08 травня 2020 року Справа №160/9407/18
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кучма К.С., перевіривши матеріали заяви ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності (в порядку ст.383 КАС України) по адміністративній справі № 160/9407/18, -
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.02.2019 року по адміністративній справі № 160/9407/18 був частково задоволений позов ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, а саме:
- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не поновлення виплати пенсії за вислугу років ОСОБА_1 ;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати розмір та поновити виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , починаючи з 08.08.2018 року, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України;
- у задоволенні решти позову - відмовлено;
- присуджено з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі у розмірі 352,40 грн.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.06.2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.02.2019 залишено без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.02.2019 залишено без змін.
10.04.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 (в порядку ст.383 КАС України), в якій позивач просила: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не виплати їй пенсії на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2019 року по справі №160/9407/18.
Ухвалою суду від 13.04.2020 року вказану заяву було повернуто позивачу, в зв'язку з несплатою нею судового збору.
30.04.2020 року до суду вдруге надійшла заява ОСОБА_1 (в порядку ст.383 КАС України), в якій позивач просить: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не виплати їй пенсії на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2019 року по справі №160/9407/18.
Також позивач, просить звільнити її від сплати судового збору за подачу даної заяви посилаючись на те, що згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків № 60241 від 27.03.2020 р. про суми виплачених доходів та утриманих податків у ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_1 , за період з 1 кварталу 2019 року по 4 квартал 2019 року станом на 26.03.2020 р. відсутні доходи. Отже, 5 відсотків розміру річного доходу позивача становить 0 грн. (0 грн. х 0,05 % = 0 грн.). Таким чином, розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивач за попередній календарний рік.
Відповідно до ч.1 ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно з п.9 ч.2 ст.383 КАС України, у такій заяві зазначається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви.
Так, у розумінні приписів ст.8 Закону України "Про судовий збір" відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин.
При цьому, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
Суд також враховує позицію Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016 р. "Про судову практику застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 08.07.2011 р. № 3674-VI "Про судовий збір" у редакції Закону України від 22.05.2015 р. № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", яким рекомендовано суддям адміністративних судів враховувати під час ухвалення рішень у справах відповідної категорії аналіз практики застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 08.07.2011р. №3674-VI "Про судовий збір" у редакції Закону України від 22.05.2015р. 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору". Зокрема, у вказаному аналізі зазначено, що при зверненні до суду із заявою про відстрочення або розстрочення сплати судового збору особа повинна додати до такої заяви належні документи на підтвердження факту відсутності таких коштів для сплати судового збору.
Подаючи до суду клопотання про звільнення від сплати судового збору, позивач на підтвердження свого тяжкого матеріального стану надала довідку з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 27.03.2020 року №60241. Також було надано довідку Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області від 18.03.2020 року, відповідно до якої позивач знаходиться на обліку в Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію та за період з серпня 2018 року по лютий 2020 року нею отримано 17 391 грн.
Однак, суд вважає, що зазначені документи не відповідають таким доказам, які дають суду можливості всебічно та повно оцінити майновий стан позивача, а тому клопотання про звільнення від сплати судового збору не може бути розглянуто без надання достатніх доказів на підтвердження скрутного матеріального стану.
Водночас, суд наголошує, що належними та достатніми доказами для підтвердження скрутного майнового становища позивача можуть бути довідки про доходи з органів державної податкової служби, довідка про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, документів про нарахування субсидій, документів про надання соціальної допомоги тощо.
Таких документів на підтвердження скрутного матеріального становища позивачем не надано.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 17.10.2019 року у справі № 215/3786/18 (провадження № К/9901/27892/19).
Надаючи оцінку вказаним обставинам, суд зазначає, що не може звільнити позивача від сплати судового збору, оскільки з наданих документів не вбачається сума отриманого нею сукупного доходу за попередній календарний рік.
В силу абз.2 ч.5 ст.383 КАС України, у разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику.
За викладених обставин, на даний час відсутні підстави для звільнення позивача від сплати судового збору за подання до суду заяви про визнання протиправною бездіяльності (в порядку ст.383 КАС України), у зв'язку з чим, клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору задоволенню не підлягає.
На підставі вищевикладеного, суд вважає за необхідне заяву ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності (в порядку ст.383 КАС України) по адміністративній справі №160/9407/18 повернути позивачу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.243, 248, 383 КАС України, суд -
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору (в порядку ст.383 КАС України) - відмовити.
Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності (в порядку ст.383 КАС України) по адміністративній справі № 160/9407/18 - повернути заявнику.
Копію ухвали про повернення заяви направити особі, яка її подала разом із заявою та доданими до неї документами.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст.256 КАС та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 294-297 КАС України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.С. Кучма