08 травня 2020 рокуСправа № 160/3513/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Голобутовського Р.З.
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги,
31.03.2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.02.2020 року № Ф-276281-55 стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинену відповідачем.
Позовна заява обґрунтована тим, що відповідачем безпідставно винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-276281-55 від 20.02.2020 р., оскільки вона не є підприємцем, ніколи не одержувала дохід як підприємець, була найманим працівником та певний час перебувала на обліку в місцевому центрі зайнятості як безробітна. З 2016 р. по 2020 р. у зв'язку з народженням дитини доглядає її протягом останніх трьох років. Окрім того, відповідачем порушені строки формування вимоги про сплату боргу. З урахуванням викладеного, просить скасувати вимогу від 20.02.2020 року № № Ф-276281-55 як протиправну.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.04.2020 року відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/3513/20 призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
28.04.2020 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом №2464 та Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом МФУ від 20.04.2015 №449. Частиною 1 ст. 4 Закону №2464 визначено, що платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Податкова звітність позивачем не подавалась, доходів не отримувала, як наслідок, позивач повинна була сплачувати (враховуючи зміни до Закону України №2464, які набрали чинності з 01 січня 2017 року, що стосується платників, які перебувають на загальній системі оподаткування та якими не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року), суму єдиного внеску в розмірі не меншому за розмір мінімального страхового внеску. Враховуючи викладене, за 2017 рік загальна суму заборгованості по єдиному внеску складає 8448 грн., за 2018 рік - 9828,72 грн., за 2019 рік - 11016,72 грн. Відтак, сформована відносно ОСОБА_1 податкова вимога від 20.02.2020 року № Ф-276281-55 обґрунтована та правомірна. Доводи позивача в обґрунтування позову безпідставні та не узгоджуються з положенням чинного законодавства. Окрім того, відповідач зазначив, що згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців платник податків ФОП ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 ) була зареєстрована як фізична особа-підприємець 25.02.2016 року та 13.02.2020 року здійснено реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця. З урахуванням викладеного, відповідач вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 зареєстрована 25.02.2016 року як фізична особа-підприємець, про що вчинено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 22190000000002117 про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця за кодом НОМЕР_1 ; 13.02.2020 року внесено запис 22190060003002117 - стан суб'єкта: припинено, та знято з обліку як платника податків, зборів.
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основний вид господарської діяльності ФО-П ОСОБА_1 - Код КВЕД 47.99 - Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами.
Відповідно до відомостей інтегрованої картки платника єдиного внеску 3129901820, за позивачем станом на 31.01.2020 р. обліковується заборгованість з єдиного внеску на суму 29293,44грн., з яких 29293,44грн. недоїмки. Недоїмка нарахована, починаючи з 09.02.2018 року.
20.02.2020 року відповідачем на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів прийнято Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.02.2020 року №Ф-276281-55, якою позивачу визначено до сплати 29293,44 грн. недоїмки з єдиного внеску.
Відповідачем у відзиві зазначено, що сума у вимозі є недоїмкою, розраховується автоматично, загальна сума нарахувань з єдиного внеску на момент спірних відносин складає 29293,44 грн., розрахована таким чином:
- за 2017 рік в сумі 8448,00грн., граничний строк сплати до 09.02.2018 року;
-1 квартал 2018 у сумі 2457,18грн., граничний строк сплати до 19.04.2018 року;
-2 квартал 2018 у сумі 2457,18грн., граничний строк сплати до 19.07.2018 року;
-3 квартал 2018 у сумі 2457,18грн., граничний строк сплати до 19.10.2018 року;
-4 квартал 2018 у сумі 2457,18грн., граничний строк сплати до 21.01.2019 року;
-1 квартал 2019 у сумі 2754,18грн., граничний строк сплати до 19.04.2019 року;
-2 квартал 2019 у сумі 2754,18грн., граничний строк сплати до 19.07.2019 року;
-3 квартал 2019 у сумі 2754,18грн., граничний строк сплати до 19.10.2019 року;
-4 квартал 2019 у 2754,18грн., граничний строк сплати до 20.01.2020 року.
