними та скасування вимоги та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Встановити позивачу десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали на усунення недоліків шляхом надання до суду доказів сплати судового збору (оригінал квитанції) у розмірі 840,80 грн. або доказів на підтвердження відсутності коштів у позивача чи інших підстав для відстрочення/звільнення від сплати судового збору в обґрунтування заявленого клопотання.
Відмовити у відкриті провадження за позовом в частині винесення окремої ухвали на адресу Головного Управлінню Державної податкової служби України з приводу неправомірних дій посадових осіб ГУ ДПС у Донецькій області та невиконання ними рішення суду, що порушують законні права позивача.
Ухвала набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 256 КАС України, і може бути оскаржена в частині відмови у відкритті провадження до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до Донецького окружного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.
Суддя І.О. Голошивець