08 травня 2020 року Справа № 160/3715/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віхрової В.С., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі заяву ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання незаконною та скасування вимоги про сплату боргу, -
06.04.2020 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд визнати незаконною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ: 43145015) №Ф-113481-17/61 від 14.02.2020 р., якою встановлено суму заборгованості ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) зі сплати єдиного внеску у розмірі 30332,50 грн. (тридцять тисяч триста тридцять дві грн. 50 коп.).
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду справа №160/3715/20 передана до розгляду судді Віхровій В.С. 07.04.2020 р.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.04.2020 р. позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.04.2020 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
06.05.2020 р. від позивача надійшла заява, в якій остання посилаючись на положення п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України, просить суд провадження в адміністративній справі №160/3715/20 зупинити до прийняття рішення Конституційним Судом України у справі №329-2(ІІ)/2019 щодо розгляду Конституційного подання Уповноваженого Верховної Ради з прав людини 5/7130 (19) від 18.11.2019 щодо відповідності Конституції України положень пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI.
В обґрунтування заяви вказано, що 18 листопада 2019 року на офіційному веб-сайті Конституційного Суду України розміщено інформацію про те, що до Конституційного Суду України надійшли конституційні подання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, зокрема, щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Конституційним Судом України відкрито конституційне провадження у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, зокрема, щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI. У конституційному поданні вказано, що визначення бази нарахування ЄСВ платником, який не отримав дохід (прибуток) у звітному періоді, звужує зміст та обсяг прав платника. Так, якщо до 01.01.2017 платники, які не отримували доходи (прибуток) у звітному періоді, мали право не сплачувати єдиний соціальний внесок, то після внесення змін до законодавства вони зобов'язані сплачувати ЄСВ незалежно від наявності доходу (прибутку), а у разі відсутності доходів (прибутку) - припинити «володіння» своїм майном. Між тим, згідно зі статтею 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга); при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Отже, при внесенні змін до підпункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464 в частині зобов'язання визначати базу нарахування єдиного внеску платником, який не отримав дохід (прибуток) у звітному періоді, було допущено звуження змісту та обсягу існуючих прав платника, що є порушенням частини третьої статті 22 Конституції України, а також відбулось втручання в право приватної власності та право на зайняття підприємницькою діяльністю, гарантованих статтями 41,42 Основного Закону держави.
Оскільки справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, суд розглядає питання, заявлене до розгляду вказаною вище заявою без повідомлення учасників справи, в порядку письмового провадження.
У відповідності до положень ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для зупинення провадження у справі, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що в межах даної адміністративної справи оскаржується вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-113481-17/61 від 14.02.2020 р., якою встановлено суму заборгованості ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) зі сплати єдиного внеску у розмірі 30 332,50 грн. станом на 31.01.2020 р.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивача було зареєстровано як фізичну особу-підприємця 15.04.2013 р., діяльність якої припинено 14.01.2020 р.
Суд зазначає, що приписами ч.1 ст. 236 КАС України визначено вичерпний перелік підстав, строків для обов'язкового зупинення провадження у справі та строки зупинення провадження.
Так, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 236 КАС України, суд зупиняє провадження у справі в разі: 1) смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи, ліквідації суб'єкта владних повноважень, іншого органу, а також злиття, приєднання, поділу, перетворення юридичної особи, які були стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво, - до встановлення правонаступника; 2) необхідності призначення або заміни законного представника сторони чи третьої особи - до вступу у справу законного представника; 3) об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду; 4) звернення обох сторін з клопотанням про надання їм часу для примирення - до закінчення строку, про який сторони заявили у клопотанні; 5) перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції; 6) прийняття рішення про врегулювання спору за участю судді - до припинення врегулювання спору за участю судді.
Отже, зупинення провадження в адміністративній справі - це тимчасове припинення вчинення у справі будь - яких процесуальних дій у зв'язку із обставинами, що перешкоджають розгляду справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії.
Суд вважає за необхідне закцентувати увагу на приписах вищевказаної норми саме в частині того, що суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Проте, позивачем не наведено жодних аргументів щодо того, що надані до суду докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Суд зазначає, що об'єктивна неможливість розгляду справи полягає у взаємозв'язку підстав позову, що розглядається, з юридичними фактами, які будуть встановлені судовим рішенням в іншій справі.
Предметом конституційного провадження є питання щодо конституційності положень пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року №2464-VI, які є чинними на цей час.
Частиною 2 статті 5 КАС України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Судом встановлено, що до правовідносин у даній справі підлягають застосуванню положення, зокрема, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які є чинними та діють на теперішній час.
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Згідно правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 12.12.2019 року по справі № 826/25204/15 (номер у ЄДРСР 86333355), зупинення провадження в адміністративній справі з підстав неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, доцільне у випадках, коли предметом розгляду органу конституційної юрисдикції є норми закону чи іншого акта, якими врегульовано питання щодо юридичної відповідальності фізичної особи. В інших випадках визнання неконституційним закону чи іншого акта не матиме впливу на правове регулювання відносин, що виникли (відбулися) до ухвалення рішення Конституційним Судом України.
Отже, прийняття рішення Конституційним Судом України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо конституційності положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ймовірно, на спірні правовідносини не матимуть впливу.
Крім того, у разі вирішення справи не на його користь, що буде передувати постановленню Конституційним Судом України рішення у справі №329-2(ІІ)/2019 щодо розгляду Конституційного подання Уповноваженого Верховної Ради з прав людини 5/7130 (19) від 18.11.2019 щодо відповідності Конституції України положень пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI, він матиме право на перегляд судового рішення за виключними обставинами на підставі ч.5 ст.361 КАС України.
Суд зазначає, що предметом подання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини 5/7130 (19) від 18.11.2019 року щодо відповідності Конституції України положень пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI не є питання щодо юридичної відповідальності фізичної особи.
Окрім того, на думку суду, зупинення провадження у даній адміністративній справі призведе до порушення розумних строків розгляду і вирішення адміністративної справи та внаслідок цього порушення статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зупинення провадження у даній справі з підстав, обумовлених заявою, яка розглядається.
У зв'язку із чим, дана заява задоволенню не підлягає.
Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 5, 44, 90, 229, 236, 248, 256, 263, 291, 293, 294, 297 КАС України, суддя, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання незаконною та скасування вимоги про сплату боргу,- відмовити.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та оскарженню не підлягає.
Суддя В.С. Віхрова