Не погодившись з Вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 20.02.2020 року № Ф-276281-55, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною 1 ст. 4 Закону №2464 визначено, що платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці; фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності; члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах; особи, які беруть добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зовнішніх зносин, уповноважений орган центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період, - за непрацюючого іншого з подружжя працівника дипломатичної служби, який перебуває за кордоном за місцем довготермінового відрядження такого працівника.
Частиною 2 ст. 6 Закону № 2464 визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 зазначеного Закону єдиний внесок нараховується:
для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4,5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Відповідно до абз. 3 ч. 8 ст. 9 платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Крім того, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина 12 статті 9 Закону №2464).
Згідно з ч. 3 ст. 9 Закону № 2464 обчислення єдиного внеску податковими органами у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Відповідно до п. п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом;
Згідно з ч. 4 ст. 25 Закону №2462 податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція № 449).
Згідно з п. 1 розділу VI Інструкції № 449 до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
У відповідності до п. 3 розділу VI Інструкції, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:
дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;
платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):
- платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом десяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);
- платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Пунктом ж 4 вказаного розділу Інструкції визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Отже, чинним законодавством передбачений обов'язок фізичної особи-підприємця сплачувати єдиний внесок незалежно від отримання доходу у розмірі не меншому мінімального страхового внеску. Мінімальний розмір обов'язкового платежу прямо визначений Законом, і не залежить від подання чи не подання платником податків відповідної звітності, або здійснення нарахувань контролюючим органом.
При цьому, у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску фіскальний орган на підставі даних звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу формує та надсилає (вручає) платнику вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму такої недоїмки.
У ході судового розгляду справи встановлено, що позивач з 25.02.2016 року зареєстрована фізичною особою-підприємцем, з 13.02.2020 року - стан суб'єкта: припинено.
Відповідач зазначає, що позивачу як ФО-П нараховано розрахункову суму єдиного внеску у 2020 році за періоди 2017 рік, 2018 рік та 2019 рік, суми заборгованості по сплаті єдиного внеску здійснено на підставі облікових даних інформаційної системи ГУ ДФС у Дніпропетровській області.
Враховуючи викладене, з боку відповідача мало місце порушення строку обчислення боргу по сплаті єдиного соціального внеску.
Суд звертає увагу на те, що в разі прийняття рішення суб'єктом владних повноважень, в цьому випадку формування оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки), поза межами законодавчо визначених строків, воно не може вважатись правомірним. Недотримання відповідачем строків прийняття відповідного рішення позбавило позивача можливості передбачати наслідки та у випадку необхідності узгоджувати свою поведінку, і як наслідок призвело до покладення на позивача надмірного тягаря зі сплати єдиного внеску.
Одночасно суд зазначає, що ініційована позивачем процедура зняття з обліку платників податків та припинення підприємницької діяльності була завершена 13.02.2020 року, а тому позивач у розумінні чинного законодавства до 13.02.2020 була суб'єктом господарювання - платником податків і зборів та інших загальнообов'язкових платежів, у тому числі єдиного внеску.
Відтак, доводи позивача про безпідставність прийняття оскаржуваної вимоги у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не є підприємцем, не враховуються судом.
Разом з тим, суд зауважує, що у цьому випадку підставою для скасування оскаржуваної вимоги є порушення податковим органом процедури, яка передує прийняттю вимоги про сплату боргу (недоїмки), а не наявність/відсутність у позивача відповідного статусу та обов'язку зі сплати платежів.
Згідно з п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Як передбачено ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно з ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням викладеного, відповідачем як суб'єктом владних повноважень не виконано процесуального обов'язку щодо доведення правомірності оскаржуваного рішення та відповідності його критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на викладене, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 20.02.2020 року № Ф-276281-55 є протиправною та підлягає скасуванню, а позовна заява - задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положень ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим стягує за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80грн. відповідно до квитанції від 30.03.2020 р. № 1915-4962-2159-7463.
Керуючись ст. ст.9, 72-77, 242-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17-а, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № Ф-276281-55 від 20.02.2020 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 43145015) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. відповідно до квитанції від 30.03.2020 року № 1915-4962-2159-7463.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.З. Голобутовський